Рішення № 80705498, 27.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15989/18

Провадження № 2/761/1315/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Ш евченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Фецяк Р.А.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про припинення частки у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_3 (далі по тексу - третя особа), відповідно до якого просила /з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог/:

-припинити право відповідача на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 (далі по тексту - квартира, спірне нерухоме майно);

-визнати за позивачем право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55, 4 кв.м, житловою 33, 3 кв.м;

-виплатити відповідачу в рахунок компенсації права власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55, 4 кв.м, житловою 33, 3 кв.м, грошові кошти в розмірі 134 440, 00 грн.

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1344, 00 грн.

1.Стислий виклад позицій сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належить на праві спільної часткової власності 5/12 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року. ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 5/12 частини вказаної квартири. Тобто позивачу та третій особі належить 5/6 частина спірного нерухомого майна. Відповідачу належить 1/6 частина спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач вважає, що є підстави для припинення права власності відповідача на її частку у спірному майні, оскільки її частка не може бути виділена в натурі, є незначною та складає частину спірної квартири.

При цьому, відповідачу приходиться близько 5, 55 кв.м житлової площі, що свідчить про неможливість фактичного проживання в спірній квартирі, оскільки норма житлової площі становить 13, 65 кв.м на одну особу.

Через зазначені обставини позивач вважає неможливим спільне користування спірним нерухомими майном. Крім того, вказує, що між сторонами склались неприязні стосунки.

Вказує, що відповідач забезпечена житлом, тому позбавлення права власності на належну їй частку майна не завдасть істотної шкоди відповідачу. При цьому, відповідач ніколи не проживала в спірній квартирі, в утриманні майна участі не приймає, тягар утримання майна несе позивач та третя особа.

При цьому, вартість частки майна, належного відповідачу, становить 126 000, 00 грн., а отже в кості компенсації позивач має виплатити відповідачу грошові кошти у вказаному розмірі.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_5. Відповідач зазначає, що батько залишив сім'ю заради іншої жінки, переїхав до неї, одружився та не підтримував стосунків з донькою. Відтак, після його смерті ОСОБА_2 має повне право володіти часткою спірного майна, оскільки вказаний спадок є для відповідача справедливим матеріальним відшкодування за втрачене дитинство та життя без батька.

При цьому, відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією щодо продажу квартири, разом з тим вказані пропозиції проігноровані позивачем. Позивач також заперечував з приводу визначеної позивачем суми компенсації за її частку у спірному нерухомому майні, вказує, що вартість квартири значно занижена. Вартість своєї частки відповідач оцінює в 15 000, 00 доларів США та заперечує проти тієї суми, яку пропонує позивач. Відтак, просила суд не припиняти її право власності на частку у спірному майні без виплати відповідачу належної компенсації в розмірі 15 000, 00 доларів США, а судові витрати покласти на позивача.

2.Процесуальні дії в справі. Заяви, клопотання

Ухвалою суду від 03 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17 липня 2018 року відкрито провадження по справі, призначено проведення підготовчого засідання, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

14 серпня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позов.

22 жовтня 2018 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, заява про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

05 листопада 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

24 січня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.

Третя особа в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

3.Фактичні обставини справи, встановлені судом, які підтверджені наданими доказами по справі, зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності по 5/12 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року по справі № 761/31542/16-ц.

Відповідач - ОСОБА_2 є власником 1/6 частини спірної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 листопада 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №4-1020.

Згідно Довідки про показники об'єкта нерухомого майна Київського міського бюро технічної інвентаризації Київської міської ради № КВ-2016 № 27479 від 16.07.2016, квартира АДРЕСА_1 має такі показники: загальна площа: 55, 4 кв.м, житлова - 33, 3 кв.м.

При цьому, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Третя особа - ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до Звіту з незалежно оцінки 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 від 19 жовтня 2018 року, зробленого на замовлення позивача експертом ТОВ «ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС» А.М. Димура, ринкова вартість вказаної частки квартири становить 134 440, 00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем 06 грудня 1996 року за договором купівлі-продажу придбано квартиру АДРЕСА_4.

4.Норми права, застосовані під час розгляду справи

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч.1 ст.321 ЦК України ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦК України).

Положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, положеннями ч. 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

В той же час, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

5.Висновки суду

Відтак, в судовому засіданні встановлено, що сторони є власниками спірної квартири АДРЕСА_1, при цьому, позивачу та третій особі належить 5/6 частина спірного нерухомого майна, відповідачу - 1/6 частина.

З матеріалів справи також вбачається, що сторони не проживають спільно у вказаній квартирі, адреса реєстрації сторін не співпадає з адресою розташування спірного майна.

Згоди з приводу володіння, користування та розпорядження спільним майном між сторонами не досягнуто, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, пояснив, що є підстави для припинення права власності відповідача на її частку у спірному майні, оскільки її частка не може бути виділена в натурі, є незначною, користування спірним нерухомими майном є неможливим через незначну частку майна та неприязні стосунки між сторонами.

Відповідач заперечував проти зазначених позивачем обставин, а також розміру компенсації, запропонованого позивачем.

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено наявності передбачених ст. 365 ЦК України обставин, за яких може бути припинене право власності відповідача на спірне майно, а саме, що частка є незначною, не може бути виділена в натурі; річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Доказів протилежного позивачем не надано, як не надано доказів і того, що позивач має право звертатись з вказаним позовом в інтересах інших осіб.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідач володіє на праві власності інше нерухоме майно - квартиру, оскільки наявність у особи іншого нерухомого майна не є підставою для припинення права власності на частку у спільному майні.

При цьому, позивачем не внесено всієї вартості частки квартири на депозитний рахунок суду у відповідності до ч. 2 ст. 365 ЦК України та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 183, 316, 317, 319, 321, 355-356, 358, 365 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 про припинення частки у спільному майні.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.03.2019.

Суддя: