Ухвала суду № 80711533, 26.03.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2895/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Теребовля

Теребовлянський суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

за участю секретаря Пасько І.Б.

під час судового засідання в приміщенні суду м. Теребовля в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210170000413 від 12 грудня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Яреми А.В. , обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на те, що на даний час існують ризики, які були враховані під час обрання йому цього запобіжного заходу. З клопотання вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину. Кваліфікуючою ознакою інкримінованих йому злочинів є повторність. ОСОБА_1 раніше суджений за вчинення умисних злочинів і повторно умисно скоїв кримінальні правопорушення. Прокурор у своєму клопотанні вказує, що 08 травня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було оголошено підозру, в подальшому 30 травня 2018 року ОСОБА_1 оголошено в розшук, кримінальне провадження №12018210170000137 було зупинено, 09 грудня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області Пухніченка П.П. було затримано, кримінальне провадження відновлено. Таким чином, існує ризик ухилення від судового розслідування, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечило виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.

Натомість захисник обвинуваченого подала клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід - домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник вказувала, що обвинувачений визнає свою вину, щиро розкаюється, бажає примиритися з потерпілим та відшкодувати завдану шкоду. Існування обґрунтованої підозри не є єдиною підставою застосовувати запобіжний захід тримання під вартою. Щодо існування ризиків захисник звертала увагу на те, що ці ризики є необґрунтованими, вказаними по шаблону. Так, обвинувачений є інвалідом третьої групи, мав постійну роботу, є годувальником для своєї багатодітної сім’ї. Тобто має міцні соціальні зв’язки, впливати на ОСОБА_5 ОСОБА_1 не має наміру, так як з приводу ОСОБА_5 вже винесено рішення суду, інших свідків прокурором не вказано, більше того, зважаючи на розмір цивільного позову, обравши запобіжний захід у вигляді арешту ОСОБА_1 буде мати змогу влаштуватись на роботу, отримати кошти та відшкодувати добровільно шкоду. Також захисник вказала, що обвинувачений не порушував обраний йому раніше запобіжний захід домашній арешт, оскільки був відсутній по місцю свого проживання, яке визначено в ухвалі слідчого судді з об’єктивних підстав – лікування в стаціонарному відділенні, що підтверджується долученими до матеріалів клопотання документами. Працівники органу досудового розслідування вказуючи на відсутність обвинуваченого по місцю свого проживання повідомили його про виклики до слідчого всупереч вимог КПК, не повідомивши заздалегідь та вручивши повістку дружині, не з’ясували поважність причин відсутності обвинуваченого по місцю проживання, таким чином безпідставно оголосивши в розшук.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання та продовжити запобіжний захід тримання під вартою.

Потерпілий та його представник висловлюючи свою думку з приводу заявлених клопотань, вказували на підставність ризиків зазначених в клопотанні прокурора, зокрема на те, що обвинувачений переховувався від органів досудового розслідування, потерпілий був не згідний з обраним запобіжним заходом домашнім арештом, оскільки мав побоювання з приводу незаконного впливу осіб, які здійснили злочин. Також відзначали ту обставину, що обвинувачений маючи непогашену судимість та неповнолітніх дітей на шлях виправлення не став а знову вчинив тяжкий злочин, протягом всього строку досудового розслідування та судового розгляду шкоди не було відшкодовано навіть частково.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Щодо оцінки ризиків наведених прокурором у своєму клопотанні суд зазначає наступне.

При дослідженні матеріалів клопотання яке подано захисником та доводів клопотання прокурора, суд приходить до переконання про існування ризиків передбачених п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК, зокрема з метою також запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 раніше декілька разів засуджений за вчинення умисних злочинів. Вчинення умисних злочинів та навність судимостей не заперечувалось ні обвинуваченим, ні його захисником. Отже, є підстави вважати, що реально існує ризик скоєння ним інших кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що ОСОБА_1, усвідомлюючи тяжкість покарання, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, перебуваючи на волі може ухилитися від суду, що також є ризиком для даного провадження.

Зокрема, при розгляді в судовому засіданні даного ризику обвинувачений пояснив, що він був присутній в судовому засіданні при обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, йому було чітко зрозуміло всі обов’язки покладені ухвалою слідчого судді. Однак, відлучившись з постійного місця проживання на стаціонарне лікування, яке тривало з 20 травня 2018 року по 25 червня 2018 року вказуючи на міцність своїх соціальних зв’язків із сім’єю не повідомив дружину про місце свого перебування, аж приблизно через два - три тижні повідомив дружину, слідчого та дільничного про перебування на лікуванні. При цьому в судовому засіданні не встановлено жодних об’єктивних підстав, які б свідчили про неможливість повідомити органи досудового розслідування про відсутність за місцем свого проживання та про надання підтверджуючих документів перебування на стаціонарному лікуванні в Теофіпольській ЦРЛ. Також обвинувачений не зміг пояснити місце свого перебування після закінчення стаціонарного лікування до закінчення дії строку домашнього арешту. Вказуючи, що перебував в різних приватних клініках, отримував медичну допомогу, пов’язану із своєю хворобою, однак в яких саме клінікам протягом яких періодів вказати не міг.

З приводу розслідування кримінального провадження спілкувався з ОСОБА_5, який запевняв обвинуваченого, що всі питання з потерпілим при розслідуванні кримінального провадження вирішить.

Як пояснив обвинувачений в травні 2018 року з’явився у відділення поліції на слідчі дії, однак працівники поліції стали з нього глузувати, лякаючи що негайно затримають. Після їх слів обвинувачений злякався і пішов, однак з заявами до працівників поліції не звертався, будь – яких скарг на неправомірне поводження не подавав.

Враховуючи наведене обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити обраний запобіжний захід адекватний існуючим ризикам.

Альтернативою перебуванню під вартою для обвинуваченого є раніше визначена йому помірна застава, а наявність декількох ризиків у сукупності унеможливлює застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків.

За наведених обставин йому необхідно продовжити дію строків тримання під вартою, внесення раніше визначеної застави і покладених обов'язків, враховуючи, що судовий розгляд лише на початковій стадії дослідження доказів.

Керуючись 176-178, ст.331 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 24 травня 2019 року включно.

ОСОБА_1 продовжити строк внесення застави в розмірі 140960 гривень на строк до 24 травня 2019 року, або постановлення ухвали про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу.

Після внесення застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти і на нього покладаються обов'язки: прибувати до Теребовлянського районного суду Тернопільської області за першою вимогою; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти Теребовлянський районний суд Тернопільської області про зміну місця проживання, на строк до 24 травня 2019 року або постановлення ухвали про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у випадку невиконання покладених на нього обов'язків внесені кошти будуть звернені в дохід держави.

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченому та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя І.Б. Марціцка