Рішення № 80718013, 25.03.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2019 р. Cправа № 902/743/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР", м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

до: громадянина ОСОБА_1, м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Вінницької районної державної адміністрації, м. Вінниця

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3, посвідчення водія НОМЕР_2, керівник.

ОСОБА_4, ордер про надання правової допомоги № 100903 від 14.02.2019.

відповідачів: (ТОВ "Відродження, ОСОБА_1.): не з'явилися.

третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 01-51/2617 від 07.12.2018 видана на час ведення справи

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" та до Вінницької районної державної адміністрації про визнання недійсним п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010 та про визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 32754725), проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області ОСОБА_5, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за № 11491050007001152 від 22.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

Ухвалою суду від 23.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/743/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.2018. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів гр. ОСОБА_1

17.12.2018 на адресу суду від Вінницької районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.12.2018, в якому остання просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У зв'язку з перебуванням судді у незапланованому відрядженні станом на 20.12.2018 ухвалою суду від 19.12.2018 призначено судове засідання на 27.12.2018.

17.01.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 17.01.2019 Вінницької районної державної адміністрації.

21.01.2019 р. представником позивача до суду подано заяву б/н від 21.01.2019 про залучення співвідповідача, в якій останній просить суд визнати ОСОБА_1 в якості співвідповідача відповідно до заявленого позову та визначити Вінницьку районну державну адміністрацію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 21.01.2019 задоволено заяву представника позивача б/н від 21.01.2019, виключено зі складу третіх осіб громадянина ОСОБА_1 та залучено його до участі в розгляді справи в якості співвідповідача. Крім того, вказаною ухвалою, виключено зі складу відповідачів Вінницьку районну державну адміністрацію та залучено її до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкладено підготовче судове засідання до 14.02.2019.

06.02.2019 до суду від третьої особи (Вінницької районної державної реєстрації) письмове пояснення б/н від 06.02.2019 (вх. № 02.1-34/1040/19 від 06.02.2019), в якому остання просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 14.02.2019 відкладено підготовче судове засідання до 28.02.2019.

27.02.2019 на адресу суду від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України надійшов лист № 6.2-1920/6.01-19 від 22.02.2019 (вх. № 02.1-34/1813/19 від 27.02.2019), в якому зазначено про відсутність інформації щодо зареєстрованого місця проживання громадянина ОСОБА_1

За результатом судового засідання 28.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.02.2019 призначено судове засідання для розгляд справи по суті на 01.03.2019.

Відповідно до ухвали суду від 01.03.2019 відкладено розгляд справи до 25.03.2019.

25.03.2019 представником позивача до суду подано додаткові пояснення б/н від 25.03.2019 (вх. № 02.1-34/2674/19 від 25.09.2019) в яких зазначено, що при зверненні до суду з позовною заявою із вимогами про визнання недійсним рішення зборів ТОВ "Відродження" від 21.04.2010 про внесення змін до установчих документів товариства ним фактично мались на увазі всі рішення пов'язані з такими змінами, а саме з 2-4 питань порядку денного зборів, викладені в протоколі № 8 від 21.04.2010.

В судове засідання 25.03.2019 р. представники відповідачів 1, 2 не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

В свою чергу адресована відповідачу 1 ухвала від 01.03.2019 повернуто відділенням зв'язку до суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки", тоді як надіслана відповідачу 2 ухвала від 01.03.2019 підприємством зв'язку до суду не повернута та згідно інформації щодо відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошта значиться в стані "відправлення у точці видачі/доставки".

З огляду на вказане при неявці відповідачів судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/743/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 01.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень .

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідачів 1, 2.

Дійшовши висновку про розгляд справи за відсутності відповідачів суд приймає до уваги те, що розгляд справи розпочато 23.11.2018 у підготовчому провадженні, а тому з урахуванням продовження строку підготовчого провадження 25.03.2019 є останнім днем строку розгляду даної справи.

Окрім того суд зауважує, що з метою з'ясування місцезнаходження відповідача 2 судом здійснювались запити на адресу відділу адресно-довідкової служби УДМС України у Вінницькій області та Державної міграційної служби України.

При цьому слід наголосити, що матеріалами справи підтверджується факт перебування відповідача у розшуку в рамках здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В ході розгляду справи представники позивача заявлений з урахуванням додаткових пояснень б/н від 25.03.2019 (вх. № 02.1-34/2674/19 від 25.09.2019) позов підтримали та просили суд його задовольнити в повному обсязі з урахуванням конкретизації прохальної частини позовних вимог, яка полягала у визначенні пунктів оспорюваного рішення відносно яких заявлено позовну вимогу.

Представник третьої особи - Вінницької районної державної адміністрації - у свою чергу стосовно позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" заперечив, з підстав наведених у поясненнях щодо позовної заяви.

Надавши оцінку додатковим поясненням позивача, судом прийнято їх до розгляду, як такі, що узгоджується із приписами ст. 42 ГПК України та фактично за своєю суттю є конкретизацією прохальної частини позовної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на встановлення під час проведення перевірки наявності своїх активів і відповідних відомостей у ЄДР ЮО, ФОП та ГФ факту безпідставної перереєстрації частки у ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" із ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" на гр. ОСОБА_1

Вказана перереєстрація, за твердженням позивача, була здійснена державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010, а саме як документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, про що зазначено у змісті опису від 22.04.2010.

В той же час, враховуючи розмір частки у статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ", яка мала бути відступлена гр. ОСОБА_1 згідно прийнятого рішення зборів, правочин щодо її переходу мав бути укладений в письмовій формі та нотаріально посвідченим.

Однак, як стверджує позивач, на момент ухвалення зборами відповідача рішення порядку денного, оформлено протоколом від 21.04.2010 так і на даний час, жодного правочину щодо відступлення такої частки відповідачем на користь гр.ОСОБА_1 укладено не було, докази виконання такого правочину відсутні. Первині бухгалтерські документи щодо такої передачі (переходу, відступлення частки) також не складалися.

Такими чином, на думку позивача, протокол зборів відповідача від 21.04.2010 за своїм змістом не є товарно-розпорядчим або іншим первинним документом, який може засвідчити факт здійснення відповідної господарської операції та передачі майна від однієї особи до іншої, а лише засвідчує прийняття зборами відповідного рішення. При цьому, останній також не може вважатися документом про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідачі 1, 2 (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" та гр. ОСОБА_1.) вказували власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Третя особа - Вінницька районна державна адміністрація у поясненні щодо позовної заяви заперечує проти задоволення позову, посилаючись, наряду з іншим, на наступні обставини:

- 30.08.2017 Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову у адміністративній справі № 802/966/17-а про визнання протиправним та скасування реєстраційної дії № 11491050007001152 від 22.04.2010, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю;

- відповідно до ч. 3 ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію фізичних та юридичних осіб" у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, додатково подається зокрема нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства. Такий документ було подано державному реєстратору і це рішення про відступлення належної ТОВ "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" частки в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" на адресу громадянина ОСОБА_1, розміром 99,7%, грошовий еквівалент якої в національній валюті (гривні) складає 5 433 197,00 грн прийняте і оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" від 20.04.2010;

- рішення про перехід (передачу) частки прийнято не державним реєстратором, а загальними зборами учасників ТОВ "Відродження";

- в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" міститься постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів та накладення арешту від 04.07.2012 про визнання та приєднання до кримінальної справи № 12280278 в якості речових доказів, наклавши арешт (заборона проведення реєстраційних дій) на корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" в розмірі 99,7 %, вартістю 5 433 197,00 грн, яка зареєстрована за ОСОБА_1 На даний час до державних реєстраторів відділу з питань державної реєстрації Вінницької районної державної адміністрації не надходили документи про зняття зазначеного арешту;

- у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після оскаржуваної реєстраційної дії від 22.04.2010. Всі рішення, що подавались для проведення реєстраційних дій після 22.04.2010 були прийнятті на загальних зборах учасників ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ" у яких брали участь учасники, склад яких було змінено відповідно до рішень прийнятих на зборах і оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010;

- позивачем пропущено термін звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства застосовується позовна давність в один рік.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справ Господарського суду Вінницької області № 902/23/18, № 902/330/18 та матеріалів реєстраційних справ ТОВ "Відродження", ТОВ "Автоальянс-Стар" та ПП "Мега-Гранд КФТ" слідує, що 30.12.2003 реєстраційною палатою Вінницької міської ради зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (номер запису 24901446Ю0030895) (відповідач 1 у даній справі).

Відповідно до Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції затвердженій загальними зборами учасників від 22.12.2009 протокол № 22-12/2009-1) засновниками (учасниками) Товариства є: Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.

В свою чергу Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" відповідно до Статуту останнього в редакції затвердженій рішенням засновника від 21.11.2009 № 1 є підприємством, яке створене та діє на підставі рішення засновника - гр. ОСОБА_6, якому належить 100 % частки в статутному капіталі підприємства, що в грошовому еквіваленті становить 345 000 грн 00 коп.

12.12.2009 власником ПП "Мега-Гранд КФТ" гр. ОСОБА_6 прийнято рішення № 3 про відступлення належної йому частки в Підприємстві в розмірі 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_7.

Також, 12.12.2009 гр. ОСОБА_6 звернувся до зборів засновників (власників) ПП "Мега-Гранд КФТ" із нотаріально посвідченою заявою від 12.12.2009 про вихід зі складу Підприємства та передачу своєї частки в статутному фонді (статутному капіталі) Підприємства в розмірі 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_7.

Згідно рішення № 15-12/2009-1/А від 15.12.2009 гр. ОСОБА_7 прийняв частку в Статутному капіталі ПП "Мега-Гранд КФТ" та увійшов до складу учасників Підприємства з розміром частки 100 %, що еквівалентно 345 000 грн 00 коп.

17.12.2009 власником ПП "Мега-Гранд КФТ" гр. ОСОБА_7 прийнято рішення № 17/12-2009/1-В про здійснення виділу з Підприємства частки Статутного капіталу у розмірі 344 900 грн 00 коп. та створення шляхом виділу з Підприємства з переходом до новостворюваної юридичної особи за розподільчим балансом частини належних Підприємству майна, прав та обов'язків, нову юридичну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" з статутним капіталом у розмірі 344 900 грн 00 коп.

Крім того, даним рішенням визначено, що при реорганізації ПП "Мега-Гранд КФТ" розмір статутного капіталу останнього зменшується на розмір виділеної частки та становить 100 грн 00 коп.

Згідно розподільчого балансу станом на 23.02.2010 належні Приватному підприємству "Мега-Гранд КФТ" активи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Відродження" в розмірі 5 433 197 грн 00 коп. передано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" (відповідач 1 у даній справі) (а.с. 15-17, т. 1).

Відповідно до п.п. 1.2., 6.2. Статуту ТОВ "Автоальянс-Стар" (в редакції від 09.03.2010, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_7 з розміром частки у статутному капіталі Товариства 100 %.

12.03.2010 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" прийнято рішення, оформлені протоколом № 7 від 12.03.2010, якими вирішено: надати згоду учаснику ТОВ "Відродження": юридичній особі - ПП "Мега-Гранд КФТ" на вихід зі складу учасників ТОВ "Відродження"; прийняти (включити) до складу учасників ТОВ "Відродження" нового учасника: ТОВ "Автоальянс-Стар"; затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Відродження"; внести зміни до статуту ТОВ "Відродження" та затвердити його в новій редакції; призначити осіб, відповідальних за державну реєстрацію статуту ТОВ "Відродження" в новій редакції.

19.04.2010 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та зареєстровано Статут останнього в новій редакції.

Відповідно до п. 4.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) статус учасника товариства набувають юридичні і фізичні особи з моменту переходу до цієї особи права власності на частку в статутному капіталі товариства. Перехід та реалізація права власності на частку в статутному капіталі товариства здійснюється відповідно до законодавства України. Учасники товариства можуть розпоряджатися належними їм частками в статутному капіталі товариства будь-яким чином без обмежень, згідно з діючим законодавством України та міжнародним правом, в тому числі передавати, заповідати членам своєї сім'ї, близьким родичам (батькові, матері та іншим), а в разі смерті учасника його частка передається спадкоємцям; продавати чи іншим способом відчужувати частку в статутному капіталі товариства на користь інших фізичних та юридичних осіб, якщо інше не встановлено чинним законодавством та статутом.

За змістом п.п. "з" п. 4.3. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) учасники мають право вийти з товариства порядку та на умовах, передбачених п. 4.5. цього статуту.

Згідно із п. 4.5. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) право на вихід з Товариства здійснюється учасником шляхом продажу або передачі іншим чином частки в статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. Оплата вартості частки в статутному капіталі товариства при її реалізації товариству може здійснюватися за домовленістю з учасниками в натуральній формі.

Пунктом 4.6. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) визначено, що учасники товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства одному або кільком учасникам цього товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо домовленістю між ними на момент купівлі не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого за домовленістю між учасниками на момент купівлі, частка) її частина) може бути відчужена третій особі (п. 4.6.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010).

Відповідно до п. 4.7. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, лише за згодою решти учасників товариства і/або після закінчення місячного терміну з дня повідомлення останніх про намір учасника продати частку (її частину).

У п. 5.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Згідно із п. 6.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) засновниками (учасниками) товариства є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.

20.04.2010 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 4, якими, зокрема, вирішено: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" добровільно виходить зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"; 2) Здійснити відступлення належної товариству частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" розміром 99,7% грошовий еквівалент якої складає 5 443 197 грн 00 коп. на адресу громадянина ОСОБА_1; 3) Виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора надати дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання дій, вказаних в п.1 та п.2 цього рішення, в тому числі повноваження на укладення та підписання від імені товариства відповідних правочинів щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі, а також інших, пов'язаних з цим, супутніх документів, на умовах йому відомих (а.с. 18, т. 1).

21.04.2010 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 8, якими, зокрема, вирішено: 1) надати згоду учаснику ТОВ "Відродження" юридичні й особі ТОВ "Альянс-Стар" на вихід зі складу учасників ТОВ "Відродження"; 2) прийняти (включити) до складу учасників ТОВ "Відродження" нового учасника гр. ОСОБА_1; 3) затвердити новий розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Відродження"; 4) внести зміни до Статуту ТОВ "Відродження та затвердити його в новій редакції (а.с. 19-20, т. 1).

Згідно вказаного протоколу загальних зборів учасників № 8 від 21.04.2010 на зборах зафіксовано присутність учасників, які володіють 100 % голосів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора ОСОБА_7 - 99,7 % та гр. ОСОБА_6 - 0,3 %, який голосував по прийнятих рішеннях "за" одноголосно (одностайно). При цьому в графі підписи президії зборів наявні підписи стосовно його підписання головою зборів ОСОБА_6 та секретарем зборів - ОСОБА_7

22.04.2010 державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації ОСОБА_5 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію) за № 11491050007001152 від 22.04.2010 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна складу або інформації про засновників".

Як слідує з реєстраційної справи ТОВ "Відродження", зокрема з опису документів, що надавались юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників або уповноваженого ним органу щодо виділу" ТОВ "Відродження" надано реєстраційну карту на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів, Статут, нова редакцію установчих документів (два примірника), копія квитанції виданої банком, нотаріально засвідчену копію документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.

Згідно п. 6.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції 22.04.2010) засновниками (учасниками) товариства є: громадянин ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 99,7 %, що в грошовому еквіваленті становить 5 4333 197 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 0,3 %, що в грошовому еквіваленті становить 16 060 грн 00 коп.

26.02.2011 гр. ОСОБА_7 звернувся до загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Автоальянс-Стар" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та передачу своєї частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 100 %, що еквівалентно 344 900 грн 00 коп. гр. ОСОБА_8.

28.02.2011 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 2/2-11, якими, зокрема, вирішено затвердити вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_7 та прийняття до складу Товариства ОСОБА_8, якому належить 100 % статутного капіталу товариства.

28.01.2013 гр. ОСОБА_7 звернувся до вищого органу управління ПП "Мега-Гранд КФТ" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Підприємства та передачу своєї частки в статутному капіталі Підприємства в розмірі 100 %, що еквівалентно 100 000 грн 00 коп. гр. ОСОБА_6 - 60 %, що становить 60 грн 00 коп. та гр. ОСОБА_4 - 40 %, що становить 40 грн 00 коп.

Цього ж дня, власниками ПП "Мега-гранд КФТ" прийнято рішення № 10 про включення до складу учасників підприємства гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_4; виключення зі складу Підприємства ОСОБА_7 на підставі поданої ним заяви; здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_6 - частка 60 грн 00 коп., що становить 60 % статутного капіталу Підприємства та ОСОБА_4 - 40 грн 00 коп., становить 40 % статутного капіталу Підприємства.

27.02.2017 загальними зборами власників ПП "Мега-Гранд КФТ" прийнято рішення № 2, оформлені протоколом № 2, якими, окрім іншого, вирішено виключити зі складу власників гр. ОСОБА_6 на підставі акту його смерті, включити гр. ОСОБА_3 до складу власників підприємства, збільшити розмір статутного капіталу до 4 100 грн 00 коп. визначивши розмір часток власників наступним чином: ОСОБА_4 - 2 040 грн 00 коп., що становить 49,76 % статутного капіталу, ОСОБА_3 - 2 000 грн 00 коп., що становить 48,78 % статутного капіталу, частка в статутному капіталі ПП "Мега-Гранд КФТ" в розмірі 60 грн 00 коп., що становить 1,465 % статутного капіталу належить самому Підприємству.

23.05.2017 між гр. ОСОБА_8 (Продавець) та ПП "Мега-Гранд КФТ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю № 23-05/2017 відповідно до якого в порядку та на умовах визначених у Договорі, продавець передає частку у статутному капіталі (частка) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар", а покупець приймає у власність та зобов'язується оплати частку в розмірі 344 900 грн 00 коп. (100 %).

Крім того, 23.05.2017 гр. ОСОБА_8 звернувся до загальних зборів ТОВ "Автоальянс-Стар" із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу Товариства та передачу своєї частки в статутному капіталі Товариства Приватному підприємству "Мега-Гранд КФТ".

23.05.2017 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" прийнято рішення, оформлені протоколом № 2017/1, якими, зокрема, вирішено включити до складу учасників Товариства нового учасника ПП "Мега-Гранд КФТ", припинити (виключити) зі складу учасників Товариства ОСОБА_8 та перерозподіл статутного капіталу слідуючим чином: ПП "Мега-Гранд КФТ" - 344 900 грн 00 коп., що становить 100 % статутного капіталу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016020000000419 від 22.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України в рамках якого винесено постанову, якою залучено Приватне підприємство "Мега-Гранд КФТ" до зазначеного кримінального провадження як потерпілого (а.с. 33, т. 1).

Згідно листа прокуратури Вінницької області № 04/2//4-р-17 від 13.07.2017 слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012010060000056 від 23.11.2012 за ч. 4 ст. 190 КК України, в якому ПП "Мега Гранд КФТ" визнано потерпілим. У ході досудового розслідування 10.01.2015 складено повідомлення про підозру у вчиненні даного злочину ОСОБА_1, однак не вручено в зв'язку з невстановленням його місцезнаходження. У зв'язку з цим 28.01.2015 ОСОБА_1 оголошено в розшук та 29.01.2015 слідчим суддею Вінницького міського суду надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв'язку з оголошенням ОСОБА_1 у розшук.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2017 у справі № 127/22220/17 задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області в провадженні якого знаходяться матеріли досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016020000000419 від 22.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про надання дозволу на тимчасовий доступ, виїмку належним чином завірених копій документів реєстраційної справи ТОВ "Відродження" (код ЄДРПОУ 32754725).

Зі змісту вказаної ухвали Вінницького міського суду Вінницької області слідує, що у слідчого в провадженні знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000419, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у отриманні дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів.

При цьому з матеріалів клопотання слідчого встановлено, що службові особи ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва", ТОВ "Відродження", ТОВ "Віра" у період з січня по листопад 2016 року, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих спонукань заволоділи майном вказаних товариств, частини із яких перебувала під арештом у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.11.2012 за № 1201201006000056.

Так, кримінальне провадження від 23.11.2012 за № 1201201006000056 розслідується на підставі заяви ОСОБА_6 (потерпілий) по факту вчинення гр. ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України щодо заволодіння шляхом обману акціями ПАТ "ВУМіАБ" та частками у статутних капіталах ТОВ "Віра" та ТОВ "Відродження" метою привласнення належного їм рухомого та нерухомого майна. У вказаному кримінальному провадженні вжито ряд заходів по його забезпеченню згідно КПК України, в тому числі з метою збереження майна на яке здійснюється злочинне посягання підозрюваного. Зокрема ухвалою Вінницького міського суду встановлено заборону для ТОВ "Віра" та ТОВ "Відродження" розпоряджатись будь-яким чином належним їм акціями ПАТ "ВУМіАБ" та використовувати їх та посвідчених ними відповідних корпоративних прав, тимчасово обмежено право користування ними, у тому числі приймати участь в управлінні ПАТ "ВУМіАБ", приймати участь та голосувати на загальних зборах акціонерів. Так, підозрюваний ОСОБА_1, будучи основним учасником ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження", які у свою чергу є акціонерами ПАТ "ВУМіАБ" та у сукупності володіють контрольним пакетом акцій, має прямий та опосередкований контроль над зазначеними юридичними особами. У січні травні 2016 року ОСОБА_1.І. надав письмово оформлені повноваження (доручення) представникам ТОВ "Віра" і ТОВ "Відродження" - ОСОБА_9, ініціював проведення декількох загальних зборів акціонерів ПАТ "ВУМіАБ", на яких було змінено (переобрано) склад органів управління ПАТ "ВУМіАБ" - призначено директором ОСОБА_5, включено до наглядової ради ОСОБА_4, якого в подальшому обрано головою наглядової ради, внесено зміни до статуту ПАТ "ВУМіАБ", якими розширено повноваження директора та голови наглядової ради щодо розпорядження майном та управління товариством. В результаті чого, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 почали розпродувати майно товариства та виводити кошти на підконтрольних ним осіб. Привласнивши майно ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження" та ПАТ "ВУМіАБ" в липні-серпні 2016 року з метою незаконного збагачення та легалізації майна здобутого злочинним майном, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створили ТОВ "Управління механізації і автотранспорту "Поділля" та ТОВ "Подільське регіональне агентство реконструкції та розвитку", де зазначені особи виступили засновниками та керівниками. На вказані підприємства передано майно ТОВ "Віра", ТОВ "Відродження" та ПАТ "ВУМіАБ". За ініціативи ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на 25.11.2016 були скликані позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "ВУМіАБ". Питання порядку денного по яких передбачили ліквідацію даного товариства, як юридичної особи, викуп та ліквідацію його акцій, що є речовими доказами по кримінальному провадженні № 1201201006000056.

З огляду на вказане, клопотання слідчого про надання дозволу на тимчасовий доступ, виїмку належним чином завірених копій документів реєстраційної справи ТОВ "Відродження" судом задоволено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов'язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Враховуючи предмет та зміст заявлених позивачем вимог вказаний спір є корпоративним та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010 та про визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (код ЄДРПОУ 32754725), проведеної державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області ОСОБА_5 про що вчинено запис № 11491050007001152 від 22.04.2010 р.

В якості підстави позовних вимог позивачем вказано, що правочин щодо відступлення частки гр. ОСОБА_1 мав бути укладений в письмовій формі та нотаріально посвідченим, однак на момент ухвалення зборами відповідача рішення порядку денного, оформлено протоколом від 21.04.2010 р. так і на даний час, жодного правочину щодо відступлення такої частки відповідачем на користь гр. ОСОБА_1 укладено не було, докази виконання такого правочину відсутні. Первині бухгалтерські документи щодо такої передачі (переходу, відступлення частки) також не складалися.

Надаючи оцінку доводам позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Зважаючи на положення статті 167 ГК України та статей 58, 60 Закону України "Про господарські товариства" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України "Про господарські товариства"). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 927/699/17).

Згідно із ч.ч. 1-3 статті 147 Цивільного кодексу України та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на прийняття спірних рішень) учасник товариства з обмеженою відповідальністю мав право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Таким чином, положеннями чинного законодавства передбачені спеціальні обмеження щодо переходу права на частку у статутному капіталі в залежності від правового статусу її набувача.

Зокрема, якщо набувачем частки є особа (особи), яка є учасником даного товариства, перехід права на частку у статутному капіталі може здійснюватись як на підставі окремої цивільно-правової угоди (договір купівлі-продажу, дарування), так і шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників відповідно до вільного волевиявлення останніх.

В той же час, якщо набувачем частки є третя особа, яка не має правового статусу учасника товариства, то перехід до неї права на частку у статутному капіталі має здійснюватись на підставі окремих цивільно-правових угод. Вказаний порядок переходу права на частку у статутному капіталі кореспондується із реалізацією закріпленого у законі переважного права інших учасників товариства на придбання частки, що відчужується.

Спрощений порядок відступлення частки на користь третіх осіб, які не є учасниками товариства, вищенаведеними положеннями закону не передбачений, оскільки приписи ч. 1 ст. 147 ЦК України щодо можливості відступлення частки у статутному капіталі в інший спосіб розповсюджуються виключно на випадки перерозподілу часток між учасниками товариства, носять імперативний характер та не підлягають розширеному тлумаченню.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.06.2001 № 2-222/3824 "Щодо роз'яснення порядку виходу із товариств з обмеженою відповідальністю", процес передачі частки у майні товариства оформляється між особою, що відступає, і особою що набуває частку, угодою залежно від способу передачі: купівля-продаж, міна, дарування.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч. 2, 3 ст. 202 ЦК України).

За змістом ч. 4 ст.203 ЦК України правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодекс.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 147 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники ТОВ та ТДВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом.

Умовами п.п. "з" п. 4.3. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) учасники мають право вийти з товариства порядку та на умовах, передбачених п. 4.5. цього статуту.

Згідно із п. 4.5. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) право на вихід з Товариства здійснюється учасником шляхом продажу або передачі іншим чином частки в статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. Оплата вартості частки в статутному капіталі товариства при її реалізації товариству може здійснюватися за домовленістю з учасниками в натуральній формі.

Пунктом 5.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Отже умовами Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) передбачено дві форми реалізації права учасника на вихід з товариства, а саме: 1) продажу частки в товаристві; 2) передачі частки в статутному капіталі іншим учасникам товариства, самому товариству чи третім особам. При цьому необхідною умовою для реалізації учасником права виходу з товариства є повідомлення товариства в строк визначений статутом про свій вихід.

З урахуванням наведених норм законодавства та положень ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) учасник ТОВ "Відродження" був вправі реалізовувати належне йому право на вихід з товариства шляхом: 1) продажу на підставі цивільно-правових угод (загальний порядок); 2) шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників (спрощений порядок), умовою для застосування якого є наявність в особи на користь якої передається частка статусу учасника товариства.

Відповідно до п. 4.2. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) статус учасника товариства набувають юридичні і фізичні особи з моменту переходу до цієї особи права власності на частку в статутному капіталі товариства. Перехід та реалізація права власності на частку в статутному капіталі товариства здійснюється відповідно до законодавства України.

За умовами п.п. 1.2., 6.2. Статуту ТОВ "Автоальянс-Стар" (в редакції від 09.03.2010, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) засновником (учасником) Товариства є ОСОБА_7 з розміром частки у статутному капіталі Товариства 100 %.

В свою чергу аналіз змісту п. 3 протоколу № 4, яким оформлено прийняття загальними зборами ТОВ "Автоальянс-Стар" рішень від 20.04.2010 р., зокрема, про відступлення належної товариству частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" розміром 99,7% на адресу громадянина ОСОБА_1 свідчить, що відчуження Товариством частки на користь вказаного громадянина мало бути здійснено укладення та підписання від імені товариства відповідних правочинів щодо відступлення вищевказаної частки в статутному капіталі на вчинення якого виконавчому органу товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в особі директора надано дозвіл та всі необхідні повноваження для виконання даних дій (а.с. 18 зворот, т. 1).

Фіксування у протоколі № 8 від 21.04.2010 розгляду питання першого порядку денного безумовно свідчить про те, що умовою відступлення частки належної ТОВ "Автоальянс-Стар" було її придбання за грошовим еквівалентом 5 433 197,00 грн, позаяк у даному протоколі вказано, що жоден із учасників не виявив бажання скористатися своїм правом на придбання вищезазначеної частки на визначених умовах.

Враховуючи, що гр. ОСОБА_1 на користь якого на підставі оспорюваних рішень здійснено відчуження частки в ТОВ "Відродження" не був учасником ТОВ "Автоальянс-Стар" та зміст протоколу № 4 від 20.04.2010 р., яким оформлено рішення ТОВ "Альянс-Стар", що передували прийняттю загальним зборами ТОВ "Відродження" оспорюваних рішень, ТОВ "Автоальянс-Стар" вправі було реалізовувати належне йому право на вихід з товариства шляхом продажу на підставі цивільно-правових угод.

За змістом ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договром або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Отже, нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, пов'язаних зі змінами у складі засновників, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення. При цьому, встановлення вимоги нотаріального посвідчення договорів такого типу узгоджується з приписами ст. 209 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 917/207/14 ).

Згідно правового висновку викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 917/207/14 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства укладений у простій письмовій формі не породжує правових наслідків щодо набуття права власності і підстав для внесення змін до статуту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах, та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Враховуючи викладене, вказаний правовий висновок Верховного Суду України, судом з урахуванням характеру та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору враховується при наданні оцінки обставинам даної справи та підстав для відступу від вказаного правового висновку суд не вбачає.

Аналогічної позиція щодо неправомірності виникнення права власності на частку за відсутності укладеного правочину про її відчуження викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.09.2009 у справі № 8/138 та від 11.04.2017 у справі № 916/1140/16.

Таким чином, умовою відчуження (відступлення) учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки в статутному капіталі товариства та її передачі третім особам, які не є учасниками даного товариства є вчинення відповідного правочину, зокрема, укладення в письмовій формі договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення з послідуючим складанням документів у відповідності до ст. 334 ЦК України, що підтверджують перехід (передачу) частки в товаристві третім особам.

Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів вчинення (складання) правочину на підтвердження відступлення (відчуження) ТОВ "Автоальянс-Стар" належної йому частки в ТОВ "Відродження" на користь гр. ОСОБА_11 Вказаних доказів також не містять матеріали реєстраційних справ.

Ототожнення такого відчуження із фактом фіксації результатів волевиявлення учасників ТОВ "Альянс-Стар" у рішенні загальних зборів оформленому протоколом № 4 від 20.04.2010 на чому наголошує у своїх поясненнях третя особа є помилковим та хибним.

Так, з урахуванням викладеного вище, вказаний порядок перерозподілу часток у статутному капіталі виходячи зі змісту приписів ст. 147 ЦК України та ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" допускається виключно у випадку, якщо набувачем є особи, які мають правовий статус учасника товариства, тоді як гр. ОСОБА_1 учасником Товариства на момент прийняття оспорюваного рішення не являвся.

Відтак, вказане рішення загальних зборів ТОВ "Автоальянс-Стар", оформлене протоколом № 4 від 20.04.2010, в контексті вищенаведених норм не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, що підтверджує за наслідком його прийняття відчуження (відступлення) учасником Товариства належної частки в ТОВ "Відродження", позаяк останнє за своє природою є одностороннім актом ненормативного змісту, який носить інформативний характер та лише констатує (підтверджує) наміри позивача на відчуження корпоративних прав, тоді як самим підтвердженням відчуження (відступлення) зазначених прав є відповідний правочин (нотаріально засвідчений договір про відчуження (відступлення) частки в Товаристві) зі складеним на його виконання документами, які підтверджують перехід частки в товаристві третій особі.

З огляду на вказане, дане рішення загальних зборів ТОВ "Автоальянс-Стар", за відсутності укладення нотаріального посвідченого договору про відчуження (відступлення) частки в Товаристві та складання документів, що підтверджують перехід даної частки третій особі, є таким, що за результатом свого прийняття не створює правових наслідків пов'язаних з відчуженням (відступленням) частки в Товаристві та в ракурсі оцінки його як правочину є нікчемним, відтак не може слугувати підтвердженням набуття гр. ОСОБА_1 права власності на корпоративні права належні ТОВ "Автоальянс-Стар" і відповідно набуття статусу учасника ТОВ "Відродження".

Крім того, як уже зазначалось, необхідною умовою згідно із п. 5.1. Статуту ТОВ "Відродження" (в редакції від 19.04.2010) для реалізації учасником права виходу з товариства є повідомлення останнім товариства про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Доказів повідомлення ТОВ "Автоальянс-Стар" про свій намір виходу зі складу учасників ТОВ "Відродження" у строк визначений п. 5.1. Статуту та будь-який інший строк матеріали даної справи та матеріали реєстраційних справ ТОВ "Автоальянс-Стар" та ТОВ "Відродження" не містять. Іншого судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд дійшов переконливого висновку про те, що до гр.ОСОБА_1 не перейшло право власності на корпоративні права ТОВ "Автоальянс-Стар", а відтак відповідач 2 не набув статусу учасника ТОВ "Відродження", оскільки ТОВ "Автоальянс-Стар не дотримано порядку виходу зі складу учасників ТОВ "Відродження", в зв'язку з чим прийняття (включення) гр.ОСОБА_1 на підставі оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010, до складу учасників товариства з подальшим затвердженням нового розподілу часток та внесенням змін до статуту ТОВ "Відродження" й затвердження статуту в новій редакції суперечить вимогам законодавства, яким врегульовано порядок відчуження учасником належних йому часток в товаристві та як наслідок порушує корпоративні майнові права ТОВ "Автоальянс-Стар", позаяк відчуження у такій спосіб частки позивача відбулося з недодержанням обов'язкової письмової нотаріально посвідченої форми правочину та без будь-якої зустрічної компенсації з боку набувача такої частки.

Окрім того, суд зазначає, що підстави для припинення права власності, в т.ч.і на корпоративні права, визначені в Главі 25 "Припинення права власності" ЦК України ст.ст.346-354 ЦК України, які серед іншого до підстав припинення права власності відносять відчуження власником свого майна або відмову власника від права власності.

У першому випадку йдеться про різноманітні правочини, що спрямовані на відчуження власником свого майна (купівля-продаж та всі її різновиди, дарування, міна тощо), у той час як інша наведена підстава з урахуванням змісту рішень загальних зборів ТОВ "Автоальянс-Стар" та ТОВ "Відродження" оформлених протоколами № 4 від 20.04.2010 та № 8 від 21.04.2010 у даному випадку не є наявною, оскільки із урахуванням здійсненої вище юридичної оцінки змісту вказаних протоколів відступлення корпоративного права на користь гр.ОСОБА_1 передбачало його відчуження в грошовому еквіваленті 5 433 197,00 грн.

Тобто, фактично на момент прийняття оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 8 від 21.04.2010 належне ТОВ "Автоальянс-Стар" право на частку в ТОВ "Відродження" не було припинено та позивач є діючим власником зазначеної частки в товаристві, а тому вказані рішення є такими, що прийнятті передчасно за відсутності правових підстав, які підтверджують набуття гр. ОСОБА_1 права на частку в товаристві.

Відтак, позов ТОВ "Автоальянс-Стар" в частині вимог про визнання недійсними п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" оформленого протоколом № 8 від 21.04.2010 є обґрунтованим, нормативно доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

При задоволенні позову в цій части суд зважає на висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17 та від 31.10.2018 у справі № 904/98935/17 згідно яких прийняття загальними зборами рішення про відступлення учасником товариства своєї частки у статутному капіталі і її передачу третім особам ставиться в залежність від волевиявлення власника відступленої частки, а не від способу відступлення частки учасником товариства, а тому відсутність цивільно-правових угод про відступлення частки станом на дату прийняття загальними зборами рішень, якими засвідчується таке волевиявлення, не є підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними

Однак, суд зазначає, що вказані висновки касаційного суду не можуть бути взяті до уваги при розгляді даної справи, оскільки підставою для відступлення учасником свої частки в товаристві у згаданих справах слугувала нотаріально посвідчена заява останнього про вихід зі складу товариства (відступлення частки), що є безумовним правом учасника незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. При цьому на учасника покладається лише обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Вказане право підтверджується сталою практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, висновками наведеними у постановах від 06.03.2018 у справі № 902/710/16, від 07.11.2018 у справі № 924/116/18, тощо, яка корелює із роз'ясненнями викладеним у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та постанові пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Натомість у даній справі підставою для відступлення права на частку та подальшого включення до складу учасників товариства особи, яка не є учасником товариства слугували рішення загальних зборів, які не є у розумінні приписів ст. 147 ЦК України та ст. 53 ЗУ "Про господарські товариства" правочином про відступлення (відчуження) частки в статутному капіталі товариства та відповідно не є тотожними за своєю правовою природою та характером юридичних наслідків заяві про вихід із товариства або/та правочину про відчуження корпоративної частки у той чи інший спосіб.

Тобто обставини у наведених справа різняться з обставинами у даній справі, в зв'язку з чим висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного наведені у постановах від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17 та від 31.10.2018 у справі № 904/98935/17 не беруться судом за основу при розгляді спору у дані справі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

В свою чергу у рішенні по справі "ОСОБА_11 та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Отже, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_10 проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30.05.2013 в справі "ОСОБА_12 проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування

Таким чином захист порушених прав та інтересів особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.

При цьому, визначальним в даному аспекті є ефективний захист порушених прав та інтересів особи, такий захист, який за наслідком прийняття судом рішення, як процесуального інструменту захисту, забезпечить їх відновлення.

Суд зазначає, що наведена вище сукупність встановлених обставин справи, наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України стосовно незаконного заволодіння часткою ТОВ "Відродження" в ході якого ПП "Мега Гранд КФТ" до складу якого входить на даний час позивач залучено як потерпілого, перебування зазначеної частки Товариства у володінні третіх осіб переконливо свідчить, що вказаний вище запис про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" за № 11491050007001152 від 22.04.2010 вчинений на підставі зазначених вище рішень загальних зборів ТОВ "Відродження", оформлених протоколом № 8 від 22.04.2010, за відсутності письмового нотаріально посвідченого договору про відчуження частки та як наслідок підтвердження припинення права ТОВ "Автоальянс-Стар" на частку та набуття зазначеного права гр. ОСОБА_1 не створює правових наслідків пов'язаних з відчуженням (відступлення) частки в Товаристві, позаяк порушує законний інтерес позивача на розпорядженням корпоративним правами ТОВ "Відродження", оскільки останній є фактично діючим законним власником зазначеної частки у товаристві.

Відсутність поданого договору про відчуження частки на момент проведення оспорюваних реєстраційних дій підтверджено також державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).

Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. При цьому, вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17).

Відповідно до п. 10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із п. 5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

З огляду на вказане, враховуючи встановлення судом порушення корпоративних прав позивача за результатом прийняття оскаржуваних рішень та беручи до уваги те, що наявність державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Відродження" проведеної на підставі оскаржуваних рішень порушує права та інтереси останнього, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" в частині визнання недійсною та скасування зазначеної державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" є обґрунтованим та підлягає задоволенню судом, як такий що забезпечує комплексне та ефективне відновлення порушених прав позивача в цілому.

Заперечення третьої особи - Вінницька районна державна адміністрація наведені у її поясненнях щодо позовної заяви є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

Зокрема, необґрунтованими є твердження третьої особи про надання державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення реєстраційних дій, позаяк приписами ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, пов'язаних зі змінами у складі засновників, зокрема, оригіналу договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України викладеною у постанові від 08.04.2015 у справі № 917/207/14.

Також безпідставним є посилання третьої особи на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі № 802/966/17-а, оскільки у даній постанові не надавалась оцінка відповідності вимогам законодавства рішень загальних зборів, оформлених протоколами № 4 від 20.04.2010 та № 8 від 21.04.2010 зазначивши, що останні були і залишаються чинними на даний час та у визначеному порядку не скасовані. Крім того, у даній постанові звернуто увагу, що в разі спірного питання щодо відступлення частки в статутному капіталі, що носить ознаки майнового характеру, є підставою для звернення до суду в порядку господарського судочинства, що виключає наразі публічно-правовий спір.

Наявність арешту (заборони проведення реєстраційних дій) на корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "Відродження", про який зазначає третя особа, з огляду на характер та зміст правовідносин, що склались між сторонами спору не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.

Крім того судом відхиляються доводи третьої особи щодо пропуску строку позовної давності позивачем, так як звернення до суду із даною заявою є процесуальним правом сторони у справі (позивача, відповідача), оскільки вказане право застосовується за заявою сторони у справі та є саме процесуальним, в той час як приписи статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (п.п. 2.1. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013).

Клопотання Вінницької районної державної адміністрації викладене у відзиві на позовну заяву, яке заявлено останньою до виключення її зі складу відповідачів у справі, судом залишається поза увагою, так як у разі здійснення господарським судом заміни неналежного відповідача належним зроблена попереднім (неналежним) відповідачем заява про застосування позовної давності у розгляді позовних вимог щодо належного відповідача судом до уваги не береться (п.п. 2.1. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоальянс-Стар" підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів порівно.

Крім того, суд вважає за необхідне достягнути з позивача в доход Державного бюджету України 3 366 грн 00 коп. судового збору, який останнім було недоплачено при зверненні з даним позовом до суду, позаяк при подачі позовної заяви ним було сплачено лише 3 682 грн 00 коп. із розрахунку заявлення 2 вимог немайнового характеру, тоді як фактично ним заявлено 4 вимоги немайнового характеру, в зв'язку з чим ним мало бути сплачено 7 048 грн 00 коп. судового збору.

25.03.2019 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 96, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" та до ОСОБА_1 про визнання недійсним п.п. 2, 3, 4 рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010 та про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 32754725), проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області ОСОБА_5, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію за № 11491050007001152 від 22.04.2010 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними п.п.2, 3, 4 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" оформленого Протоколом № 8 від 21.04.2010, а саме:

- про прийняття (включення до складу учасників) ТОВ "Відродження" нового учасника - громадянина ОСОБА_1;

- про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "Відродження";

- про внесення змін до статуту ТОВ "Відродження" та затвердження його в новій редакції.

3. Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 32754725), проведену державним реєстратором Вінницької районної державної адміністрації у Вінницькій області ОСОБА_5, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено (вчинено) запис (реєстраційну дію за № 11491050007001152 від 22.04.2010.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР", вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 36634061) - 3 366 грн 00 коп. недоплаченого судового збору в доход Державного бюджету України.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДРОДЖЕННЯ", вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210 (ідентифікаційний код - 32754725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР", вул. Данила Галицького, буд. 27, м.Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 36634061) - 3 524 грн 00 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС-СТАР", вул. Данила Галицького, буд. 27, м.Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 36634061) - 3 524 грн 00 коп. відшкодування витрат на сплату судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 березня 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Данила Галицького, буд. 27, м. Вінниця, 21036.

3 - відповідачу (ТОВ "ВІДРОДЖЕННЯ") - вул. 40-річчя Перемоги, буд. 16, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210.

4, 5 - відповідачу 2 (громадянину ОСОБА_1.) - АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

6 - третій особі (Вінницькій районній державній адміністрації) - вул. Хмельницьке шосе, 17, Вінниця, Вінницька область, 21000.