Рішення № 80709116, 25.03.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/3414/18

Провадження № 2/323/110/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1,за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 30.11.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з порушенням зобов’язань за договором відповідач станом на 02.10.2018 року має заборгованість у розмірі 14747,37 грн., яку позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

26.02.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач не згоден із розміром нарахованої заборгованості. Вказує, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язанні за кредитним договором. Однак після виникнення складних життєвих обставин, відповідач свої зобов’язання виконував не завжди своєчасно, просив позивача про реструктуризацію боргу, однак йому було відмовлено. Також відповідачем вказано, що позивач неправомірно підвищив відсоткову ставку по кредиту з 27,60% річних до 42% річних, нараховано штрафні санкції в подвійному розмірі (штраф і пеня). Крім цього, відповідач просить зменшити суму пені у зв’язку із важким матеріальним становищем, на підтвердження якого надав відповідні довідки.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи без її участі, просить врахувати при винесенні рішення доводи, викладені у відзиві. Вказує, що не погоджується в частині суми боргу за тілом кредиту та відсотків, а суму пені просить зменшити у зв’язку із тим, що вона значно перевищує суму заборгованості, а відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язанняце правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення виконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідкипрострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

За користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 365/366 календарних днів в році (п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування рахунків, за умови інформування позичальника, в тому числі шляхом надання виписки по картковому рахунку згідно п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

У випадку незгоди позичальника зі зміною Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити всю заборгованість перед банком (п.2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачений обов’язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов’язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн., позичальник зобов’язався сплатити банку пеню, відповідно до встановлених тарифів (п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг).

В пункті 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному із грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами банку.

Згідно до наданої позивачем довідки, відповідач згідно кредитного договору б/н від 30.11.2010 року отримав кілька карток, остання з яких № 4149********3185, яка має термін дії до 05/21 року.

Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_4 по особовому рахунку відповідача за період з 21.12.2010 року по 10.05.2017 року видно, що відповідач в період часу з 21.12.2010 року по 14.04.2017 року активно користувався кредитною картою, знімав з неї готівкові кошти та проводив оплату товару. Також відповідач регулярно вносив кошти на погашення кредиту в період часу з 21.12.2010 року по 17.04.2018 року. Останній раз кошти на погашення кредиту були внесені 17.04.2018 року.

Як видно із розрахунку заборгованості за період часу з 03.07.2013 року по 31.05.2015 року, станом на 31.05.2015 року у відповідача була заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4979,34 грн. та за відсотками в розмірі 98,85 грн.

Згідно до проведеного судом підрахунку, в період часу з 01.06.2015 року по 13.04.2017 року відповідачем було знято з кредитної картки 8707,51 грн.

В період часу з 01.06.2015 року по 17.04.2018 року відповідачем було внесено кошти на погашення заборгованості на загальну суму 12858,84 грн.

В період часу з 01.06.2015 року по 02.10.2018 року відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 6435,85 грн. та пеня в розмірі 9869,21 грн.

Тобто, станом на 02.10.2018 року у відповідача наявна заборгованість за використаними кредитними коштами на загальну суму 13686,85 грн. (4979,34 грн.+8707,51 грн.), на які нараховано відсотки на загальну суму 6534,70 грн. (98,85 грн.+6435,85 грн.) та пеня в розмірі 9869,21 грн.

Як видно із розрахунку заборгованості, внесені відповідачем кошти були спрямовані на погашення тіла кредиту та частково відсотків.

Тому розрахунок заборгованості є обґрунтованим.

Посилання відповідача на неправомірність підвищення відсоткової ставки є необґрунтованою, оскільки позивачем до відповіді на відзив додано докази направлення відповідачу ОСОБА_5 про підвищення відсоткової ставки.

Крім цього, як видно із розрахунку заборгованості, відсотки за новими ставками нараховувалися лише на ті кредитні кошти, які були отримані відповідачем після отримання повідомлення про підвищення відсоткової ставки.

Кожна сторона повинна довести свої вимоги або заперечення, однак відповідачем в обґрунтування свої заперечень не надано будь-яких доказів та розрахунок заборгованості не спростований.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями за кредитним договором, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Водночас, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене також підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, розмір неустойки, який позивач просить стягнути з відповідача значно перевищує суму заборгованості з кредиту та відсотків за користування ним, а саме - перевищує його в більш як півтора рази.

Частина третя статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п’ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Оскільки розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, а також враховуючи матеріальний стан відповідача, який є безробітним та у якого на утриманні є двоє неповнолітніх дітей та непрацездатна мати, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України та зменшити суму неустойки (пені) до 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6435,85 грн. та пені у розмірі 2000,00 грн. є законними та обґрунтованими, у зв’язку із чим підлягають задоволенню, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені судом в розмірі 57,20% від заявленої суми, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57,20% від понесених судових витрат, тобто 1007,86грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.509, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 629, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 30.11.2010 року в розмірі 8435,85 грн., яка складається із заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6435,85 грн. та пені у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати на судовий збір у розмірі 1007,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.П. Гуцал