Ухвала суду № 80718504, 15.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" березня 2019 р. Справа № 911/1605/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши скаргу спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на дії державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі

за позовом спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 206005,03 грн.

за участю представників учасників справи:

стягувач (скаржник): не з’явився;

боржник: не з’явився;

ДВС: ОСОБА_2 – предст. за дов. від 13.03.2019 № 4996;

встановив:

До господарського суду Київської області звернулось спільне підприємство «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – скаржник, стягувач, СП «Вітмарк-Україна» ТОВ) із скаргою на дії державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Фастівський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області) ОСОБА_2, у якій просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу – СП «Вітмарк-Україна» ТОВ без прийняття до виконання 08.02.2019.

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення головного державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 від 08.02.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу – СП «Вітмарк-Україна» ТОВ – без прийняття до виконання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2019 скаргу СП «Вітмарк-Україна» ТОВ призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2019.

11.03.2019 на електронну пошту суду від органу державної виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, в якому державний виконавець вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень виконавець посилається на те, що у зв’язку з відсутністю у виконавчому документі, а також у заяві стягувача про прийняття виконавчого документа до примусового виконання дати народження боржника, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження є технічно неможливим.

В судове засідання 15.03.2019 представники скаржника та боржника не з’явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно. Присутня в судовому засіданні державний виконавець проти задоволення скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Відповідно до частини першої, другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши скаргу СП «Вітмарк-Україна» ТОВ на дії державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь СП «Вітмарк-Україна» ТОВ 157973,16 грн. основного боргу, 12860,85 грн. пені, 33594,63 грн. штрафу, 1134,78 грн. 3% річних, 441,61 грн. інфляційних втрат та 3090,07 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 17.12.2018 господарським судом Київської області видано відповідний наказ.

15.01.2019 стягувач надіслав до Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області з заяву про примусове виконання рішення з наказом господарського суду Київської області від 17.12.2018 № 911/1605/18 у додатку.

Головним державним виконавцем Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 направлено стягувачу повідомлення від 08.02.2019 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що унеможливлює винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зазначені обставини стали підставою для звернення СП «Вітмарк-Україна» ТОВ до господарського суду Київської області із скаргою на дії головного державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2

При вирішенні скарги суд виходив з наступного.

В силу ст. 124 Конституції України та ст. ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Пунктом 3 ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі повинна зазначатися дата народження боржника – фізичної особи.

Визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань – документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу-підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців – офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь як суб'єкти господарської діяльності, а не як фізичні особи лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним.

Боржником за виконавчим документом – наказом господарського суду Київської області від 17.12.2018 № 911/1605/18 – є фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа, відповідно, в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи-підприємця.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що наказ господарського суду Київської області від 17.12.2018 № 911/1605/18 повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Отже відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 08.02.2019 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону, оскільки наказ повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Дії головного державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 08.02.2019 суд розцінює як ухилення від виконання покладених на нього обов'язків чинним законодавством України, оскільки це суперечить основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.18 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Таким чином, дії головного державного виконавця Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2, які виявились у відмові у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 29.10.2018 у справі № 911/1605/18 на підставі наказу господарського суду Київської області від 17.12.2018 є неправомірними.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги СП «Вітмарк-Україна» ТОВ на дії Фастівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 342-345 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

1. Скаргу спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю на дії державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу Спільному підприємству «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю без прийняття до виконання.

3. Зобов’язати державного виконавця або іншу посадову особу Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування повідомлення головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 08.02.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу – спільному підприємству «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю – без прийняття до виконання.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суддя О.В. Щоткін