Вирок № 80705505, 25.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 753/6023/17

Провадження №1-кп/761/469/2019

В И Р О К

іменем України

25 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Бугіля В.В., Голуб О.А.,

за участю секретарів с/з Савченко Т.В., Карапетяна А.С., прокурора Павлюха В.Я.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника Воронова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Балаково Саратовської області РФ, українця, громадянина України, освіти вищої, неодруженого, працюючого на посаді інженера ПАТ «Київенерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

28 серпня 2013 року у період часу з 08 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_7, що розташоване по АДРЕСА_7, ОСОБА_6, маючи злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 в особливо великих розмірах у сумі 810 000 гривень, шляхом обману, під час укладання договору купівлі-продажу квартири (реєстраційний номер 1315 від 28.08.2013) № АДРЕСА_1 з ОСОБА_3, умисно, не повідомив ані ОСОБА_3 ані приватного нотаріуса ОСОБА_7 про те, що з 12 грудня 1992 року по 11 березня 2013 року перебував у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також про те, що вказана квартира придбана під час перебування у шлюбі з останньою, та про існування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року (справа №2-7985\13, провадження №2/753/1151/13) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, відповідно до якого, право власності вказаної вище квартири визнано - Ѕ частина за ОСОБА_6, Ѕ частина за ОСОБА_8

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та діючи протиправно, ОСОБА_6, для остаточного укладання вказаного договору купівлі продажу квартири, засвідчив приватного нотаріуса ОСОБА_7 відповідною заявою, про те, що вказана вище квартира не є об'єктом спільної сумісної власності та є його особистою приватною власністю, оскільки на час її придбання він не був одружений та ні з ким не проживав однією сім'єю без укладання шлюбу, та особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру, відсутні, при цьому скориставшись тим, що 23 серпня 2013 року Дарницьким РВ ГУ ДМС України у м. Києві за заявою останнього, у зв'язку з втратою паспорту, було видано новий паспорт громадянина України на його ім'я (ТТ №1931798) без позначок про перебування або розірвання шлюбу з ОСОБА_8

У подальшому, ОСОБА_3, внаслідок вчинення шахрайських дій ОСОБА_6 під час укладання вказаного договору купівлі-продажу квартири, був позбавлений права користування та в повному обсязі володіння вказаною квартирою, оскільки 28 січня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/15718/14-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та третіх осіб, ухвалено рішення про визнання недійним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2013 року, який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Таким чином, внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_3 заподіяно майнової шкоди на суму 810 000 гривень.

Такі дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та повідомив, що він дійсно визнає, що потерпілому у цій справі заподіяно шкоду, але це сталося не з вини ОСОБА_6, оскільки він не мав на меті позбавити ОСОБА_3 грошей або майна. ОСОБА_6 зазначив, що станом на 28 серпня 2013 року квартира АДРЕСА_1 цілком знаходилася у його власності, що було перевірено двома ріелторами та приватним нотаріусом. Документи, надані ним на момент укладення правочину були всебічно перевірені нотаріусом та не викликали ні в кого жодних сумнівів. Рішення ж Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року про поділ майна подружжя, у зв'язку з його апеляційним оскарженням не набуло законної сили на момент укладення правочину. При цьому ОСОБА_6 зазначає, що це ж саме рішення в частині розірвання шлюбу оскаржено не було, а тому він вважає, що на момент укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу він не перебував у шлюбі з ОСОБА_8 ОСОБА_6 також зазначив, що він має бажання відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_3 З цього приводу він та його адвокат декілька разів зустрічалися з представником потерпілого. Перед тим як він отримував новий паспорт громадянина України на своє ім'я від 23 серпня 2013 року, при оформленні заяви на видачу цього документу він вказав що не одружений та зазначив з документів щодо наявних шлюбів лише свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_8 від 1999 року, тому що це був єдиний документ у нього на руках, який зберігся в наявності. Під час укладення правочину 28 серпня 2013 року ОСОБА_6 дійсно писав заяву про те, що він у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебував та не перебуває у шлюбі на момент укладення даної угоди, і що він є єдиним власником вказаного об'єкта нерухомості. Проте обвинувачений зазначає, що нотаріусом ОСОБА_7 не було належним чином роз'яснено йому зміст цієї заяви та юридичні наслідки її подання. При цьому ОСОБА_6 зазначив. Що під час оформлення правочину він отримав від ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 810 000 гривень. Розписка, написана ОСОБА_6 про отримання ним грошей в сумі 131 000 доларів США складалася ним раніше, під час укладення попередньої домовленості з ОСОБА_3 про купівлю-продаж квартири, за декілька днів до правочину. Обвинувачений також повідомив, що право власності на цю кооперативну квартиру було ним оформлено в травні 2012 року. Усі внески він за неї сплачував з особистих коштів. (т. 2, а.с. 130-132)

Позицію обвинуваченого ОСОБА_6, щодо невизнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та намагання створення уяви про те, що він здійснював продаж квартири, з дотриманням вимог закону, суд вважає цілком зрозумілою, оскільки обвинувачений таким чином здійснює свій захист та бажає уникнути відповідальності за вчинене особливо тяжке кримінальне правопорушення.

Суд при цьому вважає показання ОСОБА_6 неспроможними та такими, що суперечать показанням потерпілого та свідків, а також іншим доказам, наведеним у вироку нижче. Зокрема в частині суми заподіяних злочином збитків, твердження ОСОБА_6 про отримання ним від ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 810 000 суд не приймає до уваги, оскільки обвинувачений у судовому засіданні не зміг взагалі пояснити мету складання розписки на ім'я ОСОБА_3 на суму 131 000 доларів США.

Крім того, провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях обвинуваченого вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, яка підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні повідомив, що у 2013 році він забажав придбати квартиру та ріелтор йому запропонував квартиру АДРЕСА_1. При зустрічі з господарем квартири ОСОБА_6, останній запевнив ОСОБА_3 та ріелтора, що він є одноосібним власником цього помешкання та розповів, що він не одружений, а з колишньою дружиною розлучився давно. Запевнив, що всі документи «в порядку». Після декількох разів огляду вказаної квартири, ОСОБА_3 погодився на її придбання. Коли вони 28 серпня 2013 року прибули в офіс до нотаріуса, ОСОБА_6 продовжував запевняти, що він є одноосібним власником житла. Нотаріус перевірила документи ОСОБА_6 та повідомила, що їх достатньо для оформлення правочину. При цьому останній підписав заяву, відповідно до якої він зазначав про те, що він є одноосібним власником. У якості сплати за квартиру ОСОБА_3 передав грошові кошти в сумі 131 000 доларів США ОСОБА_6, одразу після підписання договору купівлі-продажу в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_7, розташованому по АДРЕСА_7. При цьому ОСОБА_6 склав письмову розписку про те, що він отримав ці грошові кошти, яку надав ОСОБА_3 Цього ж дня ОСОБА_6 передав йому ключі від вказаної квартири. У подальшому ОСОБА_3 почав робити ремонт у вказаному помешканні. Десь у травні-червні 2014 року йому зателефонував працівник, який проводив ремонтні роботи та запитав навіщо ОСОБА_3 змінив замки у вхідних дверях, а ключі не залишив? Коли ОСОБА_3 почав розбиратися в цій ситуації він дізнався, що замки змінила дружина ОСОБА_6 - громадянка ОСОБА_8ОСОБА_3 дізнався, що за рішенням суду про поділ майна подружжя, Ѕ вказаної квартири на праві власності належала ОСОБА_8 Коли ОСОБА_3 намагався зв'язуватися з ОСОБА_6, останній на телефонні виклики не відповідав. У подальшому ОСОБА_8 подала позов до суду про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним і суд задовольнив її позовні вимоги. Таким чином ОСОБА_3 був позбавлений можливості проживати у вказаній квартирі, будучи добросовісним набувачем. Жодних грошових коштів при цьому ОСОБА_6 йому не повертав. Уточнений цивільний позов потерпілий підтримав у повному обсязі, з підстав у ньому наведених.(т. 1, а.с. 245-250)

Показання, повідомленого про кримінальну відповідальність потерпілого ОСОБА_3 суд вважає правдивими та такими, що цілком узгоджуються з іншими доказами у справі, як показаннями свідків так і дослідженими документами. Зокрема суд не має будь-яких сумнівів що потерпілий ОСОБА_3 під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла передав ОСОБА_6 суму грошових коштів саме в розмірі 131 000 доларів США, оскільки такі показання потерпілого підтверджуються розпискою від 28.08.2013 про отримання цих коштів за продаж квартири, написаною власноручно останнім.

Проте суд, з урахуванням вимог ст. 337 КПК України вимушений залишатися у даному випадку в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_6 відповідно до обвинувального акта, у зв'язку з тим, що збільшення судом інкримінованої обвинуваченому суми заподіяних злочинними діями збитків погіршить становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, а тому суд при викладенні фактичних обставин у вироку зазначає шкоду збитків, інкриміновану органом досудового розслідування.

Однак, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав потерпілого ОСОБА_3 на реальне відшкодування заподіяної злочинними діями шкоди, суд при розв'язанні цивільного позову приймає до уваги саме грошову суму збитків в розмірі 131 000 доларів США, яка була реально сплачена ОСОБА_3 28 серпня 2013 року ОСОБА_6

Показаннями, допитаного в судовому засіданні у якості свідка сторони обвинувачення приватного нотаріуса ОСОБА_7, яка суду повідомила, що дійсно вона 28 серпня 2013 року здійснила нотаріальне посвідчення та вчинила нотаріальні дії пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між покупцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_6 Нотаріус підтвердила, що станом на момент укладення даного правочину, ОСОБА_6 надав правовстановлюючі документи в обсязі, достатньому для його нотаріального оформлення. При цьому ОСОБА_6 підтвердив своє право власності на вказану квартиру свідоцтвом про право власності. Останній запевнив, що на момент отримання права власності на вказану квартиру, він у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах не перебував та не перебуває у шлюбі на момент укладення даної угоди, і що він є єдиним власником вказаного об'єкта нерухомості. Вказані обставини він зазначив у нотаріально засвідченій заяві, яку підписав перед укладенням правочину та яку долучено до нотаріальної справи. Оскільки в паспорті ОСОБА_6 не було відмітки про перебування його у шлюбі, ОСОБА_7 не встановила обставин, які б перешкоджали оформленню угоди купівлі-продажу. Обов'язку робити запит до РАЦСу з приводу сімейного стану продавця майна на той час в діючому законодавстві передбачено не було. Під час перерахунку коштів ОСОБА_7 присутня не була. (т. 1, а.с. 245-250)

Показаннями, допитаного в судовому засіданні у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_8, яка повідомила, що вона перебувала у офіційному шлюбі з ОСОБА_6 з 12 грудня 1992 року по 1998 рік, а потім другий раз з 1999 року по травень 2014 року, хоча фактичні шлюбні відносини між ними припинилися в 2011 році. Рішення про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя за позовом ОСОБА_6 було ухвалено Дарницьким районним судом м. Києва 11 березня 2013 року. Вказаним рішенням було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_6 та визнано право власності за кожним з них зокрема на Ѕ квартири АДРЕСА_1. Вказане рішення було оскаржене до Апеляційного суду м. Києва, у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 частково не була задоволена рішенням суду відносно спільного садового будинку, а тому за наслідком розгляду поданої нею апеляції, набуло чинності рішення Дарницького районного суду м. Києва в травні 2014 року. ОСОБА_6 приймав участь у судових засіданнях, а тому йому достовірно було відомо про наявність судового рішення від 11 березня 2013 року. Про те, що ОСОБА_6 має намір продати квартиру АДРЕСА_1 їй нічого відомо не було, її колишній чоловік про це нічого не повідомляв. ОСОБА_8 разом з ОСОБА_6 та їх спільним сином у травні або червні 2012 року отримали право власності на цю квартиру. Квартира була кооперативна та внески за неї вони сплачували спільно з 1999 року. Після цього, у цьому ж році,ОСОБА_6 подав позов про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя, у якому сам просив суд поділити вказану спірну квартиру навпіл з ОСОБА_8 Свідоцтво про право власності було оформлене на ОСОБА_6 Згоди ОСОБА_8 на продаж квартири в 2013 році ОСОБА_6 не питав та не отримував. Він не запрошував ОСОБА_8 до нотаріуса на укладення угоди, а також не повідомляв про те, що вказаний договір купівлі-продажу від 28 серпня 2013 року було ним укладено з ОСОБА_3 Крім того, будь-яких грошових коштів, отриманих з продажу вказаної нерухомості ОСОБА_6 свідку не надавав і не пропонував. В 2014 році ОСОБА_8 звернулася до ОСОБА_6 з пропозицією надати їй документи на цю квартиру та ключі від вхідних дверей, однак останній не реагував на вказане прохання. ОСОБА_8 звернулася до БТІ м. Києва з метою оформлення нового технічного паспорту. В один з днів вона викликала інженера БТІ, співробітників поліції та працівників служби з аварійного відкриття дверей. Коли двері відчинили, вона потрапила до середини квартири та побачила, що там проведено часткові ремонтні роботи досить високої якості. Вона при цьому як власник Ѕ квартири змінила замок у вхідних дверях. Через декілька днів до неї зателефонував дільничний інспектор поліції та попрохав приїхати для надання показань з приводу заміни замка. Від дільничного вона дізналася, що квартира ОСОБА_6 продана ОСОБА_3 Коли свідок зустрілась з ОСОБА_3, вона дізналася, що ОСОБА_6 при оформленні угоди, скористався новим паспортом, у якому не було відмітки про шлюб з нею. Вона декілька разів зверталася до ОСОБА_6 з проханням віддати їй частку (половину) грошових коштів, отриманих ОСОБА_6 від продажу Ѕ квартири, що належить саме ОСОБА_8 Свідок прагнула справедливого вирішення цього питання і не бажала позбавляти ОСОБА_3 прав на вказану квартиру. Однак ОСОБА_6 категорично відмовився у грошовому еквіваленті компенсувати свідку вартість Ѕ житла, після чого вона подала позов до суду про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2013 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, недійсним, у результаті чого Дарницьким районним судом м. Києва вказаний позов було задоволено. Відповідно за законом на даний час власниками вказаної квартири є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в рівних частках, кожен по Ѕ. Крім того ОСОБА_8 категорично негативно характеризує ОСОБА_6 як жадібну, непорядну людину, яка постійно говорить неправду та здійснює огидні дії та підлі вчинки по відношенню до інших людей. (т. 1, а.с. 245-250)

Вказані показання свідків, які цілком узгоджуються з іншими доказами, щодо дій ОСОБА_6 в конкретній ситуації, як при укладенні договору купівлі-продажу квартири з наданням при цьому заяви нотаріусу про відсутність у нього шлюбних відносин так і щодо його подальшої поведінки, спрямованої на обернення протиправно отриманих грошових коштів лише на свою користь, прямо та достовірно вказують на те, що ОСОБА_6 за заздалегідь розробленим ним планом, у який входило виготовлення у тому числі нового паспорту без позначки по перебування у шлюбі, діяв саме з прямим умислом, спрямованим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 в особливо великих розмірах шляхом обману.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими письмовими доказами, які долучені до матеріалів судового провадження, а саме:

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке зареєстроване до журналу ЄО №35132 від 08.08.2014.(т. 2, а.с. 40)

Даними рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12 яким шлюб зареєстрований 08.12.1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №619 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано, квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_8, визнано право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по Ѕ частини власності квартири АДРЕСА_1. (т. 2, а.с. 51-55)

Даними рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014 за №22-ц/796/22/2014, яким рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12 в частині поділу квартири АДРЕСА_1 залишено без змін.(т. 2, а.с. 56-61)

Даними рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2015 у справі №753/15718/14ц, яким договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.08.2013 зареєстрований у реєстрі №1315 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнано недійсним.(т. 2, а.с. 62-65)

Даними листа Дніпровського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 14.02.2017 №381/16.6-09 згідно з яким актовий запис про шлюб №619 від 08.12.1999 складений відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві припинено на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12.(т. 2, а.с. 72)

Даними матеріалів тимчасового доступу до матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.08.2013 зареєстрований у реєстрі №1315 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3О.(т. 2, а.с. 73-81)

Даними належним чином завіреної копії договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.08.2013(т. 2, а.с. 82-83)

Даними належним чином завіреної копії заяви ОСОБА_6, якою він підтвердив приватному нотаріусу ОСОБА_7 про те, що квартира АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є його особистою приватною власністю. (т. 2, а.с. 113)

Даними листа Дарницького районного відділу ГУ ДМС в м. Києві від 14.02.2017 №03/626-17 згідно з яким ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 документований 23.08.2013 паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 у зв'язку з втратою паспорта серії НОМЕР_1.(т. 2, а.с. 113)

Даними заяви про видачу паспорта від 17.07.2013 у зв'язку з втратою попереднього паспорта, в якій ОСОБА_6 вказав, що розірвав шлюб з ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_6, замовчуючи факт наявності повторного укладення шлюбу між ними 08.12.1999 р та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12 яким шлюб зареєстрований 08.12.1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №619 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано.(т. 2, а.с. 116)

Даними розписки, оригінал якої було оглянуто судом в судовому засіданні, з якої вбачається, що ОСОБА_6 отримав за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 суму в розмірі 131 000 доларів США. (т. 1, а.с.113).

Таким чином за наслідком розгляду провадження судом встановлено, що ОСОБА_6 до вчинення злочину відповідним чином підготувався, зімітувавши втрату паспорту та отримавши новий паспорт за декілька днів до укладення договору з ОСОБА_3, при цьому ввівши в оману працівників ДМС щодо факту перебування у шлюбі з ОСОБА_8, укладеному 08.12.1999, ввівши в оману також нотаріуса ОСОБА_7 щодо прав ОСОБА_8 на 1/2 частки квартири щодо якої укладався договір. Після укладення договору на зв'язок з потерпілим не виходив, всіляко уникав зустрічей з ним, що чітко вказує на умисний характер його дій щодо шахрайського заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах.

Тобто вказані обставини та досліджені докази у своїй сукупності дають змогу встановити повну та об'єктивну картину подій, що є предметом дослідження даного кримінального провадження та прийти до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом.

Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 є раніше не судимою особою (том 2, а.с. 127), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 2, а.с. 128-129), даних щодо наявності в обвинуваченого будь-яких хронічних чи тяжких захворювань суду не надано.

Суд при призначенні покарання враховує також відсутність у ОСОБА_6 щирого каяття, відсутність його критичного ставлення до вчиненого, його не бажання спокутувати свою провину перед потерпілим, а також відсутність в обвинуваченого прагнення до відшкодування матеріальних та моральних збитків, заподіяних ним внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілого, який просив про застосування найбільш суворого покарання до обвинуваченого, суд вважає, що останньому необхідно обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, але в розмірі не наближеному до верхньої межі санкції ч. 4 ст. 190 КК України.

Саме таке покарання є на переконання суду необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що на думку суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не тягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.

В рамках даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, потерпілим ОСОБА_3, як позивачем, було заявлено цивільний позов про відшкодування завданої йому злочинними діями ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, який він обґрунтовував тим, що 28.08.2013 року у період часу з 08 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_7, що розташоване по АДРЕСА_8 у м. Києві, ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 у особливо великих розмірах, шляхом обману, під час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, умисно не повідомив ОСОБА_3 про те, що вказана квартира придбана ним під час перебування у шлюбі з громадянкою ОСОБА_8, яка на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 року є власником Ѕ частини квартири. Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, ОСОБА_6 надав приватному нотаріусу заяву про те, що вищевказана квартира не є об'єктом спільної сумісної власності, а являється об'єктом його особистої приватної власності, оскільки на час її придбання він не був одружений та ні з ким не проживав однією сім»єю без укладання шлюбу. При цьому ОСОБА_6 надав нотаріусу паспорт, виданий йому Дарницьким РВ ГУ ДМС України у м. Києві 23.08.2013 року, без позначок про перебування або розірвання шлюбу з ОСОБА_8

У подальшому, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2015 року було задоволено позов ОСОБА_8 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 28.08.2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, внаслідок чого останній зазнав матеріальних збитків у вигляді сплачених ним ОСОБА_6 за квартиру 131 000 доларів США, факт отримання яких підтверджується складеною власноруч ОСОБА_6 розпискою. Крім того, ОСОБА_3 після придбання квартири здійснив в ній ремонт на загальну суму 522 442 грн. 82 коп., що складається з наступних витрат:

- вартості виконаних ремонтних робіт на суму 237 463 грн. 00 коп.;

- авторського нагляду об'єкта відповідно до договору №050214 від 05.02.2014 року на суму 21 000 грн. 00 коп. (3 500 грн. х 6);

- вартості виконаних робіт по влаштуванню вузла комерційного обліку теплової енергії на суму 3 550 грн. 00 коп.;

- вартості виконаних дизайнерських робіт відповідно до договору №031013 від 03.10.2013 року на суму 34 000 грн. 00 коп.;

- вартості придбання та встановлення вікон вартістю 27 000 грн.;

- вартості придбаних вхідних дверей в розмірі 14 500 грн. 00 коп.;

- вартості замовлених та проплачених міжкімнатних дверей на суму 53 000 грн. 00 коп.;

- вартості придбаної ванни на суму 9 150 грн. 00 коп.;

- будівельних матеріалів на суму: 479 грн. 00 коп. (трап), 13 000 грн. 00 коп. (плитка), 1 900 грн. 00 коп. (фриз, декор), 13 300 грн. 00 коп. (кахель в с/в), 19 390 грн. 00 коп. (кахель в с/в), 2 700 грн. 00 коп. (набір змішувачів), 2 120 грн. 00 коп. (раковини), 10 200 грн. 00 коп. (унітази), 12 678 грн. 00 коп. (шпалери), 4 700 грн. 00 коп. (шпалери), 2 160 грн. 00 коп. (домофон), 180 грн. 00 коп. (чип до домофону), 26 грн. 00 коп. (кахель), 200 грн. 00 коп. (доставка кахелю);

- встановлення кондиціонеру на загальну суму 6 970 грн. 00 коп. (6 100 + 870);

- вартості придбаних матеріалів на суму 32 776 грн. 82 коп.

Також, позивач ОСОБА_3 в своєму позові зазначив, що у зв'язку із скоєнням ОСОБА_6 відносно нього, ОСОБА_3, кримінального правопорушення, останньому спричинено моральних страждань, оскільки він переніс сильний нервовий стрес, втратив спокій та нормальний сон, що пригнічує його та приносить душевні і психологічні страждання. Розмір завданої йому моральної шкоди ОСОБА_3 оцінив у 100 000 грн. 00 коп.

Зважаючи на те, що відповідач не бажає відшкодовувати завдану ним шкоду в добровільному порядку, позивач і просив суд при постановленні вироку задовольнити його цивільний позов та стягнути з ОСОБА_6 на свою користь 131 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2017 року дорівнює 3 468 133 грн. 30 коп.; 522 442 грн. 82 коп. вартості матеріалів та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3; 3 000 грн. витрат по складанню звіту №1939/14 та 100 000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 вимоги своєї позовної заяви підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення цивільного позову ОСОБА_3 в повному обсязі заперечив та просив суд задовольнити його лише в частині стягнення з нього 810 000 грн., факт сплати яких ОСОБА_3 підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.08.2013 року. Вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення інших грошових сум не підтверджені ним належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши цивільний позов та долучені до нього матеріали, а також вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За загальним правилом, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене і ст. 22 ЦК України, відповідно до ч.ч.1-3 якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2015 року, яке набрало законної сили 30.06.2016 року, по справі №753/15718/14-ц та цим вироком встановлено, що 28 серпня 2013 року ОСОБА_6 відчужив квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 та зареєстрованого у реєстрі за №1315. При цьому встановлено, що вищевказана квартира є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8, за якою в судовому порядку було визнано право власності на Ѕ частину квартири на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 року, що набрало законної сили 29.05.2014 року. Також встановлено, що ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири між ним та ОСОБА_3 одноосібно розпорядився спільним сумісним майном подружжя на власний розсуд без згоди другого з подружжя, що, власне, і стало підставою для визнання вищевказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, доведеним є той факт, що саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6, який одноосібно розпорядився спільним сумісним майном подружжя на власний розсуд без згоди другого з подружжя, що в подальшому стало підставою для визнання правочину недійсним, позивачу ОСОБА_3, який є потерпілою від кримінального правопорушення особою, завдано матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі положень ст.ст. 22, 1166, 1177 ЦК України.

Вирішуючи питання про розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, суд погоджується з доводами позивача в частині стягнення коштів, сплачених ним за придбання квартири, та витрат, понесених ним в зв'язку з ремонтом квартири.

При цьому, всупереч доводів ОСОБА_6 та його адвоката, стягненню на користь ОСОБА_3 підлягають грошові кошти в розмірі 3 468 133 грн. 30 коп., що еквівалентно сумі 131 000 дол. США, оскільки саме така сума грошових коштів була сплачена ОСОБА_3, як покупцем, ОСОБА_6, як продавцю, за квартиру, що підтверджується розпискою, складеною 28.08.2013 року власноруч ОСОБА_6 (том 1, а.с.113). Зокрема, з даної розписки, оригінал якої було оглянуто судом в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_6 отримав за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 суму в розмірі 131 000 доларів США.

Доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, на спростування відомостей, зазначених у вищевказаній розписці, відповідачем ОСОБА_6 суду надано не було, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, суд вважає за можливе при вирішенні питання про розмір коштів, які були сплачені ОСОБА_3 за придбання квартири і які підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_6, як матеріальна шкода, взяти до уваги розписку від 28.08.2013 року, як належний, допустимий, достовірний доказ, цілком достатній для висновку про обґрунтованість цієї вимоги ОСОБА_3

Підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 витрат, понесених ним на ремонт квартири, оскільки ці витрати після визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу квартири недійсним та, відповідно, припинення права власності ОСОБА_3 на неї, відносяться до категорії збитків в розумінні ст.22 ЦК України. При цьому, суд бере до уваги той факт, що розмір цих збитків - 522 442 грн. 82 коп., підтверджений позивачем належними, допустимими та достовірними доказами, які відповідачем не спростовані, тому стягує витрати по ремонту квартири у вищевказаному, визначеному позивачем, розмірі.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав до задоволення вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позивач ОСОБА_3 зазнав душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого з боку відповідача ОСОБА_6, факт чого підтверджується наявними в справі належними та допустимими доказами, законною та обґрунтованою є його вимога про стягнення з відповідача завданої йому моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, яке підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, суд, беручи до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне та достатнє стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. на відшкодування завданої останньому моральної шкоди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в зв'язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальних збитків, підлягає задоволенню і його вимога про стягнення з ОСОБА_6 витрат, понесених ним по складанню звіту №1939/14 щодо визначення вартості проведених в квартирі АДРЕСА_3 ремонтних робіт на суму 3 000 грн.

У кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_6, а саме на 1/6 частку квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 37029617) та 1/1 частку квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 36851271).

Вказаний арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 36851271), яка, згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12, що набуло законної сили, належить громадянці ОСОБА_8

В іншій частині нерухоме майно ОСОБА_6, на яке накладено арешт підлягає конфіскації в дохід держави, з метою забезпечення виконання, призначеного судом додаткового виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_3, відповідно до задоволеного судом цивільного позову.

У зв'язку з ухваленням судом рішення про призначення ОСОБА_6 реальної міри покарання суд вважає, що до набрання вироком законної сили відносно нього, з метою запобігання ризику уникнути останнім відбування призначеного покарання, йому необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор", взявши його під варту в залі суду одразу після проголошення вироку.

У справі процесуальні витрати відсутні.

Документи, що визнані у провадженні речовими доказами, згідно ст. 100 КПК України підлягають подальшому зберіганню при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна в дохід держави.

До набрання вироком законної сили, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор", взявши його під варту в залі суду одразу після проголошення вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 25 березня 2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків 3 468 133 грн. 30 коп. коштів, сплачених за придбання квартири, 522 442 грн. 82 коп. коштів за проведені у квартирі ремонтні роботи, 20 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. витрат по складанню звіту про оцінку вартості ремонтних робіт.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року на нерухоме майно ОСОБА_6 скасувати в частині 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 36851271), яка, згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2013 у справі №2-7985/12, що набуло законної сили, належить громадянці ОСОБА_8

В іншій частині нерухоме майно ОСОБА_6, на яке накладено арешт - конфіскувати в дохід держави, з метою забезпечення виконання, призначеного судом додаткового виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_3, відповідно до задоволеного судом цивільного позову.

Документи, що визнані у провадженні речовими доказами - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді: Мартинов Є.О.

Бугіль В.В.

Голуб О.А.