Вирок № 80706491, 26.03.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2716/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Харченко О.П.

за участю секретаря судового засідання: Зубенко Т.А.

прокурора: Колмакова А.І.

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Артемівського міськрайонного суду Донецької області кримінальну справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22016050000000237 від 28.10.2016 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_2, 24 травня І965 року народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, займав посаду ОСОБА_3 селищного голови Бахмутського району Донецької області, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, -

в с т а н о в и в :

З 11.11.2010 року за результатами виборів ОСОБА_3 селищного голови Бахмутського району Донецької області ОСОБА_2 займав посаду ОСОБА_3 селищного голови Бахмутського району Донецької області. Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищний голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України , виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2)організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3)підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

7)здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8)скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

10)призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11)скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

12)забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13)є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14)представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевою самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

19)здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20)видає розпорядження у межах своїх повноважень;

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади селища, очолює виконавчий комітет селищної ради та головує на її засіданнях, несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи селищним головою смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, та виконуючи обов'язки по здійсненню керівництва виконавчим комітетом селищної ради, по управлінню (розпорядженню) майном комунальної власності, постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції (обов'язки) службової особи, наділеної правами і обов'язками по здійсненню функцій органів місцевого самоврядування, відповідно до яких він має право давати обов'язкові для виконання вказівки громадянам, установам і організаціям, тобто був представником влади.

07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області з метою здійснення терористичної діяльності утворено «Донецьку народну республіку» (далі «ДНР»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, та видано «ОСОБА_4 про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 р., на порушення порядку встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум», так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області, з питання визнання державної самостійності «Донецької народної республіки», та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

З метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців Донецької області до визнання державної самостійності «Донецької народної республіки» керівниками створеної за вищезазначених обставин терористичної організації «ДНР» організовано та проведено протягом березня-квітня 2014 року низку мітингів на території м. Донецька, де місцевим мешканцям публічно доводили зміст «ОСОБА_4 про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки»» та закликали до виконання викладених у ньому вимог, а саме до проведення «загального обласного референдуму» та вирішення питання про визнання державної самостійності «Донецької народної республіки», та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.

Проте положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України збороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації та децентралізації у здійснені державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Так, ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. Крім того, на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Згідно вимог ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною ОСОБА_5 України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, з умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усвідомлюючи положення і вимоги вищевказаних норм законодавства, ОСОБА_2 розумів протиправність будь-яких умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України всупереч діючому законодавству, але у травні 2014 року, перебуваючи в смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, діючи на шкоду національній безпеці України, умисно вчинив дії, спрямовані на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 07.05.2014 року у денний час доби (точний час органом досудового розслідування не встановлений), будучи лояльно налаштованим до терористичної організації «ДНР» та підтримуючи злочинні наміри учасників зазначеної терористичної організації, спрямовані на зміну територіальної цілісності України, будучи селищним головою смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ОСОБА_3 палацу культури за адресою: Донецька область, Бахмутський район, смт. Миронівський, вул. Леніна, буд. 18, діючи умисно, з особистих переконань, з метою зміни меж території та державного кордону України, всупереч ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. 7, п. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», головуючи на засіданні ОСОБА_3 селищної ради, умисно вчинив дії з метою зміни меж території або державного кордону України, а саме: знаючи вимоги діючого законодавства з питань проведення референдуму, розуміючи незаконний характер своїх дій, вніс до порядку денного сесії питання щодо проведення на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області референдуму про майбутнє «Донецької народної республіки» та в подальшому особисто позитивно проголосував за рішення ОСОБА_3 селищної ради про проведення референдуму про майбутнє «Донецької народної республіки», що стало підставою для організації та проведення представниками так званої «ДНР» на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області незаконного референдуму щодо відокремлення території Донецької області від складу України. При цьому ОСОБА_2, пообіцяв подальше сприяння проведенню незаконного референдуму, а саме наданням приміщень для облаштування так званих виборчих дільниць та підписанням відповідного рішення для цього, організації через представників так званої «ДНР» виїзних комісій для голосування, встановлення часу роботи так званих виборчих дільниць та роз'яснення громадянам порядку участі в незаконному референдумі.

В подальшому, в період з 7 по 11 травня 2014 року на території смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області на підставі підписаного селищним головою ОСОБА_2 рішення № VI/60-1 від 07.05.2014 року щодо виділення приміщення комунальної власності, а саме ОСОБА_3 палацу культури для проведення голосування, ініціативною групою з числа невстановлених досудовим слідством осіб було організовано та проведено незаконний референдум, на який було винесено питання «Чи підтримуєте ОСОБА_4 про державну самостійність Донецької народної республіки?», з подальшим складанням та підписанням протоколів про його результати та їх передачею представникам терористичної організації «ДНР».

Крім того, ОСОБА_2 усвідомлював, що своїми діями, направленими на організацію незаконного референдуму про визнання державної самостійності так званої «Донецької народної республіки», сприяв легалізації діяльності незаконним збройним формуванням, які захоплювали та утримували території смт. Миронівський Бахмутського району та частини Донецької області з метою зміни меж території та державного кордону України.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині за ст.110 ч.2 КК України не визнав повністю і суду пояснив, що він вважає, що жодна з його дій не суперечить закону. Він діяв у відповідності до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування», де сказано, що «місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування». Також він діяв відповідно до принципів вказаних у ст.4 та ст.7 вказаного закону, де зазначено, що предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. В травні 2014 року до місцевої ради звернулись місцеві жителі з проханням провести місцевий референдум. Це їхнє право , а його обов’язок – розгляд. Він поставив візу про розгляд даного питання на засіданні сесії. Питання про політичний , економічний та соціальний та культурний розвиток не розглядалося. Розглядалося питання лише для надання приміщення клубу для проведення голосування . Йому були невідомі питання , які будуть на референдумі , депутатам також вони не були відомі. Сесія відбулася , рішення було прийняте колегіально. На нього за два тижні до проведення сесії почали здійснювати тиск. Голова Дебальцевської ради ОСОБА_6 викликав його на нараду. Він , ОСОБА_2, приїхав до того в кабінет . Там були двоє міліціонерів , представник партії регіонів і невідомий йому товариш у військовій формі. ОСОБА_6 сказав , що слід вирішити два питання : проведення референдуму та самооборони. Він також сказав , що буде звернення громадян, на яке він , ОСОБА_2 повинен відреагувати, почав задавати питання. Людина в камуфляжі почала погрожувати, пояснювала, що рішення приймає сесія . На другому поверсі в малій залі засідань знаходились керівники організацій. Поставили питання про створення загонів самооборони. Коли він приїхав додому, то дружина була налякана , телефонувала дочка. Їй погрожували і вона просила, щоб він зробив так, як вони хочуть. Також вони погрожували його мамі . Коли підійшов час, з Дебальцевської міської ради по факсу скинули свій проект рішення. В цей день був дзвінок, щоб він зайшов у міліцію. Він прийшов туди , там були два міліціонери у військово-польовій формі і два військових , один з них зі зброєю . Вони дали йому список питань і відповідей. Він обурився і отримав удар у живіт автоматом. Ніхто нікого не організовував, ніхто нікого не вивозив. Він , ОСОБА_2, - жертва обставин. Представники правоохоронних органів сказали, що не підуть проти народу. Він намагався зателефонувати в СБУ, прокуратура не працювала. Не були забезпечені його права як громадянина України. Сесію збирав він, він посилає повідомлення депутатам. Він виносив розпорядження про скликання сесії , він його підписував, потім розіслали його по підприємствам , де депутати працюють . На сесії був кворум , він зачитав звернення громадян . Питання було одне - надання приміщення для проведення соціального опитування населення , в рішенні не було ніякого слова про проведення референдума. Він голосував позитивно. До смт. Миронівський приїзджали військові наїздами , вони там не дислокувались. 13.06.2014 року його забрали з роботи люди зі зброєю і відвезли до Безлєра , де він просидів дві доби . Під час сесії у будинок культури прийшло багато жителів селища ОСОБА_3 , задавали питання. У нього був папір з питаннями та відповідями і він відповідав по паперу. На сесії він не бачив невідомих йому осіб у військовій формі. З осіб які підписали звернення він багатьох не знає, він також не знає, хто був ініціатором звернення і хто був головним у цій ініціативній групі. Сесія проходила о 13.00, доповідав він , проголосували одноголосно . Приміщення надали для голосування на 11.05.2014 року з 08.00 до 18.00, це в рішенні не визначалось , він написав листа директорці будинку культури з копією рішення . Він повинен був бути там присутнім і ходив туди бо відповідав за безпеку проведення заходу , але бюлетень не отримував. Опитування було, люди приходили, але він не знав про що йде мова, на цьому псевдо референдумі він не голосував, ходив туди протягом дня, а коли закінчили , він не знає. Рішення сесії не було оскаржене у адміністративному суді . Він, як встановлено, протягом трьох днів відвіз копію рішення до Дебальцевської прокуратури . Через місяць після проведення цих подій прийшло : рішення скасувати . За два тижні до голосування він ще не знав, що була проголошена Донецька народна республіка, після наради в Дебальцеве почали організовувати блокпости. У нього був куратор від СБУ у м. Артемівську , але він не зміг до нього дозвонитися.

Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_2 щодо повного невизнання ним своєї вини у інкримінованому йому злочині, на якій він наполягав протягом усього судового розгляду, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_2 в обсязі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги при прийнятті рішення.

Так у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 розповіла, що вона працює секретарем Миронівської селищної ради. У 2014 році з початку березня по червень 2014 року вона перебувала на лікарняному і їй відомо з розмов, що у смт. Миронівський проводився референдум , але вона на ньому не була і звернення щодо його проведення не підписувала. Секретарем виконкому була ОСОБА_8 . ОСОБА_2 весь час був на роботі і за чутками їй відомо, що ОСОБА_2 забрали з роботи невідомі люди у військовій формі . Коли його викрадали її не було на роботі, а наприкінці червня 2014 року, коли вона вийшла на роботу ОСОБА_2 був на роботі.

Свідок ОСОБА_9 розказала у судовому засіданні , що вона знає ОСОБА_2 з 2010 року, бо вона працювала і працює керуючою справами виконкому ОСОБА_3 селищної ради, де головою був обраний ОСОБА_2 . До її обов’язків входило : реєстрація актів громадянського стану, робота з архівами, робота із зверненнями громадян. До неї надійшло звернення громадян про референдум , вона побачила на ньому візу голови ОСОБА_2 про внесення звернення на розгляд виконкому та сесії , але ведеться журнал вхідної кореспонденції секретарем – діловодом, і з зверненнями працює секретар –діловод , тому вона підійшла до ОСОБА_2 і пояснила, що це не входить до її обов’язків , поклала звернення на стіл і пішла. Із зверненнями громадян працює секретар-діловод , а вона, як керуюча справами виконкому, лише контролює терміни. Про що йшлося у зверненні вона наразі не пам’ятає. Сесія була позачергова і проходила в селищному будинку культури і вона , ОСОБА_9, була присутня на сесії , розглядалося питання про надання приміщення для проведення референдуму. Озброєні люди були у фойє . Юрисконсульт виконкому ОСОБА_10 писав зауваження з зазначенням статей Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування». Сесію вів голова ОСОБА_2, вона вже не пам’ятає, чи зачитував він звернення. Їй відомо, що стояло питання про те, щоб дати статус самостійності області. Робітники виконкому не готували проект рішення, готувала ініціативна група. У день референдуму її у селищі не було, 11-12 травня 2014 року вона була у дочки у Слов’янську. Вона також була свідком того, що в червні 2014 року , після сесії , у робочий час прийшли військові – дві особи вивели ОСОБА_2 і забрали документи і речі.

Свідок ОСОБА_11 показала у судовому засіданні, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_2 і є депутатом ОСОБА_3 селищної ради. 07.05.2014 року вона була присутньою на позачерговій сесії ОСОБА_3 селищної ради. В будинку культури їй стало відомо , яке питання буде розглядатися , а саме: питання про виділення комунальної власності ( будинку культури) для проведення голосування. Кворум був. Було звернення громадян , яке було їм зачитане, що громада звернулась для проведення голосування. Був присутній юрист, але вона не пам’ятає, чи висловлював він свою думку. На той час їй не було відомо , що існує ДНР. Проголосували 16 чоловік за виділення приміщення. ЇЇ чоловіку погрожували і їхній дочці , яка працювала у м. Донецьку , погрожували за батька. На референдум вона не ходила.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні засвідчив, що він є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з квітня 2010 року по теперішній час. Йому зателефонували з селищної ради та повідомили про позачергову сесію. Яке питання буде на сесії , він узнав лише коли прийшов в будинок культури. Голова -ОСОБА_2 відкрив сесію і повідомив, що на сесії буде питання: надати приміщення для голосування, бо надійшло звернення громадян. Він сказав, що звернулись мешканці і вони повинні відреагувати та виділити приміщення. Він , ОСОБА_12 , хотів відмовитися голосувати , підпис не ставив і рішення не підтримав. Він утримався від голосування , можливо в протоколі помилка і він не знає хто рахував голоси. Участі у голосуванні він не приймав , військових не бачив, про викрадення ОСОБА_2 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_13 повідомила у судовому засіданні, що вона знаходиться на пенсії і є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з кінця жовтня 2010 року . У вказаний період вона знала, що є заворушення , по телевізору бачила ,що відбуваються якісь події. Напередодні ввечері їй зателефонували , що буде сесія, вона не знала, яке питання буде на сесії , їй сказали, що це буде позачергова сесія за вимогою жителів. Сесія проходила у великій залі в будинку культури. Військових вона там не бачила, біля поліцейського відділу стояли люди в камуфляжній формі. Вона попросила слова, щоб вшанувати пам'ять загиблих 2 травня 2014 року під час протистояння в ОСОБА_1, бо там згоріли люди і їй було їх жаль. ОСОБА_2 сказав, що є звернення громадян про надання приміщення для голосування, яке є майном громади і тому підстав відмовити не має. Про те, що було заперечення юриста вона узнала лише у СБУ, коли їй показали рішення , на сесії їй про це не було відомо. Вона проголосувала за виділення приміщення, але у голосуванні участі не приймала , 11.05.2014 року була у мами у селі в Луганській області. Коли приїхала , по селищу ходили чутки, що відбулось голосування , по якому було виявлено волю людей. Їй було відомо , що в м. Донецьку було створене ДНР. Про викрадення ОСОБА_2 їй не відомо.

Свідок ОСОБА_14 розповів суду, що він також є депутатом ОСОБА_3 селищної ради і був також за викликом на позачерговій сесії ОСОБА_3 селищної ради в будинку культури. На території та в приміщенні військових у формі не було. На сесії було багато жителів селища , кворум був , питання дня: на вимогу громадян надати приміщення для громадян з якого приводу він не знає, бо звернення не бачив. З письмовою думкою юриста не ознайомлювали. Проголосували та розійшлись. ОСОБА_2 зачитував, що рішення прийняте для надання приміщення для збору громадян. 11.05.2014 року було голосування, яке саме питання було він не знає, надання більше прав Донбасу, російська мова, самостійність регіону. Звернення він не підписував , підпис у зверненні не його.

Свідок ОСОБА_8 засвідчила у судовому засіданні , що вона працює з 2006 року у виконкомі ОСОБА_3 селищної ради секретарем – діловодом і у її обов’язки входить реєстрація вхідної кореспонденції , ведення ділової інформації . Вона не пам’ятає , хто подав звернення громадян , на зверненні була віза ОСОБА_2 і вона передала звернення на виконання ОСОБА_9 за резолюцією ОСОБА_2, що було далі вона не знає. Депутатів про позачергову сесію повідомляла вона за вказівкою голови ради ОСОБА_2, склала телефонограму віднесла на підпис ОСОБА_2, а потім телефонувала депутатам , але наразі бачить, що зробила опечатку в телефонограмі , але повідомляла правильно. На сесії була спочатку, в приміщенні будинку культури військових не було , біля будівлі було кілька людей зі зброєю. Темою референдума вона не цікавилась. ОСОБА_2 вів сесію, а депутати проголосували. Після сесії вона пішла на роботу . У її обов’язки входить складати протокол і вона відмітила присутніх та хто виступав.

Свідок ОСОБА_15 розповів суду , що він є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2010 року по теперішній час. 07.05.2014 року був присутнім на позачерговій сесії ОСОБА_3 селищної ради в будинку культури. Озброєних людей він там не бачив , були мешканці селища та депутати. Перед початком обрали рахункову комісію і був кворум. Розглядали одне питання – про надання приміщення будинку культури для голосування про особливий статус Донбасу. На сесії він голосував «за». Голосування було про особливий статус Донецької області в Україні. Він не пам’ятає чи виступав юрист. Проголосували і розійшлись. Невідомих осіб він в цей період у селищі не бачив, про викрадення ОСОБА_2 йому невідомо. 11 травня 2014 року він був на городі в м. Дебальцеве.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала суду, що вона також є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2010 року по теперішній час. У травні 2014 року в селищі представників ДНР не було , адміністративні будівлі не захоплювались. Позачергова сесія , де вона була присутня , відбувалась 07.05.2014 року в будинку культури, було багато жителів селища, осіб у військовій формі вона не бачила. На початку сесії ОСОБА_2 зачитав їм звернення громадян , в тексті вона не чула термін ДНР , під зверненням вона не підписувалась . В зверненні було про виділення приміщення для голосування , але вона не знала про що голосування. Вона проголосувала позитивно. Серед депутатів були присутні ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 , ОСОБА_13. В референдумі вона не приймала участь, працювала на присадибній ділянці. Скільки людей підписали звернення їй не відомо, вона мала можливість з ним ознайомитись, але не ознайомлювалась. Відео в інтернеті вона не бачила.

Свідок ОСОБА_18 суду розказала, що вона також є депутатом ОСОБА_3 селищної ради і в травні 2014 року її телефонограмою викликали на позачергову сесію ОСОБА_3 селищної ради, де на порядку денному було одне питання – виділити приміщення для проведення заходу у вихідний день. Позачергові сесії у них відбувались часто , щоб сформулювати якусь фразу їх терміново викликали. Людей у військовій формі вона не бачила. Вона проголосувала просто за виділення приміщення , рішення не читала. Вони зобов’язані будь-яке звернення розглянути , сидять люди у залі, голова зачитує лист від людей. Вони не розуміли і не знали , що це звернення незаконне. Із зверненням вони не ознайомлювались , як їм оголосили його зміст – виділити приміщення за проханням людей. Вона проголосувала «за», бо на той момент вони не розуміли, що це. Слово референдум не звучало, а може вона вже не пам’ятає. У неї хворий на онкологію чоловік і в день референдума вона їздила до нього в лікарню. Тепер, коли вона дивиться відео, вона почула слово «референдум».

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні повідомив , що він також є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2013 року по теперішній час. Коли він йшов на позачергову сесію, то він бачив двох людей в військовій формі із зброєю, в камуфляжі , відзнак у них не було . Сесія була в будинку культури, коли вона почалась , сказали , що це звернення мешканців селища , що вони хочуть провести збори . Тоді був скандал у них з приводу 12 будинків, які ніде не обліковані і він подумав, що збори будуть для них. Він проголосував «за». З рішенням сесії він не ознайомлювався , проголосували і він пішов. Він більше не цікавився і на референдум не ходив. Звернення він не підписував і не пам’ятає , чи вживалось слово «референдум» на сесії.

Свідок ОСОБА_17 засвідчила перед судом, що вона , як депутат приймала участь у позачерговій сесії ОСОБА_3 селищної ради , яка відбулася 07.05.2014 року в будинку культури. На порядку денному було питання про виділення приміщення . ОСОБА_2 вів сесію. Рішення було прийняте більшістю голосів – виділити приміщення за письмовим зверненням громади . Вона бачила людей у військовій формі, факт викрадення ОСОБА_2 їй відомий зі слів. Про створення ДНР їй також відомо. На референдумі вона не була . З самого початку було неправильно , трактовка рішення - слово референдум не звучало. Відео, яке вона побачила , відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_20 також у судовому засіданні повідомила суду, що вона також є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2010 року і дійсно на початку травня 2014 року була позачергова сесія в будинку культури. Біля будинку культури вона бачила людей зі зброєю, але в залі не бачила. ОСОБА_2 повідомив, що від жителів селища надійшло звернення про надання приміщення , в цьому звернені вона не підписувалась. Вона була у рахунковій палаті і коли повідомили , вони порахували - наскільки вона пам’ятає , усі були «за» і сесія закінчилась . 11.05.2014 року вона була у селищі. Потім вона узнала, що люди збирались на референдум , в питання референдуму вона не вникала і не знає чи голосування відповідало чинному законодавству . Коли вони прийшли на сесію бланки вже були готові, вони лише підписували. Що їй давали, те вона і підписувала.

Свідок ОСОБА_10 суду дав свідчення, що він працював юрисконсультом в ОСОБА_3 селищній раді в період з 2013 року по 2016 рік. В квітні- травні 2014 року в їхньому селищі періодично були військові. Явка на позачергову сесію ОСОБА_3 селищної ради була обов’язковою в примусовому порядку. Представникам селищної ради були погрози з боку банд формувань . Розповсюджувалися чутки , що якщо депутати не з’являться на сесію , то з ними будуть розбиратися. Він не пам’ятає, хто йому приніс проект рішення сесії , але з ним узгоджували проект. Йому надали лише проект рішення , він відкрив законодавство і вказав порядок надання приміщення, бо йому надали лише один аркуш паперу і до нього нічого не додали, а згідно з законом прописаний порядок та які документи можуть бути додані. Він був присутній на сесії в будинку культури, біля якого за дверима знаходились невідомі особи. На той момент це погрожувало його життю , тому він пізніше поїхав. Він вже не пам’ятає коли, але у присутності усіх співробітників приїхали люди в масках, його співробітниці Філоненко тикнули автоматом у живіт , забрали комп’ютери, усі папери і поїхали з селища. Ці люди мародерничали.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні дала показання, що вона є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2010 року по теперішній час та була присутньою на позачерговій сесії 07.05.2014 року , яка відбувалася у актовій залі будинку культури. На вулиці вона бачила озброєних людей в камуфляжній формі з автоматами, а в залі були люди спортивної загрозливої статури , молодчики. Голова пояснив , що вони зобов’язані виділити приміщення громаді , якщо вона хоче. Звернення не зачитували , лише показали звернення. Їй , як простому інженеру, не зрозуміла гра слів « голосування» чи «референдум». Вони довірились , юрист також сидів у залі і не заявив протесту , що це не законно. У залі ходили молодчики і психологічна обстановка була не зрозуміла. Серед депутатів були : ОСОБА_20 , ОСОБА_12, ОСОБА_22 , ОСОБА_13 . 11.05.2014 року вона скоріше всього була на присадибній ділянці, на голосуванні не була присутня, рішення сесії не бачила. На той час вони чули із ЗМІ, що було захоплене м. Слов’янськ , в країні був повний безлад. Їй відомо, що рішення сесії не є чинним , доки не підпише голова , а якщо воно не законне, то його надсилають у прокуратуру.

Свідок ОСОБА_22 також підтвердив у суді, що він є депутатом ОСОБА_3 селищної ради з кінця 2010 року і його телефонограмою викликали на позачергову сесію , секретар селищної ради повідомила – термінова сесія, порядок денний не повідомила. Коли він прийшов до будинку культури , то бачив в сторонці людей зі зброєю без відзнак . Люди в залі були агресивно налаштовані , був гул в залі , люди перемовлялись між собою , у залі були люди спортивної статури , ходили по залу і не сідали. Голова ОСОБА_2 відкрив сесію , оголосив порядок денний, що є звернення мешканців про надання приміщення , зачитав звернення , депутати проголосували , він встав і пішов. Рішення прийняли що голосування буде в будинку культури, дату не вказували, лише виділити приміщення. Він голосував «за», бо були вигуки з зали «спробуйте не виділити», він боявся фізичного впливу, звернення він не підписував, його показував ОСОБА_2 , з рішенням не ознайомлювався. Коли виходив із зали була одна думка пітти з цього негарного місця. Голосував за виділення приміщення , про те, що це референдум, він не розумів , але йшла боротьба за владу.

Свідок ОСОБА_23 розповіла у судовому засіданні , що вона також була депутатом ОСОБА_3 селищної ради з 2010 року , на позачерговій сесії , яка відбулася 07.05.2014 року вона не була присутня. Від сусідів їй відомо, що в селищі проводився референдум в будинку культури і казали, що референдум проводиться про визнання самостійності Донбасу. Коли у них в селищі з’явилися військові формування , вона перестала ходити на сесії, бо переживала за своє життя. Коли в селищі проводиться голосування, то зазвичай вона отримувала запрошення на вибори, а на 11.05.2014 року вона запрошення не отримувала, бюлетень не бачила. Про викрадення ОСОБА_2 чула з розмов, але коли і як це було не знає.

Свідок ОСОБА_24 повідомила суду , що вона мешкає у смт. Миронівський і у квітні - травні 2014 року вона перебувала у селищі. В самому селищі на цей час не було представників ДНР, але вона їздила на дачу на хутір ОСОБА_3 і зі сторони м. Бахмута був блокпост. Будинок культури смт. Миронівський не був захоплений . На час сесії і референдуму вона не працювала в бібліотеці будинку культури, там працювала інша особа. На сесії вона не була, але вона бачила відео в Youtube відносно сесії і була дуже здивована , що не було жодного повідомлення відносно цього, щоб люди знали . Спочатку казали, що референдум буде у школі і в будинку культури, а потім в останній момент сказали , що він буде в будинку культури. А папери були на півлиста , на них було два питання, одне питання вона не пам’ятає , пам’ятає друге питання , на якому вона акцентувалась - статус російської мови. Вона негативно відноситься до майдану , як і до ДНР , але її хвилює статус російської мови. Їй було невідомо, що в м. Донецьку вже була створена ДНР. Вона приймала участь у референдумі , але вважала , що це опитування , як більшість людей які прийшли , яких , як їй відомо, не хвилювала доля ДНР, а лише статус російської мови. Під час голосування були депутати, керівники будинку культури , усе начальство. Пізніше їй сказали, що результат голосування був 92 чи 95 %, а раніше такого не було. Представники ДНР були без зброї, вона це бачила , вони навіть жили у них в бібліотеці. Звернення громадян про надання приміщення вона не підписувала.

Свідок ОСОБА_25 засвідчила у судовому засіданні , що з січня 2013 року вона обіймала посаду директора будинку культури в селищі Миронівський. На травневі свята 2014 року вона від’їжджала з селища на поминки матері і вийшла на роботу 06.05.2014 року. Коли вона вийшла на роботу, збиралися люди , розмовляли , вимагали надати будинок культури для референдуму. Вона пояснила їм, що вона не є власником і сказала їм звернутися до селищної ради, бо вона не має права розпоряджатися і слід звернутися до голови селищної ради. 06 чи 07.05. 2014 року вона отримала дозвіл проводити референдум в будинку культури. Дозвіл був з мокрою печаткою вона його віддала слідчому. Референдум проводився в селищі лише в будинку культури, хоча в селищі з 1985 року було три дільниці – школи №10 і 9 і будинок культури. Оскільки школи були в підпорядкуванні Дебальцевського відділу освіти , то вони не дозволили проводити референдум. У всьому селищі були розклеєні аркуші паперу А-4 з текстом «Усі на референдум». Сам текст листків про голосування вона не бачила, але з розмов їй відомо, що там було: «за» чи «проти» Донецької народної республіки. Референдум проходив 11.05.2014 року. Напередодні, 09.05.2014 року святкували день ветеранів було багато заходів , тому вона дуже переживала за матеріальні цінності і забрала у чергової ОСОБА_26 ключі від п’яти кабінетів. Також 11.05.2014 р. чергував сторож ОСОБА_27, він зателефонував їй після 12.00, коли всі пішли. На референдумі , ні працівників, ні ОСОБА_2 , ні керівництва вона не бачила. Вона прийшла, обійшла весь будинок культури, перевірила чи зачинені двері . ОСОБА_3 хлопців не бачила, бачила чоловіка з м. Дебальцеве.

Свідок ОСОБА_28 у суді повідомив, що в той день ,07.05.2014 року він був на сесії ОСОБА_3 селищної ради в будинку культури. Доступ на сесію був вільний і він там був за своєю ініціативою. Військових в день сесії не було. Він зробив зйомку сесії на камеру «Nikon- Р 5100», але не з самого початку і виставив відео в інтернет . Наразі оригінала не має, він його видалив. Сесію проводив ОСОБА_2 , розглядалося питання про референдум. Після сесії в селищі проводився референдум , ставилися питання так чи ні , мабуть було за народну республіку. Люди приходили і брали бюлетені . Він особисто звернення не підписував і на референдумі не голосував. Вперше у смт. Миронівський з’явились озброєні люди наприкінці квітня 2014 року, а викрадення ОСОБА_2 було після референдуму. Він живе поблизу сільради і бачив, як після сесії заносили та виносили папери. Він бачив військових не в день сесії, а в інший день і у них були шеврони ДНР. Перезапис його відео він переглядав , він був гіршої якості, але не був різаний.

Також наявність провини у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

Витягом з кримінального провадження №22016050000000237 від 28.10.2016 року згідно з яким у цей день до ЄРДР були внесені відомості за ст.110 ч.2 КК України відносно того, що на початку травня 2014 року ОСОБА_3 селищний голова Бахмутського р-ну Донецької області ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись у селищі міського типу Миронівський Бахмутського р-ну Донецької області публічно закликав місцевих жителів на проведення незаконного референдуму відносно створення на території Донецької області так званої «Донецької народної республіки», тобто з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України . (т. 1, а.с. 127).

Рішенням ОСОБА_3 селищної ради від 11 листопада 2010 року № УІ/1-1 яким було визнано повноваження ОСОБА_3 селищного голови ОСОБА_2 і депутатів ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання з додатками про результати голосування . (т.1,а с.139-143).

Завіреною підписом ОСОБА_2 та гербовою печаткою ОСОБА_3 селищної ради копією рішення ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року № УІ/60-1 (смт. Миронівський) «Про проведення референдуму» , у якій зазначено : У звязку зі зверненням ініціативної групи жителів селища, враховуючи суспільно-політичну ситуацію в регіоні , згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищна рада вирішила : 1. Дозволити директору ОСОБА_3 палацу культури виділити приміщення комунальної власності у період з 10.05.2014 року до 12.05.2014 року для проведення голосування у смт. Миронівський.2. Контроль щодо виконання даного рішення селищної ради покласти на селищного голову ОСОБА_2. На копії міститься напис «З оригіналом згідно. Селищний голова підпис ОСОБА_2 08.05.2014 року». Копія завірена гербовою печаткою . (т.с.1, а.с.144).

Протоколом огляду від 21.11.2016 року у якому зафіксовано, що у цей день слідчий оглянув вищевказану копію рішення та встановив , що текст рішення вчинений машинописним способом чорнилами чорного кольору, а напис «З оригіналом згідно. Селищний голова підпис ОСОБА_2 08.05.2014 року» виконаний рукописним способом чорнилами синього кольору, відтиск мокрої печатки чорнилами синього кольору із символікою малого гербу України та написом «Україна смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецька область ,ЗКПО 25946404, Миронівська селищна рада м. Дебальцевого Донецької області».(т.с.1,а.с.145-146).

Постановою слідчого від 21.11.2016 року вищевказана копія рішення №УІ/60-1 від 07.05.2014 року , видана свідком ОСОБА_25 під час її допиту 03.11.2016 року щодо виділення приміщення будинку культури у період з 10.05.2014 року по 12.05.2014 року для проведення референдуму у смт. Миронівський щодо питань створення на території Донецької області так званої «Донецької народної республіки» долучена до матеріалів кримінального провадження № 22016050000000237 від 28.10.2016 року у якості речового доказу. Факт видачі копії рішення підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 (т.с.1, а.с.147-148).

Копією розпорядження селищного голови від 04.01.2013 року №4-ОС яким ОСОБА_25 була призначена на посаду директора ОСОБА_3 культури підтверджуються повноваження свідка ОСОБА_25, як директора, що не оспорюється обвинуваченим. (т.с.1,а.с.149).

Ухвалою про дозвіл на проведення обшуку від 22.11.2016 року , якою надано дозвіл на обшук у приміщенні адміністративної будівлі ОСОБА_3 селищної ради за адресою: Донецька обл. , смт. Миронівський, вул. Миру (Леніна), буд.16, а саме у службовому кабінеті ОСОБА_2 та інших приміщеннях з метою відшукання предметів і документів ,що містять сліди злочину та можуть бути використані для встановлення об’єктивної істини . Строк дії ухвали до 21.12.2016 року (т.с.1, а.с.150-155).

Протоколом обшуку із схемою від 14.12.2016 року встановлено, що у цей день у присутності понятих та секретаря Миронівської селищної ради ОСОБА_7 було проведено обшук приміщення ради , складено план-схему приміщень з нумерацією кабінетів , яка долучена до протоколу . В службовому кабінеті №1 – бухгалтерії виконкому виявлено табелі обліку робочого часу за травень 2014 року, квітень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, виготовлені кожен на одному аркуші і в лівому нижньому куті зроблений відтиск печатки виконкому ОСОБА_3 селищної ради, які вилучені , поміщені до пакету № 1,та в подальшому опечатані та скріплені печаткою та підписами учасників слідчої дії. В ході проведення обшуку кабінету №3 , який є службовим кабінетом секретаря Миронівської селищної ради ОСОБА_7 в шафі в папці «Профсоюз» виявлено «Графік надання відпусток ОСОБА_3 селищної ради та її виконавчого комітету у 2014 році » на двох аркушах , затверджений ОСОБА_2 та погоджений з профорганізатором ОСОБА_7 23.12.2013р. , який також поміщений у пакет №1 та в подальшому опечатаний. Також в ході обшуку кабінету №3 в сейфі було виявлено печатку сіро-чорного кольору з відбитком «Україна смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецька область , ЗКПО 25946404, Миронівська селищна рада м. Дебальцевого Донецької області», яка опечатана в пакеті №2. В ході проведення обшуку кабінету №4 , який є службовим кабінетом секретаря-діловода виконкому ОСОБА_3 селищної ради ОСОБА_8 в шафі виявлено Журнал вихідних телефонограм зеленого кольору у прошитому та скріпленому вигляді на 96 аркушах, який також був вилучений . В ході проведення кабінету №8 , який є архівом ОСОБА_3 селищної ради виявлено картонну папку біло-сірого кольору , яка має назву «Матеріали сесій 59-60 ,сторінок 83, май, квітень 2014» , де знаходились документи у прошитому вигляді : «Документи до протоколу 59-ї сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання 24 квітня 2014 року», «Документи до протоколу 60-ї сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання 07 травня 2014 року», які також вилучені та опечатані до пакету №1.(т.с.1 ,а.с.156-160).

У судовому засіданні досліджений протокол 60-ї сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання від 07 травня 2014 року , згідно з яким у переліку прийнятих рішень, які додаються до протоколу 60 позачергової сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання 07.05.2014 року було прийняте рішення «Про проведення референдуму» 07.05.2014 року за індексом УІ/60-1. В ньому також міститься протокол засідання 60-ої позачергової сесії селищної ради УІ скликання від 07 травня 2014 року , в якому вказано, що головою засідання був ОСОБА_2- селищний голова, присутні депутати :ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_19,ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_21, ОСОБА_32, ОСОБА_11, порядок денний : «про проведення референдуму», слухали «про проведення референдуму», доповідав : ОСОБА_2 , селищний голова , доповнили : ОСОБА_13, вирішили: рішення №УІ/60-1 додається, за «17»,проти «немає», утримались «немає». Підписав Селищний голова підпис ОСОБА_2 печатка . До протоколу доданий оригінал рішення ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року № УІ/60-1 (смт. Миронівський) «Про проведення референдуму» , у якому зазначено : У зв’язку зі зверненням ініціативної групи жителів селища, враховуючи суспільно-політичну ситуацію в регіоні , згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищна рада вирішила : 1. Дозволити директору ОСОБА_3 палацу культури виділити приміщення комунальної власності у період з 10.05.2014 року до 12.05.2014 року для проведення голосування у смт. Миронівський. 2. Контроль щодо виконання даного рішення селищної ради покласти на селищного голову ОСОБА_2. (т.с.1, а.с.197-200).

Вивчені у судовому засіданні Документи до Протоколу 60-ї сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання 07 травня 2014 року ( рішення № УІ/60-1 на 26 листах) також містять у собі перелік рішень , протокол засідання позачергової сесії, а також розпорядження селищного голови ОСОБА_2 №31 від 06.05.2014 року «Про скликання позачергової шестидесятої сесії ОСОБА_3 селищної ради УІ скликання, де сказано : відповідно до ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та регламенту селищної ради скликати позачергову шести десяту сесію ОСОБА_3 селищної ради шостого скликання 07.05.2014 року о 13.00 в приміщенні селищного палацу культури. Внести на розгляд сесії перелік питань та затвердити доповідачів (додається). У додатку у якості переліку питань вказане одне питання - «Про проведення референдуму» , доповідачем вказаний лише ОСОБА_2. В документах до протоколу є також список 30 депутатів , з особистими підписами 16 депутатів, які були присутніми на сесії, також список інших громадян на двох аркушах, список запрошених на засідання , серед яких вказані мешканці смт. Миронівський та працівники виконкому: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протокол рахунково-редакційної комісії з зазначенням, що по порядку денному «про проведення референдуму» голосували «за» -17 осіб з урахуванням голосу селищного голови ; порядок проведення сесії , де вказано, що по питанню «про проведення референдуму» виступав ОСОБА_2 та ОСОБА_13, також в документах наявний ще один екземпляр рішення «про проведення референдуму» від 07.05.2014 року за підписом ОСОБА_2, завірений печаткою ОСОБА_3 селищної ради аналогічний за змістом з раніше вивченим судом рішенням. Серед документів також наявні зауваження до проекту рішення ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року юрисконсульта ОСОБА_10, в якому вказано, що це рішення «не відповідає розділу 3 вибори, референдум Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»». (т.с.1, а.с.197-214).

Серед вищезазначених документів до протоколу сесії судом також вивчена світлокопія рішення Дебальцівської міської ради від 05.05.2014 року № УІ/74-1 «Про проведення Референдуму» та рішення №116 від 05.05.2014 року виконавчого комітету Дебальцівської міської ради з відтиском печатки , без підпису, але з посиланням на такий підпис від Міського голови ОСОБА_6 ,з відміткою про отримання факсом 06.05.2014 року та письмове звернення до голови сел. Миронівський м. Дебальцеве ОСОБА_2 , з відміткою про реєстрацію за вх. №02-16б/562 06.05.2014 р. наступного змісту : «Мы, нижеподписавшиеся жители пос. Мироновский, г. Дебальцево, Донецкой области , пользуясь своим конституционным правом, желаем изъявить свою волю в вопросах политической , экономической и социальной жизни граждан , путем определения конституционно-правового статуса Донецкого региона, полностью поддерживаем проведение народного референдума в нашем поселке, инициируемого Советом представителей территориальных громад политических партий и общественных организаций Донецкой Народной Республики , и просим ОСОБА_6 оказать помощь и содействие в его проведении» з доданими на 10 аркушах підписами з зазначенням прізвищ та ініціалів , але без зазначення місця мешкання чи реєстрації жодної із вказаних осіб . (т.с.1, а.с.215-227).

Серед наявних у папці документів до протоколу 60-ої сесії судом також вивчені графіки відпусток та табель обліку робочого часу працівників ОСОБА_3 селищної ради у квітні та травні 2014 року, які підтверджують факт перебування чи відсутності у вказаний період на роботі депутатів ради та селищного голови. (т.с.1, а.с.228-231).

Усі вищезазначені документи, вивчені у судовому засіданні , які були вилучені та опечатані під час проведення обшуку у адміністративній будівлі ОСОБА_3 селищної ради 14.12.2016 року, у встановленому законом порядку були оглянуті та детально описані слідчим у присутності понятих, що відображено у протоколі огляду від 22 грудня 2016 року та постановою слідчого від 22.12.2016 року долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.(т.с.1, а.с.233-241,т.с.2, а.с.30-32).

Протокол огляду речей від 08.02.2017 року засвідчує, що у цей день слідчий оглянув вилучену під час обшуку ОСОБА_3 селищної ради печатку та детально описав її , а саме , що зверху печатки міститься надпис «Виконавчий комітет*Україна смт. Миронівське м. Дебальцеве Донецької області», а при відтисканні печатки встановлено, що вона містить зображення Державного гербу України в центрі та наступний зміст : «Миронівська селищна рада м. Дебальцевого Донецької області* Україна смт. Миронівське м. Дебальцевого Донецької області* КОД ОЗКПО 25946404» ,приклад відтиску зроблений та додається в додатку №1. (т.с.2, а.с.33,34).

Постановою слідчого від 20.03.2017 року вказана печатка долучена до матеріалів кримінального провадження у якості речового доказу (т.с.2, а.с.56,57) та оглянута у судовому засіданні двічі і під час огляду встановлена невідповідність надпису зверху печатки її відтиску , як це вказано у висновку експерта.

У судовому засіданні досліджений протокол огляду від 02.11.2016 року , згідно з яким, у цей день слідчим проведено огляд з використанням персонального комп’ютера (ноутбуку) «Acer Aspire ONE» підключеного до всесвітньої мережі «Інтернет». За допомогою програми інтернет –браузеру «Opera» було здійснено вхід на інтернет-сайт відеохостингу «You.Tube.com», розміщеного за електронною адресою : «http://www.youtube.com». У пошукове поле головної сторінки вказаного інтернет- сайту було введене наступне словосполучення «Мироновка за референдум» і серед списку відеоматеріалів обрано відеоролик під назвою «Мироновка за референдум 07.05.2014 » та проведено його огляд . В ході огляду встановлено, що цей відеоролик було опубліковано в інтернеті 08.05.2014 року тривалістю 6:41хв., і він є відеозаписом позачергової сесії ОСОБА_3 селищної ради Бахмутського району в Донецькій області , на якому зафіксовано виступ селищного голови ОСОБА_3 селищної ради - ОСОБА_2. До протоколу додані зображення стоп-кадрів відеоролика та було зроблено стенограму виступу селищного голови ОСОБА_2, яку мовою оригіналу наведено у додатку №1 даного протоколу . Після проведення огляду відеоролик «Мироновка за референдум 07.05.2014». було завантажено з інтернет-сторінки за електронною адресою: «http://wwwyoutubc.com/watch?...» під назвою «Мироновка за референдум 07.05.2014» у форматі «mp4» та збережено на 3 оптичні диски: компакт-диск CD-R марки Axеnt с/н: LH6109TA20014609 С0, компакт-диск CD-R марки Axеnt, с/н: LH 6110ТА21005687 D2, компакт-диск CD-R марки Axеnt, с/н: LH611ОТА21005791 D 1, які долучено до даного протоколу.(т.с.2, а.с.33-45).

У судовому засіданні також вивчений висновок судової лінгвістичної експертизи за №38/205 від 21.11.2016 року згідно з яким: текст вилученого з інтернету відео файлу , що підлягав дослідженню, є виступом селищного голови смт Миронівський Бахмутського району - ОСОБА_2 перед мешканцями селища. Тематика виступу - голосування громади селища та її депутатів за проведення референдуму; організація референдуму. З досліджуваного тексту конкретно видно безпосередню причетність ОСОБА_2 до організації референдуму. Із назви відеозапису відомо, що голосування за проведення референдуму в смт. Миронівка відбувалося 07.05.2014 року, а 11.05.2014 на території Донецької області проходив референдум про самовизначення Донецької народної республіки, внаслідок чого відбулося проголошення Донецької народної республіки. Отже, очевидно, що відеозапис підтверджує причетність ОСОБА_2 до організації вищезазначеного референдуму, що є дією з метою зміни конституційного ладу, складовою якого є територіальна цілісність та унітарний державний устрій, а також з метою зміни меж території та державного кордону України. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» містяться такі висловлювання з іллокуцією закликів:

«КТО ЗА ДАННОЕ РЕШЕНИЕ ПРОШУ ГОЛОСОВАТЬ!». Автор (ОСОБА_2Д.) закликає присутніх на зборах голосувати (із загального контексту - за проведення референдуму). Характер заклику - прямий експліцитний (виражений вербально), форма вираження - конструкція дієслова в 1 ос.одн. «прошу» та інфінітиву «голосовать», що утворює імперативне речення пом'якшеної категоричності.

«ДАВАЙТЕ ПОДНИМАЙТЕ ВСЕ». «ЧТО ЗА РЕФЕРЕНДУМ ГОЛОСУЕМ, ДА? ДАВАЙТЕ ПОДНИМАЙТЕ ВСЕ!». Дане висловлювання належить не ОСОБА_2, а жінкам у залі, які спонукають усіх присутніх піднімати (руки), щоб схвально проголосувати за проведення референдуму. Характер заклику - прямий експліцитний (виражений вербально) ексклюзивного типу дії (мовець не включає себе до списку адресатів), форма вираження - конструкція модального дієслова у наказовій формі «давайте» та дієслова у наказовій формі - «поднимайте». З огляду на те, що вищезазначені заклики були здійснені під час виступу перед громадою селища, а також поширені в мережі Інтернет, можна стверджувати, що вони є публічними закликами. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» публічні заклики до умисних дій, вчинених з метою зміни меж території України , публічні заклики до умисних дій, вчинених з метою зміни меж державного кордону України та ознаки розпалювання національної та релігійної ворожнечі відсутні. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» ознаки приниження національної честі та гідності відсутні. У виступах осіб на відеозаписі у наданому на дослідження файлі «Мироновка за референдум 07.05.2014» способи реалізації дій, до яких вони закликають відсутні.(т.с.2, а.с.46-64).

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_33 підтвердила постановлений нею експертний висновок та пояснила, що при проведенні експертизи вона брала до уваги відомості з Вікіпедії щодо дати референдуму 11.05.2014 року , які є загальновідомими та врахувала при постановленні висновку, що на відеозаписі мовець (ОСОБА_2Д.) тричі згадує слово референдум та багаторазово вживається слово голосування , як спонукання до референдуму. Використання загально відомих даних з вікіпедії щодо історичних подій відносно створення так званої ДНР та референдуму про самовизначення Донецької народної республіки не суперечить інструкції щодо проведення експертизи . Суд вважає такі пояснення логічними, оскільки експерт врахував загальновідомі історичні факти з вікіпедії , перебіг яких підтверджується іншими міжнародними та національними законодавчими актами щодо створення терористичної організації ДНР і відхиляє доводи сторони захисту щодо незаконності використання даних з вікіпедії при проведенні вищевказаної експертизи .

Як видно із власноруч написаної ОСОБА_2 заяви , 14.12.2016 року він добровільно видав свій паспорт громадянина України , серія та номер ВТ 140621, виданий 24 жовтня 2014 року, який згідно з протоколом огляду від 15.12.2016 року оглянутий слідчим , постановою слідчого від 20.03.2017 року визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження і в подальшому оглянутий у судовому засіданні (т.с.1,а.с.186-188).

Висновком № 57 від 09.03.2017 року фотопортретної експертизи встановлено, що на фото у паспорті громадянина України , серія та номер ВТ 140621, виданого 24 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та на відеозаписі «Мироновка за референдум 07.05.2014» зображена одна і та сама особа.(т.с.2, а.с.65-69).

Досліджений у судовому засіданні висновок №16/4 від 14.02.2017 року фоноскопічної експертизи з додатками (двома оптичними дисками , копією протоколу огляду відеофайлу в інтернеті від 02.11.2016 р., копіє протоколу про отримання зразків усного мовлення ОСОБА_2 від 22.12.2016 року) підтверджує, що у відеозаписі розмови , яка міститься на компакт-диску CD-R марки Axеnt, с/н: LH611ОТА21005791 D1, файл «Мироновка за референдум 07.05.2014, mp4», присутнє усне мовлення гр. ОСОБА_2. Слова і фрази , які належать ОСОБА_2 позначені у додатку №2 індексом Д1 . З додатку вбачається, дослівний зміст того, що було сказано ОСОБА_2 і відображено на відео файлі відносно проведення референдуму :

« ..на решение исполкома и решение сессии, вот написали, в соответствии с вот этими вот. Как было обращение ко мне. Одно к одному… Вот. Да, там будет вынесен... э-э, мы можем только так, вот, э-э, объявить этот, в то время, как это будет вопрос выноситься. Да? А сейчас вот, как было обращение, подобно тому мы написали свое решение сессии. Хотят люди.... Мы должны, э-э, я считаю, что мы должны им предоставить такую возможность….Да. А здесь вот предоставить помещение, там оборудование и все остальное, что необходимо здесь…Еще будут какие-то?.. Нет? Не будет никаких, да? Так, у меня есть здесь. Тогда ставлю на голосование. Кто за данное решение?.. Так. Вы уже голосуете или что? Кто за данное решение, прошу голосовать! Кто «за»? Семнадцать человек. Шестнадцать депутатов и я семнадцатый. Уважаемые коллеги, значит, кто «за» ..? Спасибо. Кто «против»? «Воздержались»? Принято единогласно. Уважаемые депутаты, у нас... вопрос исчерпан. Мы рассмотрели, приняли решение. Цель, э-э, для создания чего мы, э, собрал вас на сегодня нынешнюю сессию. Мы выполнили свою задачу. Поэтому... Уважаемые жители поселка, разрешите мне сказать слово. Э, я хочу сказать вот что.... Значит, у нас в поселке будет организовано два избирательных участка... или как, участка…на которых будут проходить, э-э, референдум, голосование, да? Это будет десятая школа... и, э-э, ДК. Значит, обычно у нас было три участка... и была девятая школа. Значит, те жители, которые голосовали свое время в девятой школе, голосуют здесь, в ДК. Те, которые до этого голосовали в десятой школе, голосуют в десятой школе. Теперь еще такое, большая вам просьба. Для того, чтобы нормально организовать это проведение... голосование, да? Э-э, есть люди, которые, по физическим возможностям не могут прибыть на участки. Поэтому, если у вас есть такие, ну дайте хоть информацию.... А вообще (нерозбірливо) пишется заявление... э-э, обращаются к, э-э, председателю комиссии с просьбой организовать... (такого-то - такого-то, по такой-то причине он не может явиться) организовать голосование на дому. Поэтому нужна от вас эта информация. Кому давать? Давайте так: вы можете подходить к нам в исполком, э, передавать эту информацию, э-э, вот, ОСОБА_8 у нас секретарь нашего исполнительного комитета. Вот. А мы уже передадим, э-э, те, которые инициативная группа, которые именно занимается выборами, то есть проведением….референдума. Я тогда (нерозбірливо) передам. (нерозбірливо) пока я не знаю, здесь есть? Я пока не вижу (нерозбірливо) избирательной комиссии, ну, комиссии (нерозбірливо) я их не вижу, этих людей, э, здесь, в зале. Ну, вот, мне подсказывают, на пять часов они будут собираться, я им в пять часов передам вот эти все списки. Это (нерозбірливо) . Там адрес, все, фамилия, кто хочет проголосовать на дому.... Все. Ну и все. Я щас (нерозбірливо) …Значит, с восьми... с восьми-ноль-ноль до двадцати двух-ноль-ноль. Только большая просьба, э-э, просьба, приходите пораньше…. Уважаемые жители поселка. Для того чтоб участвовать в референдуме, вы обязаны прийти с паспортом.» (т.с.2, а.с. 75-87).

Як доведено вивченим у судовому засіданні висновком почеркознавчої експертизи №28 від 11.01.2017 року : підпис від імені ОСОБА_2 в документі «Рішення ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року № УІ/60-1» виконаний ОСОБА_2. Підпис під резолюцією від імені ОСОБА_2 в документі : звернення місцевих мешканців (вх. №02-16б/562 від 06.05.2014 р.) виконаний ОСОБА_2. (т.с.2, а.с.88-90.).

Дослідженим у суді висновком № 54 від 10.02.2017 року почеркознавчої експертизи підтверджується, що підпис від імені ОСОБА_2 в документі: «Протокол засідання 60-ої позачергової сесії селищної ради УІ скликання від 07 травня 2014 року» виконаний ОСОБА_2, підпис від імені ОСОБА_2 в документі: телефонограма № 41 від 06 квітня 2014 року, яка приклеєна на сторінці 74 журналу вихідних телефонограм №02-18, розпочатий 16.11.2011 року, виконаний ОСОБА_2.(т.с.2, а.с.91-94).

У судовому засіданні оглянутий даний журнал , як пояснила свідок ОСОБА_8 текст телефонограми виконала вона, але зробила описку в даті, вказавши 7 квітня 2014 року замість 7 травня 2014 року, хоча при виклику вказувала вірно і сесія відбулася 07.05.2014 року.

Судом оглянутий у судовому засіданні висновок № 86 від 16.03.2017 року технічної експертизи згідно з яким : 1. Відбиток печатки «Україна смт. Миронівське м.Дебальцеве Донецька область, КОД ЗКПО 25946404 Миронівська селищна рада м.Дебальцевого Донецької області» в документах, а саме в рішенні ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року №УІ/60-1 та в протоколі засідання 60-ї позачергової сесії ОСОБА_3 селищної ради VI скликання від 07.05.2014, нанесені за допомогою форми високого друку - кліше, яке виготовлене з додержанням правил фабричної технології.

2. Відбиток печатки в наданих документах, а саме в рішенні ОСОБА_3 селищної ради від 07.05.2014 року №УІ/60-1 та в протоколі засідання 60-ї позачергової сесії ОСОБА_3 селищної ради VI скликання від 07.05.2014, нанесено печаткою кліше якої надано на дослідження.(т.с.2, а.с.95-98).

Як зафіксовано у протоколі огляду від 22.11.2016 року , у цей день слідчим оглянуті матеріали кримінального провадження №12014050000000109 від 13.08.2014 року і в ході огляду документів вони скопійовані , завірені підписом слідчого та печаткою «Служби безпеки України», а також інформація, яка міститься на оптичних дисках скопійована на інші оптичні диски , номера яких переписані , які опечатані паперовою биркою з підписом слідчого , завіреного печаткою та долучаються до цього протоколу огляду. (т.с.2, а.с. 130-189).

Відповідно до висновку експертизи № 4237 від 26.05.2016 року словосполучення «державна самостійність» означає – стан, коли певна територія не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядковується, не є підлеглою кому -, чому-небудь як окрема незалежна держава. У тексті «ОСОБА_15 про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки» та в його контекстуальному оточенні міститься інформація, яка свідчить про те, що саме він є тим самим документом, про який ідеться в тексті «Бюлетеня для голосування на референдумі». У своїй сукупності тексти «ОСОБА_15 про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки» та «Бюлетеня для голосування на референдумі» мають іллокацію заклику до певних територіальних змін, а саме – до створення на території Донецької області України суверенної держави, яка матиме назву «Донецька народна республіка». (т.с.2, а.с.153-163).

Як встановлено у висновку експерта №1 від 15.03.2016 року територіальні межі, які контурно зображені на так званому бюлетені для голосування на незаконному референдумі 11.05.2014 року, повністю співпадають із адміністративними кордонами Донецької області, визначеними 03.06.1938 року по її утворенню.(т.с.2,а.с.146-148).

Протоколом огляду від 18.06.2016 року підтверджується , що у цей день слідчим оглянутий відеозапис , що публікується в інтернеті під назвою «Донецк Принятие Декларации о независимости , назначении референдума 07.04.2014 г.» тривалістю 58 хв. 32 сек., зроблена копія відеозапису на оптичний диск та стенограма відеоматеріалу, які вивчені у судовому засіданні та судом проглянутий відеозапис даних подій (т.с.2, а.с.164-189).

Суд вважає безпосередньо досліджені вищенаведені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Суд не бере до уваги інші докази, досліджені в судовому засіданні, які стосуються вилучених, а потім повернутих мобільних телефонів ОСОБА_2, оскільки вони не мають доказового значення щодо обвинувачення і на їх важливості для прийняття рішення по справі не наполягала сторона захисту ,обґрунтовуючи свої заперечення відносно висунутого обвинувачення.

Судом встановлено з проглянутого у суді відеозапису та є загальновідомим, що з 7 квітня 2014 року у Донецькій області діє стійке ієрархічне об'єднання - організація, так звана «Донецька народна Республіка», створена всупереч інтересам Держави Україна, учасники якої на території України займаються залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та скоєнням інших злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, ОСОБА_5 Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Суд враховує також Звернення Верховної ОСОБА_5 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_34 Європи, Парламентської ОСОБА_34 НАТО, Парламентської ОСОБА_34 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_34 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної ОСОБА_34 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.

Узагальнюючи вищевикладене, слід прийти висновку, що необхідність у визнанні так званих «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями будь яким нормативно - правовим актом відсутня та не передбачена чинним законодавством.

Більш того, державою Україною так звані «ДНР» та «ЛНР» визнано терористичними організаціями, що зазначено у вищевказаній постанові Верховної ОСОБА_34 України від 27 січня 2015 року.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Розділом І Конституції України визначені загальні засади територіального устрою України, а порядок зміни меж території та державного кордону України у розділі III Конституції України. Так, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава (стаття 1). Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою, її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2). Носієм суверенітету в Україні є народ (стаття 5). Захист суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу (стаття 17). Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом (стаття 73). Всеукраїнський референдум призначається Верховною ОСОБА_34 України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, або проголошується за народною ініціативою на вимогу не менше як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менше як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області (стаття 72).

Порядок проведення всеукраїнського референдуму також регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум», положеннями ч. 4 ст. 14 котрого визначено, що виключно Верховна ОСОБА_34 України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.

Обіймаючи посаду селищного голови з 2010 року , маючи вищу освіту та усвідомлюючи положення і вимоги вищевказаних норм законодавства ОСОБА_2 розумів протиправність своїх умисних дій, вчинених на користь так званої ДНР з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом активного сприяння організації проведення незаконного референдуму для збільшення території незаконно захопленої на початку квітня 2014 року так званою Донецькою народною республікою.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення у встановленому судом обсязі повністю доведена, а саме що ОСОБА_2 умисно вчинив дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинене особою , яка є представником влади , і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 110 КК України.

Не визнаючи свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину ОСОБА_2 фактично не оспорює факт організації ним та проведення позачергової сесії ОСОБА_3 селищної ради VI скликання 07.05.2014 та реальні події які там відбувалися , обґрунтовуючи це тим , що звернулись місцеві жителі з проханням провести місцевий референдум. При цьому він наполягав , що питання про політичний , економічний та соціальний та культурний розвиток не розглядалося, що спростовується текстом вивченого судом звернення, на якому ОСОБА_2 власноруч написав візу, а значить читав його. Вказане звернення , хоча і містить підписи, прізвища та ініціали якихось осіб, але не містить жодної вказівки, що хоча б один із громадян є мешканцем саме смт ОСОБА_3 та мешкає за певною адресою, відсутні також відомості про так звану «ініціативну групу» , про яку йде мова під час сесії але з промови ОСОБА_2 на сесії вбачається, що він обізнаний про те, що така група існує і що вона буде займатися референдумом. Одночасно з посиланням на «місцевий референдум» ОСОБА_2 у суді наполягав , що не було ніякого референдуму , на сесії розглядалося питання лише для надання приміщення клубу для проведення голосування і йому були невідомі питання , які будуть там . Однак сам текст звернення містить у собі прохання сприяти проведенню референдуму «путем определения конституционно-правового статуса Донецкого региона» «инициируемого Советом представителей территориальных громад политических партий и общественных организаций Донецкой Народной Республики».

Судом були ретельно досліджені обсяг, зміст та межі наданих ОСОБА_2 службових повноважень, визначених не тільки Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», але і Конституцією України та підзаконними актами . Судом було визначено правовий статус ОСОБА_2 який обіймав посаду ОСОБА_3 селищного голови, і межі його повноважень, згідно з якими, виконуючи обов'язки по здійсненню керівництва виконавчим комітетом селищної ради, по управлінню (розпорядженню) майном комунальної власності, він постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції (обов'язки) службової особи, наділеної правами і обов'язками по здійсненню функцій органів місцевого самоврядування, відповідно до яких він має право давати обов'язкові для виконання вказівки громадянам, установам і організаціям, тобто був представником влади. При цьому згідно з встановленим порядком він повинен був вивчити зауваження юриста Петруновського Ю. відносно проекту рішення, який вказав , що це рішення не відповідає розділу 3 вибори, референдум Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак він знаючи про ці зауваження , діючи умисно та усвідомлюючи характер своїх злочинних дій прийняв звернення , яке повністю не відповідало закону та терміново призначив позачергову сесію на якій прямо закликав до голосування за проведення референдуму , посилаючись , що це нібито обов’язок , особисто проголосував за його проведення, пообіцяв в подальшому сприяти наданням приміщень та облаштування для його проведення,визначив час його проведення з 08.00 до 22.00 та просив мешканців прийти раніше та обов’язково з паспортом. При цьому ОСОБА_2 добре усвідомлював, що з врахуванням того , що прийняте рішення він протягом трьох днів відвіз до Дебальцевської прокуратури , тож у зв’язку із терміновим призначенням референдуму на 11.05.2014 року проведення референдуму буде здійснене ,навіть якщо з часом його відмінять . Суд зазначає, що вчиняючи умисні протиправні дії по незаконному сприянню організації та проведенню референдуму про майбутнє «Донецької народної республіки» , ОСОБА_2 усвідомлював явний характер свого виходу за межі наданих йому законом повноважень , що свідчить про його лояльну налаштованість до терористичної організації ДНР . Крім того, він усвідомлював, що вчинення ним злочинних дій стало можливим виключно завдяки його посаді та наданим законом йому владних повноважень селищного голови .

При цьому суд зазначає, що наявне в досліджених судом документах до протоколу 60-ої сесії ОСОБА_3 селищної ради VI скликання 07 травня 2014 року» та «Протоколу 60-ої сесії ОСОБА_3 селищної ради VI скликання 07 травня 2014 року» , так зване звернення мешканців смт. Миронівский Донецької області, не відповідає ст.ст. 1, 5, 8 ЗУ «Про звернення громадян» (Вводиться в дію Постановою ВР № 394/96-ВР від 02.10.96 ) із наступними змінами, чинного на час вчинення злочину , що було добре відомо ОСОБА_2 , оскільки він постійно розглядав такі звернення як селищний голова.

Як встановлено у ст. 1 вказаного ЗУ «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально- економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення і відповідно до ст. 5 закону звернення може бути усним чи письмовим, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Проте звернення, яке оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження. Згідно з ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Даючи оцінку зверненню, яке прийняв та передав на розгляд позачергової сесії ОСОБА_3 селищний голова ОСОБА_2, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення , що , добре знаючи вимоги чинного законодавства та діючи незаконно, свідомо і умисно ОСОБА_2 прийняв звернення та спрямував для розгляду на сесії виконкомом ОСОБА_3 селищної ради, яка відбулась 07.05.2014 р. і більш того у своїй промові на сесії спонукав депутатів прийняти незаконне рішення про надання приміщення для референдуму , стверджуючи, що вони зобов’язані це зробити згідно з законом.

У судовому засіданні сторона захисту посилалася, що стороною обвинувачення не доведений факт проведення саме незаконного референдуму, на який було винесено питання «Чи підтримуєте ОСОБА_4 про державну самостійність Донецької народної республіки?», з подальшим складанням та підписанням протоколів про його результати та їх передачею представникам терористичної організації «ДНР» . Однак аналіз вищезазначеного звернення, де є пряме посилання на референдум ДНР , який є загальновідомим фактом , та показань свідків підтверджує, що у селищі 11.05.2014 року проводився саме цей референдум , оскільки іншого референдуму на території України не проводилось , а тому бланки та всі інші документи пов’язані з даним референдумом не могли бути зразку встановленого Державою Україна . Так свідок ОСОБА_9 розповіла , що на сесії розглядалося питання про надання приміщення для проведення референдуму. Їй відомо, що на референдумі стояло питання про те, щоб дати статус самостійності області. Робітники виконкому не готували проект рішення, готувала ініціативна група. Свідок ОСОБА_13 повідомила у судовому засіданні , що у вказаний період вона знала, що є заворушення , по телевізору бачила , що відбуваються якісь події. Їй було відомо , що в м. Донецьку було створене ДНР . Свідок ОСОБА_14 розповів суду, що 11.05.2014 року було голосування, яке саме питання було він точно не знає, але надання більше прав Донбасу , російська мова, самостійність регіону. Свідок ОСОБА_15 розповів суду, що на сесії розглядали одне питання – про надання приміщення будинку культури для голосування про особливий статус Донбасу . Голосування було про особливий статус Донецької області в Україні. Свідок ОСОБА_22 також підтвердив у суді, що він голосував за виділення приміщення , про те, що це референдум, він не розумів , але йшла боротьба за владу. Свідок ОСОБА_23 розповіла , що від сусідів їй відомо, що в селищі проводився референдум в будинку культури і казали, що референдум проводиться про визнання самостійності Донбасу. Свідок ОСОБА_25 засвідчила у судовому засіданні, що у всьому селищі були розклеєні аркуші паперу А-4 з текстом «Усі на референдум». Сам текст листків про голосування вона не бачила, але з розмов їй відомо, що там було: «за» чи «проти» Донецької народної республіки. Референдум проходив 11.05.2014 року. За таких обставин суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_24, яка суду повідомила , що у бюлетені нібито було питання про статус російської мови і вважає , що вони не відповідають дійсності, оскільки не знайшли свого доказового підтвердження у судовому засіданні. Інші свідки зазначили, що вони участь у так званому «референдумі» не приймали. Оцінюючи показання свідків суд також враховує, що усі свідки, крім ОСОБА_25 на даний час продовжують проживати у смт. Миронівський , яке знаходиться поблизу лінії розмежування , де ситуація і на даний час є складною, що також певною мірою позначилося на показаннях свідків, які переживають за своє майбутнє , проживаючи у такій зоні . Окрім цього свідок ОСОБА_10 пояснив у суді , що йому жаль ОСОБА_2, бо він вважає, що ОСОБА_2 дуже постраждав від тих заходів, які проходили .

У якості доказів правомірності дій обвинуваченого ОСОБА_2 стороною захисту надане Рішення Донецької обласної ради №6/29-704 від 03.03.2014 року «Про суспільно-політичну ситуацію в Донецькій області» , яке значиться чинним на офіційному сайті Донецької обласної ради в інтернеті. В якому зазначено , що з врахуванням вимог мешканців Донецької області , висловлених на мітингах, рішення органів місцевого самоврядування Донецької області відносно суспільно-політичної ситуації в регіоні, з метою відстоювання загальних інтересів територіальних громад Донецької області , керуючись статтями 7,10,140,144 Конституції України, статтями 10,43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласна рада вирішила : 1.Підтримати народні ініціативи мешканців Донецької області , висловлених на мітингах, які проводяться в Донецькій області: 1.1 Про проведення референдуму на території Донецької області в порядку, встановленому законом (т.с.3, а.с.159-163). Прокурором у судовому засіданні зазначено, що це рішення було опротестовано прокуратурою та оскаржене до адміністративного суду , де дія вказаних пунктів рішення ради (п.1.1,2,7 ) спочатку була ухвалою суду від 09.04.2014 року негайно зупинена і надалі вони були скасовані постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року , а потім постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року.(т.с.3, а.с . 200-216).

Даючи оцінку доводам сторін відносно можливості застосування цього рішення суд зазначає, що це рішення не може бути доказом правомірності дій обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки в ньому зазначено «про проведення референдуму на території Донецької області в порядку, встановленому законом » , а станом на день розгляду так званого «звернення громадян» 07.05.2014 року м. Донецьк вже було захоплене нелегітимною так званою ДНР з 07.04.2014 року , про що було відомо усім мешканцям із ЗМІ , більше того в тексті отриманого ОСОБА_2 звернення не містилось посилань на рішення обласної ради, там прямо вказувалось : «проведение народного референдума в нашем поселке, инициируемого Советом представителей территориальных громад политических партий и общественных организаций Донецкой Народной Республики» , тож ОСОБА_2 було достовірно відомо із звернення , хто звернувся з проханням про проведення референдуму , що це з так званої ДНР , до того ж , як він пояснював на сесії , рішення сесії було складене «Как было обращение ко мне», тобто саме до нього було надане це звернення і рішення сесії задовольняло це звернення.

Суд звертає увагу на ту обставину , що як пояснила у суді свідок ОСОБА_25 зазвичай голосування проводили на трьох дільницях у двох школах та будинку культури, але оскільки школи були в підпорядкуванні Дебальцевського відділу освіти , то вони не дозволили проводити референдум . Тож доводи ОСОБА_2 про те, що він вчинив незаконні дії під тиском ,а не з лояльності , спростовуються фактичними подіями, згідно з якими референдум проводився лише у ОСОБА_3 культури з дозволу селищної ради згідно прийнятого за його сприяння рішення. Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він нібито діяв під тиском та погрозами не знайшли свого доказового підтвердження у судовому засіданні і суперечать його ж показанням відносно того, що він вважає , що не порушував жодним чином закон, а значить не було підстав для погроз та тиску . Факт нібито його викрадення 13.06.2014 року та перебування у Безлєра , як пояснив сам ОСОБА_2, мав місце вже після референдуму і судом не може бути врахований, оскільки суду невідомі причини та фактичні обставини такого викрадення та наступного звільнення ОСОБА_2 , яке відбулося вже після референдуму. Зв’язок між даними подіями не встановлений.

Тому показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо непричетності до вчинення злочину суд визнає неправдивими і даними з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене, а тому відхиляє їх . Ці твердження повністю спростовуються вищенаведеними належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема показаннями самого обвинуваченого щодо перебігу подій та показаннями свідків , які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище письмовими доказами, проглянутими відеозаписами та іншими речовими доказами по справі, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів. Підстав для обмови свідками обвинуваченого не встановлено.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ( ч.5 ст. 9 КПК України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

На підставі детально досліджених судом доказів, суд прийшов до висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, кваліфікацію якого суд зазначив вище , обвинувачений винний у його вчиненні та підлягає покаранню.

Згідно з роз’ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання», а згідно з п. 2 цієї самої Постанови Пленуму Верховного Суду України «Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах , встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом... менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд при призначенні ОСОБА_2 покарання, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий , має постійне місце проживання, одружений, працює селищним головою, характеризується позитивно , має на утриманні матір похилого віку, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2, обіймаючи посаду селищного голови і будучи представником влади , вчинив тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, що за своїм видом носить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян.

Жодні обставини, що пом’якшують покарання відсутні.

Фактично, у вчиненому злочині обвинувачений ОСОБА_2 жодним чином не розкаявся, жодного жалю з приводу своїх протиправних дій та осуду своєї поведінки, протягом усього часу здійснення кримінального провадження він не висловив, ніякої допомоги правоохоронним органам, у встановленні обставин даної справи не надавав.

При цьому, ОСОБА_2 , добре знаючи, що відео з фіксуванням сесії , де він, як селищний голова , тобто представник влади , закликає присутніх на зборах голосувати за надання приміщення та обладнання для незаконного референдуму на користь ДНР тривалий час знаходиться в інтернеті у загальному доступі необмеженого кола осіб , навпаки оспорює пред’явлене та доведене у суді обвинувачення, безпідставно стверджуючи, що він жодним чином не порушував закон, що свідчить про те, що на даний час він так і не усвідомив тяжкості та наслідків, які спричинив вчинений ним злочин .

За таких обставин, сам по собі факт наявності на його утриманні матері похилого віку , на який посилається ОСОБА_2 не може бути підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки ця обставина жодним чином не завадила йому вчинити тяжкий злочин, а отже жодним чином не знижує його суспільної небезпеки.

Крім того, за фактичної відсутності пом’якшуючих обставин, зважаючи лише на наявність на утриманні матері похилого віку , яка хоч і не оспорюється стороною обвинувачення, але документально не підтверджена стороною захисту , є неможливим і застосування вимог ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити реальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 110 КК України, що буде сприяти його виправленню та попередить вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинене кримінальне правопорушення покарання у виді позбавлення волі, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо його особи і наданих йому владних повноважень та суспільної небезпечності вчиненого діяння не можливо без ізоляції від суспільства, і вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд при призначенні покарання виходить не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язані з призначенням покарання, що здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри.

Суд враховує , що подія злочину відбулася 07.05.2014 року , а зміни щодо можливого застосування конфіскації майна у ч.2 ст.110 КК України були внесені згідно із Законом України № 1689-VII від 07.10.2014 і тому приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст.59 КК України і не призначає обвинуваченому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів та проведення по справі судових експертиз обґрунтовані доказами і підлягають стягненню з засудженого на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

29.08.2018 року ОСОБА_35 Верховного Суду прийняла рішення щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання). Прийняте рішення про те, що ч. 5 ст. 72 КК України про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є нормою матеріального кримінального права, а не кримінального процесуального права.

ОСОБА_35 Палата ВС констатувала, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року.

Отже ОСОБА_2 слід зарахувати в строк призначеного покарання строк перебування під вартою з 14.12.2016 року до дня постановлення вироку включно із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки призначається покарання у виді позбавлення волі і суд не вбачає обґрунтованих підстав для його зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370,373, 374,376 КПК України,суд -

засудив :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 обчислювати з дати його затримання 14 грудня 2016 року.

Згідно з ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахувати ОСОБА_2 в строк призначеного покарання строк перебування під вартою з 14.12.2016 року до дня постановлення вироку - 26 березня 2019 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань № 6» Південно –східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертизи відео - звукозапису - 9037,40 грн. (висновок № 16/4 від 14.02.2017 року); за проведення комп'ютерно-технічної експертизи - 1584,00 грн. (висновок № 76 від 06.03.2017 року); за проведення портретної експертизи - 1188,00 грн. (висновок № 57 від 09.03.2017 року); за проведення почеркознавчої експертизи - 1848,63 грн. (висновок № 28 від 11.01.2017 року); за проведення почеркознавчої експертизи - 1683,00 грн. (висновок № 54 від 10.02.2017 року); за проведення технічної експертизи - 2476,00 грн. (висновок № 86 від 16.03.2017 року).

Речові докази по справі – після набрання чинності вироком суду - журнал вхідної кореспонденції ОСОБА_3 селищної ради №07-31 на 96 аркушах; оригінали: протоколу 60-ої сесії ОСОБА_3 селищної ради на 4 аркушах та документів до протоколу 60-ої сесії ОСОБА_3 селищної ради на 27 аркушах та печатку, які зберігаються в матеріалах справи повернути Міронівський селищній раді, оптичні диски з відеозаписами зберігати в матеріалах кримінальної справи, паспорт засудженого ОСОБА_2, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, передати до ДУ «Бахмутська установа виконання покарань № 6» для долучення до матеріалів особової справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2- з моменту отримання його копії.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя О.П.Харченко.