Рішення № 80719708, 25.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 160/8676/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 40-52), у якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2018 року № 626/03.08.2015 щодо відмови, ОСОБА_2, у призначенні пільговій пенсії за віком.

-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 26, 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу по Списку 2 період моєї, ОСОБА_2, роботи з 23.03.1987 р. по 21.08.1992 р. в ВАТ «Укрремшляхчормет» на посаді газозварника і призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та провести виплату невиплачених сум пенсії, починаючи з 09.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 серпня 2018 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 79-80). Позивач має загальний трудовий стаж більше 39 років, з них пільговий стаж 6 років, 9 місяців 17 днів, з чого випливає, що позивач має право на пенсію за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 26, 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах за Списком № 2, по досягненню 58 років. Трудовий стаж за Списком № 2 для отримання пенсії за віком на пільгових умовах, а саме на посаді газоелектрозварника, газозварника, електрозварника, підтверджується трудовою книжкою та відповідними довідками. Однак, рішенням від 13 вересня 2018 року за вих. № 626/03.08.15 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає вказане рішення відповідача не законним, протиправним таким, що суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим просив його скасувати.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно розпорядження від 19.02.2019 року № 254д справу № 160/8676/18 повторно розподілу судді Кореневу А.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10 січня 2019 року та повторно 05 березня 2019 року до суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно розділу XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, професій і посад, затвердженому постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, правом на пільгову пенсію користуються газозварники та їх підручні, електрозварники та їх підручні. Загальний пільговий стаж Позивача з урахуванням вищезазначених умов становить 1 рік 4 місяці 17 днів. Оскільки, неможливо зарахувати до стажу роботи по Списку № 2 період роботи Позивача газозварником, зайнятим га виробництві нестандартного обладнання ВАТ «Укрремшляхчормет» з 23.03.1987 року по 13.07.1998 року (пільгова довідка від 22.03.2018 р. №1), так як відповідне робоче місце не атестоване, а документи які б визначили вид зварювання, для перевірки надано не було (акт перевірки від 04.09.2018 р. № 845/09.5-13). З урахуванням вищевикладеного, просили відмовити позивачу у позові, оскільки документальноне підтверджений його пільговий стаж.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 досягнувши 58 років звернувся 09 серпня 2018 позивач до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунку № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2018 р. № 626/03.08.2015 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду в якому ставить питання щодо зарахування до пільгового стажу за період з 1987 р. по 21.08. 1992 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 09.08.2018 року до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про призначення пенсії (а.с. 79-80) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 р. та надав пакет документів, у тому числі копію трудової книжки та (а.с. 58-60) та довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (а.с. 62-63).

Матеріалами справи встановлено та документами підтверджено, що рішенням від 13.09.2018 р. за вих. № 626/03.08.15 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 67).

Відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком по Списку № 2 позивачу посилались на відсутність необхідного пільгового стажу, оскільки відповідне робоче місце не атестоване, а документів, які б визначали вид зварювання, для перевірки надано не було. При цьому, зазначили, що «згідно розділу XXXII «Загальні професії» постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 правом на пільгову пенсію за віком по Списку № 2 користуються газорізальники, газозварники та їх підручні, газозварники та їх підручні. При цьому, Списками передбачені, зокрема, тільки електрозварники ручного електрозварювання (В.С. Михеев «Льготное пенсионное обеспечение в СССР»). Згідно Розділу XXXIII «Загальні професії», позиція 23200000-19756, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10 та Кабінету Міністрів від 11.03.1994 р. № 162, правом на пенсію за віком по Списку № 2 користуються, зокрема електрогазозварники, зайняті на різанні та ручному зварюванні. Таким чином, загальний стаж, з урахуванням вищезазначених умов, становить 1 рік 4 місяці 17 днів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, при винесенні оскаржуваного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зараховано період роботи позивача з 23.03.1987 р. по 13.07.1998 р. до пільгового стажу, оскільки не встановлено факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2.

Суд не погоджується з позицією відповідача, згідно до якої неможливо зарахувати до стажу роботи по Списку №2 період роботи газозварником, зайнятим на виробництві нестандартного обладнання ВАТ «Укрремшляхчормет» з 23.03.1987 по 13.07.1998 (пільгова довідка від 22.03.2018 р. № 1), так як відповідне робоче місце не атестоване, а документів, які б визначали вид зварювання, для перевірки надано не було (акт перевірки від 04.09.2018 р. № 845/09.5-13) з огляду на таке.

Згідно п. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 62 «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Спірний період з 23.03.1987 р. по 21.08.1992 р., тобто період роботи за відсутністю законодавства щодо атестації робочих місць за умовами праці.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки,а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Порядок проведення атестації робочих місць затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» № 442 від 01.08.1992 року (далі Постанова № 442).

Відповідно до п. 4 Постанови № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не частіше одного разу в 5 років. Таким чином перша атестація робочих місць повинна бути проведена не пізніше 21 серпня 1997 року, тобто 5-ти років з моменту вступу в силу Постанови № 442. Якщо ж атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, тоді до пільгового стажу зараховується час роботи до 21 серпня 1992 року. 5-ти літній період на підприємстві, передуючого даті надання наказу про результати проведення атестації в період впродовж 5-ти років.

Положеннями Порядку проведення атестації обов'язок по проведенню атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому непроведення такої атестації у визначені законодавством строки не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист, зокрема на пенсію за віком на пільгових умовах.

Така правова позиція сформована Верховним Судом України у Постанові ВСУ у справі № 21-307а14 від 16 вересня 2014 р.

В п. 10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 визначено наступне: для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

В тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, визначаючі право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Факт надання трудової книжки позивачем до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області підтверджується розпискою-повідомленням до заяви про призначення пенсії від 09.08.2018 р. (а.с. 79).

Суд не враховує позицію відповідача щодо відсутності документів, які б визначали вид зварювання. Так до суду позивачем та відповідачем надано копію трудової книжки позивача та надано (мовою оригіналу) «Справку о подтверждении имеющегося трудового стажа для назначения пенсии при отсутствии трудовой книжки или имеющихся записей в ней от 07.02.2018 № 16.4/345» (а.с. 90), відповідно до якої: «ОСОБА_2 полный рабочий день работал в жилищно-комунальном отделе (ЖКО) Днепропетровского металлургического завода имени Петровского с 01.01.1984 г. (Распоряжение № 285 от 30.12.1983) по 17.05.1985 г. (Приказ № 367/1 от 17.05.1985) лет - 01, месяцев - 04, дней - 17 (период работы с 01.10.1982 г по 31.12.1983 г. исключен из льготного стажа, так как работал слесарем сантехником и газоэлектросварщиком), в производстве: Общие профессии, в качестве: газоэлектросварщика, как газосварщики и электросварщики, выполнял работы по газовой сварке сложных и ответственных деталей, узлов, механизмов, конструкций, а так же работы ручной дуговой и плазменной сварки сложных и ответственных аппаратов, узлов, конструкций, что предусмотрено Списком № 2, разделом XXXII».

Відповідно до Довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22.03.2018 №1 (а.с. 92), ОСОБА_2 працював повний робочий день на (в) ОАО «Трест Укрремпутьчермет» за професією, посадою газозварником 5-го по виробництву нестандартного обладнання, був постійно зайнятий на роботі з шкідливими умовами праці при повному п'ятиденному тижні, виконував роботи зі шкідливими умовами праці. За період з 23.03.1987 р. (нак. 33 від 23.03.1987 р.) по 31.12.1991 р. Постанова РМ СРСР № 1173 від 22.08.56 року, що передбачена Списком № 2 розділ XXXII підрозділ газосварщики. Чотири роки дев'ять місяців вісім днів.

З 01.01.1992 р. по 10.03.1994 р. Постанова Кабінету Міністрів України № 10 від 26 січня 1991 року, що передбачена Списком № 2 розділ XXXIII підрозділ 23200000-11620 газосварщики. Два роки два місяці десять днів.

З 11.03.1994 р. по 13.07.98 р. (нак. 61 від 14.07.1998) Постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, що передбачена Списком № 2 розділ XXXIII підрозділ 23200000-11620 газосварщики. Чотири роки чотири місяці два дні.

Суд звертає увагу на те, що в трудовій книжці позивача, в довідці від 07.02.2018 р. № 16.4/345 (а.с. 90) та довідці від 22.03.2018 №1 (а.с. 92) вказано, що він працював на посадах газозварника та електрогазозварника, які, відповідно, мають право на пільгову пенсію по Списку № 2 розділ XXXII.

При цьому, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Роботи газозварників та їх підручних, електрозварників та їх підручних внесені до розділу ХХХІІ "Загальні професії" Списка №2 производств, цехов, профессий и должностей с тяжелыми условиями труда, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року.

Згідно з розділом ХХХІІІ "Загальні професії" Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, до професій, робота на якій дає право на отримання пенсії на пільгових умовах, відносяться професії електрозварника та газозварника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у розділі ХХХІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)", яким також передбачено посади електрозварників та газозварників.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що посади «газозварник» та «електрогазозварник», на яких працював позивач у період з 23.03.1987 по 13.07.1998 на ВАТ «Укрремшляхчормет», відносяться до переліку посад із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 №36.

Таким чином, відмова відповідача зарахувати вказаний період при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю документів, які б визначили вид зварювання є протиправною, оскільки уточнюючи довідки необхідні та вимагаються лише у тих випадках, коли відсутня трудова книжка та немає відомостей у ній, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність проведення атестації робочих місць, як на підставу для відмови в призначенні пільгової пенсії за Списком №2, оскільки атестація робочих за умовами праці - це комплексна оцінка усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці.

Професія електрозварника ручного зварювання передбачена розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, професій і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10. У той час як постанова Кабінету Міністрів СРСР від 11.03.1994 № 162 у розділі XXXIII «Загальні професії» Списку №2 зазначає, що є електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки та окремо вказує електрогазозварників ручного зварювання.

Отже, підтвердженням того, що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані до пільгового стажу) працював повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Наведене вище свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зауважує, що позивач просить зарахувати до пільгового стажу по Списку 2 період роботи ОСОБА_2 з 23.03.1987 року по 21.08.1992 року в ВАТ «Укрремшляхчормет» на посаді газозварника.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а тому вважає, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2018 р. № 626/03.08.2015 щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пільговій пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 26, 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до пільгового стажу по Списку 2 період роботи ОСОБА_2 з 23.03.1987 року по 21.08.1992 року в ВАТ «Укрремшляхчормет» на посаді газозварника.

Призначити пенсію за віком ОСОБА_2 на пільгових умовах з моменту звернення та провести виплату невиплачених сум пенсії, починаючи з 09.08.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_1) 2819 грн. 21 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев