Рішення № 80719491, 25.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 р. Справа№200/12577/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради

до відповідача 2: Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

про: визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 22 від 18.05.2018 року Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 25.04.2018 року, визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 22 від 18.05.2018 року Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 25.04.2018 року, визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в квітні 2017 року вона звернулась до УСЗН Жовтневого району м. Маріуполя для визнання її тимчасово переміщеною особою та призначення адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг. Позивач зазначає, що зазначену допомогу вона отримувала регулярно у розмірі 1000 грн. в місяць. 25.04.2018 року після закінчення 6-місячного строку виплат, позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення адресної допомоги. Позивач зазначає, що протягом тривалого часу виплати адресної допомоги не були поновлені. Позивач вказує на те, що лише в червні 2018 року її повідомлено про відмову у призначенні адресної допомоги на наступний 6-місяний строк, у зв’язку з не підтвердженням фактичного проживання за адресою, вказаною у заяві про призначення допомоги. Позивач вважає, що рішення про відмову у призначення адресної допомоги є протиправним, та таким, що порушує її права визначені чинним законодавством.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду позивачем надано заяву, відповідно до якої остання просила розглядати справу без її участі в порядку письмового провадження, а також зазначала, що на позовних вимог наполягає в повному обсязі.

Відповідачем 2 надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що 25.04.2018 року позивач звернувся до територіального відділу по роботі з громадянами Центрального району Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з заявою, щодо призначення щомісячної адресної допомоги особам для покриття витрат на проживання. В тому числі на оплату житлово – комунальних послуг на наступний шестимісячний період. Відповідач зазначає, що на виконання Порядку № 505, 10.05.2018 року державним соціальним інспектором департаменту було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки достовірності зазначеної позивачем у заяві інформації про фактичне місце проживання. За результатами перевірки складно акт обстеження матеріально – побутових умов сім’ї від 10.05.2018 року № 27/439, згідно якого ОСОБА_1 на момент перевірки не знаходилась по вищезазначеній адресі, письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися до відділення соціальних інспекторів департаменту для проходження фізичної ідентифікації соціальний інспектор залишив в поштовій скринці. Відповідач зазначив, що оскільки позивач у встановлений законодавством термін для проходження фізичної ідентифікації не з’явився, причини неявки департаменту на той момент були невідомі, комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, під час засідання 18.05.2018 року прийняла рішення № 22 про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, на підставі акту обстеження державних соціальних інспекторів від 10.05.2018 року № 27/439 у зв’язку з відсутністю за вказаною адресою отримувача державної соціальної допомоги. Крім того, відповідач вказує на те, що департамент не володіє жодною інформацією щодо внутрішньо переміщених осіб, окрім тієї яка надається до департаменту безпосередньо внутрішньо переміщеною особою. Відповідач зазначає, що департамент у винесеному рішенні про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги керувався виключно чинним законодавством, а саме Постановою КМУ від 01.10.2015 року № 505, отже на думку відповідача в їх діях немає жодних протиправних дій.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду відповідачем надано клопотання про розгляд справи без участі представника департаменту.

Відповідачем 1 до суду не надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 22 січня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року залучено в якості другого відповідача по справі Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради та відкладено розгляд справи на 13 лютого 2019 року.

13 лютого 2019 року відкладено розгляд справи на 13 березня 2019 року, про що судом постановлено ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ВК № 230340, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 27-28).

ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Донецька до АДРЕСА_2, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 26.04.2017 року № НОМЕР_2 (а.с. 29).

Відповідач – Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, відповідно до пп. 7.4 п. 7 рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року « 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів» ліквідовано з 01.01.2018 року (а.с. 42-43).

Відповідно п. 13 зазначеного рішення визначено, що після ліквідації управління, функції щодо соціального захисту населення м. Маріуполя здійснює Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є його правонаступником.

З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Територіального відділу по роботі з громадянами Центрального району Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з заявою, відповідно до якої просила продовжити виплату адресної грошової допомоги (а.с. 63).

10.05.2018 року соціальним інспектором департаменту було здійснено вихід за адресою: м. Маріуполь. АДРЕСА_1 з метою перевірки достовірності зазначеної позивачем у заяві інформації про фактичне місце проживання, за результатами якої складено акт № 27/439 обстеження матеріально - побутових умов сім’ї. В ході перевірки встановлено відсутність заявника за місцем фактичного проживання, в зв’язку з чим ОСОБА_1 залишено повідомлення про необхідність звернення до департаменту протягом 3-х робочих днів. Зазначений акт підписаний соціальним інспектором Шевченко (а.с. 64).

Згідно до витягу з протоколу № 22 від 18.05.2018 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради прийнято рішення про відмову в призначенні соціальних виплат ОСОБА_1 (а.с. 65).

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 05.06.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг відповідно до заяви від 25.04.2018 року, на підставі рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол № 22 від 18.05.2018 року), акту обстеження державних соціальних інспекторів від 10.05.2018 року № 24/439, у зв’язку з відсутністю за вказаною адресою отримувача державної соціальної допомоги (а.с. 66).

Судом встановлено, що з метою встановлення підстав не поновлення адресної допомоги позивач звертався до відповідача з відповідними заявами.

Листом від 04.07.2018 року № Г-9852-54-1.2.7 Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив позивача про те, що 25.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до територіального відділу по роботі з громадянами Центрального району Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради з заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний період. На виконання Порядку № 505, 10.05.2018 року державним соціальним інспектором департаменту ОСОБА_2 було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки достовірності зазначеної позивачем у заяві інформації про фактичне місце проживання. За результатами перевірки складно акт обстеження матеріально – побутових умов сім’ї від 10.05.2018 року № 27/439, згідно якого ОСОБА_1 на момент перевірки не знаходилась по вищезазначеній адресі, письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися до відділення соціальних інспекторів департаменту для проходження фізичної ідентифікації соціальний інспектор залишив в поштовій скринці. Оскільки ОСОБА_1 у встановлений законодавством термін для проходження фізичної ідентифікації не з’явився, причини неявки департаменту на той момент були невідомі, комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, під час засідання 18.05.2018 року прийняла рішення № 22 про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, на підставі акту обстеження державних соціальних інспекторів від 10.05.2018 року № 27/439 у зв’язку з не підтвердженням фактичного проживання за адресою вказаною у заяву про призначення допомоги (а.с. 30).

Аналогічне також зазначено у листі Департаменту соціального захисту населення Маріупольської Міської ради від 27.08.2018 року № Г-13185-54-1.2.7 (а.с. 31).

Не погодившись з діями відповідача у зв’язку з відмовою у призначенні адресної допомоги на покриття фактичних витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Частиною першою статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

За приписами пункту 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявністю рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок № 365) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Пунктом 5 Порядку № 365 визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сімї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 8 Порядку № 365).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати (пункт 10 Порядку № 365).

Пунктом 11 Порядку № 365 визначено, що комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом пяти робочих днів з дня отримання такого подання.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

В силу положень пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім’ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім’ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Абзацом третім пункту 5 Порядку визначено, що у заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті); інформацію про: зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); наявність у будь-якого із членів сім'ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації; наявність у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює; наявність у будь-якого з членів сім'ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що спеціальним нормативно-правовим актом, що врегульовує механізм призначення грошової допомоги є Порядок № 505.

Решта вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України є загальними нормативно-правовими актами у питаннях призначення соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно, за загальним правилом, нормативно-правові акти, що є загальними до спірних правовідносин, мають застосовуватися тільки у частині, що не суперечить положенням спеціального нормативно-правового акту, та у випадку неврегульованості спеціальним нормативно-правовим актом.

У свою чергу з вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Відповідно, така підстава, як відсутність особи за фактичним місцем проживання, не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги.

У свою чергу, належним та допустимим доказом фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на вищеописані матеріали справи, судом встановлено, що позивачам видані довідки від 26.04.2017 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, в яких зазначено фактичне місце проживання позивачів: 87515, АДРЕСА_3.

Суду не надано доказів скасування дії цих довідок.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період проведення державним соціальним інспектором перевірки, а саме 10.05.2018 року перебувала на території підконтрольній українській владі, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України від 24.10.2018 року № 184/Г-533 (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.05.2018 року звертався до Головного лікаря КЗ «ЦПМСД № 3 м. Маріуполя» ОСОБА_3 з заявою відповідно до якої просила дозволити їй обслуговуватися в Центрі, про що сформована декларація № 0000-78Т4-А9А3 про вибір лікаря який надає первинну медичну допомогу від 10.05.2018 року (а.с. 33, 34).

Зазначені обставини підтверджують факт перебування позивача на території м. Маріуполя.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що наведеними положеннями Порядку № 365 не передбачено інформування внутрішньо переміщеної особи про час та дату здійснення візиту структурними підрозділами з питань соціального захисту або робочою групою з метою здійснення перевірки.

Отже, внутрішньо переміщена особа, яка подала заяву про відновлення (призначення) соціальних виплат, фактично змушена протягом тривалого часу - майже 20 календарних днів не відлучатися з місця, вказаного у довідці про взяття на облік ВПО як адреса проживання/перебування, що, в свою чергу, обмежує її свободу пересування. Короткотривала відсутність за вказаною адресою проживання (візит до лікаря, магазину, відвідування родичів, друзів, прогулянка) можуть стати причиною для фіксації недостовірно поданої в заяві про відновлення(призначення) соціальних виплат інформації про місце її проживання.

Аналогічний висновок містить постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 у справі № 826/12123/16 щодо визнання нечинними окремих пунктів Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою КМУ № 365 від 08.06.2016.

Відповідач у відзиві на позовну зазначав, що соціальним інспектором департаменту було залишено повідомлення для ОСОБА_1 про необхідність протягом 3-х днів прибути до департаменту, однак суд вказує, що відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують зазначені обставини.

У свою чергу, суд враховує, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Втім, відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для відмови у призначенні та виплаті адресної допомоги позивачам, тому суд вважає таке втручання невиправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не призначено позивачу адресної допомоги за їх заявою від 25.04.2018 року.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 22 від 18.05.2018 року, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 прийнято Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам яким передбачено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам приймають рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати та не пізніше наступного робочого дня надсилають копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Суд вказує на те, що саме рішення комісії є підставою для призначення (відновлення) або відмови у призначенні (відновленні) соціальних виплат.

До матеріалів справи позивачем долучено витяг з протоколу № 22 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 18.05.2018 року, відповідно до якої комісією вирішено відмовити в призначенні соціальних виплат ОСОБА_1.

З матеріалів справи встановлено, що Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради прийнято рішення від 05.06.2018 року про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1, згідно заяви позивача від 25.04.2018 року, яке прийнято на підставі протоколу № 22 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 18.05.2018 року.

З вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 05.06.2018 року про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1, згідно заяви позивача від 25.04.2018 року, яке прийнято на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО № 22 від 18.05.2018 року, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача поновити виплату йому пенсії з часу припинення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг за заявою від 25.04.2018 року, визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 05.06.2018 року про відмову в призначенні адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг ОСОБА_1 за заявою від 25.04.2018 року.

Крім того, суд зазначає, що під час визначення періоду, протягом якого мала виплачуватися позивачу адресну допомогу за заявою від 25.04.2018, суд врахував, що 27.06.2018 року позивач звернулась до департаменту з заявою про призначення адресної допомоги та підставі рішенням відповідача позивачу призначена соціальна допомога з 27.06.2018 року.

В зв’язку з вищевикладеним та керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд приходить висновку про зобов’язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської місткої ради призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг згідно заяви від 25.04.2018 року за період з 25.04.2018 року по 26.06.2017 року у розмірі 1000 грн. за кожний місяць цього періоду.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду нарахувати та виплатити позивачу адресну допомогу та зобов’язання відповідача подання до суду звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг за заявою від 25.04.2018 року, визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 05.06.2018 року про відмову в призначенні адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг ОСОБА_1 за заявою від 25.04.2018 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 22 від 18.05.2018 року Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 25.04.2018 року, визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради призначити ОСОБА_1 адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду, зобов’язання Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради в місячний термін з дня набрання законної сили рішенням суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 Дмитрівні адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 25.04.2018 року по 27.06.2018 року у розмірі 1000,00 грн. за кожен місяць цього періоду – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг за заявою від 25.04.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 05.06.2018 року про відмову в призначенні адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг ОСОБА_1 за заявою від 25.04.2018 року.

Зобов’язати Департаменту соціального захисту населення Маріупольської місткої ради (код ЄДРПОУ 41336065) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг згідно заяви від 25.04.2018 року за період з 25.04.2018 року по 26.06.2017 року у розмірі 1000 грн. за кожний місяць цього періоду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської місткої ради (код ЄДРПОУ 41336065, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 1925100441,87515, АДРЕСА_3) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 25 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.