Рішення № 80705628, 19.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43608/18

Провадження № 2/761/2974/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є донькою відповідача. Рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 18 квітня 2001 року стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання ОСОБА_6, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 24 січня 2001 року і до досягнення нею повноліття та на додаткові витрати на її лікування в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 24 січня 2001 року, до зміни стану її здоров'я. На підставі даного рішення, Ленінградським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-1268 від 23 листопада 2009 року. Однак, відповідач не сплачував в повному обсязі аліменти на її утримання, що значно ускладнювало її життя. На даний час, позивачу виповнилося 23 роки. З дитинства їй було встановлено діагноз - «епісиндром резид-органічного ґенеза з частими приступами» та перебувала на «Д» обліку у невропатолога, що підтверджується довідкою № 158 від 24.10.2000. Також її хворобливий стан підтверджується історією хвороби № 25490 від 11.11.1999 року, витягами з історії хвороби № 2027, № 2073, № 988, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 73, № 4371, № 7575, № 15564, № 7651, № 13456, 8861, 846,8933,11238 та було встановлено II групу інвалідності. 28 листопада 2017 року Солом'янською міжрайонною МСЕК було видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0969021, в якій визначено безстроково III групу інвалідності з 01.01.2018, причина інвалідності - з дитинства, видано посвідчення серії НОМЕР_2, було призначено державну соціальну допомогу в розмірі 1161,60 грн. щомісяця. 27 березня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норкою Є.В. було видано довідку - розрахунок заборгованості з аліментів з 17 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2013 року, розмір якої склав 89928,40 грн. Проте відповідач добровільно аліменти не сплачує, хоча йому достеменно відомо про стан здоров'я доньки. Зазначає, що вона потребує постійного лікування та витрачає значні грошові кошти на придбання лікарських препаратів, беручи грошові кошти в борг. На неодноразові прохання про допомогу він не реагував. Відповідач являється матеріально забезпеченою людиною, отримує значні доходи, однак матеріально не допомагає, на підтвердження чого позивач надає відповідні витяги. Тобто, відповідач має змогу надавати грошову допомогу на її утримання, без погіршення свого матеріального становища, однак свідомо ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим позивач змушена була звернутися до суду з даним позовом.

Тому позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 89928,40 грн.; неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 89928,40 грн.

Ухвалою від 12.12.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, зазначив, що донька може працювати, надає допомогу добровільно, він не працює та не має можливості більше надавати допомогу.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 18 квітня 2001 року стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання ОСОБА_6, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 24 січня 2001 року і до досягнення нею повноліття та на додаткові витрати на її лікування в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 24 січня 2001 року, до зміни стану її здоров'я.

На підставі даного рішення, Ленінградським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2-1268 від 23 листопада 2009 року.

27.11.2009 року державним виконавцем Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

12.09.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Заборгованість по сплаті аліментів становить 75327,50 грн.

17 жовтня 2012 року державним виконавцем Норкою Є.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

27.03.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

27 березня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норкою Є.В. було видано довідку - розрахунок заборгованості з аліментів з 17 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2013 року, розмір якої склав 89928,40 грн.

Позивачу було встановлено діагноз - «епісиндром резид-органічного ґенеза з частими приступами» з перебуванням на «Д» обліку у невропатолога, що підтверджується довідкою № 158 від 24.10.2000 року, історією хвороби № 25490 від 11.11.1999 року, витягами з історії хвороби № 2027, № 2073, № 988, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 73, № 4371, № 7575, № 15564, № 7651, № 13456, 8861, 846, 8933, 11238, 1131, 688 та було встановлено II групу інвалідності.

Відповідно довідки Управління праці та соціального захисту населення від 25.09.2017 року позивачу призначено соціальну допомогу як інваліду з дитинства з 18.12.2015 року по 31.12.2017 року, інвалід з дитинства II групи.

28 листопада 2017 року Солом'янською міжрайонною МСЕК було видано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0969021, в якій встановлено позивачу безстроково III групу інвалідності з 01.01.2018, причина інвалідності - з дитинства, видано посвідчення серії НОМЕР_2, було призначено державну соціальну допомогу в розмірі 1161,60 грн. щомісяця.

Відповідно висновку вищезазначеної довідки позивачу протипоказана важка фізична праця, лише легка праця зі зменшеним об'ємом праці.

Позивач зазначає, що потребує постійного лікування та витрачає значні грошові кошти на придбання лікарських препаратів, беручи грошові кошти в борг, проте відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча йому достеменно відомо про стан здоров'я доньки, на неодноразові прохання про допомогу він не реагував, додає, що відповідач являється матеріально забезпеченою людиною, отримує значні доходи, однак матеріально не допомагає.

Відповідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 135863255 від 29.08.2018 року, ОСОБА_4 оформив у власність нежитлове приміщення, загальною площею 25,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач займається підприємницькою діяльністю та зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач являється засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАГЕЛЬ ГРУП" (Ідентифікаційний код юридичної особи, 38569838, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1).

05 січні 2018 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією було видано розпорядження № 11 «Про затвердження висновків про вартість майна, переданого до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації».

Відповідно до Висновку про вартість майна (додаток № 1 до вищенаведеного розпорядження), суб'єкт оціночної діяльності - ТОВ «Трибьют-Консалт», що діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності від 05 травня 2015 року № 359/15, згідно з Договором від 08 листопада 2017 року № 134/17-1-н з ФОП ОСОБА_4, виконав незалежну оцінку майна: нежитлових приміщень, загальною площею 58,6 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 з метою визначення ринкової вартості для розрахунку орендної плати. Так вартість даного нежитлового приміщення склала 1108 320,00 грн.

08.02.2018 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією було видано розпорядження № 11 від 08.02.2018 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва загальною площею 58,60 кв. м. по АДРЕСА_4 єдиному претенденту на право оренди», відповідно якого було передано в оренду ФОП ОСОБА_4 вищенаведене нежитлове приміщення (призначення - розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення, в тому числі перукарень (розміщення перукарні), ставка орендної плати - 5 %).

Позивач зазначає, що відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим звернулася до суду.

У відповідності до ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч.2 ст.195 СК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч.3 ст.195 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Разом із тим згідно з ч.3 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Отже, розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем (а не стягувачем, чи боржником). Лише визначивши розмір такої заборгованості, можна обчислювати неустойку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006р. - передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються /стягуються/ щомісяця, тому за змістом ст.196 СК України нарахування пені обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено сплати певної суми заборгованості.

У відповідності до ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Крім того, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 при касаційному перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2015 року у справі про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини та пені за прострочення сплати аліментів констатовано правильність застосування судом касаційної інстанції наступних норм матеріального права при вирахуванні пені від суми несплачених кожного місяця аліментів за кожен день прострочення та при її обчисленні в межах одного місяця.

Так, у згаданій постанові зазначено, що за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За посиланням Верховного Суду України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, а її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Виходячи з контекстного аналізу вищенаведених норм законодавства строком, з якого належить здійснювати розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, є наступний день після останнього дня місяця, в якому слід було сплатити щомісячний платіж по аліментам. Нарахування 1% неустойки (пені) від суми несплачених аліментів має проводитись на суму заборгованості за місяць (щомісячного платежу) за кожен день прострочення за весь період прострочення до повного погашення боргу, або до дня звернення в суд особи, права якої порушені.

При розгляді справи 11 вересня 2013 року за результатом касаційного перегляду судового рішення у справі № 6-81цс13, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів, Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14.

Відповідно наданого позивачем розрахунку, пеня за несплату відповідачем аліментів за період з 01.10.2012 року по 01.02.2013 року становить 115872,24 грн., що перевищує розмір основної заборгованості, а тому позивач з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, просить стягнути пеню в розмірі 89928,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заборгованість по сплаті аліментів виникла саме з вини відповідача, при цьому відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поважність причин несплати ним аліментів на утримання доньки, не ставив питання про розстрочку або відстрочку сплати заборгованості за аліментами, а також питання про повне або часткове звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи те, що державним виконавцем суму заборгованості відповідача по аліментам було розраховано у відповідності із вимогами чинного законодавства, а відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх заперечень, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості та неустойки (пені) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави суму судового збору у розмірі 899,28 грн. та на користь позивача у розмірі 899,28 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17,43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 195, 196 СК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3), третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ( м. Київ, вул. Саксаганського, 11, ЄДРПОУ 34967593) про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 89928,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 89928,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 899,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати в розмірі 899,28 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 26.03.2019 року.

Суддя