Рішення № 80719583, 05.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

05 березня 2019 р. Справа № 802/1795/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

суддів: Жданкіної Н.В.,

Комара П.А.,

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці порядку загального позовного провадження відокремлені матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_2

до Головного територіального управління юстиції м Києва,

Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до заступника Міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.08.2018 відокремлені матеріали справи 802/1795/17-а прийнято до провадження.

Так, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду в частині позовних вимоги про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління м. Києва у відсутності контролю за виконанням державними виконавцями управління ДВС м. Києва своєчасного і повного вчинення необхідних виконавчих дій по виконанню зобов'язань Печерським РВ ДВС м. Києва виконати рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі №25663/02.

- зобов'язати Головне територіальне управління м. Києва здійснити контроль і забезпечити негайне виконання зобов'язань Печерським РВ ДВС м. Києва виконати рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі №25663/02 та надати інформацію Департаменту ДВС.

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва при виконанні рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі №25663/02, в частині зобов'язань АК "Укрресурси" змінити дату наказу звільнення, видати належно заповнену трудову книжку та повести повний розрахунок, згідно законодавства з наданням інформації Департаменту ДВС у уповноваженому про суму боргу повного розрахунку, згідно зведеного виконавчого провадження;

- зобов'язати Печерський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва негайно вчинити дії для виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.04 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі №25663/02, в частині зобов'язань АК "Укрресурси" змінити дату наказу звільнення, видати належно заповнену трудову книжку та провести повний розрахунок, згідно законодавства, з наданням інформації Департаменту ДВС у уповноваженому про суму боргу повного розрахунку, згідно зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати колегією суддів у складі: головуючого судді Крапівницької Н.Л., суддів Жданкіної Н.В. та Комара П.А., за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 09.10.2018, прийнято уточнені позовні вимоги позивача, які подано через відділ прийому суду. В уточнених позовних вимогах зазначено, що до суб'єктного складу відповідачів належать: Головне територіальне управління юстиції м. Києва та Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва. Прохальна частина позовної заяви викладена у наступній редакції:

- визнати бездіяльність Головного територіального управління юстиції м. Києва у відсутності контролю за своєчасним і повним вчиненням Печерським районним відділом ДВС ГТУЮ м. Києва ГТУЮ необхідних додаткових заходів індивідуального характеру, в частині зобов'язань змінити дату наказу звільнення ОСОБА_2, видачі дубліката належно заповненої трудової книжки, згідно законодавства з наданням інформації Департаменту ДВС і Урядовому уповноваженому про залишок непогашеного боргу повного розрахунку, що встановлений ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 для завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14 року - протиправною;

- визнати бездіяльність Печерського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва при виконанні додаткових заходів індивідуального характеру, в частині зобов'язань ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу звільнення ОСОБА_2, видачі дубліката належно заповненої трудової книжки, згідно законодавства, з наданням інформації Департаменту ДВС і Урядовому уповноваженому про залишок непогашеного боргу повного розрахунку, що встановлений ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 для завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14 року - протиправною;

- зобов'язати ГТУЮ м. Києва здійснити контроль і забезпечити негайне виконання зобов'язань Печерським РВДВС м. Києва по наданню інформації Уповноваженому і Департаменту ДВС про залишок непогашеного боргу розрахунку, що встановлений ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 та виконання мір зобов'язального характеру для завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14 року;

- зобов'язати Печерський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва негайно вжити заходи індивідуального характеру з надання інформації Департаменту ДВС і Уповноваженому про залишок суми непогашеного боргу розрахунку, відповідно до встановленого і визнаного загального боргу ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 та виконання мір зобов'язального характеру для завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14 року;

- зобов'язати ГТУЮ м. Києва та Печерський районний ВДВС м. Києва сплатити ОСОБА_2 кожним, солідарно, по 100000 грн. в відшкодуванні моральної шкоди і страждань викликаних їх протиправною бездіяльністю і незаконними діями, при відновлені, рішенням ЄСПЛ порушених прав ОСОБА_2;

- винести окрему ухвалу суду в адресу Мін'юсту України про тяганину і неналежне виконання судових рішень органами ДВС, що стало причиною звернень ОСОБА_2 і рішень ЄСПЛ та вже нанесло і продовжує наносити збитки бюджету держави у вигляді заявлених позивачем вимог по відшкодуванню за затримку виконання додаткових заходів індивідуального характеру, згідно законодавства і рішення ЄСПЛ.

Ухвалою суду від 09.10.2018 витребувано письмові запити від ГТУ юстиції у м. Києві та Печерського районного ВДВС м. Києва до ДАК "Укрресурси" про стан виконання рішення Замостянського райсуду від 01.03.04 (є в рішенні ЄСПЛ від 17.07.14 ), як додаткові заходи індивідуального характеру стосовно зміненої дати наказу "Укрресурсів "про звільнення ОСОБА_2, видачі дублікату трудової книжки, заборгованості та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.11.2018 відкладено розгляд справи на 03.12.2018 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 03.12.2018 визнано обов'язковою явку в судове засідання представника відповідача Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва та відкладено судовий розгляд справи на 20.12.2018 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 20.12.2018 провадження у справі зупинено до 02 січня 2019 року та призначено судове засідання на 03.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 03.01.2019 відкладено розгляд справи на 30.01.2019.

Ухвалою суду від 30.01.2019 призначено наступне судове засідання на 05.03.2019 року о 14:00 год. та вирішено питання про участь представника Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва та представника Головного територіального управління юстиції м. Києва у судовому засіданні 05 березня 2019 року о 14:00 год. в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники Головного територіального управління юстиції м Києва та Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимоги. В обґрунтування вказаної позиції до суду подано два відзиви на позовну заяву 03.10.2018 та 08.11.2018. У відзивах зауважено, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративно суду від 18.04.2016 №802/82/16-а, якою визнано бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року №2-200/2004 щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 при звільнення з роботи в ДАК "Укрресурси" та зобов'язано Департамент вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_2 невиплаченої заборгованості в сумі 1188937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення. Окремо відповідач зазначив, що позивач ОСОБА_2 свідомо приховує від суду у справі №802/1795/17-а факт закінчення виконавчого провадження ВП №49014939, що перебувало на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції, де було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2017 заступником начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяною Ігорівною.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва вжити додаткових заходів індивідуального характеру по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.2014року в частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004року, суд зазначає наступне.

Так, виконавче провадження №44360795 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №25663/02 від 17.07.2014 року у справі "ОСОБА_2 та інші проти України", де ОСОБА_2 є одним із заявників, закінчено у зв'язку з фактичним його виконанням 13.09.2016 року, а отже, і відсутні правові підстави за його межами вчиняти будь-які дії щодо його виконання, в тому числі вживати додаткові заходи індивідуального характеру, чого по суті вимагає ОСОБА_2 від Головного територіального управління юстиції м. Києва та Печерського районного відділу ДВС м. Києва.

Отже, з урахуванням факту відсутності виконавчого провадження та констатації його завершення в зв'язку із виконанням Рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року, не може вестись мова про будь-яку бездіяльність, адже спір щодо наявності або відсутності будь-яких дій має місце там, де суб'єкт владних повноважень в межах своїх повноважень повинен вчиняти певні дії. У даному випадку, за відсутності на виконанні Рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року - відсутні й підстави у суб'єкта владних повноважень для вжити додаткових заходів індивідуального характеру по виконанню Рішення ЄСПЛ. Таким чином, відсутній спір щодо наявності бездіяльності, відповідно, відсутні підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дії щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру по виконанню Рішення ЄСПЛ.

Водночас, виконавче провадження №44360795 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №25663/02 від 17.07.2014 року у справі "ОСОБА_2 та інші проти України", де ОСОБА_2 є одним із заявників, не перебувало на виконанні у Головному територіальному управління юстиції м. Києва або Печерському районному відділі ДВС м. Києва. Мова йде саме про вищезазначене Рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року як виконавчий документ, так і питання щодо виконання Рішень ЄСПЛ взагалі не відноситься до повноважень відповідачів Головного територіального управління юстиції м. Києва та Печерського районного відділу ДВС м. Києва.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києві у справі №802/1795/17-а є похідними від позовних вимог ОСОБА_2 до заступника Міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Ліщини Івана Юрійовича, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №802/1795/17-а, де було винесено судове рішення від 12.07.2018 року. У той же час судові рішення у справах №802/1462/16-а та №802/840/16-а повністю підтверджують безпідставність і необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 у справі №802/1795/17-а щодо виконання рішення ЄСПЛ в порядку вжиття додаткових заходів індивідуального характеру незалежно від закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 по виконанню Рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено наступне.

17.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 "ОСОБА_2 та інші проти України" (далі - РЄСПЛ), яким зобов'язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 підлягають виконанню:

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13.08.2014 р. відкрито виконавче провадження №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України", в тому рахунку в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р., та зобов'язано боржника - державу Україна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (том 3, а.с.78).

Так, рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. у справі №2-200/2004, яке набрало законної сили (в зв'язку з невиконанням якого позивач звернувся з цим позовом до суду), частково задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено зобов'язати ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу №25-а-к від 07.03.2002 р. про звільнення ОСОБА_2, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 р., провівши з ним повний розрахунок.

13.09.2016 р., у зв'язку із фактичним виконанням рішення ЄСПЛ від 17.07.14р. у справі №25663/02 та виплати сатисфакції і суми 1188937, 30 грн. виконавче провадження №44360795 закінчено, про що винесено відповідну постанову.

Разом з тим, на думку позивача, рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 року стосовно проведення з ним повного розрахунку, виконано не в повному обсязі, що підтверджується низкою судових рішень. Відтак, на думку позивача, Уповноважений з прав людини має здійснювати координацію за виконанням рішення Європейського суду, а Департамент ДВС та заступник Міністра контроль за виконанням такого рішення. Однак, відповідних дій відповідачі не здійснювали, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. При цьому, як в адміністративному позові так і в ході надання усних пояснень позивач не заперечив, що рішення Замостянського районного суду в частині видачі наказу про звільнення та внесення відповідних записів до трудової книжки виконано. А тому, наполягав саме на наявності спору стосовно невиконання ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського райсуду від 01.03.2004 р. щодо проведення повного розрахунку. При цьому, не заперечив про виконання судового рішення в частині звільнення та внесення змін до дати звільнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).

В розумінні статті 1 цього Закону, рішення - це:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Органом представництва, згідно визначення наведеного у цій же нормі, визначено орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006 р., на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї ж Постанови установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

В розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до пункту 8 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

При цьому, згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Разом з цим, суд відмічає, що згідно пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV, який діяв у період відкриття виконавчого провадження по виконанню РЄСПЛ та його завершення), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст. 49 Закону № 606-XIV).

При вирішенні даного спору суд звертає увагу, що згідно загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. В свою чергу дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

За приписами статті 7 Закону №3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення суду про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва:

а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Відповідно до статті 1 Закону №3477-IV Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006, на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї ж Постанови установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Частина перша статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII) визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При цьому, згідно пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV, який діяв у період відкриття виконавчого провадження по виконанню ЄСПЛ та його завершення), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Встановлено, що постановою державного виконання від 13.09.2016 закінчено виконавче провадження №44360795 по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02, у зв'язку з фактичним виконанням. Правомірність закінчення виконавчого провадження №44360795 підтверджена постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі №802/1462/16-а, яка набрала законної сили.

Також, в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 по справі №802/82/16 зазначено, що на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02 в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01.03.2004 позивачеві належить виплатити кошти в загальному розмірі 1 900 147,03 грн.

Судом встановлено, що на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02 позивачеві виплачено кошти в загальному розмірі 1 900 147,03 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що для повного виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02 необхідно виплатити позивачу залишок непогашеного боргу повного розрахунку станом на липень 2017 року згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 13.07.2017 у справі №46/436-б в сумі (3 485 371,26 грн. - 1 900 147,03 грн.) = 1 585 224,23 грн. в даному судовому провадженні.

Щодо доводів позивача про те, що необхідно змінити дату наказу №25-а-к від 07.03.2002 про звільнення ОСОБА_2, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001, колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача є суперечливими, адже під час судового розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач не заперечував виконання судового рішення в частині звільнення та внесення змін до дати звільнення.

Суд наголошує на відсутності відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі №25663/02 та наявність постанови про закінчення відповідного виконавчого провадження по виконанню рішення ЄСПЛ в зв'язку з його виконанням, а тому, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 щодо нездійснення контролю при виконанні рішення ЄСПЛ.

Щодо вимоги позивача щодо зобов'язання Печерський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва негайно вчинити дії з надання інформації Департаменту ДВС про суму боргу повного розрахунку згідно зведеного виконавчого провадження, суд встановив слідуюче.

Так, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №53654408 від 29.10.2018 (а. с. 141, том 2) з виконання виконавчого листа №127/2-200/04 виданого 17.02.2017 Вінницьким міським судом Вінницької області, яким зобов'язано державного виконавця Печерського райвідділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Заєць Т.І., в якої перебувало дане виконавче провадження негайно вжити дії передбачені ЗУ "Про виконавче провадження" по виконанню рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р. та направити до Департаменту ДВС Мін'юсту України і Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини інформацію про виконання даного рішення суду і інформацію про зведене виконавче провадження №51119621 для завершення виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р. Вказаною постановою державного виконавця встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2018у справі №127/2-200/04, визнано лист Печерського РВДВС м. Києва, адресований Урядовому Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини і Департаменту ДВС від 13.04.2017 р., б/н таким, що містить недостовірну інформацію.

Також державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. 05.09.2018 №53654408-14 на адресу Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві (а с. 163, т.1) направлено вимогу, якою зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі та надати до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві докази направлення Печерським районним відділом ДВС м Києва 10.08.2018 на адресу Департаменту ДВС Мін'юсту і Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - інформацію по зведеному виконавчому провадженню №51119621.

В судовому засідання представники відповідача не надали ніякої інформації щодо ходу виконання зведеного виконавчого провадження №51119621.

Також на запитання суду щодо ходу виконання вимоги державного виконавця від 05.09.2018 року по зведеному виконавчому провадженню №51119621 не змогли нічого пояснити.

Таким чином, у постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №53654408 від 29.10.2018 зазначено, що рішення суду боржником не виконано. Станом на 29.10.2018 інформація щодо виконання рішення суду в повному обсязі до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві боржником не надано, а керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 382 Кримінального кодексу України, державним виконавцем 29.10.2018 на адресу Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Суд також акцентує увагу на тому, що ще 05.09.2018 року листом №53654408-14 (а. с. 163, том.1) вказано звернуто увагу на те, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2018 у справі №127/2-200/04 визнано лист Печерського РВДВС м. Києва адресований Урядовому Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини і Департаменту ДВС від 13.04.2017 р., б/н таким, що містить недостовірну інформацію. Вказано, що інформація направлена на адресу ДВС Мін'юсту України і Секретаріату Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - є неповною. Зобов'язано державного виконавця Печерського райвідділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Заєць Т.І. виконати рішення суду в повному обсязі.

А тому, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позову в частині зобов'язання відповідача Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва надати ОСОБА_2 інформацію (розрахунок) про залишок суми не погашеного боргу по зведеному виконавчому провадженню ВП №51119621.

Суд вважає, що відповідачем Головним територіальним управлінням юстиції м. Києва здійснювався контроль за Печерським відділом ДВС м. Києва ГТУЮ, саме, в ході примусового виконання рішень, що було предметом дослідження судом в судовому засіданні, державним виконавцем Головного територіального управлінням юстиції у м. Києві 05.09.2018, №53654408-14 на адресу Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві направлялась вимога, якою зобов'язано виконати рішення суду в повному обсязі, а тому, суд вважає, що і контроль здійснювався відповідачем у можливий спосіб до законодавства про виконавче провадження. Таким чином, колегія суддів зазначає, що в цій частині позов до даного відповідача не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідачів вжити додаткові заходи індивідуального характеру для виконання невиконаної частини рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, суд зазначає про наступне.

Питання додаткових заходів індивідуального характеру врегульовано статтею 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно положень вказаної норми, з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

В свою чергу, відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Статтею 11 Закону №3477-IV визначено дії органу представництва щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Так, згідно частин першої, другої вказаної статті, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Частиною першою статті 12 Закону № 3477-IV визначено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані:

а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;

б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;

в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;

г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Отже додатковими заходами індивідуального характеру є повторний розгляд справи судом, включаючи відновлення провадження у справі або повторний розгляд справи адміністративним органом, що не може мати місце в оскаржуваному випадку, оскільки мова й де про неповне виконання рішення національного суду.

Колегія суддів зазначає, що додатковими заходами індивідуального характеру, як видно зі змісту РЄСПЛ, є виплата заявникам по 2000 євро в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та будь-яких інших витрат. Проте, позивачем у позові не вказується, що такі виплати не відбулись та РЄСПЛ в цій частині не виконано. Більш того, як свідчать матеріали виконавчого провадження № 44360795, згідно платіжних доручень №7141 від 02.10.14 р., №7330 від 08.10.2014 р., №3225 від 22.08.16 р. позивачу було виплачено 2000 євро в гривневому еквіваленті, 12387,28 грн., 20,37 грн. пені. А отже, спір у частині невиконання додаткових заходів індивідуального характеру взагалі відсутній.

Аналогічний висновок закріплено в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №802/1795/17-а .

Щодо вимоги про зобов'язання ГТУЮ м. Києва та Печерський районний ВДВС м. Києва сплатити ОСОБА_2 кожним, солідарно, по 100000 грн. в відшкодуванні моральної шкоди і страждань викликаних їх протиправною бездіяльністю і незаконними діями, при відновлені, рішенням ЄСПЛ порушених прав ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров'я у зв'язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.4) зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Оскільки, позивачем не надано жодних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди, суд позбавлений можливості задовольнити вказану вимогу.

В прохальній частині уточнених позовних вимог позивач просить суд винести окрему ухвалу суду в адресу Мін'юсту України про тяганину і неналежне виконання судових рішень органами ДВС, що стало причиною звернень ОСОБА_2 і рішень ЄСПЛ та, як зазначає позивач, вже нанесло і продовжує наносити збитки бюджету держави у вигляді заявлених позивачем вимог по відшкодуванню за затримку виконання додаткових заходів індивідуального характеру, згідно законодавства і рішення ЄСПЛ.

Проте, відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В ході судового розгляду не встановлено порушень, які б викликали необхідність у реагуванні саме шляхом винесення окремої ухвали. Окрім того, не встановлено порушення права позивача на звернення, адже позивач таким скористався, направивши лист до відповідного органу. Відтак, в задоволенні вимоги про винесення окремої ухвали слід відмовити.

При розгляді даної справи суд також враховує положення пунктів 32-41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів щодо якості судових рішень, в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну, фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва (код ЄДРПОУ 34979022, вул. Різницька 11-б, м. Київ) надати ОСОБА_2 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) інформацію (розрахунок) про залишок суми не погашеного боргу по зведеному виконавчому провадженню ВП №51119621.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Судді:підпис Жданкікна Н. В. підпис Комар П. А. Копія вірна з оригіналом Суддя:

Секретар: