Рішення № 80707179, 13.03.2019, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/585/17

2/241/23/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Повний текст)

13.03.2019 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.,

при секретарі Цукановій Л.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча» про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча» про розірвання договору оренди земельної ділянки №50 від 15.01.2007.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15.01.2007 між ОСОБА_4 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" укладений договір оренди землі, відповідно до якого вона передала в оренду відповідачу земельну ділянку, яка належала їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ДН № 152572 виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 04.02.2005. Договір був зареєстрований у Першотравневому районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 11.01.2008 вчинено запис № 040816600214. Відповідно п.п. 5.1 та 5.3 зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендодавцю 2 % вартості орендуємої земельної ділянки не пізніше першого грудня кожного року. 09.03.2011 ОСОБА_4 померла, а позивач згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2011 прийняв земельну ділянку у спадщину. Позивач неоднарозово звертався до відповідача з заявами про укладення додаткової угоди, щодо зміни власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді, але відповідачем дані вимоги були ігноровані. Також, позивач вказує на те, що відповідач не виконує умови договору щодо обов'язку своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату, визначену договором. Таким чином, оскільки відповідач не своєчасно сплачує оренду плату, передбачену умовами договору, порушив його істотні умови, що є підставою для розірвання зазначеного договору.

В судове засідання позивач, не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1, діюча на підставі договору, підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позові, а також зазначила, що відповідач систематично своєчасно не виплачує орендну плату позивачу, тому має місце невиконання вимог договору саме відповідачем і отже є підстави для розірвання договору оренди.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі та просила у їх задоволенні відмовити. При чому зазначила, що зі сторони відповідача не було порушення умов договору оренди, оскільки: п.8.4 Договору оренди землі, укладених між ОСОБА_4 та відповідачем визначено, що при переході права власності на землю до іншої особи, Договір зберігає свою силу для нового власника. Відтак, відповідні права та обов'язки ОСОБА_4 за Договором оренди землі, згідно ст.1218 ЦК України, увійшли до складу спадщини, яка відкрилась внаслідок її смерті. Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Позивач не виконав належним чином вимог ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, оскільки не надав відповідачу всю необхідну інформацію та документи, протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку у спосіб, що передбачений згаданою нормою закону. Таким чином, причиною неотримання позивачем орендної плати стало не вчинення ним дій, що передбачені ст. 148-1 Земельного кодексу України (внаслідок прострочення кредитора), відтак прострочення відповідачем з виплати позивачу орендної плати, в даному випадку, місця не має. Таким чином, зі сторони ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" відсутні будь-які порушення прав позивача, відтак підстав для задоволення позову немає. Також вказала, що орендна плата нараховувалася позивачу своєчасно згідно умов договору, а він сам не бажав її отримувати та не звертався для цього до відповідача з відповідною заявою.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази, що є в матеріалах цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що позивач, в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2011 №77/2011, виданого приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, є власником земельної ділянки кадастровий номер 1423981100:08:000:0096, площею 8,670 га, яка розташована на території Бердянської сільської ради Першотравневого району Донецької області (а.с.10-11).

Між ОСОБА_4 та відповідачем ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було укладено Договір оренди землі №50, який було зареєстровано у Першотравневому РВ ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 040816600038 від 11.01.2008, згідно якого ОСОБА_4 передала в оренду відповідачу земельну ділянку площею 8,670 га, кадастровий номер 1423981100:08:000:0096, терміном на 15 років (а.с.61).

Розділом 2 зазначеного договору передбачені права та обов'язки орендодавця, а Розділом 3 права та обов'язки орендаря. Зокрема п.2.1 передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, тощо, а п.3.2 передбачено, що орендар зобов'язаний виконувати встановлені відносно об’єкту оренди зобов'язання, дотримуватися вимог, встановлених п. 2.1 цього договору, та виконувати обов’язки у відповідності з умовами договору оренди та Земельним Кодексом України, своєчасно сплачувати Орендодавцю орендну плату, визначену договором, тощо.

Також Розділом 5 Договору встановлений розмір орендної плати, яка щорічно складає 2% вартості орендуємої земельної ділянки, строки її виплати, яка здійснюється не пізніше 1 грудня поточного року, за домовленістю сторін строк внесення орендної плати може бути змінений.

Відповідно до п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки з орендної плати встановлюються у грошовій, натуральній та відробітковій формі, за домовленістю сторін, оформленою письмовою заявкою орендодавця.

Відповідно до п. 8.6 договору оренди землі, підставами для припинення дії договору є вимога однієї з сторін у випадку невиконання іншою стороною зобов’язань, передбачених договором.

Відносини, що склалися між сторонами суд відносить до правовідносин, що виникли внаслідок оренди та вважає за необхідне керуватися Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, Договором оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Згідно з ч.4 ст.32 Закону України „Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, разом із правом власності на земельну ділянку до спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди.

У відповідності з ч.1, ч.2 ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати та періодичність встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення умов стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов Договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно ч.1 ст.24 зазначеного Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.3, ч.4, ч.5 ст.31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст.148-1 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.32 Закону України „Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146 цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі №362/5740/15-ц.

Водночас, за приписами ч.1, ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.1 ст.55 Конституції України, ч.1 ст.15, ч.1 та п.7 ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач з 2011 року є власником орендованої відповідачем земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину. Пунктом 8.4 укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем договору оренди землі, передбачено, що при переході права власності на земель до іншої особи, договір зберігає свою силу для нового власника.

Вказана умова договору закріплена і в чинному законодавстві.

Однак, позивачем в порушення вимог ст.148-1 ЗК України, не направлявся відповідачеві відповідний лист-повідомлення про зміну власника, лише у березні 2015 року на адресу відповідача надійшла заява про розірвання договорів оренди землі, і це було єдине офіційне повідомлення від позивача про те, що до нього перейшло право власності на орендовану земельну ділянку.

За відсутності повідомлення позивача про наявність підстав для спадкування відповідач не міг достеменно знати, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 За відсутності волі позивача на отримання орендної плати відповідач не мав можливості виконати свій обов'язок щодо її сплати. При цьому, відповідачем було вчинено всі дії направлені на належне виконання умов договору оренди.

Вказані обставини свідчать про те, що саме позивачем не вчинені дії направлені на отримання ним орендної плати з 2012 року.

Посилання позивача на те, що з 2012 р. орендна плата досі не сплачується, суд не бере до уваги, оскільки воно спростовується наданою відповідачем довідкою про нарахування та виплату орендної плати за землю по договору оренди землі з ОСОБА_4 №50 від 15.01.2017 та платіжними дорученнями.

Враховуючи той факт, що орендодавцем (позивачем) по спірному договору оренди за весь період оренди отримано орендну плату, жодні права позивача не є порушеними, відповідач належним чином виконує умови договорів, а отже підстави для їх розірвання в судовому порядку відсутні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_5 A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Згідно ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову позивача відмовлено, судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2,5,7, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України,.ст.ст. 651, 629, 762, 770, 792, 1218 ЦК України, ст. 148-1 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча»(розташованого за адресою: м. Маріуполь Донецької області вул. Семашка буд. 15, кім. 405, ЄДРПОУ 34550446) про розірвання договору оренди земельної ділянки- відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 24.03.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області, може бути подана безпосередньо до Донецького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко