Ухвала суду № 80717902, 27.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

27.03.2019м. ДніпроСправа № 904/825/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни, м. Жовті Води, Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про зобов'язання переукласти договір оренди нерухомого майна

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мирошник Людмила Олександрівна (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач) про зобов'язання переукласти договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №27-ДРА/17 від 23.01.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині безпідставної відмови позивачці у переукладанні договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №27-ДРА/17 від 23.01.2017 на новий термін.

Ухвалою суду від 05.03.2019 позов фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

25.03.2019 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд до набрання законної сили рішенням Господарськго суду Дніпропетровської області у даній справі:

- зобов'язати Комунальноме підприємство «Бюро Обліку Майнових Прав та Діяльності з Нерухомістю» Дніпропетровської міської ради зняти з конкурсу на право оренди об'єктів комунального нерухомого майна, а саме: Нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 59,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького 32, балансоутримувач - КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради; стартова оренда плата за базовий місяць лютий 2019 року - 217,55 грн.; сума застави -217,55 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що 21 березня 2019 року в газеті «Наше Місто» на сторінці № 3 в розділі «Інформація Управління з питань Комунальної Власності Департаменту по Роботі з Активами Дніпровської Міської Ради про проведення конкурсу на право оренди об'єктів комунального нерухомого майна" (пункт 4) - Нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 59,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, проспект Б. Хмельницького 32; балансоутримувач - КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради; стартова оренда плата за базовий місяць лютий 2019 року - 217,55 грн.; сума застави - 217,55 грн., - виставлено на конкурс для передачі в оренду.

За викладених обставин, позивач просить застосувати викладені у заяві заходи забезпечення позову, з огляду на те, що укладення відповідачем вказаного договору з третіми особами ускладнить виконання рішення суду про задоволення вимог позивача у даній справі, оскільки предметом розгляду спору, щодо вирішення якого позивач звернувся до господарського суду, є вимога про зобов'язання Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради переукласти з позивачем договір оренди №27-ДРА/17 від 23.01.2019 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, яке знаходиться за адресою м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 32.

Суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Так відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік заходів забезпечення позову, а саме, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Проте, заходи забезпечення позову, які обрані заявником, не передбачені ст.137 Господарського процесуального кодексу України та є втручанням у діяльність відповідача, щодо реалізації його права на проведення конкурсу.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст. 140 ГПК України).

Згідно частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України Ухвалу, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мирошник Людмили Олександрівни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 27.03.2019.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя А.В. Суховаров