Рішення № 80721157, 26.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 р. Справа № 520/8500/18 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просить суд:

- зобов'язати ХНУПС імені І.Кожедуба провести розрахунок та виплатити одноразову грошову допомогу у повному обсязі у розмірі п'ятдесяти відсотків за 24 повних календарних років служби ОСОБА_1, з урахуванням виплаченої суми;

- зобов'язати ХНУПС імені І.Кожедуба скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову Довідку про додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням ОСОБА_1, з яких були сплачені та нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та включити в неї допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі отриманої довідки від ХНУПС імені І.Кожедуба, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) починаючи з 27 вересня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової служби отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду. Проте, при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не врахував щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася йому під час проходження військової служби, а отже не в повному обсязі визначив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказані обставини стали причиною не включення до довідки про розмір грошового забезпечення при призначенні пенсії зазначеної одноразової грошової допомоги. Також позивач вважає, що відповідач - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба обумовлений обов'язком скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсії, з урахуванням допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою від 08.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року зупинено провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18).

Ухвалою суду від 18.03.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі.

18.10.2018 року (Вх. №01-26/54208/18) від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що дії посадових осіб відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

05.11.2018 року (Вх. №01-26/57950/18) від представника відповідача - Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що для включення до розрахунку грошового забезпечення з якого обчислюються пенсії входять види грошового забезпечення, які є щомісячними та з яких сплачено єдиний внесок, а отже відповідач правомірно не включив до довідки про грошове забезпечення з якого обчислюється пенсія допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні. Заперечень щодо правомірності розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не надано.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив дійсну строкову службу в Збройних Силах України.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 236 від 20.10.2017 р. позивача звільнено з військової служби та надано грошовий атестат з довідкою про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії (а.с.19-21).

Згідно змісту грошового атестату, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення у сумі 79 115,40 грн.

Однак, позивачем встановлено, що при його звільненні виплата одноразової допомоги здійснена не в повному обсязі та без урахування ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З метою здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні представник позивача 16.05.2018 р. звернувся до ХНУПС імені І. Кожедуба.

За результатами розгляду запиту представника позивача, ХНУПС імені І. Кожедуба листом від 19.06.2018 р. № 350/176/100-848/699 повідомив, що підстав для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні немає(а.с.22).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ХНУПС імені І. Кожедуба провести розрахунок та виплатити одноразову грошову допомогу у повному обсязі у розмірі п'ятдесяти відсотків за 2 повних календарних років служби ОСОБА_1, з урахуванням виплаченої суми.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п. 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На час установлення винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).

Відповідно до п. 2 цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Надалі до Постанови №889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї Постанови встановлювалася винагорода.

13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №161, згідно з якою назва і пункт 1 Постанови №889 викладені в новій редакції.

Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну винагороду.

При цьому зміни, що вносилися до Постанови №889, істотно не зачіпали положень п. 2 цієї Постанови.

На виконання Постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за №1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 01.10.2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Зокрема, в п. 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у п. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ.

За п. 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У п. 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень п. 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції в редакції від 15 листопада 2010 року).

Таким чином, положення Постанови №889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону №2011- ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі п. 2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.

Вищезазначені висновки підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 березня 2018 року по справі № 761/17387/17, від 19 червня 2018 року по справі № 825/1138/17.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що підстави для зобов'язання ХНУПС імені І.Кожедуба провести розрахунок та виплатити одноразову грошову допомогу у повному обсязі у розмірі п'ятдесяти відсотків за 24 повних календарних років служби ОСОБА_1, з урахуванням виплаченої суми відсутні.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ХНУПС імені І. Кожедуба скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про додаткові види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням ОСОБА_1, з яких були сплачені та нараховані внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та включити в неї допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені приписи чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, якою відступлено від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 286/2987/16-а (К/9901/1465/17), при обчисленні пенсії особам звільненим з військової служби не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.

Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 по справі №522/2738/17.

Як встановлено судом з грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 30.10.2017 р. № 677 виданої Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу за 2017 рік та одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби, тобто вказані суми грошового забезпечення не є щомісячними або такими, що виплачується раз на місяць, а є лише одноразовими виплатами, які не мають систематичного характеру.

Виплата індексації відповідно до наданих до матеріалів справи документів позивачу не проводилась.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідача - Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба були відсутні законні підстави для включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги за 2017 рік та одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби.

Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі отриманої довідки від ХНУПС імені І. Кожедуба, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 27 вересня 2017 року.

Оскільки отримувані позивачем під час проходження військової служби додаткові види грошового забезпечення, такі як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога та одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби не входять до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення та не мають систематичного характеру, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно відмовило у перерахунку пенсії позивача.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022), Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/99, м. Харків, 61023) про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко