Рішення № 80718121, 13.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/85/17-5/56/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 Справа № 908/1053/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Зінченко Н.Г.,

ОСОБА_1

при секратарі судового засідання ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи

За позовом: Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 2) в особі позивачів:

1 - Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022)

2 - Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) (69600, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 1, код ЄДРПОУ 08011078)

До відповідачів:

1 - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, код ЄДРПОУ 25489968)

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33610446)

про визнання договору оренди землі від 24.01.2007 р. № 90 недійсним та повернення земельної ділянки

За участю представників сторін:

Від військової прокуратури: ОСОБА_3, довіреність № посвідчення №050896 від 13.09.2018 р.

Від позивача-1: ОСОБА_4, довіреність № 220/509/Д від 03.12.2018 р.

Від позивача-2: не з'явився

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: ОСОБА_5, довіреність № 20/11 про надання правової допомоги від 20.11.2017 р., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №854 від 28.02.2011 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі позивачів: 1 - Міністерства оборони України, 2 - Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) до відповідачів: 1 - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” про визнання договору оренди землі від 24.01.2007 р. № 90 недійсним та повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. у справі №908/1053/17 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний №90, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та товариством з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037); зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. № 90.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. у справі №908/1053/17 апеляційну скаргу ТОВ “Грін-Тур-АГ” залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 р. касаційну скаргу ТОВ “Грін-Тур-АГ” задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. у справі №908/1053/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 р. справу №908/1053/18 для розгляду розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.05.2018 р. прийнято справу № 908/1053/17 до свого провадження в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 24/85/17-5/56/18, підготовче засідання призначено на 21.06.2018 р. об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 21.06.2018 р. призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне судово-експертне бюро” ОСОБА_6, провадження у справі № 908/1053/17 зупинено на час проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою 01.10.2018 р. провадження у справі поновлено з 16.10.2018 р., підготовче засідання призначено на 16.10.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 16.10.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 17.12.2018 р., відкладено підготовче засідання на 03.12.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 03.12.2018 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 13.12.2018р. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 13.12.2018 р. призначено колегіальний розгляд справи № 908/1053/17.

Відповідно до ОСОБА_5 з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.12.2018 р., на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 13.12.2018 р. у справі № 908/1053/17, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, для повного та об’єктивного дослідження всіх обставин по справі, враховуючи категорію та складність справи, справу № 908/1053/17 передано на колегіальний розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Зінченко Н.Г. та Корсун В.Л.

Ухвалою від 14.12.2018 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Зінченко Н.Г. та Корсун В.Л. справу № 908/1053/18 прийнято до свого провадження. Розпочато розгляд справи спочатку в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.12.2018 р. о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 27.12.2018р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено до 30.01.2019 р. на 10 год. 30 хв. Ухвалою від 30.01.2019 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.02.2019р. о 12 год. 15 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 11.02.2019 р. оголошено у судовому засіданні перерву до 13.03.2019р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 13.03.2018 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові засідання у цій справі відповідно до ч. 1 ст. 222 ГПК України здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що земельну ділянку площею 1 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями судів у справах №908/2808/13 та №908/2846/13. На підставі викладеного, просить визнати недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р. реєстраційний № 90, укладеного між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ТОВ “Грін-Тур-АГ” щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037); зобов’язати ТОВ “Грін-Тур-АГ” повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. № 90.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на ст. ст. 20, 21, 78 84, 90, 116, 140, 152 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України “Про оренду землі”, ст. ст. 203, 204, 215, 387, 391 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України.

Позивач-1 підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Представник ДП Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи міститься клопотання від 18.02.2019 р. за вих. №02-01/1-43, відповідно до якого позивач-2 просить розглянути справу без участі уповноваженого представника. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи міститься клопотання від 30.10.2018 р. за вих. №1862, відповідно до якого у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області у судове засідання по справі №908/1053/17, просить суд розглянути справу без участі представника селищної ради.

Представник відповідача – 2 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 15.11.2018 р. зазначивши, що Відповідно до Повідомлення приватного підприємства "Науково - впроваджувальна фірма “Кадастр” про виявлення помилки, межі земельних ділянок кадастровий №№ 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037) переданих в оренду рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 р. № 16 ТОВ «Грін - Тур – Аг», при розроблені відповідної технічної документації із землеустрою, внаслідок помилки її розробника в частині визначення координат поворотних точок, були не вірно встановлені на місцевості. Також, в подальшому, до суду було надано інше повідомлення приватного підприємства "Науково - впроваджувальна фірма кадастр” вих. № 31 від 20.06.2017 р. “Щодо виправлення раніше виявленої помилки”, згідно якого, виявлена помилка була виправлена. Згідно висновків експертизи, матеріалів справи та інших доказів, перетину, порушення та/або накладення меж земельної площею 1,0 га кадастровий № 2320355400:01:004:0037, яка перебуває у користуванні ТОВ «Грін - Тур -Аг» із земельною ділянкою площею 4,0 га (яка складається з двох частин 3,0 та 1.0 га), яка відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП-161. не існує. Отже, порушення прав позивача на земельні ділянки загальною площею 4,0000 га (зокрема її складової частини площею 3,0000 га) з боку відповідачів відсутнє. Отже, земельна ділянка позивачів щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оборони, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б № 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий помер 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди № 040726400136 від 24.01.2007 р. перебуває в користуванні ТОВ «Грін-Тур-Аг», та розташовані фізично та юридично в різних місцях. Про вказане свідчать відповідні ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру та інформація Державного земельного кадастру, яка є у вільному доступі для всіх користувачів на офіційному Інтернет ресурсі Держгеокадастру України.

Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача-1, відповідача-2, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Статтею 131-1 Конституції України, зокрема, визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Із змісту ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” слідує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. ст. 9, 14 Закону України “Про Збройні Сили України” землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” та п. 1 “Положення про Міністерство оборони України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, п. 44 “Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями” (Положення) і “Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України”, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України.

Таким чином, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина А0652) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту. Одночасно є самостійним господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи.

З огляду на відсутність жодних заходів з боку Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (ДП МОУ “ЗАРЗ”), як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, щодо захисту інтересів держави на частину земель державного підприємства, розташованих на території смт. Кирилівка, Військовим прокурором Запорізького гарнізону Південного регіону України цілком обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч.2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Як вже зазначалося вище, Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 3 Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

Відповідно до ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст.ст. 9, 14 Закону України "Про збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Згідно зі ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з пунктами 44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. у справі №908/1053/17 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний №90, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та товариством з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037); зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. № 90.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. у справі №908/1053/17 апеляційну скаргу ТОВ “Грін-Тур-АГ” залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 р. касаційну скаргу ТОВ “Грін-Тур-АГ” задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. у справі №908/1053/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

У вказаній постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 р. у справі №908/1053/17 зазначено, що « … обмежившись посиланням на незаконність передачі селищною радою в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки державної форми власності, яка за категорією належить до земель оборони, господарські суди попередніх інстанцій достеменно не дослідили та не з'ясували обставин щодо дійсного місця розташування земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, визначення її фактичних меж, конфігурації, координат поворотних точок; належним чином не встановили, чи накладається/не накладається спірна земельна ділянка та чи входить/не входить вона до складу земель оборони, а саме земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії Б № 012923 раніше надавалася у постійне користування попередникові ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", а отже достеменно не з'ясували і меж порушеного чи навпаки права позивачів оспорюваним договором, що у даному випадку має суттєве значення для вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Грін-Тур-АГ" упродовж усього розгляду спору наголошувало на тому, що права позивачів у справі не порушено укладенням оспорюваного договору, оскільки під час розробки технічної документації із землеустрою при наданні в оренду спірної земельної ділянки її розробником було допущено помилку в частині визначення координат поворотних точок, між якими визначалися (прокладалися) межі двох земельних ділянок; спірна земельна ділянка розташована поза межами та не входить до складу земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії надавалася у постійне користування попередникові ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", що зокрема підтверджується інформацією із Публічної кадастрової карти України. Однак наведені доводи у повному обсязі судами оцінено не було.

Отже, господарським судам попередніх інстанцій для повного і об'єктивного розгляду спору необхідно достеменно встановити наявність чи відсутність законних підстав для користування відповідачем орендованою спірною земельною ділянкою; наявність чи відсутність порушення прав позивачів у спірних правовідносинах; перевірити та з'ясувати, чи входить спірна земельна ділянка до складу земель, які у 1981 році передавалася у постійне користування 402 військовому заводу ГСП-161, м. Запоріжжя, правонаступником якого наразі є ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (позивач).»

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як встановлено судом, 24.01.2007 р. Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (далі - орендодавець, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін -Тур - Аг” (далі - орендар, відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 даного договору орендодавець на підставі рішення №16 сьомої сесії п’ятого скликання Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Коса Пересип.

У п. 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0 га згідно з додатком, що є невід’ємною частиною цього договору.

Договір укладено на 49 років і строк його дії закінчується 24.01.2056 р. (п. 5).

Договір зареєстровано у Якимівському районному відділі Державного підприємства “Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.04.2007 р. за №040726400136.

Розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі земельної ділянки згідно з актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 24.01.2007 р.

Передача земельної ділянки від орендодавця орендарю засвідчена актом від 24.01.2007 р. про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.08.2013 р. №1236 земельна ділянка, передана в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг”, має кадастровий номер 2320355400:01:004:0037.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. у справі №908/2808/13, за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРІН-ТУР-АГ” про визнання незаконним та скасування рішення щодо відведення земельної ділянки, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 р. № 16 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку “Дельфін” ТОВ “ГРІН-ТУР-АГ”.

У вказаному рішенні суду встановлено наступне: “ … відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя), правонаступником якого на даний час є Державне підприємство Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652), виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані у безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га – для бази відпочинку.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державне підприємство Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” є самостійним господарюючим суб’єктом, який має права юридичної особи.

У листопаді 2002 р. начальником Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) надіслано на адресу Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до якого керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ “Лоно”.

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області №20 від 21.01.2004р. затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” під розміщення бази відпочинку “Дельфін”; вищезазначений Державний акт серії Б №012923 від 1981 року скасовано; вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; надано 2-му позивачу земельну ділянку площею 1, 24 га під розміщення бази відпочинку “Дельфін” в постійне користування.

Даним розпорядженням земельна ділянка площею 3 га виведена з державної власності і виключена зі складу земель оборони та передана до комунальної власності.

26.12.2006 р. рішенням № 16 Кирилівської селищної ради затверджено проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га ТОВ “ГРІН-ТУР-АГ” для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ “ГРІН-ТУР-АГ” у довгострокову оренду на 49 років.

… вказане вище розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 20 від 21.01.2004р. оскаржено прокурором у судовому порядку, а саме, в провадженні господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/2846/13 за позовом Першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження № 20 від 21.01.2004 р., на підставі якого було винесено спірне рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 16 від 26.12.2006 р. “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку “Дельфін” Товариству з обмеженою відповідальністю “Лоно”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р. у справі №908/2846/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р., позовні вимоги задоволено, визнано недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004р. “Про затвердження матеріалів інвентаризації” про скасування Державного акту на право постійного користування серії Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку “Дельфін” та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради. …

Під час винесення вищевказаного рішення у справі № 908/2846/13 господарським судом Запорізької області було встановлено, що у листопаді 2002 року начальник Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) спрямував на адресу голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області лист № 790, відповідно до змісту якого керівництво підприємства не заперечувало проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га (відповідно до державного акту 1981 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лоно”, за результатами розгляду якого Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області прийнято розпорядження № 20 від 21.01.2004 р. Крім того, судом встановлено, що фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що спірна земельна ділянка площею 3,0 га в установленому ч.4 ст.83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалася. Таким чином, в розумінні ст. 14 Закону України “Про збройні сили України” Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області фактично змінила право державної власності на спірну земельну ділянку.

З постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. у справі №908/2846/13 вбачається, що земельна ділянка, яка була надана у користування Державному підприємству Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” згідно Державного акту серії Б № 012923 - є державною власністю, спірна земельна ділянка у встановленому ст. 83 Земельного кодексу України порядку до земель комунальної власності не передавалась. …

Враховуючи вищевикладене та те, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. у справі № 908/2846/13 набрали законну силу, тому, встановлені даними рішеннями факти не підлягають доказуванню у даній справі № 908/2808/13 та мають преюдиціальне значення. …

Лист начальника Державного підприємства Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) № 790 від листопада 2002 р., яким керівництво підприємства не заперечило проти передачі раніше відведеної земельної ділянки площею 3 га на користь ТОВ “ЛОНО”, не може свідчить про добровільну відмову від землекористування, оскільки за вказаним листом керівництво 2-го позивача не заперечило лише проти вилучення земельної ділянки. Однак, в матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки площею 0,3 га у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 141 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час прийняття рішення), підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Враховуючи вищевикладене, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки п. 2 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, яким скасовано державний акт на право постійного користування серії Б № 012923 від 1981 року, визнано недійсним в судовому порядку, оскільки земля за вказаним актом є державною власністю”.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. у справі №908/2808/13, яким встановлена недійсність рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. №16, на підставі якого укладено спірний договір оренди земельної ділянки, не скасовано та є чинним.

Тобто, рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. №16, на підставі якого укладено вищезазначений договір оренди земельної ділянки, визнано недійсним.

Таким чином, обставини неправомірності винесення рішення органом місцевого самоврядування щодо скасування державного акту на право постійного користування Б №012923 від 1981 року під розміщення бази відпочинку “Дельфін”, вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та передачу її до земель запасу Кирилівської селищної ради, а також незаконність рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 р. № 16 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Грін-Тур-Аг”, були предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі № 908/2846/13 та у справі № 908/2808/13. Зазначені факти не потребують доведенню в силу ст. 75 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-Аг” зверталося до господарського суду Запорізької області із заявою про перегляд судового рішення від 27.01.2015 р. у справі № 908/2808/13 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що межі переданих рішенням Кирилівської селищної ради № 16 від 26.12.2006 р. в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельних ділянок по 1,0000 га кожна (кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 23203355400:01:004:0037) внаслідок помилки розробника при розробленні відповідної технічної документації з землеустрою в частині визначення координат поворотних точок були невірно встановлені на місцевості.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2017 р. заяву ТОВ “ГРІН-ТУР-АГ” про перегляд судового рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі № 908/2808/13 без змін.

Прокурор зазначає, що зазначений договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”, іншим актам цивільного законодавства, оскільки земельну ділянку загальною площею 1,0 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ “ГРІН-ТУР-АГ” за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 908/2808/13 та № 908/2846/13.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р., укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-АГ, а також застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов’язання ТОВ "Грін-Тур-АГ повернути земельну ділянку Міністерству оборони України, зі складанням акту прийому-передачі, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Відповідно до положень статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 791 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Під час розгляду даного спору, судами встановлено, що відповідно до Повідомлення приватного підприємства "Науково - впроваджувальна фірма “Кадастр” Про виявлення помилки від 12.06.2017 р. вих. № 25, (далі - Повідомлення), межі земельних ділянок (кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037) переданих в оренду рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 р. № 16 ТОВ “ГРІН - ТУР - АГ”, при розроблені відповідної технічної документації із землеустрою, внаслідок помилки її розробника в частині визначення координат поворотних точок, були не вірно встановлені на місцевості.

Відповідно до Повідомлення приватного підприємства "Науково - впроваджувальна фірма “Кадастр” «Щодо виправлення раніше виявленої помилки» від 20.06.2017 р. за вих. №31, в період з 12.06.2017 р. по 20.06.2017 р. раніше виявлена помилка у документації із землеустрою в частині визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037, була виправлена. Виправлені відомості, у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051, були внесені до даних Державного земельного кадастру. На даний час, місце розташування земельних ділянок кадастрові №№ 2320355400:01:004:0035; 2320355400:01:004:0037 (по 1,0 га кожна), які перебувають в оренді ТОВ «Грін-Тур-Аг», знаходиться поза межами земельної ділянки 4,0 га (0,1 га та 3,0 га відповідно), яка згідно Державного акту на право користування землею Б №012923 від 1981 року надавалась в користування 402 воєнному заводу ГСП-161 (м. Запоріжжя) правонаступником якого на даний час є ДП Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (війська частина А0652).

Також, в матеріалах справи містяться Схеми з Публічної кадастрової карти, як до виправлення так і після виправлення вказаної помилки з відповідними витягами з Державного земельного кадастру.

Під час розгляду цієї справи відповідач-2 надав суду пояснення про те, що Рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.09.2018 р. № 17 за відповідним зверненням уповноважених осіб позивачів, Міністерству оборони України надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки наданої для розміщення спортивного комплексу та бази відпочинку, площею 3,0000 га, яка знаходиться в смт. Кирилівка вул. Коса Пересип, та перебуває у користуванні Міністерства оборони України відповідно до Державного акту н користування землею державної власності Б № 012923 від 1981 року.

На підставі даного Рішення проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 3,0000 га, а саме здійснено внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України “Про державний земельний кадастр” відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки площею 3,0000 га, яка відповідно до вищезазначеного державного акту перебуває у користуванні позивачів, уповноваженими особами Держгеокадастру було надано ОСОБА_5 з державного земельного кадастру земельну ділянку №НВ-2304780062018 від 30.10.2018 р.

Як вбачається з ОСОБА_5, державна реєстрація земельної ділянки площею 3,0000 га проведена 29.10.2018 р., та їй присвоєний кадастровий номер 2320355400:10:003:0473.

Отже, відповідач-2 вважає, що земельна ділянка щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оброни, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди 040726400136 від 24.01.2007 р. перебуває в користуванні ТОВ “Грін-Тур-АГ”.

Під час розгляду цієї справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2018 р. у справі №908/1053/17 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне судово-експертне бюро” ОСОБА_6, на вирішення судовому експерту поставлені наступні питання:

- Чи існує порушення меж та накладення земельних ділянок площею 4,0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б №012923 від 1981 року раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП-161 та земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий № 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди земельної ділянки №040726400136 від 24.01.2007 р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ “Грін-Тур-АГ”?

- Чи відповідає фактичне розташування земельної ділянки кадастровий №2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди №040726400136 від 24.01.2007р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ “Грін-Тур-АГ” земельній документації? Якщо ні – зазначити в чому полягає невідповідність.

- Яким є дійсне місце розташування земельної ділянки кадастровий №2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди №040726400136 від 24.01.2007 р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ “Грін-Тур-АГ”, в тому числі її фактичні межі, конфігурація та координати поворотних точок?

У Висновку експерта №2426 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі №908/1053/17 (номер провадження справи №24/85/17-5/56/18) складеного 17.09.2018 р. зазначено наступне.

По першому питанню: проведеним дослідженням встановлено, що згідно наданих на дослідження документів, порушення меж або накладення земельних ділянок площею 4,0 га, яка відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП-161 та земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер № 2320355400:01:004:0035, яка відповідно до договору оренди №040726400137 від 24.01.2007 р. перебуває в користуванні ТОВ "Грін-Тур-Аг", не встановлено.

По другому питанню: визначення відповідності фактичного розташування земельної ділянки кадастровий номер № 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди №040726400136 від 24.01.2007 р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельній документації, не входить в рамки компетенції судового експерта.

По третьому питанню: проведеним дослідженням встановлено, що згідно до технічної документації, земельна ділянка кадастровий номер № 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди №040726400136 від 24.01.2007 р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ «Грін-Тур-Аг», має наступні фактичні межі (дивитись схему №1):

- від точки 1 до точки 2 протяжністю 121,66 м;

- від точки 2 до точки 3 протяжністю 77,30 м;

- від точки 3 до точки 4 протяжністю 110,365 м;

- від точки 4 до точки 1 протяжністю 100,00 м.

Конфігурація земельної ділянки кадастровий номер № 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди №040726400136 від 24.01.2007 р., реєстраційний №90 перебуває в користуванні ТОВ «Грін-Тур-Аг» - проста, чотирикутна. Координати поворотних точок надані у табличній формі (дивитись таблицю №1)

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення від 30.1.2019 р. судового експерта ОСОБА_6, в яких зазначено, що відносно визначення дійсного місця розташування земельної ділянки, яка є предметом спору у справі №908/1053/17 за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України, - на питання №2, яке викладене в ухвалі господарського суду Запорізької області від 21.06.2018 р. про призначення судової земельно-технічної експертизи, поясняв наступне: визначення дійсного (фактичного) місця розташування земельної ділянки не входить до завдань судової земельно-технічної експертизи, згідно до п. 6 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень; при проведенні дослідження експертом застосовувалась технічна документація з землеустрою складена станом на 2017 рік, тому що у питаннях на експертизу не було зазначено, що експертизу необхідно проводити згідно до технічної документації складеної станом на 2007 рік.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У статті 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, суд зазначає, що зміна поворотних точок земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер №2320355400:01:004:0037 уповноваженими особами Держгеокадастру, не впливає на зміст, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. № 16, проекту землеустрою та договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р., укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ “Грін-Тур-Аг”, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Разом з тим суд враховує, що право посвідчене Договором оренди є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому недійсність рішення про передачу в оренду земельної ділянки впливає на законність укладеного на його підставі Договору.

В даному випадку факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною земельною ділянкою встановлений рішенням суду у справі №908/2808/13. Встановленим фактом також є належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, зокрема, земель оборони.

Суд зазначає, що рішення Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 р. про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01:004:0037 визнано недійсним. Нове рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 із земель комунальної власності не приймалось.

У додатках до договору 24.01.2007 р. є посилання на конкретне місцезнаходження відведеної ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельної ділянки, а саме, розташування її напроти бази відпочинку “Жемчужина моря”, яка є суміжною з базою відпочинку “Дельфін”.

Невід'ємною частиною договору оренди землі від 24.01.2007 р. є план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта в оренду, кадастровий план та проект відведення земельної ділянки, з яких чітко вбачається місцезнаходження переданої в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельної ділянки: безпосередньо на земельній ділянці ДП “ЗАРЗ”.

Отже, відповідно до умов договору оренди землі від 24.01.2007 р. Кирилівська селищна рада передала ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельну ділянку площею 1 га з числа земель ДП “ЗАРЗ”, межі та місце розташування якої були чітко визначені у проекті землеустрою, затвердженого рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. № 16, що і посвідчує до теперішнього часу спірний договір.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) межування земель – це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка; план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці; проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років; документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України “Про землеустрій” (у редакції на момент прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 № 16) порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 55 цього Закону встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Згідно з п.п. 7, 8, 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (чинною на момент прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 р. № 16) виконавець у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки. Вимоги до складу, змісту та оформлення проекту відведення земельної ділянки встановлюються нормативно-технічною документацією із землеустрою. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Отже, затверджений рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. № 16 проект землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” містить конкретні текстові та графічні матеріали, які дозволяють чітко визначити місце знаходження та конфігурацію земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг”.

06.11.2018 р. Військова прокуратура Південного регіону України направила на адресу Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області лист від 06.11.2018 р. за вих. №05/3-5138вих-18, в якому зазначено, що на виконання рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. №16, 24.01.2007 р. між селищною радою та ТОВ «Грін-Тур-Аг» укладено договори оренди двох земельних ділянок площами по 1 га кожна, за кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035, 2320355400:01:004:0037. Відповідно до умов договорів оренди землі від 24.01.2007 р. Кирилівська селищна рада передала ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельні ділянки загальною площею 2 га з числа земель ДП «ЗАРЗ», межі та місце розташування яких було чітко визначені у проектах землеустрою, затверджених рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. №16. Під час розгляду судом вказаних справ ТОВ «Грін-Тур-Аг» надано відомості про виявлення розробником проекту землеустрою (ПП «Науково-впроваджувальна фірма «Кадастр») помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаних земельних ділянок та здійснення їх виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру щодо зміни меж та місцезнаходження земельних ділянок. У зв’язку з викладеним в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» просить надати інформацію чи приймала Кирилівська селищна рада рішення про внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок ТОВ «Грін-Тур-Аг» після виявлення у 2017 р. помилок у затверджених рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. №16 проектах землеустрою; чи вносилися зміни до укладених з ТОВ «Грін-Тур-Аг» договорів оренди землі від 24.01.2007 р. після виявлення у 2017 році помилок у затверджених рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. № 16 проектах землеустрою; чи погоджувала Кирилівська селищна рада місцерозташування, межі переданих в оренду ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельних ділянок площею 2 га (за кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035, 2320355400:01:004:0037) після виявлення у 2017 році помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаних земельних ділянок та здійснення їх виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.

Листом від 13.11.2018 р. за вих. №1937 Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області надала Військовій прокуратурі Південного регіону України відповідь, у якій вказано, що Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області не приймалося рішення про внесення змін до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Грін-Тур-Аг» після виявлення у 2017 році помилок у затверджених рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. №16 проектах землеустрою; зміни до укладених з ТОВ «Грін-Тур-Аг» договорів оренди землі від 24.01.2007 р. після виявлення у 2017 році помилок у затверджених рішенням селищної ради від 26.12.2006 р. № 16 проектах землеустрою не вносилися; межі переданих в оренду ТОВ «Грін-Тур-Аг» земельних ділянок площею 2 га (за кадастровими номерами 2320355400:01:004:0035, 2320355400:01:004:0037) після виявлення у 2017 році помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаних земельних ділянок та здійснення їх виправлень шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру не погоджувала.

Отже, після виявлення у 2017 році розробником проекту землеустрою (ПП “Науково — впроваджувальна фірма "Кадастр”) помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаної земельної ділянки та здійснення її виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, будь-які зміни до проекту землеустрою (затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. № 16) та до договору оренди землі від 24.01.2007 р., не вносилися.

Відповідно до ст. 31 Закону України “Про землеустрій” зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою (передбачений у ст. 186 Земельного кодексу України).

Отже, згідно зі ст. 186 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України “Про землеустрій” у разі виявлення помилок у затвердженому рішенням органу місцевого самоврядування проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, їх виправлення здійснюється виключно за рішенням органу місцевого самоврядування, який затвердив цей проект.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2014 р. у справі № 920/239/13-г.

Разом з тим, зміни до технічної документації із землеустрою у встановленому законом порядку не внесено, будь-які рішення про внесення змін до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельної ділянки площею 1 га Кирилівською селищною радою не приймалось.

Також, згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Державний земельний кадастр”, у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності — право користування) на суміжні земельні ділянки.

Однак, з наданої ПП “Науково-впроваджувальна фірма "Кадастр"” документації щодо виправлення помилки під час розроблення технічної документації з землеустрою не вбачається факту погодження зміни меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 з власниками суміжних земельних ділянок, оскільки жодної письмової згоди Кирилівської селищної ради, суміжних власників, землекористувачів вказана документація не містить.

Як вже зазначалось, відповідно до листа від 13.11.2018 р. за вих. № 1937 Кирилівська селищна рада підтвердила відсутність погодження селищною радою меж переданої в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 після виявлення 2017 року помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаної земельної ділянки та здійснення її виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.

Тобто, Кирилівською селищною радою, як власником переданих в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земель комунальної власності, після внесення 2017 року вказаних змін до Державного земельного кадастру, технічної документації з землеустрою щодо місцезнаходження та меж спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, не підтверджено та не погоджено нове місце розташування вказаної земельної ділянки.

Разом з тим, під час прийняття Кирилівською селищною радою рішення від 26.12.2006 р. № 16 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Грін-Тур-Аг” межі та місцезнаходження земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 були конкретно визначені.

Крім цього, відповідно до Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 24.01.2007 р. зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами, що також підтверджує те, що в оренду передана конкретна земельна ділянка, яка була вилучена із числа земель раніше наданих ДП “ЗАРЗ”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виявлення та виправлення помилки розробника технічної документації із землеустрою щодо визначення координат поворотних точок переданої в оренду ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, внесення змін до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки не впливає на зміст, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. № 16, проекту землеустрою та договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р., укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ “Грін-Тур-Аг”.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору оренди, передбачалося, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В підпункті 2.24 пункту 2 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” роз’яснено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Отже, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не мала права укладати договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” щодо земельної ділянки площею 1 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037).

Відповідно до пояснень ДП Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652), які викладені у клопотанні від 18.02.2019 р. за вих. №02-01/1-43, Державний акт на право користування землею №012923, 1981 року, виданий ДП Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652) на підприємстві відсутній.

Суд зазначає, що вказаний Державний акт на право користування землею №012923, 1981 року, вже досліджувався господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення від 20.02.2014 р. у справі № 908/2846/13, в якому було встановлено, що «Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту Б № 012923, від 1981 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею № 24, за 402 військовим заводом ГСП -161 м. Запоріжжя (на час слухання справи - ДП МОУ “ЗАРЗ”), як за землекористувачем, закріплюються в безстрокове і безоплатне користування 4,0 гектарів землі, яка надана для спортивного комплексу – 3,0 га. та бази відпочинку 1,0 га.».

Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, посилання відповідача-2 про відсутність оригіналу Державного акту на право користування землею №012923, 1981 року не може бути підставою для сумніву відповідністі поданої копії оригіналу, відносно передачі за цим актом спірної земельної ділянки ДП Міністерства оборони України “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (військова частина А0652), оскільки відповідно до статті 75 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р. у справі № 908/2846/13, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. по справі № 908/2846/13, має преюдиційне значення для цієї справи та вказані обставини не доказуються при розгляді іншої справи.

Таким чином, враховуючи скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької від 26.12.2006 р. №16 на підставі якого було укладеного договір від 24.01.2007 р. та те, що договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р., укладений між відповідачами є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч.5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України, ст.ст. 1, 4 Закону України “Про використання земель оборони”, ст. 4 Закону України “Про оренду землі”, ч. 2 ст. 203 ЦК України, позовна вимога прокурора про визнання його недійсним є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності договору, шляхом зобов’язання ТОВ “Грін-Тур-Аг” повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі, суд визнає її правомірною з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено невідповідність укладеного між відповідачами договору нормам чинного законодавства, насамперед, з огляду на те, що фактично за умовами договору було передано у користування ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельну ділянку площею 1,0 га без дотримання вимог, встановлених діючим законодавством. Земельна ділянка була передана ТОВ “Грін-Тур-Аг” за відповідним актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Приймаючи до уваги, що земельна ділянка віднесена до земель оборони, на цей час є усі законні підстави для повернення земельної ділянки від ТОВ “Грін-Тур-Аг” до Міністерства оборони України - органу уповноваженого здійснювати управління землями державної власності на праві оперативного управління.

Таким чином, враховуючи висновки суду про визнання недійсним договору оренди землі від 24.01.2007 р., відповідно до умов якого Кирилівська селищна рада передала в оренду на 49 років ТОВ “Грін-Тур-Аг” земельну ділянку загальною площею 1,0 га, суд вважає, що наявні фактичні та правові підстави для задоволення другої позовної вимоги щодо застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов’язання ТОВ “Грін-Тур-Аг” повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.

Щодо клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

В обґрунтування застосування строку позовної давності відповідач-2 зазначає, що прокурор посилається на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. по справі № 908/2808/13 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р., залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. по справі № 908/2846/13. Третю особа, а саме ТОВ «Грін - Тур - АГ», що приймала участь у справі № 908/2846/13 було залучено до участі у справу за власним клопотанням та на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.12.2013 р. Матеріали справи № 908/2846/13 станом вже на момент винесення ухвали від 23.12.2013 р. містили достовірну та повну інформацію про укладення між ТОВ «Грін - Тур - Аг» та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, та реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 1.0000 га (кадастровий № 2320355400:01:004:0037) від 23.04.2007 р. № 040726400136. Отже, станом на 23.12.2013 р. (та безпосередньо на дату прийняття рішення у справі № 908/2846/13, саме 20.02.2014 р.), ініціатор того позову, правонаступником якого військова прокуратура Південного регіону України в особі її виконуючого обов'язки військового прокурора, та безпосередньо позивачі, були обізнані про порушення прав Міністерства оборони України та військової частини А0652 внаслідок укладення між Кирилівською селищною радою та ТОВ «Грін - Тур - Аг» договору оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий № 2320355400:01:004:0037). Тобто, трирічний строк позовної давності, для звернення до суду за захистом порушених прав позивачів з питань визнання недійсності договору оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий № 2320355400:01:004:0035), у позивачів, і як наслідок у будь-якого прокурора, сплинув щонайменше 20.02.2017 р. Із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р. по справі № 908/2846/13 ТОВ «Грін - Тур - Аг» не зверталось. Із відповідною скаргою зверталась інша третя особа у справі № 908/2846/13 - ПП «Спец», та саме 31.03.2014 р., зазначена скарга була залишена Донецьким апеляційним господарським судом без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р. по справі № 908/2846/13, без змін. Тобто, навіть якщо припустити, що прокурор у даній справі дізнався (чи міг дізнатися) про порушення своїх прав лише після прийняття Донецьким апеляційним господарським судом рішення у справі № 908/2846/13, то все одно, строк позовної давності сплинув ще 31.03.2017р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Посилання відповідача-2 на те, що матеріали справи № 908/2846/13 станом вже на момент винесення ухвали від 23.12.2013 р. про залучення до участі у справу в якості третьої особи - ТОВ «Грін - Тур - АГ» містили інформацію про укладення між ТОВ «Грін - Тур - Аг» та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, договору оренди земельної ділянки площею 1,0000 га (кадастровий № 2320355400:01:004:0037) від 23.04.2007 р. № 040726400136, то прокурор вже був обізнаний про порушення прав Міністерства оборони України та військової частини А0652 внаслідок укладення вказаного договору, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що предметом розгляду по справі №908/2846/13 було визнання недійсними пункти 2, 3 розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 р. “Про затвердження матеріалів інвентаризації” про скасування Державного акту на право постійного користування серії Б № 01223 від 1981 року під розміщення бази відпочинку “Дельфін” та вилучення земельної ділянки площею 3,0 га та переведення її до земель запасу Кирилівської селищної ради.

Отже, на дату розгляду справи №908/2846/13 та прийняття у тій справі відповідних судових рішень (рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014 р., залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. по справі № 908/2846/13), прокурор та позивачі не могли знати, що рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 р. №16, на підставі якого укладений вищезазначений договір оренди земельної ділянки буде визнано недійсним відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. у справі № 908/2808/13.

Таким чином, саме факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 р. у справі №908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на момент звернення прокурора з цим позовом до суду – 22.05.2017 р. трирічний термін позовної давності для звернення до суду за захистом прав не сплив, тому підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2018 р. у справі №5017/2972/2012, від 22.05.2018 р. у справі №908/1064/17.

Щодо з’ясовування питання чи проводилися прокурором перевірки дотримання відповідачем-1 вимог законодавства у сфері земельних відносин, суд зазначає, що позов заявлено військовим прокурором, який є спеціалізованою прокуратурою, а перевірка дотримання вимог законодавства у сфері земельних відносин відноситься до компетенції місцевої прокуратури.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК витрати зі сплати судового збору покладається на відповідачів порівну, оскільки спір виник з їх вини.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, сума, сплачена відповідачем-2 за проведення судової експертизи, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством “Грін-Тур-Аг”.

Керуючись ст. ст. 76 – 79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний №90, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, код ЄДРПОУ 25489968) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33610446) щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037).

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33610446) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, код ЄДРПОУ 25489968) за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р. № 90. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

4. Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72563, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, код ЄДРПОУ 25489968) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м.Київ, р/р 35216073082762) витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.) 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грін-Тур-АГ” (69104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33610446) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.) 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 25.03.2019 р.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя Н.Г. Зінченко

Суддя В.Л. Корсун

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.