Рішення № 80721092, 26.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа № 580/254/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

23.01.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача при наданні відповіді у формі листа від 06.11.2018 №4234/0/95-18 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, що розташована на території Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту;

зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та надати дозвіл або мотивовану відмову у формі наказу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,4314 га, що розташована на території Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту з кадастровим номером НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач не обгрунтував у листі відмову у наданні відповідного дозволу, не прийняв рішення за наслідками розгляду клопотання позивача. Позивач наголошує, що лист-відмова у такому затвердженні не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Тому просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 25.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. Вказану ухвалу відповідач отримав 30.01.2019, а позивач - 06.02.2019.

13.02.2019 позивач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з огляду на лист Литвинецької сільської ради про ненадання на нього погодження.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що позивач звернулась до відповідача з клопотанням від 10.10.2018 (вхідний про отримання відповідачем від 17.10.2018 №Л-7731/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,4314 га, що розташована на території Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

До клопотання позивач додала: копії паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП; графічні матеріалами про бажане місцерозташування земельної ділянки; витяг з ДЗК; копії пенсійного посвідчення та посвідчення постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС; інформацію з ДЗК про право власності на земельну ділянку.

Листом від 06.11.2018 №4236/0/95-18 за підписом керівника відповідача О. Залоги її повідомлено, що відповідно до листа Литвинецької сільської ради від 30.10.2018 №150/02-13 сільська рада вважає за необхідне відмовити у наданні погодження на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. У зв'язку з цим вирішення порушеного питання не є можливим.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою здійснюється землекористувачем на підставі відповідного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови.

Правовий статус відповідача - Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

П.8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області.

Відповідач не довів жодним доказом дотримання під час розгляду згаданої заяви позивача встановленого вище способу її розгляду та вирішення.

У свою чергу, лист відповідача не може вважатися "відмовою" у розумінні ст.118 ЗК України, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення саме відповідача та саме про відмову. Фактично відповідач допустив бездіяльність, оскільки не прийняв рішення щодо суті вищезгаданої заяви позивача. Тому позовна вимога визнати протиправною саме дію відповідача щодо відмови задоволенню не підлягає.

Згідно з правовою позицією у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17 у подібних правовідносинах, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Тому суд дійшов висновку, що лист відповідача від 06.11.2018 №4236/0/95-18 у відповідь на клопотання позивача про затвердження технічної документації із землеустрою за змістом та формою не може вважатись "рішенням про відмову" у розумінні вищевикладених норм.

Бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною. Тому саме в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 ЗК України, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 17.10.2018 з доданими документами з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10.10.2018 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 17.10.2018 №Л-7731/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) від 10.10.2018 (вхідний ГУ Держгеокадастру від 17.10.2018 №Л-7731/0/94-18) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 1,4314 га, що розташована на території Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 26.03.2019