Рішення № 80718477, 26.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.2019 м.Харків Справа № 905/2111/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’єва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область

про стягнення 1001350,84грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ордер серія №000, 28107 від 16.01.19р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2368 від 14.02.2008р.

від відповідача: не з’явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область, про стягнення 1001350,84грн., з яких: інфляційні збитки в сумі 753682,03 грн., 3% річних в сумі 247668,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №1761-КД від 06.07.16р. в частині оплати вартості отриманого товару.

В якості правової підстави позову позивач посилається на положення ст.ст.8, 55 Конституції України, ст.ст.14, 16, 252, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.218, 193 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2111/18.

Ухвалою господарського суду від 15.11.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2111/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.18р.

11.12.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

12.12.18р. через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 12.12.18р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/2111/18 на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 16.01.19р.

14.01.19р. через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист №14/01-19 від 14.01.19р. з додатками.

16.01.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.01.19р.

Ухвалою суду від 16.01.19р. підготовче засідання відкладено на 05.02.19р.

Ухвалою суду від 05.02.19р. провадження у справі №905/2111/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення 1001350,84грн. зупинено до розгляду Східним апеляційним господарським судом справи №905/1696/18 та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 04.03.19р. поновлено провадження у справі 905/2111/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення 1001350,84грн. та підготовче засідання призначено на 11.03.2019р.

11.03.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №04/03/2019 від 04.03.19р.

Ухвалою суду від 11.03.19р. закрито підготовче провадження у справі №905/2111/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2019р.

У судове засідання 26.03.2019р. представник позивача з’явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.03.2019р. не з’явився, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд

встановив:

06.07.16р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” та відповідачем (покупець) Приватним акціонерним товариством “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу” укладений договір поставки №1761-КД (далі за текстом - договір) з додатковою угодою до нього від 01.02.17р., згідно, якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі – продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід’ємними частинами до даного договору (п.1.1. договору).

На виконання умов договору позивачем поставлена продукція на підставі видаткових накладних №ЭР-00096 від 22.08.16р. на суму 977628, 10грн., № ЭР-00101 від 23.08.16р. на суму 978610,63грн., № ЭР-00102 від 23.08.16р. на суму 984505,88грн., №ЭР-00103 від 23.08.16р. на суму 301247,86грн., №ЭР-00156 від 21.10.16р. на суму 122817,60грн., №ЭР-00158 від 28.10.16р. на суму 958763,52грн., №ЭР-00159 від 28.10.16р. на суму 381110,40грн., №ЭР-00160 від 28.10.16р. на суму 1149033,60грн., №ЭР-00161 від 28.10.16р. на суму 1145232,00грн., №ЭР-00163 від 01.11.16р. на суму 1526342,40грн., №ЭР-00203 від 23.12.16р. на суму 943622,40грн., №ЭР-00207 від 26.12.16р. на суму 944563,20грн., №ЭР-00013 від 01.02.17р. на суму 1299480,00грн., №ЭР-00021 від 20.02.17р. на суму 942681,60грн., №ЭР-00023 від 21.02.17р. на суму 943622,40грн., №ЭР-00024 від 22.02.17р. на суму 944563,20грн., всього на загальну суму 14543824,79грн.

Оплата отриманої продукції по договору поставки №1761-КД від 06.07.16р. відповідачем здійснена частково на суму 8525291,99грн.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/1696/18.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2018р. по справі №905/1696/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 6018532,82грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 6018532,80грн. та судовий збір в розмірі 90277,99грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. у справі №905/1696/18 рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2018р. залишено без змін.

Проте, враховуючи не виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині погашення основного боргу, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 753682,03 грн. та 3% річних у розмірі 247668,81 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.18р. у справі №905/1696/8 (залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.19р.), встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість з основного боргу перед позивачем у сумі 6018532,82 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Враховуючи, що погашення заборгованості у сумі 6018532,82 грн. відповідачем не було здійснено, позивачем правомірно нараховано інфляційні витрати та 3% річних.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв'язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно наданого позивачем в межах даної справи розрахунку, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №04/03/2019 від 04.03.2019р., інфляційні витрати в сумі 753682,03 грн. та 3% річних в сумі 247668,81 грн. нараховані за видатковими накладними: №ЭР-00203 від 23.12.16р. на суму 943622,40грн. за період з 30.03.2017р. по 17.09.2018р., №ЭР-00207 від 26.12.16р. на суму 944563,20грн. за період з 01.04.2017р. по 17.09.2018р., №ЭР-00013 від 01.02.17р. на суму 1299480,00грн. за період з 09.05.2017р. по 17.09.2018р., №ЭР-00021 від 20.02.17р. на суму 942681,60грн. за період з 27.05.2017р. по 17.09.2018р., №ЭР-00023 від 21.02.17р. на суму 943622,40грн. за період з 27.05.2017р. по 17.09.2018р., №ЭР-00024 від 22.02.17р. на суму 944563,20грн. за період з 30.05.2017р. по 17.09.2018р.

Здійснив перерахунок 3% річних, враховуючи положення п.5.4 договору та п.5 специфікацій від 16.12.16р., від 28.12.16р., від 29.12.16р. до договору, на суму 943622,40грн. за період з 31.03.2017р. по 17.09.2018р., на суму 944563,20грн. за період з 01.04.2017р. по 17.09.2018р., на суму 1299480,00грн. за період з 12.05.2017р. по 17.09.2018р., на суму 942681,60грн. за період з 27.05.2017р. по 17.09.2018р., на суму 943622,40грн. за період з 30.05.2017р. по 17.09.2018р., на суму 944563,20грн. за період з 31.05.2017р. по 17.09.2018р., судом встановлено дійсний розмір цих нарахувань у сумі 246776,08 грн.

Одночасно здійснив перерахунок інфляційних витрат, беручи до уваги приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р., на суму 943622,40грн. за період з 01.04.2017р. по 31.08.2018р., на суму 944563,20грн. за період з 01.04.2017р. по 31.08.2018р., на суму 1299480,00грн. за період з 01.06.2017р. по 31.08.2018р., на суму 942681,60грн. за період з 01.06.2017р. по 31.08.2018р., на суму 943622,40грн. за період з 01.06.2017р. по 31.08.2018р., на суму 944563,20грн. за період з 01.06.2017р. по 31.08.2018р., судом встановлено дійсний розмір цих нарахувань у сумі 700889,96 грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена судом за допомогою програми “Ліга Закон”.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позовну заву на наявність форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.

Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов’язаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати – є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов’язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 700889,96 грн. та 3% річних в сумі 246776,08 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу”, м.Добропілля, Донецька область, про стягнення 1001350,84грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК ОСОБА_1 Донбасу” (вул. Київська, буд. 1, м.Добропілля, Донецька область, 85000; код ЄДРПОУ 05508186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, офіс 705, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 30487486) інфляційні нарахування у розмірі 700889,96 грн., 3% річних у розмірі 246776,08 грн., судовий збір в розмірі 14214,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019р.

Суддя М.О. Лейба