Рішення № 80722245, 19.03.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 131/453/18

Провадження №2/140/157/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Царапори О.П.

при секретарі Вакар Г.І.

за участі представника позивача Довбиш О.Л.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Петрук Л.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та скасування рішення про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_5, яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_5 22.12.2015 року здійснила заповітне розпорядження згідно з яким заповіла все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося та яке на день її смерті буде їй належати, ОСОБА_4.

До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0, 47 га за цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельна ділянка площею 0,22 га за цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, що належали спадкодавцеві на підставі рішення Китайгородської сільської ради Іллінецького району, Вінницької області.

Після смерті спадкодавця позивач звернулася до Іллінецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій.

Підставою відмови нотаріуса є відсутність первинної реєстрації домоволодіння за спадкодавцем.

Враховуючи дані обставини позивач була вимушена звернутися до Іллінецького районного суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 19.05.2017 року позов ОСОБА_4 було задоволено та визнано за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0, 47 га за цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельну ділянку площею 0,22 га за цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

02.02.2018 року вище зазначене рішення було оскаржено відповідачем по справі ОСОБА_2.

Як стало відомо позивачу, що відповідач ОСОБА_2 18.01.2014 року здійснила реєстрацію прав власності на Ѕ частину будинку - володіння, за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою права власності у заявника було рішення суду від 08.09.1998 року.

На цих підставах апеляційним судом Вінницької області від 15.03.2018 року було постановлено рішення відповідно до якого апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а рішення Іллінецького районного суду від 19.05.2017 року було скасовано і ухвалено нове рішення згідно з яким у задоволення позову ОСОБА_4 до Китайгородської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом відмовлено.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно здійснено реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку, чим порушено право позивача на спадкове майно, а тому підлягає судовому захисту.

Виклад позиції відповідача

Відповідач ОСОБА_2 скориставшись пропозицією суду, викладену в ухвалі від 22.11.2018 року. подала відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог. Згідно з яким в судовому засіданні у вступному слові представник відповідача Петрук Л.І. підтримала викладені заперечення відносно наведених позивачем обставин та правових підстав позову з посиланням на відповідні докази

Заяви, клопотання позивача, відповідача

Адвокат Довбиш О.Л., який діє на стороні позивача в рамках заявленого позову подав заяву про витребування доказів, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Заяв і клопотань від інших учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали судді від 22.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_4 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.12.2018 року о 10:00 год.

Ухвалою Немирівського районного суду від 20.12.2018 року підготовче засідання було закрито, а справу призначено до судового розгляду на 07.02.2018 року.

Цією ж ухвалою суду було відмовлено представнику позивача у задоволені заяви про витребування доказів.

07.02.2019 року згідно довідки складеної секретарем суду Вакар Г.І. цивільна справа розглядом була відкладена у зв'язку з хворобою головуючого по справі судді Царапори О.П. та призначена до судового розгляду на 19.03.2019 року.

За таких обставин суд вирішив здійснювати судовий розгляд справи по суті в присутності представника позивача адвоката Довбиш О.Л., відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача адвоката Петрук Л.І. та вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи та ухвалення судового рішення у судовому засіданні немає.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, а також докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо недійсності державної реєстрації прав власності на спадкове майно.

Представник позивача адвокат Довбиш О.Л. в судовому засідання заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що відповідач у своїй апеляційній скарзі опиралася на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 08.09.1998 року та зазначала , що їй належить Ѕ частина спірного житлового будинку.

Однак згідно рішення Гайсинського районного суду від 05.07.2000 року спадкове майно було визначено за спадкоємцями у рівних частках, а саме по 1/2 частині за кожним в ідеальній долі. За ОСОБА_5 було визнано право власності на весь будинок та стягнуто на користь ОСОБА_2 за попередньою згодою 3000 гривень грошової компенсації за належну ОСОБА_2 частину будинко - володіння, а тому як вважає представник позивача, ОСОБА_2 пред'явивши у 2014 році державному реєстратору судове рішення, яке вичерпало свою юридичну силу тим самим ввівши в оману здійснила реєстрацію Ѕ частини спірного майна за собою. Просив суд позов задовольнити та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем, а за позивачем визнати право власності згідно заповіту на спадкове майно.

Відповідач та представник відповідача адвокат Петрук Л.І. позов не визнали. Представник відповідача суду пояснила, що позов є необґрунтований та не закріплений належними доказами.

Зокрема у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса, а відтак виникає питання щодо правомірного звернення позивача з даним позовом до суду без поновлення судом строку для прийняття спадщини. Окрім того у даному випадку беручи до уваги предмет звернення її довіритель ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі і не може вирішувати питання щодо скасування державної реєстрації прав власності на майно.

В матеріалах позову відсутні належні докази щодо реєстрації прав власності згідно рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 08.09.1998 року. Просила суд у задоволення позову відмовити.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами

Паспортними даними засвідчується особа позивача ОСОБА_4 (а.с.7-9);

Рішенням Гайсинського районного суду від 05 липня 2000 року за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було визнано право власності в у рівних частках, а саме по 1/2 частині за кожним в ідеальній долі, а також з ОСОБА_5 було стягнуто 3000 гривень грошової компенсації за належну ОСОБА_2 частину будинко - володіння. (а.с.11);

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_2 належить Ѕ частина будинко-володіння АДРЕСА_1. (а.с.17).

Згідно заповіту складеного від 22.12.2015 року ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_4 (а.с.18)

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.05.2016 року підтверджується смерть ОСОБА_5 (а.с.19).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15.03.2018 року рішення Іллінецького районного суду від 19.05.2017 року скасовано та ухвален нове рішення згідно з яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Китайгородської сільської ради Іллінецького району про визнання права власності на спадкове майно за заповітом відмовлено (а.с.23).

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

З наведених підстав суд вважає необґрунтованим аргументи представника позивача Довбиш О.Л. про те, що відповідач вів в оману реєстратора і скористалася цим для реєстрації права власності на спадкове майно, оскільки рішення Гайсинського районного суду від 08.09.1998 року не було скасоване чи змінене та не приховувалося відповідачем, а тому вказане твердження суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідач скористався вимогами закону та провів реєстрацію свого права власності відповідно до вимог закону. Окрім того при матеріалах позову відсутні належні докази письмового звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса та відповіді чи постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, що порушує питання про поновлення строку для прийняття спадщини і тягне правові наслідки порядку прийняття спадщини.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права,

свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобовязані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права. Тому слід ураховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна

Висновки суду

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про не доведеність обставин позову на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, а тому суд прийшов до переконання, що з урахуванням викладених обставин, та наведених норм закону, правова позиція, представника позивача є хибною, а відповідача та його представника обґрунтованою так як право власності на майно у відповідача виникло з часу отримання майна на

підставі рішення суду, а тому в даному випадку правова позиція позивача та його представника щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 є, помилковою.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись 2-13, 76-83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 182,328,393,1217,1218 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом та скасування рішення про державну реєстрацію, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Немирівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.03.2019 року

Суддя: О.П. Царапора