Ухвала суду № 80718714, 27.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/835/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши скаргу (вх. №2-1326/19 від 25.03.2019р.) малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. ст. 339-343 ГПК України, по справі:

за позовом: малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М”

до відповідача: військової частини А1283

про стягнення 25 754,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2018р. по даній справі позовні вимоги малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” до військової частини А1283 були задоволенні частково, присуджено до стягнення на користь малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” збитки від інфляції у розмірі 23027,52 грн., три відсотки річних у розмірі 1123,66 грн., судовий збір у розмірі 1652,30 грн.

07.08.2018р. господарським судом у порядку ст. 327 ГПК України було видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду.

03.09.2018р. до господарського суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що малим приватним підприємством „Фірма „Альфа-М” 17.08.2018р. було отримано наказ господарського суду.

25.03.2019р. до господарського суду від малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” надійшла скарга (вх. №2-1326/19) на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідно до якої позивач просить суд визнати незаконним не направлення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу по даній справі та зобов’язати орган державної виконавчої служби направити постанову стягувачу; визнати незаконним не направлення стягувачу повідомлення про направлення матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання до Центрального органу Держказначейства України та зобов’язати орган державної виконавчої служби направити стягувачу відповідне повідомлення.

У поданій до господарського суду скарзі позивачем також було заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на оскарження рішень, дій та бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області та поновлення процесуального строку для подання скарги.

Розглянувши клопотання малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” про поновлення процесуального строку для звернення до суду із скаргою, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом

Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Господарський суд зауважує, що зі змісту заявлених малим приватним підприємством „Фірма „Альфа-М” у скарзі вимог вбачається, що останній оскаржує бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, котра виразилась у невиконанні вимог Закону України „Про виконавче провадження” в частині направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлення про направлення матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання до органів держказначейства.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Положеннями ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Верховним Судом у постанові від 13.08.2018р. по справі №33/323 було наголошено, що при вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Господарський суд зауважує, що позивачем у поданій до суду скарзі було вказано, що наказ господарського суду від 07.08.2018р. разом із заявою про примусове виконання судового рішення 10.12.2018р. був отриманий Першим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

При цьому, малим приватним підприємством „Фірма „Альфа-М” у порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України взагалі не було надано суду жодного доказу як на підтвердження звернення із заявою про примусове виконання судового рішення, так і доказів отримання органом державної виконавчої служби наказу суду від 07.08.2018р.

Відсутність в матеріалах справи вказаних вище доказів має наслідком як неможливість надання судом оцінки обґрунтованості вказаним обставинам, так і неможливість встановити початковий момент перебігу строку для звернення позивача до суду із даною скаргою.

Господарський суд зауважує, що мале приватне підприємство „Фірма „Альфа-М”, будучи обізнаним про отримання 10.12.2018р. органом державної виконавчої служби наказу господарського суду по даній справі, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "ОСОБА_1 проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

З огляду на викладені вище положення Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено право суду поновити учаснику судового процесу пропущений процесуальний строк, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, враховуючи ненадання позивачем суду доказів на підтвердження отримання 10.12.2018р. органом державної виконавчої служби наказу господарського суду по даній справі, приймаючи до уваги висновки суду щодо обізнаності позивача про порушення його прав, незалежно від отримання від державного виконавця процесуальних документів, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення малому приватному підприємству „Фірма „Альфа-М” строку для звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Господарський суд зазначає, що позивачем взагалі не було наведено суду жодного доводу та не надано жодного доказу на підтвердження поважності пропуску строку для звернення до суду із даною скаргою.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підсумовуючи вище наведене, приймаючи до уваги відмову суду у задоволенні клопотання малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” про поновлення процесуального строку для звернення до суду із скаргою, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення скарги позивача без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 118, 119, 234, 341 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити малому приватному підприємству „Фірма „Альфа-М” у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби..

2. Скаргу малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” (вх. №2-1326/19 від 25.03.2019р.) на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя С.П. Желєзна