Рішення № 80719562, 21.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року ЛуцькСправа № 803/1039/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача звільнено з посади головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС 25.05.2018 за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ) та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач не погоджується із вказаним наказом, з огляду на таке.

Відповідно до наказу Волинської митниці ДФС 19.11.2015 позивача призначено на посаду головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС.

12.02.2018 позивача разом з працівниками управління протидії митним правопорушенням було викликано до заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3, де за його вказівкою під психологічним тиском та погрозами звільнення була написана заява про звільнення за угодою сторін без зазначення дати.

Отже, оскільки волевиявлення з боку позивача припинити трудовий договір не було, позивач особисто не подавав заяви про звільнення, не надсилав її поштою, у заяві відсутнє посилання на дату, з якої між сторонами досягнуто домовленості припинити договір (оскільки вона написана під тиском в день переведення), дата заяви проставлена не позивачем, тому наказ про звільнення є протиправним.

Крім того, позивач вказує, що перед звільненням йому не надали відпустки по догляду за дитиною з 26.04.2018 на підставі поданих ним заяв, що є грубим порушенням норм трудового законодавства.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.», поновити його на посаді головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 20.07.2018 № 761/03-70-10/14 (а. с. 31-35) представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

24.04.2018 ОСОБА_2 подав на Волинську митницю ДФС заяву про звільнення з займаної посади 25.05.2018 за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ. Вказана заява ОСОБА_1 від 24.04.2018 була прийнята та розглянута в той же день начальником Волинської митниці ДФС, про що свідчить резолюція на заяві «в наказ». Отже, того ж дня між позивачем та начальником Волинської митниці ДФС була досягнута домовленість про звільнення позивача з роботи з 25.05.2018 за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

На підставі заяви від 24.04.2018 позивача згідно із наказом Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о звільнено із займаної посади за угодою сторін. Таким чином, 24.04.2018 ОСОБА_2, подаючи заяву про звільнення за угодою сторін, повністю усвідомлював та розумів наслідки власних дій, а саме того, що він буде звільнений з посади державної служби та бажав їх настання.

Крім того, будь-які письмові заяви ОСОБА_1 про анулювання попередньо поданої заяви про звільнення за угодою сторін від 24.04.2018 на Волинській митниці ДФС відсутні.

30.08.2018 позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що 24.04.2018 не подавав заяву про звільнення з посади за угодою сторін, позивач не міг знати якого числа датована заява, а у заяві про звільнення підроблені дати написання заяви та дати звільнення з посади (а. с. 77-79).

В поданому запереченні від 31.08.2018 № 916/03-70-10/14 представник відповідача ОСОБА_4 додатково вказала, що заява про надання відпустки від 17.04.2018 на Волинську митницю ДФС не надходила, тоді як заява про надання відпустки з 26.04.2018 надійшла на митницю лише 27.04.2018. Крім того, відсутність письмових заяв про анулювання попередньої домовленості щодо звільнення за угодою сторін, а також подальший невихід на роботу однозначно та беззаперечно засвідчили волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудових відносин з Волинською митницею ДФС (а. с. 81-83).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 1).

Відповідно до ухвали суду від 03.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у цій справі на тридцять днів (а. с. 90).

14.09.2018 судом постановлено ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, відповідно до якої призначено у справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, на вирішення почеркознавчої експертизи поставлено одне питання (а саме: «чи виконані у заяві ОСОБА_1 від 24.04.2018 про звільнення із займаної посади за угодою сторін 25.05.2018 рукописні цифрові записи дати подання заяви про звільнення «24.04.2018» та дати звільнення «25.05.2018» ОСОБА_2 чи іншою особою ?»), провадження у справі зупинене до одержання результатів експертизи (а. с. 121-123).

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 поновлено провадження у цій справі, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті (а. с. 159-160).

В судових засіданнях, які відбулися у цій справі 13.11.2018 та 27.11.2018, позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_5 позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у тих же судових засіданнях позов не визнала з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить відмовити у його задоволенні.

Крім того, у тих же судових засіданнях були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та заслухані пояснення експерта ОСОБА_9

Ухвалою суду від 27.11.2018 у цій справі призначена повторна почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення повторної почеркознавчої експертизи поставлено таке питання: «чи виконані у заяві ОСОБА_1 від 24.04.2018 про звільнення із займаної посади за угодою сторін 25.05.2018 рукописні цифрові записи дати подання заяви про звільнення «24.04.2018» та дати звільнення «25.05.2018» ОСОБА_2 чи іншою особою ?». Крім того, цією ж ухвалою провадження у справі зупинене до одержання результатів експертизи (а. с. 189-191).

26.12.2018 на адресу суду надійшло клопотання судових експертів ОСОБА_10, ОСОБА_11 про надання додаткових матеріалів (а. с. 197), у зв'язку із чим для вирішення вказаного клопотання справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 11.01.2019 поновлено провадження у справі, надано додаткові матеріали для проведення повторної почеркознавчої експертизи та провадження у справі зупинене до одержання результатів повторної почеркознавчої експертизи (а. с. 211-214).

Листом від 25.02.2019 за вих. № 6163 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз скерував на адресу суду висновок експертів від 25.02.2019 № 6163, який надійшов до суду 04.03.2019 за вх. № 3180/19 (а. с. 223).

З ініціативи суду для вирішення питання про поновлення провадження у справі та продовження судового розгляду дану справу призначено до розгляду на 15:00 21.03.2019, про що учасники справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 233-234).

В судове засідання позивач не прибув, проте подав заяву від 21.03.2019 про розгляд справи без участі позивача та його представника (а. с. 235).

З урахуванням вимог частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 21.03.2019 провадження у цій справі поновлено.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, пояснення експерта ОСОБА_9, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, висновки експертиз, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач з 19.11.2015 працював у Волинській митниці ДФС на різних посадах, зокрема, з 13.12.2017 на посаді головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС, що підтверджується особовою карткою (а. с. 100-103), пунктом 49 наказу Волинської митниці ДФС від 12.12.2017 № 724-о «Про переведення» (а. с. 45-53).

Наказом Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.» звільнено ОСОБА_1, головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС, із займаної посади 25.05.2018 за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ та пункту 1 статті 36 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 (а. с. 37).

Як вбачається із заяви від 24.04.2018, поданої позивачем начальнику Волинської митниці ДФС, ОСОБА_2 просить звільнити його із займаної посади за угодою сторін 25.05.2018 відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ (а. с. 73).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі наказу, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 889-VІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Закону № 889-VІІІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 3 частини першої статті 86 Закону № 889-VІІІ передбачено, що державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

За приписами частин першої - третьої статті 86 Закону № 889-VІІІ державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.06.2018 (справа № 813/5855/15), які полягають у такому.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VІІІ. Частиною першою № 889-VІІІ передбачені підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими КЗпП України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

Загальні підстави припинення трудового договору визначені приписами статті 36 КЗпП України, пунктом 1 частини першої якої підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Приписами частини першої статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За такого правового врегулювання основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Суд, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені у цій справі фактичні обставини, дійшов висновку про недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, що, в свою чергу, позбавляє відповідача права на звільнення позивача з 25.05.2018 на підставі пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ та пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, виходячи з такого.

Так, у позовній заяві та в судовому засіданні позивач надав пояснення, відповідно до яких він не подавав заяви про звільнення з посади головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС від 24.04.2018 та не уповноважував інших осіб на подання від його імені вказаної заяви, вказана заява була написана під психологічним тиском та погрозами звільнення ще 12.02.2018, без зазначення її дати та дати звільнення.

14.09.2018 суд постановив ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, відповідно до якої призначив у справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, а на вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено одне питання, а саме: «чи виконані у заяві ОСОБА_1 від 24.04.2018 про звільнення із займаної посади за угодою сторін 25.05.2018 рукописні цифрові записи дати подання заяви про звільнення «24.04.2018» та дати звільнення «25.05.2018» ОСОБА_2 чи іншою особою ?» (а. с. 121-123).

Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_9 від 16.10.2018 № 239 цифровий запис дата «24.04.2018» та цифровий запис дата звільнення «25.05.2018» заяви ОСОБА_1 від 24.04.2018 про звільнення із займаної посади (розміщеної у матеріалах справи № 803/1039/18, а. с. 73) виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а. с. 135-142).

При цьому, у судовому засіданні 13.11.2018 судовий експерт ОСОБА_9, текст присяги експерта якої та розписка якої про попередження про кримінальну відповідальність за відмову від поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків та завідомо неправдивий висновок приєднані до справи (а. с. 173-174), підтвердила висновки вказаної експертизи, та пояснила, що при порівнянні досліджуваних цифрових записів дати написання заяви та дати звільнення з посади зі зразками цифрових записів ОСОБА_1, експерт встановила збіги та розбіжності, встановлені розбіжні ознаки суттєві та в своїй сукупності достатні для категоричного негативного висновку, а співпадаючі ознаки (загальні та окремі) пояснюються наслідуванням цифрових записів ОСОБА_1 та на негативний висновок експерта не впливають.

Крім того, в подальшому ухвалою суду від 27.11.2018 у цій справі призначена повторна почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення повторної почеркознавчої експертизи поставлено таке питання: «чи виконані у заяві ОСОБА_1 від 24.04.2018 про звільнення із займаної посади за угодою сторін 25.05.2018 рукописні цифрові записи дати подання заяви про звільнення «24.04.2018» та дати звільнення «25.05.2018» ОСОБА_2 чи іншою особою ?» (а. с. 189-191).

Згідно із висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи від 25.02.2019 № 6163, проведеної експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_10, ОСОБА_11, короткі рукописні цифрові записи дати звільнення «25.05.2018» та дати написання заяви «24.04.2018», розташовані у заяві від імені ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади, датованої 24.04.2018, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а. с. 224-226). При цьому, у зазначеному висновку від 25.02.2019 № 6163 вказано, що висновки первинної та повторної експертиз співпали повністю.

Отже, доводи представника відповідача про те, що заяву про звільнення, із зазначенням у ній дати звільнення та дати її написання, позивач написав та подав особисто не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Суд бере до уваги пояснення позивача про те, що у власноручно написаній ним заяві про звільнення, на підставі якої видано оскаржуваний наказ Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.», позивач не вказував а ні дати написання заяви, а ні дати, з якої просив його звільнити, оскільки такі пояснення підтверджується висновками почеркознавчої експертизи Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.10.2018 № 239 та повторної почеркознавчої експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.02.2019 № 6163. Крім того, вказані доводи належними та допустимими доказами відповідачем не спростовані. При цьому, суд звертає увагу, що жоден із допитаних в судовому засіданні свідків - працівників Волинської митниці ДФС не ствердив, що бачив власноручне написання позивачем заяви про звільнення разом із датою звільнення та датою написання заяви.

Відтак, суд виходить з того, що рукописні цифрові записи дати звільнення «25.05.2018» та дати написання заяви «24.04.2018», розташовані у заяві від імені ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади, датованої 24.04.2018, виконані не позивачем, а іншою особою. При цьому, під час розгляду цієї справи не виявилося можливим встановити особу, яка виконала цифрові записи дати звільнення «25.05.2018» та дати написання заяви «24.04.2018» у заяві ОСОБА_1 про звільнення.

Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що заяву про звільнення (без зазначення у ній дати звільнення та дати написання заяви) написано під психологічним тиском, 12.02.2018 одночасно із написанням заяви про переведення, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджені.

Так, допитані під присягою у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 заперечили факт вчинення з їх боку будь-якого тиску на позивача. Крім того, 12.02.2018 позивач не міг писати заяву на переведення, оскільки уже був переведений на посаду головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС з 13.12.2017 відповідно до пункту 49 наказу Волинської митниці ДФС від 12.12.2017 № 724-о «Про переведення» (а. с. 45-53), а переведення позивача на посаду відбулося саме з дати, вказаної у зазначеному наказі, про що ствердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у власноручно написаній позивачем заяві про звільнення дати написання заяви та дати звільнення та виконання цих записів не позивачем, а іншою особою однозначно свідчить про недосягнення сторонами (тобто, позивачем та Волинською митницею ДФС) згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відсутність позивача на робочому місці у період з 26.04.2018 по 25.05.2018, що підтверджується табелем обліку робочого часу (а. с. 41-42), свідчить про волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудових правовідносин з Волинською митницею, оскільки позивач пояснив свій невихід на роботу поданням попередньо заяви про надання відпустки від 24.04.2018 (а. с. 22), на яку, як він вважав, мав право та яка мала бути надана йому у встановленому порядку.

Разом з тим, у межах цієї справи суд не дає правову оцінку доводам позивача про незаконність дій відповідача щодо відмови у наданні йому відпустки по догляду за дитиною, оскільки позивач не оскаржив дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його заяв про надання відпустки по догляду за дитиною, відповідні позовні вимоги у цій справі не заявлені.

Крім того, суд також не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відсутність письмових заяв про анулювання попередньої домовленості щодо звільнення за угодою сторін свідчить про волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудових правовідносин з Волинською митницею, оскільки у вказаній заяві про звільнення не зазначено власноручно позивачем дати її написання та дати звільнення, такі дати виконані іншою особою, у зв'язку із чим вказана заява не може мати правового значення та бути підставою для видання оскаржуваного наказу.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відповідно до наказу від 24.05.2018 № 255-о проведено з порушенням вимог законодавства про державну службу та про працю, оскільки судом не встановлено досягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та узгодженої дати звільнення, що, в свою чергу, позбавляло відповідача права на звільнення позивача з 25.05.2018 на підставі пункту 3 частини першої статті 83, частини другої статті 86 Закону № 889-VІІІ та пункту 1 статті 36 КЗпП України, у зв'язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.» належить задовольнити.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про незаконне звільнення позивача відповідно до наказу Волинської митниці ДФС від 24.05.2018 № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.», який визнаний судом протиправним та скасований, тому ОСОБА_1 необхідно поновити на попередній посаді головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС з 25.05.2018 з одночасним стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, суд виходить із розміру середньоденної заробітної плати у 364,49 грн., зазначеного у довідці Волинської митниці ДФС від 12.07.2018 № 5/52-783 (а. с. 44). Враховуючи, що час вимушеного прогулу за період з 28.05.2018 по 20.03.2019 становить 206 робочих днів, при цьому, позивач після звільнення не був працевлаштований та не отримував допомогу по безробіттю, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 75084,94 грн. (364,49 грн. х 206 робочих днів = 75084,94 грн.), який необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані із проведення почеркознавчої експертизи, в сумі 900,48 грн., оплачені на підставі рахунку від 27.09.2018 № 2019/239 (а. с. 128) відповідно до квитанції від 02.10.2018 № 0.0.1149007105.1 (а. с. 132).

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Волинської митниці ДФС на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7472,05 грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 139, 194, 205, 229, 243 - 246, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС від 24 травня 2018 року № 255-о «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС з 25 травня 2018 року.

Стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 39472698) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75084 гривні 94 копійки (сімдесят п'ять тисяч вісімдесят чотири гривні дев'яносто чотири копійки).

Стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 39472698) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 900 гривень 48 копійок (дев'ятсот гривень сорок вісім копійок).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Волинської митниці ДФС з 25 травня 2018 року та стягнення з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7472 гривні 05 копійок (сім тисяч чотириста сімдесят дві гривні п'ять копійок) підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх