Рішення № 80718659, 19.03.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 Справа № 917/1573/18

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ 1, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 373 634,34 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

від позивача ПАТ НАК «Нафтогаз України»: не з"явився

від відповідача ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" ОСОБА_1., посвідчення адвоката №2455 від 30.10.2018р., довіреність №49 юр-2 від 03.01.2018р.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 373 634,34 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 4313/082045/з-БО-24 від 26.12.2013 р.

Ухвалою від 18.12.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 15.01.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, зобов'язати відповідача надати докази сплати заборгованості за договором № 4313/082045/з-БО-24 від 26.12.2013 р. (ч.2 ст.74 ГПК України), запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, позивачу - подати суду відповідь на відзив.

11.01.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вх. № 231).

Ухвалою від 15.01.2019 суд постановив відкласти підготовче засідання на 12.02.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

Ухвалою від 12.02.2019 суд постановив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкласти підготовче засідання на 05.03.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

19.02.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позов (вх. № 1639).

Присутні в засіданні 05.03.2019р. представники сторін повідомили суд про те, що заяв і клопотань не має, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 05.03.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №917/1573/18, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.03.19, викликати учасників справи в судове засідання, попередити сторін про наслідки неявки в судове засідання, передбачені ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в засіданні 19.03.2019р. представник відповідача проти позову заперечив за обгрунтуванням, наведеним у відзиві та додаткових поясненнях до відзиву на позов.

В судове засідання 19.03.19 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на виклик суду не з»явився.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, ним не повідомлено причини неявки представника, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.12.2013 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- позивач, продавець) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (надалі- покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 4314/082045/з-БО-24.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

В період з січня 2014 року по грудень 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 4 484 741,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу (від 31.01.14 на суму 581 067,01 грн., від 28.02.14 на суму 761 066,74 грн., від 31.03.14 на суму 423 734,30 грн., від 30.04.14 на суму 266 755,68 грн., від 31.05.14 на суму 20 220,04 грн., від 31.08.14 на суму 27 975,09 грн., від 30.09.14 на суму 37 570,12 грн., від 31.10.14 на суму 233 299,81 грн., від 30.11.14 на суму 827 854,08 грн., від 31.12.14 на суму 1 305 198,69 грн.), які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2018 р.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачеві 373 634,34 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 4313/082045/з-БО-24 від 26.12.2013 р., з яких: 181 489,62 грн. - пеня, 14 660,03 грн. - 3% річних, 177 484,69 грн. інфляційних.

Відповідач проти вимог позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує за мотивами відзиву № 2-109юр від 28.12.2018 р., зазначаючи, що позов не підлягає задоволенню з огляду на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу 4314/082018/з-КП-24 від 17.01.2014 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі заявлено до стягнення штрафні санкції та компенсаційні втрати, що виникли у зв"язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за поставлений природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору).

30.11.2016 року набрав чинності Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Дія Закону поширюється на Відповідача, оскільки він є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією з огляду на положення постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.10.2011 № 2083 якою Товариству було надано ліцензії на право здійснення господарської діяльності з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії (копії Постанови та ліцензій містяться в матеріалах справи)

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд (Постанова від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що останнє погашення відповідачем по Договору відбулося 21.04.2015 року, що підтверджується Позивачем у своїй позовній заяві та доданими до неї Розрахунком та Довідкою по операціях за договором № 4313/082045/з-БО-24.

Оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2014 році було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягали списанню.

Позивач не списав вказані суми, натомість подав до суду позов про стягнення пені, інфляційних та 3% річних з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 373 634,34 грн. заборгованості, з яких: 181 489,62 грн. - пеня, 14 660,03 грн. - 3% річних, 177 484,69 грн. інфляційних, є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.03.19 р.

Суддя Киричук О.А.