Рішення № 80711576, 22.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2019 Справа №607/2604/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову серії ВР № 187976 від 30 січня 2019 року про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором поліції роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі закрити.

Позов мотивовано тим, що винесена постанова є незаконною, не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання. В матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки відео на підтвердження факту порушення ним ПДР України не відображає факту допущення ним порушення п. 8.7.3(ґ) під час проїзду сигналу світлофора. Окрім того, на відеозаписі не зафіксовано факту роз’яснення йому інспектором поліції прав та обов’язків, чим порушено вимоги ст.ст. 268, 279 КУпАП. Також вказує, що він заявляв клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з тим, що бажав скористатися послугами адвоката, однак дане клопотання інспектором поліції було проігноровано, що є порушенням його права на захист. З цих підстав просить позов задовольнити.

Від відповідача - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та вказує, що з матеріалів відеофіксації вбачається, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме – проїзд на сигнал світлофора, що забороняє рух (жовтий). З цих підстав просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою судді від 05 лютого 2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного провадження із повідомленням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, та просила відмовити у його задоволенні.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 187976 від 30 січня 2019 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він, 30 січня 2019 року о 11 год. 41 хв. в м. Тернополі по вул. Руська, 6, керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив рух на жовтий забороняючий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3ґ ПДР України.

Вказаною постановою до ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП суд виходить з наступного.

Так, частина 2 статті 122 КУпАП, передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов’язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до вимог п.8.7.3ґ Правил дорожнього руху України, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий – забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем, з метою доведення правомірності винесеного інспектором патрульної поліції рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, разом з відзивом на позов надано диск з відеозаписом фіксації події адміністративного правопорушення.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля вбачається, що через нечітку якість зображення на вказаному відеофайлі неможливо розпізнати зафіксований транспортний засіб, який здійснює рух на жовтий забороняючий сигнал світлофору, та номерні знаки даного автомобіля, а тому підстав вважати, що саме ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом допустив порушення вимог п. 8.7.3(ґ) ПДР України немає.

Зафіксоване на зазначеному відеофайлі подальше слідування за автомобілем НОМЕР_2, та зупинення вказаного транспортного засобу не свідчить про вчинення правопорушення саме ОСОБА_4, який ним керував, оскільки відеозаписом не зафіксовано безперервного руху патрульного автомобіля за даним автомобілем, зокрема, з моменту зафіксованого руху невстановленого транспортного засобу на жовтий забороняючий сигнал світлофору до моменту безпосереднього руху патрульного автомобіля за автомобілем позивача.

Відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульного автомобіля також не містять зафіксованого факту вчинення правопорушення ОСОБА_4, оскільки на них зафіксовано події, які мали місце вже після зупинки автомобіля НОМЕР_2.

З огляду на викладене, наданий відеозапис жодним чином не підтверджує факт порушення позивачем ПДР України, а інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а від-так, правомірність винесення оскаржуваної постанови, відповідачем надано не було, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, однак доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у правопорушенні, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, судом не здобуто, твердження позивача не спростовані, що свідчить про недоведеність Управлінням патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке позивача було піддано адміністративному стягненню, а тому суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції є підставним та підлягає до задоволення.

На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_4 (м. Тернопіль, вул. Бережанська, 47/18) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, код ЄДРПОУ - 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 187976 від 30 січня 2019 року – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №187976 від 30 січня 2019 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. – скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяОСОБА_6