Рішення № 80719688, 26.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа№200/13631/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши у (загальному) письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, рнокпп: НОМЕР_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання відмови Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у перерахуванні та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року протиправними;

- зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн. з січня 2018 року по серпень 2018 року (з урахуванням зменшених позовних вимог).

У позовній заяві свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є суддею у відставці. В липні 2018 року звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 35-13/187 від 10 серпня 2018 року, виданої апеляційним судом Донецької області, в якій визначено розмір суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на січень 2018 року в сумі 1762,00 грн. Зазначає, що жодної відповіді не отримав, проте дізнався, що відмовляючи в перерахунку та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року пенсійний фонд України керувався листом Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2018 року № 32/0/196-18 "Про перерахунок щомісячного грошового утримання", яким підтримана позиція Пенсійного фонду України щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року.

Окрім того вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у врахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року.

Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до закону України "Про судоустрій і статус суддів" як внутрішньо переміщена особа. В липні 2018 року позивач звернулася з заявою про перерахунок довічного утримання судді у відставці з січня 2018 року. Відповідач здійснив перерахунок довічного грошового утримання за період з січня по серпень 2018 року на загальну суму 23 094,72 грн. Кошти за перерахунком довічного грошового утримання за період з вересня по грудень 2018 року сплачено в лютому 2019 року. Стосовно доплат до основного розміру довічного грошового утримання у зв'язку із збільшенням окладу діючих суддів за періоди з 01.01.2018 року по 31.08.2018 року повідомляє, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 365 від 08.06.2016 року суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто борг за минулий період, а саме з січня 2018 року по серпень 2018 року не виплачується через відсутність затвердження порядку.

На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про ефективне управління майновими правами власників у сфері авторських та суміжних прав", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29 грудня 2018 року ухвалою суду вирішено справу розглядати в судовому засіданні 16 січня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження.

16 січня 2019 року відкладено розгляд справи на 04 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче судове засідання на 04 березня 2019 року.

04 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 березня 2019 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належними чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження 25 березня 2019 року.

З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (рнокпп. НОМЕР_1), є громадянином України та суддею у відставці Апеляційного суду Донецької області.

Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" на підставі електронної пенсійної справи.

Судом встановлено, що 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки Апеляційного суду Донецької області № 35-13/187/2018 від 10 серпня 2018 року, згідно якої станом на 01.01.2018 року суддівська винагорода, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 34 887,60 грн., у т.ч. посадовий оклад 19382,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 15505,60 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2018 року призначена та нарахована сума у розмірі 31 398,84 грн. щомісячно до грудня 2018 року, проте фактично виплачено в січні та лютому 2018 року - по 25 629,51 грн., та за період протягом березня 2018 року по серпень 2018 року - в розмірі 28 512,00 грн. щомісячно.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не перерахунку довічного утримання судді з січня 2018 року виплати призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Умови та порядок пенсійного забезпечення суддів на час виходу позивача у відставку врегульовувалися Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Статтею 138 цього закону, яка була чинною під час виходу позивача у відставку визначалося, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, Закон України "Про судоустрій та статус суддів" викладено в новій редакції. Питання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначенні статтею 141 нової редакції Закону.

Із врахуванням рішення Конституційного суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Починаючи з 30.09.2016 "Про судоустрій і статус суддів" Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI частково втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 № 1402- VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 1402- VIІІ), що набрав чинності з 30.09.2016. Законом від 02.06.2016 № 1402- VIІІ встановлені нові розміри грошового забезпечення суддів та довічного грошового утримання.

Розділом XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до пунктів 22 та 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402- VIІІ право на отримання суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Згідно пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень закону до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно частин 2, 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" 7 липня 2010 року № 2453-VI, якою визначається суддівська винагорода працюючих суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років;2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016, в редакції, чинній до 22.07.2018 визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

5 травня 2018 року прийнятий Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VIII, який набрав чинності 22 липня 2018 року.

Відповідно до частини 6 пункту 6 Розділу VI Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" слова та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Крім того, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в наступній редакції: "Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Пунктами 3,4 Розділу ІІ цього порядку визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Згідно з частиною другою розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки). Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача визначається у відсотковому відношенні від суми грошового забезпечення (суддівської винагороди) судді на відповідній посаді.

Із врахуванням Прикінцевих положень Закону України № 1402, щомісячне грошове утримання судді у відставці, що належить позивачу, визначається із суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, визначеної у відповідності до статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI, із врахуванням положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

У зв'язку із внесенням змін Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" № 2415-VIII до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016, з 01.01.2018 змінився розмір грошового забезпечення (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, що не пройшов процедуру кваліфікаційного оцінювання.

На підставі наведених змін, Апеляційним судом Донецької області видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначену грошове забезпечення (суддівську винагороду) визначено з 1 січня 2018 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, що складає 34 887,60 грн.

Зміна розміру суддівської винагороди діючого судді є безумовною підставою перерахунку щомісячного грошового забезпечення судді у відставці.

Суд не приймає посилання відповідача на неможливість проведення перерахунку грошового утримання з січня 2018 року, оскільки із врахуванням статті 58 Конституції України положення Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ, що набрав чинності 22 липня 2018 року, не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, в даному випадку в період з 01.01.2018 по 31.07.2018 з огляду на наступне.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, відповідач помилково тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки з січня 2018 року посадовий оклад працюючих суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

До того ж, листом Міністерства соціальної політики України від 04 лютого 2019 року № 2230/1/2-19/54 Про перерахунок щомісячного довічного утримання суддів, вказано забезпечити врахування в роботі територіальних органів Пенсійного фонду України інформації щодо перерахування щомісячного довічного грошового утримання суддів з 01 січня 2018 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб -1762 грн. Тобто, вказано проводити перерахунок з січня 2018 року.

Суд не приймає доводи відповідача у відзиві щодо відсутності окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, на підставі якого повинні будуть виплачені суми соціальних виплат з січня 2018 року по серпень 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 за № 4- рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що позивачу з січня 2018 року призначене та нараховане довічне грошове утримання у розмірі 31 398,84 грн. щомісячно до грудня 2018 року, проте фактично виплачено в січні та лютому 2018 року - по 25 629,51 грн., та за період протягом березня 2018 року по серпень 2018 року - в розмірі 28 512,00 грн. щомісячно.

Однак, до фактичної виплати в січні 2018 року та в лютому 2018 року нараховано 28 516,35 грн. щомісячно, оскільки з 01 серпня 2016 року набрали законної чинності зміни до Податкового кодексу України, а саме ст. 164.2.19. викладено у наступній редакції: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Вказане положення було визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27.02.2018.

Суд зазначає, що нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, та на момент січня 2018 року та лютого 2018 року дане положення існувало, і довічне утримання судді у відставці підлягало оподаткуванню.

Таким чином, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не виплатило ОСОБА_1 довічне утримання судді у відставці належного розміру в січні 2018 року та в лютому 2018 року і має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 886,84 грн. щомісячно, загалом 5 773,68 грн. за 2 місяці; і з березня 2018 року по серпень 2018 року управління відповідача має заборгованість перед позивачем у розмірі 2 886,84 грн. щомісячно, загалом 17 321,04 грн. за 6 місяців.

Тобто, позивачу безпідставно не виплачено належний розмір суддівської винагороди з січня 2018 року по серпень 2018 року в загальному розмірі 23 094,72 грн.

Наведено підтверджено власними поясненнями відповідача та наявними у справі доказами.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, в даному випадку сума заборгованості частини довічного грошового утримання судді у відставці самостійно підтверджено відповідачем, тому суд не підміняє пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, таком чином, у суду є підстави для зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину щомісячного грошового утримання судді у відставці в конкретному розмірі.

Щодо неврахування матеріальної допомоги на оздоровлення при здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Так спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналогічні положення містяться і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів".

Так відповідно до статті 135 Закону "Про судоустрій і статус суддів"суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, суд зазначає, що спеціальними нормами закону чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Суд вважає ці посилання безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №738/1343/17, від 20 березня 2018 року у справі №749/951/17, від 20 березня 2018 року у справі №736/964/17, від 17 квітня 2018 року у справі №352/1918/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було правомірно відмовлено позивачу в проведенні перерахунку довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги судді у відставці, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині адміністративного позову задоволенню не підлягають.

Оцінюючи докази в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 704, 80 грн. та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру у розмірі 469,87 грн. та з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 234,93 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 рнокпп: НОМЕР_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні в період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2018 року перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 23 094,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ: 42171861) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 469 (чотириста шістдесят девять) гривень 87 копійок.

Стягнути за рахунок ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 рнокпп: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 93 копійки.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Христофоров А.Б.