Ухвала суду № 80707484, 25.03.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/3153/19

Провадження№ 1-кп/266/282/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., суддів Шишиліна О.Г., Д’яченка Д.О., за участю секретаря Широкової Г.К., прокурора Кузя А.В., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, під час проведення підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню № 12017050000000261 від 05.07.2017 р. відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого, мешкаючого в м. Маріуполі, пр. Миру, б. 67/30, кв. 24

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, одруженого, приватного підприємця, не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 11-а, кв. 1, мешкаючого в м. Маріуполі, вул. Куїнджи, б. 134, кв. 112

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, одруженого, працюючого оперуповноваженим ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, не судимого, мешкаючого в м. Маріуполі, пр. Металургів, б. 196, кв. 15

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, одруженого, працюючого оперуповноваженим ВКП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, не судимого, мешкаючого в м. Маріуполі, вул. Куїнджи, б. 146, кв. 42

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України -

ВСТАНОВИЛА:

На підставі ухвали колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду від 06.03.2019 р., 12.03.2019 р. до суду надійшов складений старшим слідчим з ОВС 2-го СВ прокуратури Донецької області ОСОБА_8 та затверджений прокурором відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_9 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою колегії суддів від 13 березня 2019 р. було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурором Кузєм А.В. подано письмове клопотання із додатками про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ним злочинів, що йому інкримінуються, та існує ризик ухилення обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.

Обвинувачений ОСОБА_4, а також захисник ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечували, вважаючи його необґрунтованим. Просили обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, обґрунтовуючи це тим, що обвинувачений має стійкі соціальні зв’язки, не має не меті ухилитися від суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 січня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 28 березня 2019 р.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Поняття «обґрунтована підозра» у національному законодавстві не визначене, тому суд керується ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та має враховувати позицію Європейського Суду з прав людини, відображену у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, яка виливає з обвинувального акту, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v.Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (ОСОБА_9 проти Россії), § 179).

Як встановлено судом, обвинувачений має сім’ю, неповнолітню дитину, яку має утримувати, має власне місце мешкання, тобто, у нього маються міцні соціальні зв’язки у місті постійного проживання. Однак, суд вважає, що існує ризик втечі обвинуваченого, та як наслідок, ухилення від правосуддя, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує к разі визнання винуватим.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу. Від цього підстав для обрання іншого запобіжного заходу на даний час немає.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченим ОСОБА_4, або іншою фізичною чи юридичною особою може бути внесена застава з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, приймаючи до уваги дані про його особу, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, то розмір застави встановлюється в сумі 160 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто, до 23 травня 2019 року включно.

Особами, визначеними ч. 2 ст. 182 КПК України, у будь-який момент може бути внесена застава в розмірі 160 000,00 (сто шістдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов’язків, а саме: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

В разі невиконання зазначених зобов’язань внесені кошти звернути в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню, і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Пантелєєв Д.Г.

Судді Шишиліна О.Г.

ОСОБА_10