Рішення № 80719506, 20.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р. Справа№200/1596/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними та скасування рішення № 5330 від 27.06.2018 року та № 8671 від 16.11.2018 року, зобов'язання перевести з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обчислити пенсію на підставі довідки про заробітну плату, наданої за життя чоловіком ОСОБА_2 з дня подачі заяви з 21.06.2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що має право на отримання пенсії за віком. З 15.10.2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Оскільки позивач отримувала пенсію значно меншу, ніж її чоловік, 21.06.2018 року звернулася з заявою до відповідача про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, але ніякої відповіді не отримала.

В листопаді 2018 року позивачу зателефонували з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та запропонували надати необхідні документі для переведення на пенсію по втраті годувальника.

На особистому прийомі позивачем ще раз надано необхідні документи.

28.12.2018 року позивач поштою отримала рішення від 16.11.2018 року № 8671 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, з якого вона подала заяву про переведення 09.11.2018 року.

В січні 2019 року позивач звернулася до управління з вимогою надати рішення, прийняте за її заявою від 21.06.2018 року, однак 23.01.2019 року отримала рішення від 27.06.2018 року.

Згідно рішення відповідача позивачу відмовлено у переведенні через недоцільність, оскільки пенсія позивача за віком складає 1523,79 гривень, а пенсія за втратою годувальника складатиме 1452,00 гривні, оскільки не надана довідка про заробітну плату померлого годувальника за період його перебування в зоні відчуження, яка використана годувальником за життя.

Позивач не згодна з таким рішенням, оскільки необхідний документ наявний в пенсійній справі померлого.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20 березня 2019 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 6).

Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 32-34). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач звернулася з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з доданими документами.

Померлий годувальник з 1996 року отримував пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків ліквідатора аварії на ЧАЕС, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначає, що обов'язковою умовою для обчислення даного виду пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в зоні відчуження до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування її первинними документами.

Постановою ВРУ «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж міста Маріуполь, Волноваського, Новоазовського та Тельманівського районів Донецької області» від 11.12.2014 № 32 територію Старогнатівської сільської ради Тельманівського району передано Волноваському району.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 р. № 1085-р до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження селище Тельманове (Бойківське) та Тельманівській (Бойківський) район визнаний тимчасово окупованою територією.

У зв'язку з цим, померлий годувальник ОСОБА_3 отримував пенсію за електронною пенсійною справою, в якій наявний розрахунок його пенсії. Всі довідки залишилися в паперовій пенсійній справі на непідконтрольній території.

Зазначає, що в пенсійній справі, сформованій Волноваським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області відсутні будь-які паперові довідки, тому позивачу необхідно надати довідку про заробіток за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Зазначає, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7 зв.бік).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 15.10.2004 року (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9). В зазначеному свідоцтві місцем народження померлого вказано село Старогнатівка Тельманівського району Донецької області, однак місцем смерті вказано село Старогнатівка Волноваського району Донецької області.

Згідно з довідкою виконкому Старогнатівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 12.06.2018 року ОСОБА_1 на день смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство (а.с. 14).

Зазначені зміни адміністративно-територіального розмежування відбулися відповідно до постанови Верховної Ради України «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донецької області, зміну і встановлення меж міста Маріуполь, Волноваського, Новоазовського та Тельманівського районів Донецької області» від 11.12.2014 № 32, оскільки село Старогнатівка Тельманівського району Донецької області є тимчасово окупованою територією відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11. 2014 р. № 1085-р.

Сторонами не спростовується факт отримання померлим годувальником пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків ліквідатора аварії на ЧАЕС, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наведене підтверджене посвідченням серії НОМЕР_5 виданим на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18).

Таким чином, померлий чоловік позивача приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час несення строкової військової служби.

Відтак, при призначенні пенсії померлому чоловіку позивача всі необхідні документи за життя ОСОБА_2 були зібрані в повному обсязі. Доказів невірного розрахунку пенсії померлого годувальника матеріали справи не містять.

Вказані дані також підтверджені відомостями про службу ОСОБА_2 у в/ч 38867 (а.с. 10), військовим квитком серії НОМЕР_6 (а.с. 13), довідкою в/ч 38867 № 910/27 від 11.10.1987р. про заробіток за роботу в зоні відчуження в 1987 році (а.с. 15).

Проте, позивачу двічі було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується рішеннями відповідача № 5330 від 27.06.2018 року та № 8671 від 16.11.2018 року (а.с. 11-12). Підставою відмови в зазначених рішеннях вказано відсутність довідки померлого годувальника за період перебування в зоні відчуження, яка використана годувальником за життя. Фактично, відповідач вважає, що одну й ту ж довідку не можна двічі використовувати при розрахунку однієї пенсії двом пенсіонерам.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до приписів ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_5, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, чоловік позивача є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії (а.с. 17).

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас, ст. 54 вказаного Закону визначено умови призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника.

Так, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011р. «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 1 вказаного Порядку цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Крім того, суд зауважує, що ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо необхідності надання позивачем нової довідки про заробіток у зоні відчуження ОСОБА_2, оскільки ст. 74 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

Сім'ям тих пенсіонерів, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 69 цього Закону, пенсії обчислюються із заробітку, з якого було проведено або могло бути проведено перерахунок пенсії годувальника.

Наведене узгоджується з пп. 10 п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1, відповідно до якого, до заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

За таких обставин, вимоги відповідача надати нову невикористану померлим годувальником довідку про його заробіток в зоні відчуження є необґрунтованою нормами чинного законодавства.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішення № 5330 від 27.06.2018 року та № 8671 від 16.11.2018 року.

Відтак, після скасування судом вказаних рішень відповідач зобов'язаний повторно розглянути первинну заяву позивача від 21.06.2018 року № 5330 і прийняти рішення з урахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути первинну заяву позивача.

Стосовно вимог в частині зобов'язання відповідача перевести з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обчислити пенсію на підставі довідки про заробітну плату, наданої за життя чоловіком ОСОБА_2 з дня подачі заяви з 21.06.2018 року слід відмовити з огляду на наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж чи пенсію позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Доненька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5330 від 27 червня 2018 року про відмову в переведенні пенсії за віком на втраті годувальника.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 8671 від 16 листопада 2018 року про відмову в переведенні пенсії за віком на втраті годувальника.

Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути первинну заяву ОСОБА_1 від 21 червня 2018 року № 5330 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням правової позиції суду, викладеної в даному рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169496) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати з судового збору у розмірі 1 536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.