Рішення № 80721334, 26.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 826/7569/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації)

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправними та незаконними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації) щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код земельної ділянки 63:103:0089 від 25.01.2018, визнати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.01.2018 №18-0008-02 недійсним, визнати протиправною та скасувати вказівку Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 25.01.2018 №18-0008-02.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 залишено позовну заяву без руху та надано п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку підготовчого засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.02.2019 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної була проведена перевірка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, код ділянки 63:103:0089 за результатами якої складено акт перевірки. Так, оскаржуваним актом встановлено за позивачем правопорушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки площею 0, 1 га., однак всупереч вимогам Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві не містить жодної вказівки про усунення правопорушення, крім того вказаний акт не був направлений позивачу поштою. Також, на думку позивача, згідно вимог Положення «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 саме до повноважень останньої входить державний нагляд та контроль дотримання вимог земельного законодавства, у зв'язку з чим, відповідач не мав повноважень здійснювати відповідну перевірку. Також позивач зазначив, що відсутність у визначеному законодавством порядку реєстрації права користування земельною ділянкою не свідчить про відсутність такого права, що, в свою чергу, підтверджує відсутність порушення з боку позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечив зазначивши, що згідно вимог Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджений рішенням Київської міської ради № 182/382 від 19.12.2002 до повноважень останнього належить здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель. Крім того, Положення № 182/382 від 19.12.2002, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради має право складати акти перевірок, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що діяв в межах наданих законом повноважень. Також відповідач зазначив, що вказівкою №18-0008-02 від 25.01.2018 позивача було зобов'язано усунути виявлені в ході перевірки правопорушення, у зв'язку з чим твердження позивача про відсутність в акті вказівки про усунення правопорушення є необґрунтованими. Крім того, відповідач зазначив, що листом №057022-14542 від 18.08.2017 повідомив позивача про проведення перевірки, однак останній не з'явився, у зв'язку чим, відповідачем було дотримано вимоги щодо належного повідомлення позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.01.2018 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на підставі рішення Київської міської ради від 02.04.2015 №317/1182 «Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок» проведена перевірка земельною ділянки за адресою: АДРЕСА_1 код ділянки 63:103:0089.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт перевірки дотримання земельного законодавства №18-0008-02 від 25.01.2018, яким встановлено порушення у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0, 1 га.

25.01.2018 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було видано вказівку № 18-0008-02 про усунення порушення земельного законодавства у десятиденний термін.

Факт не усунення позивачем виявлених правопорушень став підставою для звернення Київської міської ради із позовом до Господарського суду міста Києва.

24.04.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на підставі вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1, якою встановлено відсутність за позивачем будь-якого правопорушення.

14.06.2018 рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/3996/16 було відмовлено Київській міській раді в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, позивач дійшов висновку, що відповідач не наділений повноваженнями на проведення перевірки, крім того, останнім було порушено Порядок здійснення самоврядного контролю в частині оформлення акту та не направлення вказівки, у зв'язку з чим, останній звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд встановив слідуюче.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулюються Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV).

Відповідно до ст. 2 Закону №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України.

Статтею 187 Земельного кодексу України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Так, з урахуванням особливостей функціонування міста Києва як столиці України та з метою запобігання порушенням земельного законодавства в місті Києві, своєчасного їх виявлення та усунення, удосконалення процедури здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель розроблено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 (далі - Порядок №16/890).

Вимогами пунктів 1.5-1.7 Порядку №16/890 передбачено, що самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку №16/890 самоврядний контроль передбачає: контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; контроль за усуненням юридичними і фізичними особами порушень земельного законодавства; забезпечення виконання судових рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; інформування органів виконавчої влади, органів державного управління, правоохоронних органів про виявлені порушення земельного законодавства.

Пунктом 2.5 Порядку №16/890 передбачено, що самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень фізичних і юридичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель тощо.

Отже, з вищевказаного вбачається, що до компетенції відповідача належить проведення самоврядного контролю, зокрема щодо наявності у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку №16/890 самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства шляхом перевірок здійснюється планово (один раз на рік) та позапланово.

Відповідач стверджує, що позивач повідомлявся про проведення відносно належної йому на праві користування земельної ділянки перевірки про що свідчить лист №057022-14542 від 18.08.2017 та фіскальний чек відправлення вказаного повідомлення позивачу №0606 від 18.08.2017.

Однак судом не приймається вищевказаний лист та чек до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки лист №057022-14542 від 18.08.2017 не містить дату початку та закінчення перевірки, у зв'язку з чим, позивач не може вважатися належним чином повідомлений про дату такої перевірки.

Вимогами пункту 3.2 Порядку №16/890 передбачено, що посадові особи Головного управління мають право, зокрема: складати акти перевірок дотримання вимог земельного законодавств.

Згідно з пунктами 6.1-6.4 Положення №16/890, Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються: номер акта перевірки; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, щодо яких проводиться перевірка, та їх адреси або місцезнаходження; прізвище, ім'я, по батькові та посада працівника Головного управління, який здійснює перевірку; дата та підстави проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства; дані про земельну ділянку (місце розташування, розмір, цільове призначення, наявність документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, та інші дані); виявлені порушення земельного законодавства; пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства можуть бути додатково зазначені й інші відомості, пов'язані з порушеннями земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління та фізичною особою, керівником або уповноваженим представником юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, з наданням пояснень з приводу виявлених порушень.

Вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління.

Для усунення порушень земельного законодавства посадовою особою Головного управління встановлюється 10-денний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки та вказівка від 25.01.2018 №18-0008-02 не були направлені позивачу за його адресою, що також не було спростовано відповідачем і в судовому засіданні.

Аналіз наведених норм свідчить, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право за наявності підстав для проведення позапланової перевірки на підставі відповідного розпорядження та направлення на перевірку, а також за умови своєчасного повідомлення особи про проведення перевірки, проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання ними норм земельного законодавства. При цьому, за результатами перевірки складається акт перевірки, примірник якого надається суб'єкту господарювання на підпис.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про відсутність у відповідача компетенції проводити оскаржувану перевірку чи про невідповідність акту вимогам законодавства, однак суд вважає протиправними дії відповідача щодо неналежного повідомлення позивача про проведення такої перевірки та про результати її проведення.

Щодо позовних вимог в частині визнання результатів перевірки, викладених в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.01.2018 №18-0008-02 недійсним та визнання протиправною, скасування вказівки від 25.01.2018 №18-0008-02, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно доп.1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

З наведених правових норм слідує , що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в даному випадку акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права чи обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а є лише формою викладення результатів перевірки, під час якої встановлено порушення вимог законодавства. Отже, висновки, викладені в акті перевірки не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 26199097) щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_1) про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, код земельної ділянки 63:103:0089.

Визнати протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 26199097) щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_1) про винесення акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №18-008-02 від 25.01.2018 та вказівки №18-008-02 від 25.01.2018.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іпн. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адмінстрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 26199097) витрати зі сплати судового збору у сумі 1409 (тисячу чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур