Рішення № 80717947, 26.03.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.2019 м.Харків Справа № 905/1879/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 1071375,32грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 1071375,32грн., з яких: 94473,48грн. – пеня; 233832,35грн. – 3% річних; 743069,49грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання природного газу №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р. в частині своєчасної оплати вартості переданого позивачем (продавцем) природного газу.

Ухвалою господарського суду від 11.10.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1879/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.11.18р.

07.11.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист до якого доданий відзив на позовну заяву з додатками та докази відправки позивачу.

Ухвалою суду від 07.11.18р. підготовче засідання відкладено на 21.11.18р.

21.11.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 21.11.18р. підготовче засідання відкладено на 05.12.18р.

04.12.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.12.18р. за результатами підготовчого провадження закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 20.12.18р.

Ухвалою суду від 20.12.18р. провадження у справі №905/1879/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради про стягнення 1071375,32грн. зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку подібних правовідносин у справі №913/66/18.

20.12.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання, до якого додано заперечення на відповідь позивача та докази відправки позивачу.

Ухвалою суду від 13.03.19р. поновлено провадження у справі №905/1879/18; розгляд справи по суті призначено на 26.03.2019р.

У судове засідання 26.03.19р. представники позивача та відповідача не з’явились, про місце, день та час розгляду справи були повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

В С Т А Н О В И В:

20.09.16р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним виробничим підприємством “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради (споживач) укладено договір №4645/1617-ТЕ-6 постачання природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2016-2017рр. природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

За змістом п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017р. до договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016р. по 31 березня 2017р. (виключно) природний газ обсягом до 8950 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): жовтень – 650, листопад – 1200, грудень – 1700, січень – 2100, лютий – 1800, березень – 1500.

Згідно додаткової угоди №2 від 31.03.2017р. до договору Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017р. по 30 вересня 2017р. (включно) газ обсягом до 122,0 тис.куб.м. у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): квітень – 122,0, травень – 0, червень – 0, липень – 0, серпень – 0, вересень – 0.

Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п.2.1, може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +-5% від підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.4 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п.п.2.3, 2.4 договору у редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017р. до нього).

Відповідно до п.3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015р. (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того ПДВ 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).

Пунктом 6.1 договору, визначено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За умов п.6.2 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема, будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору (пп.4 п.11.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. по 30.09.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1 договору у редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017р. до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, поставка газу за договором №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р. була здійснення позивачем згідно актів приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.01.2017р. на суму 11193962,10 грн., №б/н від 28.02.2017р. на суму 9801089,05 грн., №б/н від 31.03.2017р. на суму 5820681,67 грн., загалом на суму 26815732,82 грн.

Надані суду акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) №б/н від 31.01.2017р., №б/н від 28.02.2017р., №б/н від 31.03.2017р. підписані представниками обох сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за січень-березень 2017р. на суму 26815732,82 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

За твердженнями позивача, відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями у повному обсязі, проте з порушенням строків встановлених договором №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р.

Отже, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред’явлені до стягнення 3% річних у розмірі 233832,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 743069,49 грн. та на підставі п.8.2 договору пеня у розмірі 94473,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено умови оплати, як такі, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Приймаючи до уваги дату поставки природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за січень 2017р. повинен бути здійснений не пізніше 25.02.2017р., за лютий 2017р. – 25.03.2017р., за березень 2017р. – 25.04.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що частину вартості поставленого природного газу за договором №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р. протягом січня-березня 2017р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. на загальну суму у розмірі 25583598,25 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням №1628 від 16.03.2017р. на суму 11193962,10 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за 2017р.), спільним протокольним рішенням №2248 від 19.04.2017р. на суму 9801089,05 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за 2017р.), спільним протокольним рішенням №2580 від 16.05.2017р. на суму 814808,12 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за 2017р.), спільним протокольним рішенням №3032 від 14.07.2017р. на суму 2000000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за 2017р.), спільним протокольним рішенням №3938 від 16.11.2017р. на суму 1773738,98 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за 2017р.).

Одночасно відповідачем погашено заборгованість за зобов’язаннями лютого-березня 2017р. відповідно до умов п.6.2 договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що надійшли за період з 24.04.2017р. по 07.02.2018р., у загальному розмірі 1232134,57 грн.

При цьому, доказів споживання відповідачем природного газу за договором №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р. протягом квітня 2017р.-лютого 2018р. сторонами суду не представлено.

З огляду на викладене, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо “Краматорська тепломережа КВП” з 01.10.2016р. по 31.05.2018р., відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями у повному обсязі, але, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, розрахунок за спірними зобов’язаннями здійснено з порушенням строків встановлених договором.

За змістом п.8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов’язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Аналізуючи правову природу укладених між сторонами спільних протокольних рішень, суд зазначає, що у відповідності до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а тому з урахуванням їх змісту вони є багатосторонніми правочинами. В свою чергу, положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що у даному спірному випадку укладення спільних протокольних рішень №1628 від 16.03.2017р., №2248 від 19.04.2017р., №2580 від 16.05.2017р., №3032 від 14.07.2017р., №3938 від 16.11.2017р. не змінюють умов договору №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р. щодо строків розрахунків та відповідальності за невиконання умов договору, оскільки сторони узгодили нерозповсюдження умов таких правочинів на умови договору без внесення змін до договору в певній формі, а саме шляхом укладення додаткових угод, які в даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №923/1099/17.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, з урахуванням п.8.3 договору, нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2017р. за період з 28.02.2017р. по 26.03.2017р., за зобов’язанням лютого 2017р. загалом за період з 28.03.2017р. по 22.08.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. загалом за період з 26.04.2017р. по 06.02.2018р.) в розмірі 233832,35 грн. та інфляційні (нарахування здійснено за зобов’язанням лютого 2017р. загалом за період з 04.2017р. по 08.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. загалом за період з 05.2017р. по 02.2018р.) в розмірі 743069,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період для їх нарахування, наданий розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 233832,35 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Дослідив розрахунок інфляційних витрат проведений позивачем та базу нарахування, вбачається, що останнім застосовано суми боргу за зобов'язаннями лютого-березня 2017р. з включенням сум, на які збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у минулі періоди.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено розрахунок інфляційних витрат та встановлено їх дійсний розмір у сумі 719795,47 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 719795,47 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 94473,48 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням лютого 2017р. загалом за період з 28.03.2017р. по 21.08.2017р., за зобов’язанням березня 2017р. загалом за період з 26.04.2017р. по 25.10.2017р.).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов’язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р.

Разом з цим, Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Краматорськ, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005150226 від 21.03.2019р., діяльністю останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Разом з тим, за змістом п.3.2 статуту відповідача, предметом діяльності Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради є, зокрема, виробництво та розподілення тепла, транспортування його споживачам на опалення, гаряче водопостачання і вентиляцію до укладених договорів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг серії АД №041871, серії АД №041872, серії АД №041873 Комунальне виробниче підприємство “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради є виробником, здійснює транспортування та постачання теплової енергії.

Отже, Комунальне виробниче підприємство “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради - підприємство – виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, які надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб’єктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” №705 від 25.07.2012р.

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі №913/66/18.

Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ прийнято 13.01.2015р.

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета “Голос України” №21 від 06.02.2015р.

Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015р.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р. На попередні періоди положення вказаного акту не розповсюджуються в силу приписів ст.58 Конституції України.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним договором не здійснюється з 07.02.2015р.

Враховуючи вищевикладене, поширення приписів ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. на правовідносини сторін, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у частині стягнення з Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради пені нарахованої за зобов’язаннями лютого-березня 2017р. у період починаючи з 28.03.2017р. по 25.10.2017р. підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду у справі на 1 рік, суд зазначає наступне:

Згідно із ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилається на важке економічне становище, збитковість підприємства, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області, обмеженість матеріальних ресурсів, а також на те, що обставини, які спричинили виникнення заборгованості перед позивачем зумовлені наявною дебіторською заборгованістю споживачів.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст.86 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом діяльності відповідача є надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання усім категоріям споживачів м.Краматорська Донецької області.

За змістом бухгалтерської довідки №15-02/1260 від 08.11.2018р. Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради дебіторська заборгованість за надані послуги теплопостачання по КВП “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради станом на 01.10.2018р. складає 43111,1 тис. грн., в т.ч. населення – 37425,4 тис. грн., пільги – 166,3 тис. грн., субсидії – 5370,9 тис. грн., інші споживачі – 148,5 тис. грн.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2018р. непокритий збиток підприємства відповідача становив 14751 тис. грн.

Також відповідно до наданого відповідачем до матеріалів справи наказу №50 від 29.03.2018р., з 1 червня 2018 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з важким економічним станом відповідача, закінченням опалювального сезону та з метою економії коштів останнім введено режим неповного робочого часу.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що основним споживачем природного газу, що постачається відповідачем за договором №4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016р., є населення.

Крім того, підприємство постійно працює по збитковим тарифам та знаходиться у важкому фінансовому становищі, із зазнанням значних збитків, у тому числі внаслідок проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення 3% річних та інфляційних витрат може привести до банкрутства підприємства відповідача і поставить під загрозу можливість відновлення становища, та як наслідок подальшої реалізацій теплової енергії населенню.

Відтак, представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість відповідача належним чином виконати свої зобов'язання за договором.

Водночас, політична, економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, розмір спірних нарахувань поряд із сумою основного боргу, яка фактично на момент розгляду справи є сплаченою, строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, зважаючи на встановлений договором порядок розрахунків за спожитий природний газ, зумовлює висновок про те, що надання запитуваного, у даному спірному випадку, розстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу.

Одночасно, приймаючи до уваги викладене, фінансове становище позивача та його матеріальні інтереси, зважаючи на вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, а також з урахуванням часу розгляду даної справи, дійшов висновку про доцільність розстрочення виконання рішення по даній справі на строк 6 місяців, починаючи з 26.03.2019р. по 26.09.2019р. включно з щомісячним платежем у розмірі 161322,04 грн., внаслідок чого заява Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради, м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 1071375,32грн., з яких: 94473,48грн. – пеня; 233832,35грн. – 3% річних; 743069,49грн. – інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства “Краматорська тепломережа” Краматорської міської ради (вул. Олекси Тихого, буд.2Б, м.Краматорськ, Донецька область, 84301; ЄДРПОУ 00131133) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних в сумі 233832,35 грн., інфляційні витрати у сумі 719795,47 грн. та судовий збір в сумі 14304,42 грн.

Розстрочити виконання рішення суду від 26.03.2019р. у справі №905/1879/18 на 6 місяців за наступним графіком:

- до 26.04.2019р. – 161322,04 грн.,

- до 26.05.2019р. – 161322,04 грн.,

- до 26.06.2019р. – 161322,04 грн.,

- до 26.07.2019р. – 161322,04 грн.,

- до 26.08.2019р. – 161322,04 грн.,

- до 26.09.2019р. – 161322,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 26.03.2019р.

Суддя М.О. Лейба