Рішення № 80718482, 21.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2019Справа № 910/16371/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/16371/18

За позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості

до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1;

про стягнення 82 495,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Велика С.С., довіреність №06-35/1587/08 від 01.08.2018р.;

від відповідача: Дячок С.М., довіреність №19/3-02/168 від 29.08.2018р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення 82495,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена допомога в розмірі 82 495,00 грн. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16371/18 від 11.12.2018р. позовну заяву Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення 82495,00 грн. залишено без руху.

14.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 14.02.2019р. та встановив строк для подачі заяв, клопотань, відзиву, відповіді на відзив і заперечень на відповідь через відділ діловодства Господарського суду міста Києва або засобами поштового зв'язку тільки в письмовій формі у строк до 14.02.2019р.

08.02.2019р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про залучення третьої особи та заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду на заявлені відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та залучення третьої особи.

Крім того, суд також визнав обґрунтованим клопотання відповідача щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, оскільки, як вказує відповідач, він вже виплатив вказаній особі заробітну плату за час вимушеного прогулу на виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018р. у справі №405/3641/17, до складу якої входила і сума, що є предметом спору у даній справі. Тобто, у разі задоволення позову по даній справі, у відповідача виникне право зворотної вимоги до ОСОБА_1 на суму 82 495,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - ОСОБА_1, судове засідання призначено на 14.03.2019р.

27.02.2019р. через канцелярію суду від відповідача докази на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2019р.

04.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи, в яких остання просить в позові відмовити.

07.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь на відзив на позовну заяву, відповідь на клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019р. у задоволенні клопотання Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено.

14.03.2019р. оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 21.03.2018р., про що повідомлено третю особу.

21.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 21.03.2019р. присутній представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що вимога позивача є передчасною, оскільки постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018р. у справі №405/3641/17 оскаржено в касаційному порядку та зупинено її виконання. Відтак, до розгляду Верховним судом касаційної скарги АТ «Ощадбанк» останній не повинен повертати позивачу виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 Також, відповідач вказує про те, що банком 04.07.2018р. було відшкодовано ОСОБА_1 згідно постанови суду в повному обсязі заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 202 301,44 грн., в яку вже включено заявлену у даній справі суму відшкодування в розмірі 82 495,00 грн., що призведе до подвійного стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь позивача 82 495,00 грн.

Крім того, представник відповідача підтримав подане раніше клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження по справі №405/3641/17, що розглядається Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем не наведено, а судом не встановлено обставини, що можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, враховуючи предмет та підстави позову у справі № 910/16371/18 та справі №405/3641/17.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, при цьому 11.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.03.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом АТ «Державний ощадний банк України» № 514-к від 31.05.2017 року гр. ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, у зв'язку з відмовою про продовження роботи, у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1, будучи звільнена з посади заступника начальника відділу грошового обігу та касових операцій за наказом АТ «Державний ощадний банк України» № 514-к від 31.05.2017 року, подала до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості заяву від 08.06.2017р. про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказів Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітної (наказ від 14.06.2017р. №Н170614); призначено допомогу по безробіттю (наказ від 15.06.2017р. №НТ170615); розпочато виплату допомоги з 15.06.2017р.; припинено виплату допомоги по безробіттю з 26.06.2018р. (наказ від 26.06.2018р. №НТ180626), у зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018р. року у справі № 405/3641/17 скасовано наказ публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 31.05.2017р. № 514-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, з 11 червня 2018 року.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філія - Кіровоградське обласне управління на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 202 301,44 грн.

На виконання вказаного рішення суду наказом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 02.07.2018 року № 758-К поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій з 31.05.2017 року.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 за період перебування на обліку в службі зайнятості з 01.07.2017 року по 25.06.2018 року отримала допомогу по безробіттю у розмірі 82 495,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Наказом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 26.06.2018р. №НТ180626 було прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 26.06.2018 року згідно з наказом № НТ180626, у зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 03.07.2018р. №НТ180703 було прийнято рішення про припинення реєстрації безробітної гр. ОСОБА_1, у зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до абзацу 10 пп.1 п. 37 Порядку.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №06-35/1760/09 від 30.08.2018р. про повернення суми виплаченої допомоги в сумі 82 495,00 грн., яка була отримана відповідачем 10.09.2018 року.

За результатами розгляду вказаної претензії публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» листом №109.26/494/30994/2018-10/вих від 28.09.2018 року у поверненні коштів позивачу відмовив, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження виплачених сум, а також у зв'язку з відсутністю на те підстав, оскільки ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018р. по справі №405/3641/17 зупинено виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018р. до закінчення касаційного провадження.

Спір у даній справі виник внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів в добровільному порядку, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду у розмірі 82 495,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних (ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Згідно з пп. 12 п.1 ст. 31 Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця.

Таким чином, положеннями ст. 35 Закону передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Зокрема, як встановлено судом вище, з 08.06.2017 року у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості перебувала на обліку як безробітна з 08.06.2017 року по 26.06.2018 року та отримувала допомогу по безробіттю громадянка - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, підставою для припинення центром зайнятості реєстрації у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду є його фактичне виконання, а саме наказ роботодавця про поновлення на роботі, з яким обов'язково ознайомлюється особа, яку поновлюють.

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також не заперечувалось сторонами, постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11.06.2018р. року у справі № 405/3641/17 скасовано наказ публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 31.05.2017р. № 514-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій, з 11 червня 2018 року. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філія - Кіровоградське обласне управління на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 202 301,44 грн.

За приписами ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов'язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов'язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.

Окрім цього, як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови №9 від 06.11.1992, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом встановлено, що наказом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 02.07.2018 року № 758-К поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника філії - Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» - начальника відділу грошового обігу та касових операцій з 31.05.2017 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

При цьому, відповідно до п.п. 4 п. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 було повідомлено позивача про поновлення її на роботі, що свідчить про дотримання вказаною особою вимог ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Наразі відповідачем не надано суду доказів умисного невиконання гр. ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з мотивів подвійного притягнення до відповідальності суд зазначає, що стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого забезпечення в силу Закону не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.

З огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості гр. ОСОБА_1, підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені відповідачем гр. ОСОБА_1 на підставі рішення суду, в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, та є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед гр. ОСОБА_1, є різними, що не суперечить приписам ст.61 Конституції України, заперечення відповідача про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, оскільки на його переконання це є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення, судом відхиляються.

В свою чергу, відповідачем не обґрунтовано належним чином, із посиланням на норми матеріального права, які б передбачали обов'язок безробітного повідомляти про факт перебування на обліку у центрі зайнятості та про отримання допомоги по безробіттю під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі.

При цьому, пред'явлення громадянкою ОСОБА_1 позову до суду про поновлення її на роботі, не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до моменту поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених громадянці ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з моменту реєстрації останньої, як безробітної, до зняття з обліку внаслідок поновлення її на роботі.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 82 495,00 грн. на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відповідачем не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, як роботодавця щодо відшкодування позивачу виплаченої застрахованій особі допомоги по безробіттю в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 82 495,00 грн., виплачених як допомога по безробіттю, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (25015, м. Кропивницький, вул. Маланюка, 15; ідентифікаційний код 22218952; р/р 37171303901003, банк одержувача - ГУ ДКСУ Кіровоградської області, МФО 823016) 82 495 грн. - виплачену допомогу по безробіттю ОСОБА_1 та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.03.2019р.

Суддя А.І. Привалов