Рішення № 80719092, 26.03.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/21/19 Господарським судом Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А.

за участю секретаря судового засідання Рослого В.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/21/19

за позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000

в особі позивача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області,

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

в особі позивача 2: Деснянського басейнового управління водних ресурсів,

проспект Перемоги, 39 А, м. Чернігів, 14017

до відповідача: Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва”,

вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037

вул.Бєлова, 11, м. Чернігів, 14000

про стягнення 42753,03 грн заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, розірвання договору оренди майна та повернення майна

за участю представників сторін:

від позивача 1: ОСОБА_1 д. б/н від 09.01.2019 ОСОБА_2 д. 2 від 04.03.2019

від позивача 2: ОСОБА_3 д 1-6/32-04 від 18.02.2019 ОСОБА_4 д. 1-6/32-04 від 18.02.2019

від відповідача: не з’явився

від прокуратури: ОСОБА_5 посв. 037569 від 24.12.2015

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі позивачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, Деснянського басейнового управління водних ресурсів до Громадської організації інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 22099,92 грн, пені в сумі 1475,74, штрафу в сумі 2210 грн, розірвання договору оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.06.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Громадською організацією “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” та повернення нежитлових приміщень площею 175,25 кв. м виробничо-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Деснянського басейнового управління водних ресурсів шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі № 927/21/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2019 на 09:30 год.

Позивачем 1 до початку підготовчого засідання 19.02.2019 подано заяву про збільшення позовних вимог № 10.09.00528 від 18.02.2019, згідно якої зазначив, що у первісному позові розмір позовних вимог розрахований станом на жовтень 2018 року та складав: основний борг у розмірі 28785, 66 грн, з них на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області суми заборгованості з орендної плати 12183, 69 грн. та пені 1225, 97 грн. З жовтня 2018 року по 18 лютого 2019 року пройшов 141 день. Пунктом. 3.7 договору № 78-17 від 29.06.2017, у випадку несвоєчасної оплату, передбаченої цим договором, орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. При цьому пеня нараховується | і сплачується за весь період прострочки до моменту повного погашення заборгованості перед орендодавцем. Заборгованість з орендної плати за час прострочення з жовтня 2018 року по 18 лютого 2019 року складає 6328, 56 грн, пеня за час прострочення складає 1275, 55 грн. Таким чином позовні вимоги збільшились на розмір заборгованості з орендної плати в розмірі 6328,56 грн та пені в розмірі 1275, 55 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати 18512,25 грн і пеню в розмірі 2501,52 грн, що разом складає 21013, 25 грн. Додано докази направлення учасникам справи, копію довіреності, розрахунок заборгованості.

Позивачем 2 до початку підготовчого засідання 21.02.2019 подано заяву про збільшення позовних вимог № 1-6/35-04 від 20.02.2019, в якій повідомлено, що у первісному позові розмір позовних вимог розрахований станом на жовтень 2018 р. та складав: основний борг у розмірі 25785, 66 грн, з них на користь Деснянського басейнового управління водних ресурсів суми заборгованості з орендної плати 9916,23 грн, пені 249,77 грн та штрафу 991,63 грн. (на загальну суму 11157,63 грн). З жовтня 2018 року по 20 лютого 2019 року пройшло 143 дні. Пунктом 5.3 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату балансоутримувачу. Відповідно до п. 3.6 договору - орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Згідно п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Заборгованість з орендної плати за час прострочення з жовтня 2018 року по 20 лютого 2019 року складає 6228,83 грн, пеня за час прострочення складає 1878,69 грн. Пунктом 3.8 договору оренди закріплено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Враховуючи викладене, сума штрафу, що підлягає до сплати, становить: 6228,83 х 10% = 622,88 грн. Сума боргу становить: 6228,83 + 1878,69+622,88 = 8730,40 грн. Таким чином позовні вимоги збільшились на розмір заборгованості з орендної плати в розмірі 6228,83 грн., пені в розмірі 1878,69 грн. та штрафу в розмірі 622,88 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати - 16145,06 грн; пеня в розмірі - 2128,46 грн; штрафу в розмірі - 1614,51 грн, що разом складає19888,03 грн. Додано докази направлення учасникам процесу, копію довіреності, розрахунок заборгованості.

До початку підготовчого засідання 21.02.2019 подано клопотання від 21.02.2019 від відповідача про те, що 20.02.2019 шляхом вивчення інформації з загальнодоступного ресурсу “Єдиний державний реєстр судових рішень”, організації виключно випадково стало відомо про існування судової справи №927/21/19 про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, розірвання договору оренди майна та повернення майна. Жодної поштової кореспонденції від учасників справи та від суду громадська організація не отримувала, в зв'язку з чим не має можливості належним чином підготуватися до розгляду даної справи в суді. Зазначає щодо наявності повноважень у Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури по зверненню до суду з даним позовом вже було вирішено ухвалою Господарського суду від 17.12.2018 по справі №927/898/18. Так зокрема, в ухвалі зазначено: “Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви з огляду відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Так, відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. В обґрунтування підстав для звернення до суду з даним позовом прокурор вказав, що державою делеговано позивачам функції реалізації прав власника щодо належного використання державного майна, в тому числі забезпечення своєчасного надходження коштів до державного бюджету від його використання; несплата орендної плати орендарем порушує економічні інтереси держави. Зважаючи на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області та Деснянське басейнове управління водних ресурсів не вживають належних заходів щодо виконання повноважень, пов'язаних із захистом інтересів держави, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, прокурор дійшов висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі зазначених ним органів. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. За висновком суду на підставі вивчених матеріалів та підстав заявленого позову, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області та Деснянське басейнове управління водних ресурсів при укладенні та виконанні договору із відповідачем не здійснювали безпосередньо владні (контрольні) функції, а виступали, як учасники господарсько-правових відносин. Разом з тим, вказані юридичні особи згідно чинного законодавства наділені правом та мають можливість самостійно в силу вимог Закону України “Про Фонд державного майна України”, Положення про Регіональне відділення ФДМУ у Чернігівській області, Положення про Деснянське басейнове управління водних ресурсів, - звернутись з відповідним позовом до суду з метою захисту порушених прав. При поданні позову заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Судом відхиляються та залишаються поза увагою доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області щодо неможливості самостійного звернення до суду з відповідним позовом, у зв'язку, з відсутністю коштів для оплати судового збору (лист від 03.09.2018 № 10-09-03140), оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання покладених на нього повноважень, в тому числі вжиття належних заходів з метою ефективного захисту інтересів держави як власника орендного майна. Окрім того, обґрунтувань зазначення по тексту позовної заяви щодо усвідомленої пасивної поведінки другого позивача ( Деснянського басейнового управління водних ресурсів) прокурором взагалі не наведено, як й доказів на підтвердження такої поведінки. Абстрактні твердження прокурора, що позивачами не здійснюються їх повноваження відповідно до закону, порушуються економічні інтереси держави в зв'язку з цим, є формальними та декларативними, оскільки не містять посилання на те, що зазначене має місце. У зв'язку з цим у прокурора відсутні підстави стверджувати щодо бездіяльності позивачів у цьому питанні та про неналежний захист державнихінтересів уповноваженим органом РВ Фонду державного майна України в Чернігівській області та Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів. Вважає, що підстави залишення позову без розгляду й на сьогоднішній день існують, так як позивачі є достатньо самостійними учасниками господарських відносин і мають відповідне фінансування як з державного бюджету так і за рахунок власної господарської діяльності. Просить позовну заяву Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури залишити без розгляду. В разі прийняття судом рішення щодо подальшого розгляду справи, зобов'язати позивачів та Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури надіслати належним чином відповідачу копії позовної заяви та матеріалів до неї та після цього визначити нову дату розгляду справи.

Клопотання відповідача судом залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.02.2019 у справі № 927/21/19 відкладено підготовче засідання на 05 березня 2019 р. 10:15 год.

До початку підготовчого засідання позивачем 2 подано заяву про залучення документів до матеріалів справи, а саме розрахунок орендної плати, копії виписок по рахункам, копію рахунку № 230 та № 8, копії рекомендованих повідомлень. Суд залучив подані документи.

Від імені відповідача до початку підготовчого засідання подано клопотання від 05.03.2019, в якому повідомлено що змушений слідкувати за інформацією в мережі Інтернет, щоб дізнатись про дату та час розгляду справи. Вивчивши ухвалу суду від 21.02.2019 пояснює що місцева прокуратура зловживає своїми правами щодо перекладання обов’язку належного повідомлення відповідача про подання позову до нього на суд. Позивачі не вчиняли жодної дії по припиненню договору оренди. Поштової кореспонденції з даного приводу відповідач не отримував. Розрахунок суми позову проведений станом на жовтень, тоді як позов подано 28.12.2018, що призвело до зміни суми позову. Питання щодо наявності повноважень у заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури по зверненню до суду з даним було вирішено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2018 у справі № 927/898/18. Вважає що існують підстави для залишення позову без розгляду, так як позивачі є самостійними учасниками господарських відносин. Прокуратурою не доведено свого права на звернення до суду в інтересах позивачів. Просить позовну заяву Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури залишити без розгляду.

Клопотання відповідача залишено без розгляду.

Позивачем 1 в підготовчому засіданні подано копію переліку помилково заповнених платіжних доручень для залучення до матеріалів справи. Суд залучив поданий документ.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 14.03.2019 на 10:30 год.

14.03.2019 ухвалою Господарського суду Чернігівської області відкладено розгляд справи по суті на 26.03.2019 на 11:00 год.

26.03.2019 в судове засідання з’явились повноважні представники позивача 1, позивача 2 та прокуратури.

Ухвали суду направлені відповідачу по справі - Громадській організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” за адресою місця реєстрації вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037 та за адресою адреса орендованого відповідачем приміщення по договору вул. Бєлова, 11, м. Чернігів, 14000, повернулись на адресу суду з відміткою відділення зв’язку “інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення”.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, на адресу орендованого відповідачем приміщення, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання ухвал суд не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов’язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направили, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин відповідачем не надано, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.03.2019 судом здійснено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз’яснено порядок та строк оскарження рішення, дату складання повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивачів та прокурора, господарський суд встановив:

Позов подано заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах позивачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, Деснянського басейнового управління водних ресурсів до Громадської організації інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва.

Підставами для звернення до суду Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури зазначено, що згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суті полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноважених суб'єктів владних повноважень - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Деснянського басейнового управління водних ресурсів, зокрема їх бездіяльність. Порушення інтересів держави має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не зверталися, не вживають активних дій (підготовка проекту позовної заяви, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересам господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовуючи необхідність їх захисту та зазначає «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересах держави.

Дана позовна заява вжита, як захід прокурорського реагування з метою захисту інтересів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, яке відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є орендодавцем нерухомого та іншого окремого індивідуального визначеного державного майна та Деснянського басейнового водного управління водних ресурсів, яке є балансоутримувачем державного майна.

Відповідно до Положення про РВ ФДМУ, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 15.05.2012 №678 регіональне відділення є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 5.3. Положення РВ ФДМУ здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по укладених ним договорах оренди та договорах, укладених підприємствами, установами та організаціями, розмір орендної плати по яким погоджено регіональним відділенням.

Згідно Положення про Деснянське басейнове управління водних ресурсів від 03.09.2018 №648 управління є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентство водних ресурсів України.

Таким чином позивачі є державними бюджетними установами, яким державою делеговано функції реалізації ними прав власників щодо належного використання державного майна та своєчасного надходження коштів до державного бюджету від його використання. Несплата орендної плати та інших фінансових санкцій орендарем державного майна порушує економічні інтереси держави.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором тягне за собою порушення приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та невиконання доходної частини Державного бюджету України, у зв'язку з чим існує загроза реалізації державної політики, а це завдає шкоди інтересам держави.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов'язані зі сферою наповнення державного бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти на виконання договору, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави в цілому. Несвоєчасне виконання та невиконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень до Державного бюджету України, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Необхідність втручання органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв'язку з бездіяльністю Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області та Деснянського басейнової управління водних ресурсів по захисту законних інтересів держави при стягненні заборгованості за договором, оскільки відповідні кошти не надходять до бюджету, а заходів до їх стягнення заборгованості позивачами не вживалися.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагаюсь захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі 42454/02 від 15.01.2009).

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Про це також наголошено Європейським судом по справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Вказана правова позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17.

Згідно листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Деснянського басейнового водного управління водних ресурсів позовні заяви до суду про стягнення з відповідача заборгованості та інших фінансових санкцій позовні заяви не подавалися. Листом від 22.12.2018 № 10-09-04284 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області повідомило Чернігівську місцеву прокуратуру про те, що подавати позов до Громадською організацією «Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва» подавати не буде. Наведеними листами підтверджено бездіяльність позивачів.

Враховуючи, що Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області та Деснянське басейнове управління водних ресурсів, які наділені відповідними повноваженнями, не вжили належних заходів до стягнення заборгованості та інших фінансових санкцій у судовому порядку, а лише обмежилися направленням претензій про погашення заборгованості на адресу відповідача, а також направленням матеріалів до Чернігівської місцевої прокуратури, а тому є всі підстави для вжиття прокурором заходів, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом подання вказаної позовної заяви в інтересах держави в особі РегіональнеФДМУ по Чернігівській області та Деснянське басейнове управління водник ресурсів.

З огляду на те, що РВ ФДМУ по Чернігівській області та Деснянським басейновим водним управління водних ресурсів, не вжили заходів до виконання повноважень, пов'язаних із захистом інтересів держави шляхом звернення із позовом до суду, ними чиниться бездіяльність, за таких обставин вбачаються підстави для представництва інтересів Позивачів органами прокуратури, визначені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином заступником прокурора обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та Деснянського басейнового водного управління водних ресурсів до Громадською організацією «Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва» про стягнення про стягнення 42753,03 грн заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, розірвання договору оренди майна та повернення майна.

Подані позивачами заяви про збільшення позовних вимог судом прийнято до розгляду з огляду на дотримання позивачами вимог ч. 2,5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи проводиться з урахуванням поданих заяв та визначеної судом ціни позову 42753,03 грн..

29.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Громадською організацією «Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва» (орендар) укладено договір оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно – нежитлові приміщення площею 175,25 кв. м на другому поверсі будівлі виробничо-лабораторного корпусу, розміщеної за адресою м. Чернігів, вул. Бєлова, 11, що перебуває не балансі Деснянського басейнового управління водних ресурсів (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.01.2017 і становить за незалежною оцінкою 692359,89 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду для розміщення офісу громадської організації.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору обов’язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 29.06.2017 до 27.06.2020 включно.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – травень 2017 року 3589,90 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.11 договору визначено що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Відповідно до п. 3.12 договору сплачена сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, в першу чергу підлягає заліку в рахунок плати минулих періодів, незалежно від того, який період вказано в платіжному дорученні.

Відповідно до п.5.3. договору орендар зобов’язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу

У п.7.1 договору сторони встановили, що орендодавець зобов’язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

На виконання умов договору відповідно до акту приймання–передавання від 29.06.2017, погодженого балансоутримувачем, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування без права передачі в суборенду та приватизації державне нерухоме майно – нежитлові приміщення площею 175,25 кв. м на другому поверсі будівлі виробничо-лабораторного корпусу, розміщеної за адресою м. Чернігів, вул. Бєлова, 11.

Факт укладення договору та користування орендованими приміщеннями відповідачем не спростовано та не заперечено.

У відповідності до частини першої ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (надалі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з ч.3 ст.18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.4 ст.286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У зв’язку з порушенням відповідачем обов’язку щодо внесення орендної плати, позивач 1 – Регіональне відділення Фонду державного майна просить стягнути з відповідача до Державного бюджету заборгованість за 2 дня квітня 2018 року по січень 2019 року в сумі 18512,25 грн., яка фактично становить 50% за умовами п.3.6. договору.

Відповідно до наведеного позивачем 1 розрахунку заборгованості відповідача, останнім не сплачено нарахованої 50% орендної плати: за 2 дні квітня 2018 в сумі 104,45 грн, за травень 2018 – 2004,21 грн, за червень 2018 – 2004,21 грн, за липень 2018 – 1990,18 грн, за серпень 2018 року – 1990,18 грн, за вересень 2018 року – 2027,99 грн, за жовтень 2018 року – 2062,47 грн, за листопад 2018 року – 2091,34 грн, грудень 2018 року – 2108,07 грн, січень 2019 року – 2129,15 грн.

Оплата відповідача 16.03.2018 в сумі 1935,67 грн зарахована відповідно до п. 3.12 договору в рахунок оплати за грудень 2017 (34,01 грн) та січень 2018 (1901,66 грн), платіж в сумі 1956,96 грн від 07.05.2018 зараховано в рахунок оплати січень 2018 (47,47 грн) та лютий 2018 (1909,49 грн), платіж в сумі 1972,62 грн від 22.05.2018 зараховано в рахунок оплати за лютий 2018 (57,18 грн) та березень 2018 (1915,44 грн), платіж в сумі 1972,62 грн від 27.06.2018 зараховано в рахунок оплати за березень 2018 (72,86 грн) та квітень 2018 (1899,76 грн).

Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, що спростовують наведений позивачем 1 розрахунок заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди державного майна від 29.06.2017 № 78-17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач в порушення умов договору орендну плату своєчасно не сплачував, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по оплаті орендної плати до Державного бюджету за 2 дні квітня 2018 по січень 2019 в сумі 18512,25 грн, яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п. 3.10 договору зобов’язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

Відповідно до п. 5.2 договору протягом місяця після підписання договору орендар зобов’язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць оренди (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов’язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету та балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості відповідача перед 1-им позивачем , вважає за необхідне зазначити, про відсутність врахування в оплату орендної плати суми сплаченого 29.07.2017 відповідачем завдатку в розмірі 1794,95 грн. ОСОБА_1 дії 1-го позивача є правомірними , оскільки за умовами п.5.2 договору сплачений завдаток зараховується в оплату останнього місяця оренди, а заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати охоплює січень 2019 року, який не є останнім місяцем оренди з огляду на дату винесення рішення .

Відповідно до ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Відповідно ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, умови укладеного договору оренди між 1-им позивачем та відповідачем свідчать, що у відповідача виникли обов’язки перед третьою особою (2-им відповідачем) щодо оплати орендної плати, передачі орендованого майна та інші, що не суперечить приписам ст.636 ЦК України.

У зв’язку з порушенням відповідачем обов’язку щодо внесення орендної плати, позивач 2 – Деснянське басейнове управління водних ресурсів просить стягнути з відповідача заборгованість за червень 2018 по січень 2019 в сумі 16145,06 грн., яка фактично становить 50% за умовами п.3.6. договору.

Відповідно до наведеного позивачем 2 розрахунку заборгованості відповідача, останнім не сплачено нарахованої 50% орендної плати: за червень 2018 в сумі 1972,62 грн, за липень 2018 в сумі 1958,81 грн, за серпень 2018 в сумі 1958,81 грн, за вересень 2018 в сумі 1996,03 грн, за жовтень 2018 в сумі 2029,96 грн, за листопад 2018 в сумі 2058,38 грн, за грудень 2018 в сумі 2074,85 грн, за січень 2019 в сумі 2095,60 грн.

Оплата відповідача 02.07.2018 в сумі 1972,62 грн зарахована відповідно до п. 3.12 договору в рахунок оплати за червень 2018.

В матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату орендної плати: № 133 від 09.07.2018 на суму 1972,62 грн за червень 2018 (направлення рахунку здійснено 09.07.2018), № 154 від 20.08.2018 на суму 1958,81 грн за липень 2018 (направлення рахунку здійснено 20.08.2018), № 166 від 11.09.2018 на суму 1958,81 грн за серпень 2018 (направлення рахунку здійснено 11.09.2018), № 186 від 10.10.2018 на суму 1996,03 грн за вересень 2018 (направлення рахунку здійснено 12.10.2018), № 208 від 12.11.2018 на суму 2029,96 грн за жовтень 2018 (направлення рахунку здійснено 15.11.2018), № 230 від 14.12.2018 на суму 2058,38 грн за листопад 2018 (направлення рахунку здійснено 18.12.2018), № 8 від 14.01.2019 на суму 2074,85 грн за грудень 2018 (направлення рахунку здійснено 16.01.2019).

Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, що спростовують наведений позивачем 2 розрахунок заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди державного майна від 29.06.2017 № 78-17.

Наданим розрахунком заявлених вимог 2-го позивача не підтверджується внесення відповідачем завдатку за умовами п.5.2. договору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач в порушення умов договору орендну плату своєчасно не сплачував, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по оплаті орендної плати позивачу 2 за червень 2018 по січень 2019 в сумі 16145,06 грн, яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області було направлено відповідачу претензію № 17-04-03698 від 25.07.2018 з проханням оплатити заборгованість по орендній платі.

Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів було направлено 20.09.2018 відповідачу претензію № 1-6/177-06 від 20.09.2018 з проханням оплатити заборгованість по орендній платі.

16.11.2018 Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів вдруге було направлено відповідачу претензію № 1-6/217-05 від 16.11.2018 з проханням оплатити заборгованість по орендній платі.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач 1 просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2501,52 грн за період з 16.07.2017 по 13.02.2019, з урахуванням оплати 7,71 грн (17.07.17 – 0,17 грн, 17.11.17 – 7,54 грн).

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 2501,50 грн, в решті позовних вимог в частині стягнення 0,02 грн пені відмовити в зв’язку з арифметичною помилкою при округленні сум.

Позивач 2 просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2128,46 грн за період з 09.07.2018 по 20.02.2019.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з того, що договір оренди укладено між 1-им позивачем та відповідачем, позивач 2 не є стороною договору, суд приходить до висновку , що між відповідачем та балансоутримувачем не укладено в письмовій формі договору, щодо забезпечення зобов’язань відповідача перед 2-им позивачем (балансоутримувачем), не визначено виду забезпечення виконання зобов’язання, розміру, який підлягає сплаті за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, в т. ч. щодо застосування відповідальності у вигляді пені та штрафу.

А тому посилання 2-го позивача на умови п.3.7 договору є неправомірними, безпідставними й судом відхиляються.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача 2 – Деснянського басейнового управління водних ресурсів щодо стягнення пені в розмірі 2128,46грн.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Позивач 1 просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1851,23 грн (18512 грн *10%), який є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково в сумі 1851,22 грн, в решті позовних вимог в частині стягнення 0,01 грн відмовити в зв’язку з арифметичною помилкою позивача 1 при округленні сум.

Позивач 2 просить стягнути з відповідача штраф в сумі 1614,51 грн (16145 грн *10%), однак виходячи з встановленого судом вище факту відсутності укладення в письмовій формі договору, щодо забезпечення грошового зобов’язання відповідача по оплаті орендної плати штрафом перед 2-им позивачем (балансоутримувачем), вимоги про стягнення штрафу з посиланням на умови п.3.8 договору оренди на користь 2-го позивача є безпідставними й необґрунтованими, враховуючи приписи ст.546,547,549 ЦК України.

Крім того, Заступником прокурора Чернігівської місцевої прокуратури заявлено вимогу про розірвання договору оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.06.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Громадською організацією “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва”

Пунктом 5.3 договору оренди встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Заборгованість відповідача перед Державним бюджетом становить 18512,25 грн за 2 дні квітня 2018 по січень 2019 року та перед балансоутримувачем становить 16145,06 грн за червень 2018 року по січень 2019 року включно.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п. 9.4 договору у разі несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна у порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 9.5 договору орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує оренду плату.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Судом враховуються приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як несвоєчасне внесення орендної плати - порушення грошового зобов’язання є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 08.05.2012 справа №5021/966/2011 (№3-26гс12).

Окрім того, позивач обґрунтовує заявлений позов в частині розірвання договору істотними порушеннями відповідачем його умов, а саме : порушенням умов п.5.8 договору щодо страхування об’єкту оренди та порушенням виконання умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, наявністю заборгованості більше 3-х місяців.

Відповідачем доказів страхування об’єкту оренди, в спростування позиції позивачів , суду не надав. Наявність заборгованості відповідача більше 3-х місяців встановлена, доведена про що описано судом вище.

Враховуючи умови договору оренди та приписи чинного законодавства України, а також те, що станом на момент подання позову у відповідача наявний факт не сплати орендної плати більше трьох місяців, на момент винесення судового рішення заборгованість з орендної плати становить більше трьох місяців, відсутні докази страхування об’єкту оренди, що на думку суду є істотними порушеннями умов договору, суд доходить висновку, що позов в частині розірвання договору оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.06.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Громадською організацією “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва”, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно п. 10.9 договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов’язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи п. 10.9 договору, висновок суду про розірвання договору оренди та факт передування у користуванні відповідача орендованого майна, не звільнення відповідачем вказаного приміщення на момент розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов’язання відповідача повернути орендоване приміщення балансоутримувачу.

Відповідно до ч. ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме заборгованість відповідача по орендній платі перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області в сумі 18512,25 грн, пеня в сумі 2501,50 грн, штраф в сумі 1851,22 грн, заборгованість відповідача перед Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів в сумі 16145,06 грн Враховуючи доведеність позивачами та доказами істотних порушень відповідача вимоги про розірвання договору оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.06.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Громадською організацією “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” є законними та підлягають задоволенню та як правовий наслідок вимоги про повернення орендованого приміщення. В решті позовних вимог на користь позивачів частині стягнення пені в сумі 2128,48 грн, штрафу в сумі 1614,52 грн відмовити, а саме на користь 1-го позивача 0,02 грн. пені, 0,01 грн. штрафу, на користь 2-го позивача пені в сумі 2128,46 грн, штрафу в сумі 1614,51 грн. .

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури надано докази оплати судового збору, а саме платіжне доручення № 2909 від 04.12.2018 на суму 3524 грн та платіжне доручення № 45 від 21.01.2019 на суму 1762 грн.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 5131,74 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165-167, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави

(вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000) в особі позивача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000) в особі позивача 2: Деснянського басейнового управління водних ресурсів (проспект Перемоги, 39 А, м. Чернігів, 14017) до Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037) про стягнення 42753,03 грн заборгованості з орендної плати, пені, штрафу, розірвання договору оренди майна та повернення майна задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 38053939) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, р/р 35213094013304 в УК у м. Чернігів/м. Чернігів/22080200, МФО 820172, код ЄДРПОУ 14243893) заборгованість по орендній платі в сумі 18512,25 грн, пеня в сумі 2501,50 грн, штраф в сумі 1851,22 грн.

3. Стягнути з Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 38053939) на користь Деснянського басейнового управління водних ресурсів (пр. Перемоги, 39а, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34654458, р/р 31258256307936 Державної казначейської служби України в м. Київ, МФО 820172) заборгованість по орендній платі в сумі 16145,06 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог в частині стягнення з Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 38053939) пені в сумі 2128,46 грн, штрафу в сумі 1614,51 грн. на користь Деснянського басейнового управління водних ресурсів (проспект Перемоги, 39 А, м. Чернігів, 14017) та 0,02 грн. пені, 0,01 грн. штрафу на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, р/р 35213094013304 в УК у м. Чернігів/м. Чернігів/22080200, МФО 820172, код ЄДРПОУ 14243893) відмовити.

5. Розірвати договір оренди № 78-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.06.2017, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Громадською організацією “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва”.

6. Зобов’язати Громадську організацію “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 38053939) повернути Деснянському басейновому управлінню водних ресурсів (пр. Перемоги, 39а, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34654458, р/р 31258256307936 Державної казначейської служби України в м. Київ, МФО 820172) нежитлові приміщення площею 175,25 кв. м виробничо-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Деснянського басейнового управління водних ресурсів шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення майна.

7. Стягнути з Громадської організації “Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві та козацтва” (вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 38053939) на користь Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, р/р 35215093006008, банк – Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, одержувач – прокуратура Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114) 5131,74 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 27.03.2019

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А. Фетисова