Ухвала суду № 80706347, 25.03.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/1045/19

Провадження № 4-с/225/8/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Солодкої Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», заінтересовані особи – головний державний виконавець Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, ОСОБА_2, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві,

ВСТАНОВИВ:

Уповноважений представник ПАТ «РОДОВІД БАНК»» звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову головного державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.01.2019 р. у виконавчому провадженні № 51335490 з примусового виконання виконавчого листа № (2/225/1293/2014) виданий 27.04.2015 Дзержинським міським судом Донецької області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Д048/АК-00012.08.2 від 17.09.2008 року в розмірі 24699,30 доларів США та 2218674,93 грн.

В обґрунтування заявленої скарги посилається на те, що на підставі виконавчого листа по справі № 2/225/1293/2014, який виданий 27.04.2015 року Дзержинським міським судом Донецької області, державний виконавець Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрив виконавче провадження № 51335490 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» про стягненнязаборгованості за кредитним договором №Д048/АК-00012.08.2 від 17.09.2008 року в розмірі 24 699, 30 (двадцять чотири тисячі шістсот дев’яносто дев’ять доларів США, 30 центів) доларів США та 2 218 674, 93 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні, 93 копійок) гривень, а також судового збору в розмірі 3654,0 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки подальше проведення виконавчих дій неможливо, у зв’язку з тим, що боржний зареєстрований у м. Донецьк, тобто на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО.

Заявник вважає, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», чим суттєво перешкоджено процесу виконання виконавчого провадження, а саме не здійснені усі необхідні дії, які передбачені вказаним Законом. Вважає, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа винесена передчасно та неправомірно, а тому підлягає скасуванню, а виконавче провадження – відновленню.

Представник заявника в судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Головний державний виконавець Гринько С.О. у судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).)

Як встановлено судом, 27.04.2015 року Дзержинським міським судом Донецької області був виданий виконавчий лист за результатом розгляду цивільної справи (провадження № 2/225/1293/2014) за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" відділення «Донецьке регіональне управління» АТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (04136, м.Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, , ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) суму заборгованості за кредитним договором №Д048/АК-00012.08.2 від 17.09.2008 року в розмірі 24 699, 30 (двадцять чотири тисячі шістсот дев’яносто дев’ять доларів США, 30 центів) доларів США та 2 218 674, 93 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні, 93 копійок) гривень, а також судового збору в розмірі 3654,0 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн.

Постановою головного державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 24.01.2019 року по виконавчому провадженню № 51335490 повернуто стягувачу виконавчий документ про стягнення боргу в розмірі 24 699, 30 (двадцять чотири тисячі шістсот дев’яносто дев’ять доларів США, 30 центів) доларів США та 2 218 674, 93 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні, 93 копійок) гривень з ОСОБА_2 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що Законами України «Про боротьбу з тероризмом», «Про тимчасові заходи на період проведення анти терористичної операції» та ін. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення анти терористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Подальше проведення виконавчих дій неможливе у зв’язку з тим, що боржник зареєстрований у м. Донецьк, тобто на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО.

Копія даної постанови була направлена стягувачу та отримана їм 05.02.2019 року. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюється іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.

Таким чином, державним виконавцем проводяться дії для виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржник

При винесенні зазначеної постанови державний виконавець керувався п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», але конкретних мотивів з приводу боржника у оскаржуваній постанові не навів.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» - протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб’єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об’єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)Закону України"Про іпотеку".

Разом з тим, мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов’язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Державним виконавцем не зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві та не надано суду доказів про те, що ним було вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень та здійснено заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, тобто не спростовано тверджень заявника, викладених у скарзі, не зазначено, які саме заходи вживались, та що вичерпано всі можливі заходи для повного виконання рішення суду.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника (ч. 2 ст. 451 ЦПК України).

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що державним виконавцем не вжито належних і допустимих заходів для належного виконання рішення суду, як це передбачено п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статтею 18 Закону України " Про виконавче провадження", а тому не було наявних підстав, передбачених ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" до повернення виконавчого листа стягувачу. Отже, за вказаних обставин, заявлені скаржником вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5, 13, 447-453 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Cкаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1/3, код ЄДРПОУ 14349442) на дії державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 20), заінтересована особа: ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) - задовольнити.

Визнати рішення головного державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 51335490 від 24.01.2019 року неправомірним.

Постанову головного державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні 51335490 від 24.01.2019 року – скасувати.

Зобов'язати державного виконавця Ленінського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження №51335490 за виконавчим листом № 2/225/1293/2014 від 08.12.2014 року, виданого Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (04136, м.Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, , ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) суму заборгованості за кредитним договором №Д048/АК-00012.08.2 від 17.09.2008 року в розмірі 24 699, 30 (двадцять чотири тисячі шістсот дев’яносто дев’ять доларів США, 30 центів) доларів США та 2 218 674, 93 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні, 93 копійок) гривень, а також судового збору в розмірі 3654,0 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд (Перехідні положення п. п.15 ,15.5) протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М. Скиба