Вирок № 80705328, 25.03.2019, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/19271/14-к

пр. № 1/759/6/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Скоріна А.В.,

суддів: Косик Л.Г., Дячука С.І.,

за участю секретарів: Будковій В.О., Тарасовій Є.О., Омелянчук О.П.

прокурорів: Павлик В.Л., Марунича О.В., Паламарчук Я.А, Живка М.О.

захисників: Сахнюка С.В., Войтенко К.В.,

потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 23.11.1998 Московським районним судом міста Києва за ст. ст. 215-3 ч.2,140 ч.2,140 ч.1, 193 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі, на підставі ухвали Київського міського суду від 21.01.1999 строк покарання змінено на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки із штрафом 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- 12.11.1999 Московським районним судом міста Києва за ст. 94, ч.2 ст.140, 42,43 КК України (в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений із місць позбавлення волі 17.08.2004 умовно-достроково на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області, не відбутий строк - 4 роки 9 місяців 21 день,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Тучин Гощанського району Рівненської області, українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, розлученої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

08.05.2010 ОСОБА_9, перебуваючи в селі Хотянівка Вишгородського району Київської області, познайомився з ОСОБА_6 і дізнавшись, що останній має намір встановити на власній дачній ділянці басейн, вирішив скористатися цією обставиною та, керуючись корисливим мотивом з метою особистого збагачення, запропонував йому свої послуги по начебто встановленню басейну на присадибній ділянці, запевнивши ОСОБА_6 що він є спеціалістом по виконанню даного виду робіт, насправді не збираючись їх виконувати, а збираючись шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6

Увійшовши таким чином до ОСОБА_6 у довіру, ОСОБА_9 пояснив, що йому одразу необхідні гроші для придбання обладнання і будівельних матеріалів, обрахував свою роботу і зацікавив ОСОБА_6 вигідними умовами. Останній, будучи введеним в оману, погодився на пропозицію ОСОБА_9 і підвіз його до магазину «Нова Лінія» по вул. Харківське шосе, 168 в місті Києві, начебто для придбання будівельних матеріалів і обладнання для встановлення басейну. Після чого приблизно о 15.00 годині того же дня, знаходячись по вул. Харківське шосе, 168 в місті Києві, ОСОБА_6, будучи переконаним та впевненим, що розпоряджається грошовими коштами за власною волею та у своїх інтересах, передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 750 доларів США. У свою чергу ОСОБА_9, усвідомлюючи що ОСОБА_6 діє під впливом омани з його боку, діючи умисно, з корисливим мотивом, отримав від останнього грошові кошти у сумі 750 доларів США, що в перерахунку по курсу Національного банку України складає 5944 гривень 50 копійок, які обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, не маючи наміру використовувати їх за призначенням.

Після чого ОСОБА_9, з метою повторного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, 09.05.2010 зателефонував останньому на мобільний телефон і, діючи умисно, повторно, із корисливого мотиву, вводячи його в оману, запевнив потерпілого, що вже придбав всі необхідні матеріали, але у нього не вистачило грошей на дренажні кільця для басейну, і що необхідно передати грошові кошти начебто для придбання зазначених дренажних кілець.

ОСОБА_6, знаходячись під впливом омани ОСОБА_9, повіривши словам останнього, 10.05.2010 у денний час доби через свого знайомого ОСОБА_11 передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 4700 гривень для придбання дренажних кілець. ОСОБА_9, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, 10.05.2010 приблизно о 14.00 годині, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 168, отримав від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 4700 гривень, які належать ОСОБА_6, якими заволодів шляхом обману.

Своїми діями ОСОБА_9 шляхом обману в період з 08.05.2010 по 10.05.2010 заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 10644 гривень 50 копійок, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім цього ОСОБА_9 приблизно в середині лютого 2011 року (точної дати та часу під час досудового слідства не встановлено), керуючись корисливим мотивом запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 скоїти злочин, а саме: по об'яві у газеті знайти жінку, яка шукає роботу нянею і надає послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта, заманити останню у безлюдну місцевість, де вчинити на потерпілу напад, погрожуючи ножем заволодіти її майном, щоб в подальшому розпорядитись ним на власний розсуд, на що ОСОБА_10 погодилась.

Для реалізації свого спільного умислу направленого на заволодіння майном громадян шляхом здійснення на них розбійного нападу, поєднаному із застосуванням погрози насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.

Згідно злочинного плану ОСОБА_9 повинен був вигадати собі ім'я «ОСОБА_43» та подзвонити по об'яві жінці, яка шукала роботу консьєржкою і надавала послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта та від імені вигаданої особи на ім'я ОСОБА_43 запропонувати роботу нянею по догляду за його вигаданою дитиною на ім'я ОСОБА_44 у приватному будинку в с. Підгірці. Після чого ОСОБА_9 повинен був призначити зустріч особі, що шукала роботу на автобусній зупинці в районі села Підгірці. ОСОБА_10 в свою чергу повинна була вигадати собі ім'я «ОСОБА_3» і разом з ОСОБА_9, під виглядом подружжя, прибути в обумовлене місце, де останній підшуковував місце вчинення злочину - безлюдне місце в районі лісосмуги неподалік від зупинки «вул. Васильківська» с. Підгірці Обухівського району Київської області, де призначали зустріч особі, з якою домовились наймати на роботу. В обумовленому місці ОСОБА_10 під виглядом дружини ОСОБА_9 повинна була підійти до жінки, з якою призначать зустріч, і супроводити її до місця вчинення злочину, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були скоїти напад на потерпілу, зв'язати за допомогою стрічки-скотчу (які заздалегідь підготують) руки та ноги останньої, після чого незаконно заволодіти майном потерпілої.

Таким чином вказані особи вступили між собою у попередню змову, спрямовану на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном і домовилися діяти спільно як співвиконавці. Після досягнення цієї попередньої змови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли спільно групою осіб і дії кожного з них охоплювалися умислом іншого.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей, 16.02.2011 ОСОБА_9 у невстановленому кіоску в місті Києві придбав газету з оголошеннями «Авізо» та подзвонив на мобільний телефон громадянці ОСОБА_7, яка шукала роботу консьєржкою (або нянею по догляду за дитиною і надавала послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта) і, представившись «ОСОБА_45», запропонував ОСОБА_7 роботу по догляду за його дитиною ОСОБА_44 в приватному будинку села Підгірці Обухівського району Київської області, обравши ОСОБА_7 як жертву вчинення злочину. Після чого, ОСОБА_9 зацікавив ОСОБА_7 привабливими умовами праці і оплати, які влаштовували останню і запропонував ОСОБА_7 наступного дня, тобто 17.02.2011 приблизно о 13.00 годині прибути на зупинку громадського транспорту по вул. Васильківській с. Підгірці Обухівського району Київської області, неподалік від АЗС, на що ОСОБА_7 погодилась. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про ОСОБА_7 і вони узгодили між собою план вчинення злочину, а саме скоєння розбійного нападу на ОСОБА_7

Для реалізації злочинного плану, ОСОБА_9 у невстановленому місці і час придбав скотч та ніж і 17.02.2011 приблизно в 12.45 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прибули в с. Підгірці, де стали очікувати ОСОБА_7 щоб скоїти розбійний напад, спрямований на заволодіння майном, грошима і мобільними телефонами останньої.

Приблизно в 13.00 годині того же дня на зупинку громадського транспорту «вул. Васильківська» села Підгірці Обухівського району Київської області приїхала ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 (яка являлась особою похилого віку). В цей час ОСОБА_10, згідно досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, реалізуючи спільний злочинний план, під виглядом дружини ОСОБА_9, який наймає ОСОБА_7 на роботу нянею по догляду за їх дитиною, підійшла до ОСОБА_7 і провела останню до зазначеного ОСОБА_9 місця: ділянки місцевості, що розташована в 300 метрах від зупинки «вул. Васильківська» села Підгірці Обухівського району Київської області, де їх чекав останній. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обманом заманили ОСОБА_7 до ділянки лісосмуги, яка розташована між с. Підгірці та с. Креничі Обухівського району Київської області, пояснивши, що у вказаному місці знаходиться їх будинок.

Знаходячись у зазначеному безлюдному місці лісосмуги, безпосередньо реалізуючи злочинний намір, діючи умисно, із користі, за попередньою змовою групою осіб, розуміючи що ОСОБА_7 добровільно не віддасть їм своє майно, з метою негайного заволодіння цим майном, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 несподівано напали на неї. При цьому ОСОБА_9, який ішов попереду ОСОБА_7 бризнув в обличчя ОСОБА_7 газовим балончиком "Терен", а ОСОБА_10 схопила потерпілу ззаду. Продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним спільним умислом, ОСОБА_9 дістав заздалегідь приготовлений ніж і, застосовуючи погрозу насильством небезпечним для життя та здоров'я, почав погрожувати потерпілій застосуванням ножа, подавивши таким чином її волю до опору, після чого разом з ОСОБА_10 вони провели потерпілу до дерева, де ОСОБА_10 утримувала ОСОБА_7, а ОСОБА_9 прив'язав руки потерпілої за допомогою заздалегідь підготовленої стрічки-скотч до дерева. Після чого ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10, заволодів майном ОСОБА_12 - жіночою сумочкою, в якій знаходилися мобільний телефон «Нокіа-2600», спідня білизна та ліки. Оцінив невелику вартість майна, яким вони заволоділи, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, застосовуючи насильство, почали по-черзі пробувати вирвати золоті коронки з зубів ОСОБА_7, але їм це не вдалося. Після чого ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10, заволодівши майном потерпілої, залишивши останню прив'язаною до дерева в лісосмузі, з місця вчинення злочину втекли.

При зазначених обставинах розбійного нападу ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи наступним майном ОСОБА_7: жіночою сумочкою, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої, в якій знаходилися мобільний телефон «Нокіа-2600» вартістю 490 гривень, з карткою мобільного оператора «Київ-Стар» вартістю 25 гривень, загальною вартістю 515 гривень, грошові кошти в сумі 20 гривень, спідня білизна та ліки, які не представляють для потерпілої матеріальної цінності, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 535 гривень.

Крім цього, ОСОБА_9 приблизно 17.02.2011 після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знову запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 (яка також являлась особою, яка раніше вчинила розбій) скоїти злочин, а саме: по об'яві знайти жінку, яка шукає роботу нянею по догляду за дитиною, заманити останню у безлюдну місцевість, де вчинити на потерпілу напад, погрожуючи ножом заволодіти її грошима, майном і коштовностями, щоб в подальшому розпорядитись ними на власний розсуд, на що ОСОБА_10 погодилась.

Для реалізації свого спільного умислу, направленого на заволодіння майном громадян шляхом здійснення на них нападу, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.

Згідно злочинного плану ОСОБА_9 повинен був вигадати собі ім'я «ОСОБА_43» і розмістити на дошці оголошень ТЦ «Магеллан», що розташований по проспекту Глушкова, 13-Б в місті Києві, об'яву з пропозицією роботи нянею, в якій вказати номери мобільних телефонів його і ОСОБА_10, щоб жінка, яка шукала роботу нянею, передзвонила їм і поцікавилась умовами праці. Після чого ОСОБА_9 повинен був призначити зустріч особі, яка зв'яжеться з ними по телефонах, вказаних в оголошенні. ОСОБА_10 зі свого боку повинна була вигадати собі ім'я «ОСОБА_3» і разом з ОСОБА_9 під виглядом сімейної пари прибути в обумовлене місце в районі ТЦ «Магеллан», де заманити потерпілу у безлюдне місце в районі лісосмуги по вул. Г. Родимцева в місті Києві, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обумовились вчинити напад на потерпілу з метою заволодіння її майном.

Таким чином вказані особи вступили між собою у попередню змову, спрямовану на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном і домовилися діяти спільно як співвиконавці. Після досягнення цієї попередньої змови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли спільно групою осіб і дії кожного з них охоплювалися умислом іншого.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей, 17.02.2011 ОСОБА_9 розмістив об'яву на дошці оголошень ТЦ «Магеллан», розташованого по проспекту Глушкова,13-Б в місті Києві, про те, що він шукає жінку для роботи нянею по догляду за дитиною, вказавши в оголошенні номер свого мобільного телефону і номер мобільного телефону ОСОБА_10

18.02.2011 вказане оголошення побачила громадянка ОСОБА_8, яка зацікавилась роботою нянею і 19.02.2011 у першій половині дня подзвонила на мобільний телефон ОСОБА_9 Останній, представившись чоловіком на ім'я ОСОБА_43, запропонував ОСОБА_8 роботу по догляду за його дитиною ОСОБА_44 та обрав ОСОБА_8 як жертву вчинення злочину. Після чого, ОСОБА_9 у телефонній розмові зацікавив ОСОБА_8 гарними умовами праці і оплати та запропонував останній приблизно о 12.00 годині прибути до вищезазначеного ТЦ «Магеллан», на що ОСОБА_8 погодилась. Після цього ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про ОСОБА_8 і вони більш детально узгодили між собою план вчинення нападу на ОСОБА_8

Для реалізації злочинного плану ОСОБА_9 у невстановленому місці і час придбав ніж і 19.02.2011 приблизно о 12.00 годині разом з ОСОБА_10 прибув до ТЦ «Магеллан», розташованого по проспекту Глушкова, 13-Б в місті Києві, де вони зустрілись з ОСОБА_8 щоб скоїти на останню напад, спрямований на заволодіння її майном. Під час бесіди з ОСОБА_8 ОСОБА_9 вживав спиртні напої, а ОСОБА_10 представилась дружиною ОСОБА_9 на ім'я «ОСОБА_3». Під час бесіди ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 для реалізації свого злочинного наміру запропонували ОСОБА_8 пройти до начебто їх власного кафе, розташованого в районі лісосмуги Голосіївського парку щоб отримати гроші з каси кафе і заплатити ОСОБА_8 аванс. Остання на таку привабливу пропозицію погодилась і під впливом обману пішла разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вказаному ними напрямку. Заманивши потерпілу шляхом обману у безлюдне місце в районі лісосмуги Голосіївського парку по вул. Г. Родимцева, 8 в місті Києві, безпосередньо реалізуючи злочинний намір, діючи умисно, із користі, за попередньою змовою групою осіб, розуміючи що ОСОБА_8 добровільно не віддасть їм своє майно, з метою негайного заволодіння цим майном, ОСОБА_9, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, і ОСОБА_10 приблизно о 14.00 годині 19.02.2011 несподівано напали на неї. При цьому ОСОБА_9 дістав ніж і, застосовуючи погрозу насильством, небезпечним для життя та здоров'я, почав погрожувати потерпілій застосуванням ножа, подавивши таким чином її волю до опору, а ОСОБА_10 зірвала з рук потерпілої золоті і срібні прикраси та заволоділа жіночою сумкою, в якій знаходились: мобільні телефони, зарядні пристрої до них, гаманець з грошима, газовий балончик «Кобра». Після чого ОСОБА_9, продовжуючи погрожувати потерпілій ножом, наказав ОСОБА_8 лягти животом на землю, а ОСОБА_10 шарфом, що належить потерпілій та власним шарфом, зв'язала руки і ноги потерпілої.

При зазначених обставинах розбійного нападу ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи наступним майном ОСОБА_8: жіночою сумкою, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої, мобільним телефоном «Нокіа-Н7373» з карткою пам'яті, загальною вартістю 150 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператору «Київстар», вартістю 35 гривень і гроші на рахунку в сумі 5 гривень; мобільним телефоном «Соні-Еріксон», вартістю 50 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператору «МТС», вартістю 25 гривень; золотим ланцюжком, вартістю 2500 гривень; срібним хрестиком, вартістю 90 гривень; золотими сережками, вартістю 2000 гривень; срібним ланцюжковим браслетом, вартістю 50 гривень; шкіряним гаманцем, вартістю 100 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 25 гривень; зарядним пристроєм до телефону «Нокіа Н7373», вартістю 40 гривень; зарядним пристроєм до мобільного телефону «Соні-Еріксон», вартістю 20 гривень; газовим балончиком «Кобра», який не представляє матеріальної цінності, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5210 гривень. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10, залишивши потерпілу в лісосмузі, з місця вчинення злочину втекли.

Крім цього, ОСОБА_9, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, 25.02.2011 у денний час, знаходячись на Залізничному вокзалі м. Києва, розташованому за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 (яка також являлась особою, яка раніше вчинила розбій), скоїти злочин, а саме: умисне вбивство із корисливих мотивів під час розбійного нападу, на що ОСОБА_10 погодилась. Для реалізації свого зазначеного спільного умислу, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.

Згідно розробленого злочинного плану та розподілених ролей ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були знайти жінку похилого віку серед певних осіб, що здають у піднайм кімнати на Залізничному вокзалі міста Києва і, представившись подружжям, разом з ОСОБА_10 винайняти у вказаної особи кімнату в квартирі для отримання можливості проникнення до житла потерпілої. Після чого ОСОБА_10 під вигаданим приводом повинна була заманити потерпілу-власницю квартири у кімнату, яку вони орендували з ОСОБА_9, де разом з останнім вчинити на власницю квартири напад, застосувавши насильство, небезпечне для життя потерпілої, вбити її шляхом удушення і заволодіти майном, грошовими коштами і коштовностями, що знаходяться в квартирі.

Таким чином вказані особи вступили між собою у попередню змову, спрямовану на вчинення умисного вбивства із корисливих мотивів під час розбійного нападу і домовилися діяти спільно як співвиконавці. Після досягнення цієї попередньої змови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли спільно групою осіб і дії кожного з них охоплювалися умислом іншого.

З метою безпосередньої реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей, 25.02.2011 приблизно о 16.00 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10, знаходячись на площі Вокзальна в місті Києві, підійшли до групи жінок, що пропонують у піднайм кімнати в місті Києві і ОСОБА_9 запропонував жінкам здати їм в оренду кімнату по завищеній ціні - 170 гривень за добу, зацікавивши сумою, яку він пропонує за оренду кімнати. На пропозицію ОСОБА_9 погодилась громадянка ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9 (яка являлась особою похилого віку) і вони домовились про здачу у піднайм на добу кімнати в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_13 Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проїхали з ОСОБА_13 до вказаної квартири, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 під виглядом наймачів, шляхом обману, отримали можливість проникнути до квартири потерпілої, оцінили майновий стан власниці квартири, місце розташування кімнати, яку вони зняли - посередині квартири, що забезпечувало достатню шумоізоляцію під час скоєння нападу на потерпілу і обрали ОСОБА_13 як жертву злочину, домовившись скоїти вбивство останньої із корисливих мотивів і заволодіти її майном шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством небезпечним для життя потерпілої на наступний день, тобто 26.02.2011.

Приблизно о 07.30 годині 26.02.2011 ОСОБА_9 і ОСОБА_10 покинули квартиру ОСОБА_13, попередньо домовившись і запевнивши останню, що мають намір зняти кімнату у ОСОБА_13 на наступну ніч і не має необхідності шукати інших квартиронаймачів, на що ОСОБА_13 погодилась.

Приблизно о 12.38 годині 26.02.2011 з телефону-автомата №4226585, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 104, з карточки абонента «Укртелеком» НОМЕР_1, що забезпечувало анонімність дзвінку, ОСОБА_10 зателефонувала ОСОБА_13 і повідомила, що вони прийдуть до останньої знову переночувати і візьмуть у піднайм ту саму кімнату квартири АДРЕСА_1.

В той же день приблизно о 16.30 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з метою скоєння вбивства ОСОБА_13 із корисливих мотивів під час розбійного нападу, під виглядом наймачів житла шляхом обману проникли до квартири АДРЕСА_1, куди їх під впливом омани впустила ОСОБА_13 як наймачів кімнати. Знаходячись у кімнаті зазначеної квартири ОСОБА_9 перед вчиненням злочину вжив спиртні напої.

Цього ж дня приблизно о 21.00 годині ОСОБА_10, будучи особою яка раніше вчинила розбій, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_13, а також на заволодіння майном останньої, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої, бажаючи заволодіти її майном і грошима, діючи узгоджено, за попередньою змовою з ОСОБА_9, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, шляхом обману завела ОСОБА_13 з приміщення кімнати, де мешкала остання - в приміщення орендованої ними кімнати, де разом з ОСОБА_9, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, напали на потерпілу і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя ОСОБА_13, повалили останню на диван. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_13, почали душити останню, здавлюючи її шию руками, після чого ОСОБА_10 стала утримувати ноги потерпілої з метою подолання опору, а ОСОБА_9 продовжував душити ОСОБА_13, поки внаслідок асфіксії не настала смерть останньої. Далі ОСОБА_9 і ОСОБА_10, упевнившись, що ОСОБА_13 померла, обшукали квартиру і незаконно заволоділи: мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 150 гривень з карткою мобільного оператора «ЮМС», вартістю 20 гривень, загальною вартістю 170 гривень; мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 1700 гривень із карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, на загальну суму 1720 гривень; п'ятьма пляшками вина, вартістю кожна по 50 гривень, загальною вартістю 250 гривень; грошовими коштами в сумі 500 гривень; сережками-біжутерія, які не мають матеріальної цінності, а всього заволоділи майном ОСОБА_13 на загальну суму 2690 гривень. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вийшли з квартири на вулицю і зникли з місця вчинення злочину разом з майном потерпілої.

В результаті спільних вищезазначених злочинних дій ОСОБА_9 і ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_13 були заподіяні наступні тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої:

- множинні внутрішньо шкіряні крововиливи червоно-синюшного кольору на шиї в бокових відділах, в області підборіддя, з просоченими темно-червоними крововиливами в клітчату та м'язи шиї, по краю нижньої щелепи зліва, по правому краю основи черепа (область сосковидного відростку скроневої кістки), в шкірі обличчя, інтенсивні крововиливи по ходу судинно-нервових пучків шиї від рівня гортані до основи черепа, в діафрагму рота, в корінь язика зі сторони слизистої оболонки і від під'язичної кістки, в правий край язика;

- множинні крововиливи плямистого і осередкованого характеру в стінки глотки, в надгортанник, в слизові оболонки входу в гортань і під голосовими зв'язками;

- набряк слизової оболонки гортані, кров'яниста слизь з набряко-кров'янистою рідиною в отворі дихальних шляхів;

- під час судово-гістологічного дослідження шкіри та м'яз шиї з бокових, задньої та передній поверхні шиї виявлені морфологічні ознаки здавлювання, з крововиливами, без видимої клітинної реакції;

- гостре здуття легенів, множинні крапкові та плямисті крововиливи в серозних і слизових оболонках, на поверхні та в тканинах внутрішніх органів (при гістологічному дослідженні), повнокров'я внутрішніх органів, рідкий стан крові, набряк тканин легень та головного мозку;

- подряпина та смужчате садно на шкірі підборіддя зліва, крововилив на віках очей, дрібні округлі крововиливи на правому плечі та лівому передпліччі; крововиливи в м'язи лівого плеча та в тканини голови в правій тим'яно-скроневій області. Всього шість крововиливів, одне садно, одна подряпина (смужчате садно), один крововилив в м'язи лівого плеча, два крововиливи в м'які тканини голови в правій скронево-тим'яній області.

Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї тупим предметом.

Крім цього, 10.03.2011 у вечірній час, знаходячись у невстановленому місці м. Києва, ОСОБА_10, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, запропонувала своєму співмешканцю ОСОБА_9, який також є собою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, скоїти злочини, а саме: умисне вбивство із корисливих мотивів громадянки ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_10 (яка являлась особою похилого віку), і розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої ОСОБА_14 з метою заволодіння майном останньої, на що ОСОБА_9 погодився. При цьому ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9, що ОСОБА_14 є її двоюрідною бабусею і може зберігати за місцем мешкання в АДРЕСА_4 велику суму грошей.

Для реалізації свого спільного умислу, направленого на умисне вбивство із корисливих мотивів і заволодіння майном ОСОБА_14 шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством, небезпечним для життя потерпілої, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину.

Згідно розробленого злочинного плану ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були прибути до будинку АДРЕСА_4 і під виглядом відвідування проникнути до будинку ОСОБА_14, яка є родичкою ОСОБА_10, де ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 повинен був скоїти напад на ОСОБА_14 і позбавити її життя шляхом удушення, а ОСОБА_10 повинна була заволодіти майном, грошима і коштовностями, які знаходились в будинку ОСОБА_14

Таким чином вказані особи вступили між собою у попередню змову, спрямовану на вчинення умисного вбивства із корисливих мотивів під час розбійного нападу і домовилися діяти спільно як співвиконавці. Після досягнення цієї попередньої змови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли спільно групою осіб і дії кожного з них охоплювалися умислом іншого.

З метою реалізації спільного умислу, направленого на умисне вбивство із корисливих мотивів і заволодіння майном ОСОБА_14 шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством небезпечним для життя потерпілої, діючи згідно розробленого плану, 11.03.2011 приблизно о 08.00 годині ранку, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прибули в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де приблизно о 14.00 годині ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_10 під виглядом відвідування проникли до житлового будинку ОСОБА_14, що розташований по АДРЕСА_4. Знаходячись у приміщенні будинку, ОСОБА_10 почала розмовляти з ОСОБА_14, щоб відволікти увагу останньої, і подала ОСОБА_9 умовний знак про початок здійснення розбійного нападу і вбивства ОСОБА_14

ОСОБА_9, реалізуючи злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_14 і заволодіння її майном та грошима, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10, керуючись корисливим мотивом, схопив ОСОБА_14 рукою, зігнутою у лікті, за шию і почав її душити, питаючи де остання зберігає гроші. Після того, як ОСОБА_14 розповіла про місце зберігання грошей, а ОСОБА_10 заволоділа ними, ОСОБА_9 повалив ОСОБА_14 на підлогу і в присутності ОСОБА_10 почав душити потерпілу за горло руками і хустиною. ОСОБА_10 в свою чергу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, допомагала йому душити потерпілу, утримуючи її за руки, щоб подавити волю потерпілої до опору і забезпечити ОСОБА_9 виконання їх злочинного плану, направленого на позбавлення життя ОСОБА_14 із корисливих мотивів. Продовжуючи злочинні дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_14, охоплені єдиним умислом ОСОБА_10 і ОСОБА_9, останній, коли ОСОБА_14 втратила свідомість внаслідок удушення, схопив сокиру і, доводячи свій злочинний умисел до кінця, наніс ОСОБА_14 удар сокирою в голову, заподіявши рублену рану голови. При цьому ОСОБА_9 не знав, що ОСОБА_14 до нанесення ним удару сокирою вже померла внаслідок асфіксії в результаті здавлення шиї руками і хустиною.

Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи майном ОСОБА_14, а саме: грошовими коштами в сумі 800 гривень, кросівками, вартістю 85 гривень, ювілейною медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», вартістю 20 гривень ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників», вартістю 25 гривень, медаллю «Захиснику Вітчизни», вартістю 25 гривень, медаллю «Ветеран праці», вартістю 10 гривень, ювілейною медаллю «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна», вартістю 15 гривень, а всього на загальну суму 980 гривень.

В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_10 і ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_14 були заподіяні наступні тілесні ушкодження, які у своїй сукупності являються тяжкими тілесними ушкодженнями і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої:

- чотири садна напівмісячної форми, розташовані в різних напрямках розмірами по 1x0,2 см; 0,8x0,2 см; 0,8x0,1 см; 0,6x0,2 см в ділянці кута та гілки нижньої щелепи справа та в нижній частині правої щоки вкритих жовтувато-бурою кірочкою, пергаментної щільності, розташованою нижче рівня оточуючих тканин;

- замкнута майже рівномірно вдавлена переривчаста странгуляційна борозна, розташована поперечно довгою вісі шиї; неповного перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки зліва, повних переломів обох верхніх ріжків щитовидного хряща з крововиливами в м'які тканини шиї;

- синюшно-багровий синець тильної поверхні правої кисті розміром 6x5 см;

- садна овальної форми розміром 2x1 см розгинальної поверхні правого ліктьового суглобу;

- обширна рублена рана з майже рівними, дещо осадженими краями, загостреними кінцями надперенісся, середини спинки носа, кінчику носа зліва, верхньої губи, з ушкодженням кісток над перенісся, носових кісток, носової ості, рещітчастої кістки, верхньощелепної кістки зліва з мало вираженими рожево-червоними крововиливами в м'які тканини країв рани.

Смерть ОСОБА_14 настала в результаті механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї петлею шляхом удушення та удавлення. Ушкодження, що виникло внаслідок травматичної дії лезом сокири було нанесене потерпілій посмертно, тобто через деякий час після факту настання смерті.

Під час судового розгляду підсудний ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 190 КК України, не визнав та від дачі показань відмовився, користуючись своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України. Також ОСОБА_9 показав, що кримінальна справа відносно нього сфальсифікована і він надасть показання тільки після того, як по його заявам буде проведена повна перевірки органами прокуратури. Крім цього ОСОБА_9 заперечив факт заподіяння ОСОБА_10 будь-яких тілесних ушкоджень та тиску на неї. Цивільні позови заявлені потерпілими по справі, він не визнає.

Згідно показань підсудного ОСОБА_9, оголошених у судовому засіданні у відповідності до ст.301 КПК України (в редакції 1960 року), на досудовому слідстві він свою вину у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю і показав наступне.

По епізоду заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_7 показав, що 16.02.2011 він разом із ОСОБА_10 запланували вчинити розбійний напад з метою заволодіння майном громадян. З цією метою він знайшов у газеті «Авізо» оголошення жінки, яка бажала влаштуватись на роботу поваром. Вони домовились про зустріч на станції метро «Видубичі», але потім перенесли зустріч в с. Підгірці на зупинці громадського транспорту. 17.02.2011 о 13.00 годині він разом із ОСОБА_10 прибули до села Підгірці Обухівського району Київської області, де їх чекала ОСОБА_7 Після чого до останньої, згідно розробленого плану, підійшла ОСОБА_10, назвавшись його дружиною «ОСОБА_3» і повела ОСОБА_7 до лісосмуги, де він очікував, щоб скоїти на останню напад. Після чого він разом із ОСОБА_10 завели ОСОБА_7 до лісопосадки, де він, діставши газовий балончик, бризнув в очі ОСОБА_7 В цей час ОСОБА_10 потягнула ОСОБА_7 до дерева і він разом з ОСОБА_10 прив'язав потерпілу до дерева. Також він, діставши ніж та погрожуючи ним, наказав ОСОБА_7 віддати всі цінні речі та забрав сумку останньої і мобільний телефон. Оглянувши речі, він та ОСОБА_10 заволоділи ними і зникли з місця злочину (т.7 а.с. 152-157).

По епізоду заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_8 показав, що 17.02.2011 він разом з ОСОБА_10 приїхали до ТРЦ «Магеллан» по пр. Глушкова, 13-Б в місті Києві, де розмістили на дошці оголошень об'яву-повідомлення з приводу пропозиції начебто працевлаштування бажаючих нянею з метою подальшого заволодіння майном осіб, які звернуться, шляхом розбійного нападу. 19.02.2011 приблизно о 09.30 годині йому на мобільний телефон зателефонувала дівчина, як він дізнався пізніше ОСОБА_8, яка виявила бажання влаштуватись на роботу нянею по догляду за дитиною. Він призначив ОСОБА_8 зустріч в ТЦ «Магеллан» і разом з ОСОБА_10 зустрілися з ОСОБА_8 Під час розмови з останньою він представився «ОСОБА_45», а ОСОБА_10 представилась «ОСОБА_3» і зацікавили останню високою зарплатнею і вигідним графіком робочого дня, якщо та погодиться працювати у них нянею. ОСОБА_8 погодилась і вони по домовленості зустрілись о 14.00 годині там же. Після чого він і ОСОБА_10 пройшли з ОСОБА_8 до Голосіївського парку, де напали на останню. При цьому він погрожував ОСОБА_8 ножом, який приготував заздалегідь, а ОСОБА_10 зв'язала руки та ноги потерпілої шарфами і вони удвох, заволодівши мобільними телефонами, грошима і коштовностями потерпілої, зникли з місця події (т.4 а.с.111-113).

По епізоду вбивства і заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_13 підсудний ОСОБА_9 в присутності захисника показав, що 25.02.2011 він запропонував ОСОБА_10 вчинити вбивство із корисливих мотивів і розбійний напад на бабусю, яка здає кімнату на Залізничному вокзалі м. Києва. З цією метою він з ОСОБА_10, представившись подружжям, підійшли на Вокзальній площі до бабусь, запропонували здати їм кімнату і їм запропонувала квартиру ОСОБА_13 Вони з нею проїхали в квартиру АДРЕСА_1, де переночували з ОСОБА_10, оглянули квартиру, оцінили обстановку в квартирі і матеріальний стан ОСОБА_13 та вирішили здійснити свій план - вбивство і заволодіння майном останньої. У зв'язку з чим 26.02.2011 вони знову винайняли на добу кімнату у квартирі ОСОБА_13 26.02.2011 приблизно о 21.00 годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_10 за їхньою спільною домовленістю підійшла до кімнати власниці квартири, виманила її в коридор, насильно затягнула ОСОБА_13 в їхню кімнату, де він напав на останню та задушив її. В процесі вбивства йому допомагала ОСОБА_10, а саме: також руками здавлювала шию ОСОБА_13 і тримала останню за ноги, коли та виривалася та чинила опір. Коли ОСОБА_13 перестала подавати ознаки життя, він і ОСОБА_10 обшукали кватиру і заволоділи майном потерпілої: невеликою сумою грошей, вином, біжутерією, двома мобільними телефонами «Нокіа» та зникли з місця злочину (т. 2 а.с. 67-72).

По епізоду вбивства і заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_9 в присутності захисника показав, що 11.03.2011 вранці він і ОСОБА_10 приїхали в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де мешкала бабуся ОСОБА_10, з метою пограбувати її та вбити. В комерційному кіоску він купив і вжив спиртні напої, після чого пройшли до будинку бабусі ОСОБА_10 - громадянки ОСОБА_14 Зайшовши в будинок, вони привітались і ОСОБА_14 почала готувати поїсти, коли в цей час він накинувся на неї і почав душити, при цьому розпитував, де в хаті є гроші. ОСОБА_10 підійшла до нього і допомагала душити ОСОБА_14 - тримати її, коли та чинила опір. Далі ОСОБА_10 взяла на ліжку хустину чорного кольору, обмотала нею шию бабусі і, взявшись за обидві кінці хустинки, почала тягнути, стягуючи шию ОСОБА_14, поки остання перестала подавати ознаки життя. Далі він і ОСОБА_10 почали обшукувати хату, шукаючи цінні речі. В шафі він знайшов медалі, які забрала ОСОБА_10 Через деякий час йому здалося, що ОСОБА_14, яка лежала на підлозі в одній з кімнат, прийшла до тями, тому він схопив сокиру, що стояла у коридорі, наніс удар сокирою в обличчя ОСОБА_14 Заволодівши грошима і майном ОСОБА_14, він з ОСОБА_10 зникли з місця злочину (т.2 а.с. 55-59).

По епізоду заволодіння шахрайським шляхом майном громадянина ОСОБА_17 показав, що 07.05.2010 приблизно о 12.00 годині він перебував в ТЦ «Ашан», розташованому по Житомирській трасі, де познайомився з громадянином ОСОБА_6 Останній звернувся до нього з проханням побудувати басейн в с. Хотянівка на дачі. Після того, як він оглянув територію, на якій буде будуватися басейн, повідомив ОСОБА_6 про необхідність закупівлі необхідних для будівництва матеріалів та запропонував особисто купити вказані матеріали, маючи намір заволодіти грошима ОСОБА_6 і не виконувати роботи по встановленню басейну. 08.05.2010 біля будинку №170-А по вул. Харківське шосе в місті Києві він повідомив ОСОБА_6 про те, що іде купувати будівельні матеріали та йому необхідні гроші. Останній на його вимогу надав йому 750 доларів США та 4700 гривень, якими він заволодів та витратив на власний розсуд. Після чого зустрічей з ОСОБА_6 він почав уникати і переховуватись від останнього (т. 7 а.с.82-85).

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_10 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 КК України визнала частково, а за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, не визнала та показала наступне.

По епізоду заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_7 показала, що оголошені в судовому засіданні показання Т.7 а.с.173-175, вона визнає, а саме, що з ОСОБА_9 на той період була знайома близько місяця. Приблизно в січні-лютому 2011 року ОСОБА_9 їй повідомив, що в нього є донька і попросив зустрітись з майбутньою нянею. Вона зустріла ОСОБА_7 на зупинці і разом з ОСОБА_9 всі втрьох пішли через лісосмугу до будинку його колишньої дружини. Дорогою ОСОБА_9 різко напав на ОСОБА_7, пирснув розпилювачем їй в очі, та прив'язав цю жінку скотчем до дерева. Вона була в шоковому стані, сльозились очі, тому вона всього не бачила та й всього не пам'ятає. ОСОБА_9 наказав їй забрати в потерпілої сумку, а сам в ОСОБА_7 цікавився її зубами. Тоді ОСОБА_9 штовхнув її з гірки і вони разом побігли в невідомому напрямку. ОСОБА_9 їй наказував нікому нічого не говорити, погрожуючи вбивством їй та її сім'ї. ОСОБА_9 вживав спиртні напої та був некерований, вони постійно сварилися, він застосовував до неї фізичне насильство.

Також ОСОБА_10 показала, що фактичні обставини скоєння розбійного нападу на громадянку ОСОБА_7, оголошені в судовому засіданні, а саме час, дату, місце, послідовність дій які вчинялись по відношенню до потерпілої, вона не оспорює, однак не визнає, що був попередній зговір з ОСОБА_9 на вчинення даного злочину, а також зазначила, що всі дії вона вчиняла під погрозами та примусом останнього, оскільки його боялась.

По епізоду заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_8 показала, що оголошені в судовому засіданні показання Т.4 а.с.130-132, Т.9 а.с.136-137, вона визнає, а саме, що через деякий час після розбійного нападу на ОСОБА_7, вона під тиском ОСОБА_9, який на деякий час забирав у неї паспорт, жебракувала біля магазину «Магелан», де з ОСОБА_9 зустрілися з ОСОБА_8 Вони втрьох пішли в парк, вона попросилась в туалет, а в цей момент ОСОБА_9 напав на ОСОБА_8 ОСОБА_9 наказав, щоб вона забрала речі ОСОБА_8: сережки потерпіла зняла сама, а вона зняла з потерпілої браслет під примусом ОСОБА_9 Потім за наказом ОСОБА_9 вона зв'язала своїм шарфом потерпілу.

Також ОСОБА_10 показала, що фактичні обставини скоєння розбійного нападу на громадянку ОСОБА_8, оголошені в судовому засіданні, а саме час, дату, місце, послідовність дій які вчинялись по відношенню до потерпілої, вона не оспорює, однак не визнає, що був попередній зговір з ОСОБА_9 на вчинення даного злочину, а також зазначила, що всі дії вона вчиняла під погрозами та примусом останнього, оскільки його боялась.

По епізоду вбивства і заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_13 показала, що оголошені в судовому засіданні показання Т.2 а.с.112-116, вона визнає, а саме, що просила ОСОБА_9 винайняти кімнату, щоб переночувати і зігрітися. На залізничному вокзалі в м. Києві вона разом з ОСОБА_9 підходили до ОСОБА_13, з якою ОСОБА_9 домовився винайняти кімнату на одну добу. Вона, ОСОБА_9 і ОСОБА_13 поїхали до останньої, де переночували. На наступний день воназателефонувала ОСОБА_13 і домовилась з нею, що винаймуть її кімнату ще на одну добу. Прийшовши знову до ОСОБА_13, спочатку ОСОБА_9 вживав спиртні напої, потім - декілька разів її вдарив. Після чого наказав їй покликати ОСОБА_13, що вона і зробила. Коли потерпіла йшла по коридору, то ОСОБА_9 накинувся на потерпілу, затягнув її в кімнату, штовхнув на диван, а сам виліз на потерпілу і питав де гроші. ОСОБА_13 відповіла, що в іншій кімнаті, тоді він наказав їй шукати гроші. Вона побігла в іншу кімнату, перевернула речі, але гроші не знайшла. ОСОБА_9 забіг в кімнату і знайшов гроші. З квартири забрали також телефони потерпілої. Коли вони виходили з квартири, то вона бачила, що потерпіла лежала на дивані та не ворушилася, в неї з вуха текла кров. Вона не намагалася викликати швидку медичну допомогу, оскільки не знає як це робити в м. Києві. Коли ОСОБА_9 залишився з потерпілою, в неї не було можливості покинути квартиру, оскільки боялася його фізичного тиску. Вона не знала про наміри ОСОБА_9 вбити потерпілу ОСОБА_13, в неї такого умислу не було, вона йому не допомагала вбивати потерпілу. У всьому, що з нею сталося, винний ОСОБА_9, її вина в тому, що вона приїхала і познайомилася з ним. Фактичні обставини скоєння розбійного нападу та вбивства громадянки ОСОБА_13, а саме час, дату, місце, послідовність дій які вчинялись по відношенню до потерпілої, перелік викраденого майна, вона не оспорює, однак не визнає, що був попередній зговір з ОСОБА_9 на вчинення даного злочину, а також зазначила, що всі дії вона вчиняла під погрозами та примусом останнього, оскільки його боялась. Повідомити про злочин в неї не було можливості та втікти від ОСОБА_9 вона не могла, оскільки він постійно був поруч. Телефони, які вони забрали у ОСОБА_13, вона за наказом ОСОБА_9 збула в м.Маріуполь.

По епізоду вбивства і заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_14, ОСОБА_10 в судовому засіданні, керуючись ст.63 Конституції України відмовилась від дачі показань.

Згідно показань підсудної ОСОБА_10 оголошених у судовому засіданні у відповідності до ст.301 КПК України (в редакції 1960 року), по епізоду вбивства і заволодіння шляхом розбійного нападу майном громадянки ОСОБА_14, які вона надавала під час досудового слідства, було встановлено наступне.

Так, 11.03.2011 приблизно в 08 годин 00 хвилин, вона разом з ОСОБА_9 приїхали в с.Тинне Сарненського району Рівненської області до її бабусі ОСОБА_14 По дорозі до будинку ОСОБА_14, вони з ОСОБА_9 заходили до магазину та кафе, де останній вживав спиртні напої. Приблизно в 14 годин 00 хвилин, вони прийшли до будинку бабусі і вона зайшла до будинку, а ОСОБА_9 залишився у дворі та курив. Пізніше ОСОБА_9 зайшов до будинку і вони розмовляли з бабусею. ОСОБА_14 приготувала їм їжу і вони поїли, після чого вона пішла в туалет на вулицю. Коли повернулася до будинку, то звернула увагу, що ОСОБА_9 сидить за столом і вдягнув на руки її рукавиці. Бабуся сказала, що збере їм консервації і пішла в кімнату, що ліворуч від входу. В цей час ОСОБА_9 різко піднявся підійшов до бабусі ззаду та обхватив рукою шию, притиснувши зігнутим ліктем до себе. Потім почав кричати «ОСОБА_18 де гроші»? Бабуся почала кричати і сказала, що гроші в кладовці у чемодані. ОСОБА_9 потягнув бабусю в кімнату до шафи, а вона хотіла вирвати бабусю, тому коли схопила її за руку, то вона подряпала їй зап'ястя правої руки. Вона благала відпустити бабусю, але ОСОБА_9 силою кинув її на підлогу і бабуся вдарилася головою об підлогу і мабуть втратила свідомість. Далі ОСОБА_9 потягнув бабусю в іншу кімнату та намотавши хустину, почав затягувати її, і в такий спосіб душити. Бабуся не подавала будь-яких ознак життя. Також ОСОБА_9 наступив їй на горло ногою. Після цього він вибіг з кімнати і повернувся за хвилину з сокирою в руках. Підбігши з сокирою він замахнувся і наніс удар в обличчя. Після удару сокира встряла в обличчі бабусі. Погрожуючи їй він наказав шукати гроші. Вона пішла в кладову і знайшла 800 гривень в літровій банці, які віддала ОСОБА_9 Також вона побачила, що ОСОБА_9 в шафі знайшов медалі. Знайшовши гроші та медалі, вони забрали їх собі та з місця скоєння злочину втекли Т.2 а.с.100-104.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_10 не визнала заявлені потерпілими цивільні позови.

Не дивлячись на невизнання підсудним ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відмову від надання своїх показань згідно ст.63 Конституції України, а також невизнання підсудною ОСОБА_10 своєї вини а за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК Українита часткове визнання своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 КК України та її захисну версію, їх участь за викладених вище обставин у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Щодо епізоду розбійного нападу на

ОСОБА_7 і заволодіння її майном:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7,оголошеними в судовому засіданні згідно ст.308, п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких в середині лютого 2011 року вона, перебуваючи на пенсії і ніде не працюючи, розмістила об'яву, що шукає роботу поваром, консьєржкою або нянею в газетах «Авізо» і «Експрес-об'ява». 16.02.2011 їй на мобільний телефон подзвонив незнайомий чоловік, який представився ОСОБА_45 та запропонував роботу нянею по догляду за дитиною. Вона погодилась і 17.02.2011 поїхала на зустріч із ОСОБА_45 в с. Підгірці Обухівського району, де на зупинці «вулиця Васильківська» їй призначив зустріч ОСОБА_43. Приїхавши в обумовлене місце, до неї підійшла раніше невідома їй дівчина, яка представилась дружиною Дениса і запропонувала пройти за нею. Дівчина провела її до лісосмуги від зупинки, де їх зустрів хлопець, який представився ОСОБА_45. Далі хлопець і дівчина повели її в глибину лісосмуги, начебто до їх будинку, де знаходиться їх донька. Дорогою хлопець розвернувся і бризнув їй в обличчя з газового балончику. Потім хлопець дістав ніж і почав їй погрожувати і вимагати віддати гроші. Дівчина, яка йшла позаду, і хлопець прив'язали її скотчем до дерева і забрали у неї жіночу сумку і мобільний телефон. Після чого хлопець і дівчина намагались вирвати у неї золоті коронки, але у них це не вийшло. Всього хлопець і дівчина заволоділи її майном: жіночою сумочкою, яка не представляє матеріальної цінності, в якій знаходилися: мобільний телефон «Нокіа-2600», вартістю 490 гривень з карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, загальною вартістю 515 гривень, гроші в сумі 20 гривень, спідня білизна та ліки, які не представляють матеріальної цінності, чим спричинили їй матеріальну шкоду на загальну суму 535 гривень, після чого зникли з місця вчинення злочину (т. 7 а.с. 133-135, т.8 а.с. 173-174);

- показаннями свідка ОСОБА_18, який показав, що є сином потерпілої ОСОБА_7 Події відбувалися в 2011 році, в лютому місяці. Його матір давала оголошення в пошуках роботи нянею. Їй зателефонували і запропонували посидіти з хлопчиком вдома, бо начебто в матері хлопчика захворіла матір в США і не має на кого його (хлопчика) залишити. Мама довго відмовлялася, але її вмовили. Вона перед цим працювала в сім'ї і виховувала також хлопчика, тому вона погодилась. Вона поїхала на зустріч в с.Підгірці громадським транспортом. Там вони її зустріли, сказали, що машина зламалася і повели її додому. По дорозі завели в ліс. Спочатку пирскнули у очі балончиком, потім забрали сумку та всі речі, що в неї були, а на останок прив'язали до дерева і кинули її там. Вони заволоділи жіночою дерматиновою сумочкою, телефоном «Нокіа», та були якісь копійки в гаманці. Щодо насильства, то по-перше пирскнули в очі з газового балончика, а по-друге пробували чи золоті в матері зуби ножем. Потім прив'язали до дерева, сказали, що викличуть міліцію, але звичайно ніхто нікого не викликав. Мати під час досудового розслідування впізнавала цих людей. Надані раніше показання підтримує повністю. - протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_10, як жінку, яка скоїла відносно неї розбійний напад 17.02.2011 (т. 7 а.с. 139-141);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який скоїв відносно неї розбійний напад 17.02.2011 (т. 7 а.с. 136-138);

- протоколом огляду місця події від 17.02.2011, згідно якого була встановлено та оглянуто місце скоєння злочину, а саме ділянку місцевості, що розташована в 300 метрах від зупинки «вул. Васильківська» села Підгірці Обухівського району Київської області і фототаблицею до нього (т. 7 а.с. 105-112);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_9 від 08.06.2011, в ході якого останній детально показав та розповів про обставини скоєння ним злочину відносно ОСОБА_7 (т. 7 а.с. 158-163).

Оцінюючи докази за даним епізодом у своїй сукупності, колегія суддів бере до уваги наступне. Потерпіла ОСОБА_7 в своїх показаннях детально зазначає обставини знайомства з підсудними, злагодженість дій підсудних, роль кожного з них у вчиненні розбійного нападу на неї: ОСОБА_9, бризнувши їй в обличчя з газового балончику, дістав ніж і почав їй погрожувати і вимагати віддати гроші; потім ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10, прив'язавши її скотчем до дерева, забрали у неї жіночу сумку і мобільний телефон, а також обоє намагались вирвати у неї золоті коронки. Залишивши її одну в лісосмузі і втекли.

Вказані показання потерпілої ОСОБА_7 є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18, з вищезазначеними письмовими доказами, а також узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_9, які він надавав під час досудового слідства та в ході проведення такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин події в якості обвинуваченого від 08.06.2011. Колегія суддів вважає, що зазначені показання потерпілої, свідка, підсудного ОСОБА_9 є правдивими та кладе їх в основу вироку.

Що стосується показань підсудної ОСОБА_10, які вона надавала в ході судового розгляду, а також частково на досудовому розслідуванні в частині, що вона не мала умислу на вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7, а вчиняти будь-які дії відносно потерпілої її примушував підсудний ОСОБА_9, суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з вищезазначеними доказами.

Щодо епізоду розбійного нападу на

ОСОБА_8 і заволодіння її майном:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8,оголошеними в судовому засіданні згідно ст. 308, п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 18.02.2011 вона знаходилась в ТЦ «Магеллан», що по проспекту Глушкова, 13 в місті Києві, де на дошці оголошень побачила об'яву про прийом на роботу нянею по догляду за дитиною. У неї був досвід роботи нянею і вона зателефонувала по телефону, вказаному в оголошенні і в розмові з чоловіком, який представився ОСОБА_45, з'ясувала умови роботи і оплату, які її зацікавили. 19.02.2011 вона знову зателефонувала Денису і погодилась працювати нянею по догляду за дитиною, після чого вони зустрілись приблизно о 12.00 годині. Вона прийшла на зустріч, до неї підійшли хлопець і дівчина. Хлопець представився ОСОБА_45, дівчина - ОСОБА_3 і вони пояснили, що шукають по оголошенню няню по догляду за дитиною. Після чого з нею провели співбесіду ОСОБА_43 і ОСОБА_3 та запропонували поїхати до них додому на роботу. Вони домовились зустрітись о 14.00 годині. У вказаний час вона приїхала до ТЦ «Магеллан» разом зі своїм хлопнем ОСОБА_19 ОСОБА_43 сказав її знайомому, що він може іти додому, а вона поїде з ними на автомобілі. ОСОБА_19 пішов, а вони втрьох пішли у напрямку вулиці Г.Родимцева через лісопаркову зону. Коли вони йшли стежкою, до неї несподівано підійшов ОСОБА_43, як вона дізналася пізніше громадянин ОСОБА_9, приставив до шиї ніж і став вимагати гроші. В цей час ОСОБА_3, як вона дізналася пізніше ОСОБА_10 почала зривати у неї прикраси і заволоділа її жіночою сумкою. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 зв'язали її руки і ноги шарфом, що був у неї, і шарфом, що зняла з себе ОСОБА_10 Після чого зникли, заволодівши її коштовностями і майном, завдавши збитки на загальну суму 5210 гривень. Звільнившись від шарфів, вона пройшла до будівель, де викликала співробітників міліції, яким розповіла про скоєний відносно неї злочин (т. 4 а.с. 72-73, 79-80);

- показаннями свідка ОСОБА_19,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких він є співмешканцем ОСОБА_8 19.02.2011 остання прийшла додому і розповіла, що знайшла роботу нянею за 350 гривень за добу, до якої приступає одразу. Він пішов разом з ОСОБА_8 до ТЦ «Магеллан», де зустрівся із раніше незнайомими хлопцем і дівчиною, що найняли ОСОБА_8 на роботу по догляду за їх дитиною. Він хотів провести останню, але хлопець і дівчина пояснили, що це не потрібно, тому що вони поїдуть на автомобілі. Після чого ОСОБА_8 разом з хлопцем і дівчиною пішли, а він поїхав додому. Через деякий час він дізнався від ОСОБА_8, що хлопець і дівчина скоїли на неї розбійний напад в Голосіївському парку міста Києва, під погрозою ножа заволоділи її майном (т.4 а.с. 88-90,184-185);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_10 як жінку, яка скоїла відносно неї розбійний напад 19.02.2011 (т. 4 а.с. 92);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який скоїв відносно неї розбійний напад 19.02.2011 (т. 4 а.с. 93);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_10 як жінку, з якою зустрічались він і ОСОБА_8 19.02.2011 в ТЦ «Магеллан» і яка найняла ОСОБА_8 на роботу нянею (т. 4 а.с. 186);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_9 як чоловіка, з яким зустрічались він і ОСОБА_8 19.02.2011 в ТЦ «Магеллан» і який найняв ОСОБА_8 на роботу нянею (т. 4 а.с. 187);

- протоколом огляду місця події від 19.02.2011, згідно якого було встановлено та оглянуто місце скоєння злочину, а саме ділянки місцевості по вул. Г. Родимцева, 8 в місті Києві і фототаблицею до нього (т. 4 а.с. 33-36);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_9 від 12.04.2011, в ході якого останній показав та розповів про обставини скоєння ним злочину відносно ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 137-145);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченої ОСОБА_10 від 12.04.2011, в ході якого остання показала та розповіла про обставини скоєння нею злочину відносно ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 150-158);

- протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_8 і обвинуваченою ОСОБА_10, в ході якої потерпіла підтвердила свої показання (т. 4 а.с. 159-161);

- протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_8 і обвинуваченим ОСОБА_9, в ході якої потерпіла підтвердила свої показання (т. 4 а.с. 162-163).

Потерпіла ОСОБА_8 в своїх показаннях детально зазначила обставини знайомства з підсудними, злагодженість дій підсудних, роль кожного з них у вчиненні розбійного нападу на неї, зокрема: коли вона, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йшли через лісопаркову зону, до неї несподівано підійшов ОСОБА_43, як вона дізналася пізніше то був ОСОБА_9 і приставив до шиї ніж, став вимагати гроші. В цей час ОСОБА_3, як вона дізналася пізніше, то була ОСОБА_10, почала зривати з неї прикраси і заволоділа її жіночою сумкою. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 зв'язали її руки і ноги шарфом, що був у неї, і шарфом, що зняла з себе ОСОБА_10

Показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_19, з вищезазначеними письмовими доказами, а також узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_9, які він надавав під час досудового слідства та в ході проведення такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_9 від 12.04.2011. Зазначені показання потерпілої, свідка, підсудного ОСОБА_9 є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими. а тому колегія суддів вважає їх правдивими та кладе в основу вироку.

Що стосується показань підсудної ОСОБА_10, які вона надавала в ході судового розгляду, а також частково на досудовому слідстві в частині, що вона не мала умислу на вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8, а вчиняти будь-які дії відносно потерпілої ОСОБА_8 її примушував підсудний ОСОБА_9, суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка вказувала на активні дії підсудної ОСОБА_10 під час вчинення розбійного нападу на неї. Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7 пройшло два дні, підсудна в цей час спокійно пересувалась містом і мала будь-яку можливість звернутись до правоохоронних органів на дії ОСОБА_9, однак цього не зробила.

Щодо епізоду вбивства і заволодіння

майном громадянки ОСОБА_13:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4,оголошеними в судовому засіданні згідно ст. 308, п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких його мати ОСОБА_13 здавала в найм подобово кімнату в квартирі АДРЕСА_1. 27.02.2011 приблизно о 10.00 годині йому на мобільний телефон зателефонувала тітка ОСОБА_20, яка була стурбована, що ОСОБА_13 не відповідає на дзвінки. Прибувши до АДРЕСА_1, він, його дружина ОСОБА_21, а також ОСОБА_20 зайшли втрьох до квартири НОМЕР_2, де виявили труп його матері ОСОБА_13 з ознаками насильницької смерті. Двері квартири були незачинені, мати лежала у маленькій кімнаті, на дивані, обличчям донизу. На голові матері він бачив плями, схожі на кров; також з квартири зникли гроші в сумі 500 гривень, мобільні телефони та пляшки з вином Т.1 а.с.73-81;

- показаннями свідка ОСОБА_21, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких її свекруха ОСОБА_13 проживала в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. При цьому свекруха проживала у великій кімнаті, а маленьку кімнату постійно здавала у найм щодобово. Коли клієнти заселялись у ОСОБА_13, остання зачинялась у великій кімнаті і не виходила. 26.02.2011 ОСОБА_13 телефонувала їй приблизно о 16.00 годині і розповіла, що очікує клієнтів, які вже ночували у неї, після чого поклала слухавку. 27.02.2011 їй і чоловікові на мобільний телефон почала телефонувати рідна сестра ОСОБА_21 - ОСОБА_20, яка була стурбована, що ОСОБА_13 не відповідає на дзвінки. Вони домовились зустрітися і зайти до свекрухи разом з ОСОБА_20 Коли вони зайшли втрьох до квартири НОМЕР_2, то виявили труп свекрухи ОСОБА_13 з ознаками насильницької смерті. Двері квартири були незачинені, свекруха лежала у маленькій кімнаті, на дивані, обличчям донизу Т.1 а.с.85-86;

- показаннями свідка ОСОБА_20, яка в судовому засіданні показала, що у неї була старша сестра ОСОБА_13, яка мешкала в квартирі АДРЕСА_1. Того дня, вона дзвонила до своєї сестри на домашній телефон, але ніхто не відповідав, потім подзвонила на мобільний. В неї було два мобільних телефони. Подзвонила на другий, а він відключився. Подзвонила на третій, ніхто не бере телефон. Це було здається ще до обіду, під вечір. Вона мала йти до лікарні. Потім стала дзвонити другий і третій раз, але ніхто не брав слухавку. Вона захвилювалася та зателефонувала до її сина, сказала, що дзвонить до його мами, але ніхто трубки не бере. Ключі від її квартири були у неї. Він приїхав і вони зайшли в квартиру. Там був коридорчик на дві квартири, двері у квартиру були відчинені. Коли вони зайшли, ОСОБА_13 лежала у спальні. Ноги були на підлозі, а обличчя на дивані, і вже вся була чорна. Вони стали викликати міліцію. Всі речі були викинуті зі шкафів на підлогу. Коли вони зайшли, то телефонів не було;

- показаннями свідка ОСОБА_22,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких він є сусідом ОСОБА_13 по будинку АДРЕСА_1 і знає, що остання здавала в найм подобово кімнату в своїй квартирі. 26.02.2011 приблизно о 07.30 годині він помітив, як ОСОБА_13 через вікно квартири прощалась з квартирантами. Він розгледів у вікно хлопця та дівчину, які вийшли з під'їзду і пішли в сторону дороги. 13.03.2011 він впізнав серед осіб, які йому пред'являлись для впізнання, хлопця, який орендував квартиру у ОСОБА_13 26.02.2011. Ним виявився громадянин ОСОБА_9 Також ОСОБА_22 зазначив, що на його думку дівчина у відносинах з даним чоловіком лідирує, вела себе безтурботно та любить легко жити (т.1 а.с. 120-122);

- показаннями свідка ОСОБА_23,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких вона була знайома з ОСОБА_13 декілька років. Вони разом підробляли на Залізничному вокзалі м. Києва, здаючи в найм кімнати у своїх квартирах подобово. 25.02.2011 вони перебували на Залізничному вокзалі, коли приблизно в 16.30 годин до неї підійшли хлопець і дівчина, які поцікавились щодо здачі кімнати, вказавши вартість 170 гривень. ОСОБА_13 запропонувала кімнату у своїй квартирі. Молоді люди погодились і втрьох з ОСОБА_13 поїхали додому до останньої. 28.02.2011 вона дізналася, що ОСОБА_13 виявили вбитою у власній квартирі (т. 1 а.с. 116-118, 141-142);

- показаннями свідка ОСОБА_24,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 27.02.2011 приблизно о 21.20 годині він знаходився неподалік від розважального клубу «Спортпрогноз», розташованого по пр-кту Леніна в місті Маріуполі. До нього підійшла раніше незнайома дівчина і запропонувала купити у неї мобільний телефон «Нокіа 6030» за 50 гривень, пояснивши, що їй не вистачає грошей, щоб повернутися додому в місто Рівне. Він запропонував дівчині 44 гривні за мобільний телефон, на що остання погодилась. Після чого вони розрахувались і він її більше не бачив. Про те, що мобільний телефон належав убитій громадянці ОСОБА_13 він не знав. 06.03.2011 вказаний мобільний телефон у нього було вилучено працівниками міліції м. Києва (т. 1 а.с. 131-136);

- показаннями свідка ОСОБА_25,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 12.03.2011 він був запрошений як понятий під час проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченою ОСОБА_10 Остання добровільно розповіла та показала на місті, як саме та з ким був скоєний злочин відносно ОСОБА_13 в квартирі АДРЕСА_1. Під час проведення слідчих дій ОСОБА_10 надавала послідовні показання, ніяких незаконних засобів впливу на ОСОБА_10 з боку працівників міліції не застосовувалось. Після проведення відтворення обстановки і обставин події слідчим був складений відповідний протокол(т. 2 а.с. 211-215);

- показаннями свідка ОСОБА_26, оголошенимив судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 13.03.2011 він був запрошений як понятий під час проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події з обвинуваченим ОСОБА_9 Останній добровільно виявив бажання на місці злочину показати і розповісти про обставини його вчинення, після чого учасники слідчої дії з приміщення Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві проїхали в квартиру АДРЕСА_1. За вказаною адресою, у присутності понятих, захисника, слідчого і конвоїрів, ОСОБА_9 надав послідовні показання про обставини вчинення вбивства і розбійного нападу стосовно ОСОБА_13 Ніяких незаконних засобів впливу на ОСОБА_9 з боку працівників міліції не застосовувалось. Після проведення відтворення обстановки і обставин події слідчим був складений відповідний протокол (т. 2 а.с. 206-210);

- показаннями свідка ОСОБА_27, який в судовому засіданні показав, що на час розслідування даної кримінальної справи він працював слідчим Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві. У нього в провадженні перебувала кримінальна справа по факту вбивства громадянки ОСОБА_13 В ході розслідування він проводив слідчі дії з підозрюваними, а в подальшому - з обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 Під час проведення слідчих дій порушень закону не було, все відбувалось правомірно, без порушень прав підозрюваних і обвинувачених на захист. Після проведення слідчих дій протоколи надавались на ознайомлення підозрюваним і обвинуваченим, які, ознайомившись з ними, підписували їх. Показання надані під час досудового розслідування підтримує повністю;

- показаннями свідка ОСОБА_28, який в судовому засіданні показав, що на час розслідування даної кримінальної справи він працював слідчим Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві. З 27.02.2011 він перебував у складі групи слідчих по розслідуванню кримінальної справи по факту вбивства громадянки ОСОБА_13 Під час роботи і проведення слідчих дій з підозрюваними, а потім обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 останні надавали показання добровільно, на стан здоров'я не скаржились, детально розповідали про обставини скоєння ними злочинів. Під час проведення слідчих дій порушень закону не було, все відбувалось правомірно, без порушень прав підозрюваних і обвинувачених на захист. Після проведення слідчих дій протоколи надавались на ознайомлення підозрюваним і обвинуваченим, які, ознайомившись з ними, підписували їх. Заяв і скарг з боку ОСОБА_10 і ОСОБА_9 з боку незаконних дій співробітників міліції йому не надходило. Показання надані під час досудового розслідування підтримує повністю;

- оглядом місця події від 27.02.2011 - квартири АДРЕСА_1, в ході якого було виявлено труп ОСОБА_13 зі слідами насильницької смерті(т. 1 а.с. 19-51);

- лікарським свідоцтвом про смерть №652 від 28.02.2011, згідно якого смерть ОСОБА_13, 1929 р.н. настала в результаті асфікції, здавлення шиї тупим предметом, удавлення з метою вбивства (т. 1 а.с. 67);

- протоколом пред'явлення особи на впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_9 як чоловіка, який орендував кімнату у квартирі ОСОБА_13 26.02.2011 при вказаних вище обставинах(т. 2 а.с. 119-122);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13.03.2011 за участю підозрюваного ОСОБА_9, в ході якого останній в присутності захисника показав та розповів про обставини скоєння ним злочинів відносно ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 141-150);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.03.2011 за участю підозрюваної ОСОБА_10, в ході якого остання в присутності захисника показала та розповіла про обставини скоєння нею злочинів відносно ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 128-139);

- протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10, в ході якої кожен наполягав в присутності захисників на своїх показаннях (т. 2 а.с. 236-244);

- протоколом виїмки від 06.03.2011, в ході якого у свідка ОСОБА_24 був вилучений мобільний телефон «Нокіа-6030» імей НОМЕР_3 без сім-картки, який належав потерпілій ОСОБА_13 і який він придбав 27.02.2011 в м.Маріуполь у незнайомої дівчини (Т.1 а.с.144);

- протоколом виїмки від 27.04.2011, в ході якого в ПО «Климчук, Попов «Ломбард «Капітал», який розташований в Донецькій області, м.Маріуполь, пр.Металургів, 60, вилучено додаткову угоду до договору фінансового кредиту №00000187 від 28.02.2011, згідно якої ОСОБА_10 заклала за 250 гривень мобільний телефон «Нокіа», який належав потерпілій ОСОБА_13 (Т.8 а.с.113-114);

- висновком судово-медичної експертизи №33/652 від 14.04.2011, згідно якої при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено:

- множинні внутрішньошкіряні крововиливи червоно-синюшного кольору на шиї, в бокових відділах в області підборіддя, з просоченими темно-червоними крововиливами в клітчату та м'язи шиї, по краю нижньої щелепи зліва, по правому краю основи черепа (область соско видного відростку скроневої кістки), в шкірі обличчя інтенсивні крововиливи по ходу судинно-нервових пучків шиї від рівня гортані до основи черепа, в діафрагму рота, в корінь язика зі сторони слизистої оболонки і від під'язичної кістки, в правий край язика;

- множинні крововиливи п'ятнистого і осередкованого характеру в стінки глотки, в надгортанник, в слизові оболонки входу в гортань і підголосовими зв'язками;

- набряк слизової оболонки гортані, кров'яниста слиз з набряко-кров'янистою рідиною отворі дихальних шляхів;

- під час судово-гістологічного дослідження шкіри та м'яз шиї з бокових, задньої та передній поверхні шиї виявлені морфологічні ознаки здавлювання, з крововиливами, без видимої клітинної реакції;

- гостре вздуття легенів, множинні крапкові та п'ятнисті крововиливи в серозних і слизових оболонках, на поверхні та в тканинах внутрішніх органів (при гістологічному дослідженні), повнокров'я внутрішніх органів, рідкий стан крові, набряк тканин легень та головного мозку;

- подряпина та смужчате садно на шкірі підборіддя зліва, крововилив на віках очей, дрібні округлі крововиливи на правому плечі та лівому передплеччі; крововиливи в м'язи лівого плеча та в тканини голови в правій тим'яно-скроневій області. Всього шість крововиливив, одне садно, одна подряпина (смужчате садно), один крововилив в м'язи лівого плеча, два крововиливи в м'які тканини голови в правій скронево-тим'яний області.

Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфікції в результаті здавлювання шиї тупим предметом(т. 3 а.с. 5-18);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №64/652 від 29.03.2011, згідно якої, виходячи з матеріалів кримінальної справи, результатів огляду місця події та трупа ОСОБА_13 на місті його виявлення, результатів судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13, показів обвинувачених та наданих протоколів відтворення обстановки та обставин події прийшли до висновків: підтверджується, що причиною смерті ОСОБА_13, 1929 р.н. послужила механічна асфікція внаслідок здавлювання шиї тупим предметом; вказана асфікція могла виникнути внаслідок здавлювання шиї також і руками (долонями, пальцями), в різних напрямках, при різних положеннях тіла ОСОБА_13 (удавлювання руками); пошкодження у ОСОБА_13 могли бути спричинені при обставинах, на які вказують обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в протоколах допитів як підозрюваних, обвинувачених та під час відтворювання обстановки та обставин події (т. 3 а.с. 26-29);

- висновком судово-цитологічної експертизи №105/Ц від 20.04.2011, згідно якої при дослідженні недопалку сигарети «Бонд», вилученому під час огляду місця події - квартири АДРЕСА_1, виявлено слину, походження якої не виключається від ОСОБА_9(т. 3 а.с. 68-72);

- висновком судово-імунологічної експертизи №149 від 06.05.2011, згідно якої при дослідженні халата ОСОБА_13, вилученому в приміщенні Київського міського моргу №1, виявлено кров людини, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_13, 1929 р.н. (т. 3 а.с. 147-152);

- висновком додаткової судово-імунологічної експертизи №150 від 06.05.2011, згідно якої при дослідженні підодіяльника, вилученому під час огляду місця події - квартири АДРЕСА_1, виявлено кров людини, походження якої не виключається як від потерпілої ОСОБА_13, 1929 р.н., так і обвинуваченого ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 258-264).

Оцінюючи докази за даним епізодом у своїй сукупності, колегія суддів бере до уваги, що факт вчинення насильницької смерті відносно потерпілої ОСОБА_13, а також викрадення майна, яке належало останній, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20, а також вищезазначеними письмовими доказами: протоколами огляду місця події, медичною документацією, висновками експертиз.

Свідок ОСОБА_22 серед осіб, які йому пред'являлись для впізнання, впізнав саме ОСОБА_9 як хлопця, який орендував квартиру у ОСОБА_13 26.02.2011. Свідок ОСОБА_24, у якого було вилучено мобільний телефон «Нокіа 6030», який належав потерпілій ОСОБА_13, підтвердив, що придбав його 27.02.2011 ввечері в місті Маріуполі за 44 гривні у дівчини, яка планувала повернутися до м. Рівне.

Під час проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події підсудний ОСОБА_9 у присутності понятих та захисника надав послідовні показання про обставини вчинення ним разом з ОСОБА_10 вбивства і розбійного нападу стосовно ОСОБА_13 за місцем проживання останньої: наглядно демонструючи як вони затягнули ОСОБА_13 в їхню кімнату, як він напав на останню та задушив її, описавши роль підсудної ОСОБА_10 - вона також руками здавлювала шию ОСОБА_13 і тримала останню за ноги, коли та виривалася та чинила опір, а також як вони разом із ОСОБА_10 обшукали кватиру і заволоділи майном потерпілої. Така ж сама слідча дія проводилася за участю підсудної ОСОБА_10 Про добровільне бажання підсудних на проведення зазначених слідчих дій стверджували свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25, які зазначили, що незаконних засобів впливу на підсудних з боку працівників міліції не було. Показання ОСОБА_9 про обставини вчинення вбивства і розбійного нападу стосовно ОСОБА_13, які зафіксовані у зазначеному протоколі, узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_9, які він надавав під час досудового слідства.

Отже, показання потерпілого, свідків, підсудного ОСОБА_9 за даним епізодом узгоджуються між собою, а також з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними, послідовними. Тому колегія суддів вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

Суд критично відноситься до показань підсудної ОСОБА_10, які вона надавала в ході судового розгляду, а також частково на досудовому розслідуванні в частині, що вона не мала умислу на вчинення розбійного нападу та вбивство потерпілої ОСОБА_13, а діяла під примусом підсудного ОСОБА_9, оскільки вони не узгоджуються з вищезазначеними доказами.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які на час розслідування даної кримінальної справи працювали слідчими Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві, показали, що підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час досудового слідства надавали показання добровільно, детально розповідали про обставини скоєння ними злочинів, на стан здоров'я не скаржились. Будь-яких заяв, скарг з боку підсудних на той час не надходило.

Щодо епізоду вбивства і заволодіння

майном громадянки ОСОБА_14

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який підтримав у повному обсязі свої показання, які він надавав під час досудового слідства, відповідно до яких його бабуся ОСОБА_14 проживала по АДРЕСА_4. 12.03.2011 приблизно о 10.00 годині він прийшов до ОСОБА_14, щоб провідати і виявив у будинку порушену обстановку, розкидані речі і труп ОСОБА_14, який лежав в кімнаті будинку. В голові ОСОБА_14 стирчала сокира. Після чого він повідомив про подію співробітникам міліції. Через деякий час, оглянувши будинок бабусі ОСОБА_14, він виявив, що відсутні гроші і майно бабусі на загальну суму 980 гривень

Також потерпілий ОСОБА_5 показав, що не підтримує свої позовні вимоги та відмовляється від цивільного позову;

- показаннями свідка ОСОБА_29, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 приблизно о 08.00 годині до продовольчого магазину №7 с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де вона працювала продавцем, зайшли хлопець і дівчина, як вона взнала пізніше ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які купили горілку, стаканчик і печиво. Після чого, приблизно о 13.30 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10 знову зайшли в магазин, купили печиво і пішли в напрямку вулиці Садова. Приблизно о 15.30 годині вона бачила як ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пішли в напрямку центру села від вулиці Садова. Вона помітила, що ОСОБА_10 була в іншому взутті, ніж в тому, в якому заходила раніше до магазину (т. 5 а.с. 174-175);

- показаннями свідка ОСОБА_30, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 він приблизно об 11.00 годині разом зі своїми знайомими перебував в магазині №7, що розташований в с. Тинне Сарненського району Рівненської області. В цей час до приміщення магазину зайшли двоє раніше невідомих йому молодих людей - дівчина та хлопець, які були не місцеві. Вони щось придбали та вийшли із магазину і пішли у напрямку вул. Садової села Тинне (Т.5 а.с.180);

- показаннями свідка ОСОБА_31, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 приблизно об 11.00 годині він разом із своїми знайомими перебував в магазині №7, що розташований в с. Тинне Сарненського району Рівненської області. В цей час до приміщення магазину зайшли двоє раніше невідомих йому молодих людей - дівчина та хлопець, які придбали чай у пластикових стаканах та вийшли із магазину і пішли у напрямку вул. Садової села Тинне (Т.5 а.с.183);

- показаннями свідка ОСОБА_32,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 приблизно о 12.30 годині він перебував в кафе «Каштан», що розташоване в с. Тинне. В цей час до кафе зайшла пара молодих людей - дівчина і хлопець, до яких він підсів за столик. При цьому він побачив, що хлопець, який назвався «ОСОБА_45» та дівчина, яка назвалася «ОСОБА_10», не місцеві. Під час розмови він дізнався, що ОСОБА_10 приїхала в село у гості, однак, до кого саме вона не сказала. Хлопець сказав, що він з міста Києва, але мешкає у місті Рівному. Він разом із хлопцем розпивав вино, після чого вказані хлопець та дівчина вийшли з кафе та пішли у невідомому напрямку (т. 5 а.с. 186);

- показаннями свідка ОСОБА_33, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 приблизно з 09.00 години до 10.00 години в буфет «Затишок», що розташований в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де вона працювала продавцем в буфеті, зайшли невідомі хлопець та дівчина, які були не місцеві. Хлопець замовив горілу, пиріжки і газовану воду. За куплене розрахувалась дівчина, після чого вони сіли за стіл та достали курку «гриль», яка була у них із собою. Хлопець вживав горілку. Вони були в буфеті приблизно 20-30 хвилин. Після чого пішли у невідомому напрямку (Т.5 а.с.187);

- показаннями свідка ОСОБА_34, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких 11.03.2011 приблизно о 12.00 годині до кафе «Каштан», що розташоване в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де вона працювала барменом зайшли незнайомі хлопець та дівчина, які були не місцеві. Хлопець замовив горілки та купив закуску. Розпивши горілку, приблизно через одну годину, хлопець і дівчина вийшли із кафе (Т.5 а.с.188-189);

- показаннями свідка ОСОБА_35, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких він проживає в АДРЕСА_5. 11.03.2011 приблизно о 12.00 годині він пішов через город до річки Случ, де побачив мешканця села на ім'я ОСОБА_27, який ловив рибу. Через деякий час до ОСОБА_27 підійшли невідомі дівчина та хлопець. Хлопець почав разом із ОСОБА_27 вживати горілку, а дівчина - курила сигарету. Так як останні розмовляли російською мовою, він зрозумів, що вони немісцеві. Через деякий час, дівчина та хлопець перейшли через замерзлу річку на іншій берег. Більше він їх не бачив (Т.5 а.с.190);

- показаннями свідка ОСОБА_36, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких він мешкає в АДРЕСА_5. 11.03.2011 приблизно о 12.00 годині він знаходився на рибалці на річці Случ на території свого села, коли до нього підійшли раніше незнайомі дівчина і хлопець. Хлопець пригостив його горілкою. В розмові він дізнався, що хлопця звати ОСОБА_43 і приїхав із Маріуполя до бабусі. Дівчина не розмовляла, а тільки палила цигарки і постійно відвертала обличчя. Поспілкувавшись з ними приблизно 20 хвилин, хлопець і дівчина пішли через замерзлу річку у напрямку центру села Тинне (Т.5 а.с.191-192);

- показаннями свідка ОСОБА_37, оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких він є жителем АДРЕСА_5. 11.03.2011 приблизно об 11.00 годині він зайшов до магазину №7 в с. Тинне, щоб придбати цигарки і побачив, як в магазин зайшли немісцеві хлопець та дівчина. Останні придбали продукти харчування і вийшли з магазину, направившись у бік вул. Садової. Більше він їх в селі не бачив (Т.5 а.с.195);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_29 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка 11.03.2011 заходила до магазину в с. Тинне Сарненського району Рівненської області з невідомим хлопцем та купували продукти харчування (т. 5 а.с. 176-177);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_29 впізнала ОСОБА_9 як особу, яка 11.03.2011 заходила до магазину в с. Тинне Сарненського району Рівненської області з ОСОБА_10 та купував продукти харчування (т. 5 а.с. 178-179);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_30 впізнав ОСОБА_10 як особу, яка 11.03.2011 заходила до магазину в с. Тинне Сарненського району Рівненської області з невідомим хлопцем та купували продукти харчування (т. 5 а.с. 181-182);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_31 впізнав ОСОБА_10 як особу, яка 11.03.2011 заходила до магазину в с. Тинне Сарненського району Рівненської області з невідомим хлопцем та купували продукти харчування (т. 5 а.с. 184-185);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_36 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка 11.03.2011 підходила до нього на рибалці і спілкувалась приблизно 20 хвилин (т. 5 а.с. 193-194);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання, згідно якого свідок ОСОБА_37 впізнав ОСОБА_10 як особу, яка 11.03.2011 заходила до магазину №7 в с. Тинне Сарненського району Рівненської області з невідомим хлопцем та купували продукти харчування (т. 5 а.с. 196-197);

- протоколом огляду місця події від 12.03.2011 - будинку АДРЕСА_4, в ході огляду якого було виявлено труп ОСОБА_14, 1932 р.н. зі слідами насильницької смерті (т. 5 а.с. 24-66);

- протоколом огляду місця події від 12.03.2011 - моргу судово-медичної експертизи ЦРЛ міста Сарни Рівненської області, в ході якого було виявлено і вилучено з трупа ОСОБА_14, 1932 р.н. хустину комбінованого кольору, одяг ОСОБА_14 і фототаблицею до цього огляду (т. 5 а.с. 67-73);

- протоколом огляду місця події від 13.03.2011 - ділянки лісового масиву, що розташована в 4 км від с. Тинне Сарненського району Рівненської області на обочині дороги Тинне-Зносичі, в 40 метрах від дороги, в ході якого було виявлено і вилучено дві п'ятипалі жіночі рукавички, що належать ОСОБА_10, схемою і фототаблицею до нього (т. 5 а.с. 74-78);

- протоколом огляду місця події від 13.03.2011 - ділянки місцевості на мосту через річку Случ по вул. Садовій в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, в ході якого було виявлено і вилучено пару жіночих чобітків, які належать ОСОБА_10, декілька різних шкарпеток, дві банки 0,5 л з варенням і тушонкою, схемою і фототаблицею до нього (т. 5 а.с. 79-86);

- лікарським свідоцтвом про смерть № 30 від 12.03.2011, згідно якого смерть ОСОБА_14, 1932 р.н. настала в результаті асфікції, здавлення шиї тупим предметом, удавлення з метою вбивства (т. 5 а.с. 100);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_9 від 15.04.2011, в ході якого останній в присутності захисника показав та розповів про обставини скоєння ним злочинів відносно ОСОБА_14 (т. 6 а.с. 181-187);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченої ОСОБА_10 від 15.03.2011, в ході якого остання в присутності захисника показала та розповіла про обставини скоєння нею злочинів відносно ОСОБА_14 (т. 6 а.с. 159-166);

- протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10, в ході якої кожен наполягав на своїх показаннях (т. 6 а.с. 189-191);

- протоколом особистого обшуку затриманої у порядку ст.115 КПК України (в редакції 1960 року) ОСОБА_10, у якої під час затримання, крім іншого, було вилучено 5 медалей (1- до 60-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні; 2- захиснику Вітчизни; 3- до 65-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні (Слава); 4 - ветеран праці; 5 - до 100-річчя з Дня народження В.І.Леніна), які належали потерпілій ОСОБА_14 (Т.2 а.с.81-82);

- висновком судово-медичної експертизи №30-Е від 19.04.2011, згідно якої при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_14 виявлено:

- чотири садна напівмісячної форми, розташовані в різних напрямках розмірами по 1x0,2 см; 0,8x0,2 см; 0,8x0,1 см; 0,6x0,2 см в ділянці кута та гілки нижньої щелепи справа та в ніжній частини правої щоки вритих жовтувато-бурою кірочкою, пергаментної щільності, розташованою нижче рівня оточуючих тканин;

- замкнута майже рівномірно вдавлена переривчаста странгуляційна борозна, розташована поперечно довгою вісі шиї; неповного перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки зліва, повних переломів обох верхніх ріжків щитовидного хряща з крововиливами в м'які тканини шиї;

- синюшньо-багровий синець тильної поверхні правої кисті розміром 6x5 см;

- садна овальної форми розміром 2x1 см розгинальної поверхні правого ліктьового суглобу;

- обширна рублена рана з майже рівними, дещо осадженими краями, загостреними кінцями надперенісся, середини спинки носа, кінчику носа зліва, верхньої губи, з ушкодженням кісток над перенісся, носових кісток, носової ості, решитчастої кістки, верхньощелепної кістки зліва з мало вираженими рожево-червоними крововиливами в м'які тканини країв рани.

Смерть ОСОБА_14 настала в результаті механічної асфікції внаслідок здавлення органів шиї петлею шляхом удушення та удавлення. Ушкодження, що виникло внаслідок травматичної дії лезом сокири, було нанесене потерпілій посмертно, тобто через деякий час після факту настання смерті (т. 6 а.с. 4-7);

- висновком додаткової дактилоскопічної експертизи № 35 від 20.03.2011, згідно якої: сліди пальців рук, які були вилучені 12.03.2011 при огляді місця події по факту вбивства ОСОБА_14, що мало місце в будинку АДРЕСА_4, а саме: перший слід пальця руки залишений нігтьовою фалангою безіменного пальця лівої руки ОСОБА_9, другий слід пальця руки залишений нігтьовою фалангою середнього пальця лівої руки ОСОБА_9, четвертий слід пальця руки залишений нігтьовою фалангою вказівного пальця правої руки ОСОБА_10 (т. 6 а.с. 68-76);

- висновком додаткової трасологічної експертизи № 34 від 25.03.2011,згідно якої: п'ять слідів низу взуття, вилучених 12.03.2011 в ході огляду місця події по факту вбивства ОСОБА_14, що мало місце в будинку АДРЕСА_4, могли бути залишені взуттям ОСОБА_9 або іншим взуттям з аналогічним рельєфним малюнком підошви; чотири сліди низу взуття, вилучених 12.03.2011 в ході огляду місця події по факту вбивства ОСОБА_14, що мало місце в будинку АДРЕСА_4, могли бути залишені взуттям ОСОБА_10 або іншим взуттям з аналогічним рельєфним малюнком підошви (т. 6 а.с. 84-94);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 9 від 28.04.2011, згідно якої: на одязі потерпілої ОСОБА_14, вилученому 12.03.2011 в ході огляду місця події по факту вбивства ОСОБА_14, що мало місце в будинку АДРЕСА_4, встановлено наявність крові людини, походження якої характерно потерпілій ОСОБА_14 (т. 6 а.с. 112-114);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-461 від 09.06.2011, згідно якої: при дослідженні піднігтьового вмісту правої та лівої рук ОСОБА_14 виявлені клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин у піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_14 є змішаними і містять генетичні ознаки крові ОСОБА_14 і ОСОБА_10 Генетичні ознаки клітин у піднігтьовому вмісті лівої руки ОСОБА_14 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_14 Походження клітин у піднігтьовому вмісті правої та лівої руки ОСОБА_14від ОСОБА_9 виключається (т. 6 а.с. 135-140).

Дослідивши докази за даним епізодом у своїй сукупності, колегія суддів, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт вчинення насильницької смерті відносно потерпілої ОСОБА_14, а також викрадення майна, яке належало останній, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, а також вищезазначеними письмовими доказами: протоколами огляду місця події, медичною документацією, висновками експертиз.

Свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 зазначали, що 11.03.2011 приблизно з 09 до 13 години вони бачили у своєму АДРЕСА_5 не місцевих хлопця та дівчину, яких вони пізніше впізнали та якими виявилися підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Під час проведення слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 добровільно надавали свої показання про обставини вчинення вбивства і розбійного нападу стосовно ОСОБА_14

Отже, зазначені показання потерпілого, свідків, підсудного ОСОБА_9 узгоджуються між собою, а також з вищезазначеними письмовими доказами, є логічними, послідовними. Тому колегія суддів вважає такі докази належними, допустимими та кладе в основу вироку.

Суд критично відноситься до показань підсудної ОСОБА_10, які вона надавала на досудовому слідстві, що вона не мала умислу на вчинення розбійного нападу та вбивства потерпілої ОСОБА_14 та захищала її, оскільки вони спростовуютьсясукупністю зібраних по справі доказів.

Щодо епізоду шахрайських дій

відносно ОСОБА_6:

- показаннями потерпілого ОСОБА_6, оголошеними в судовому засіданні згідно ст. 308, п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких на початку травня 2010 року він через свого знайомого знайшов хлопця на ім'я ОСОБА_9, який пообіцяв встановити йому на дачі в с. Пірново Вишгородського району Київської області басейн. 08.05.2010 неподалік від магазину «Ашан», що розташований по вул. Велика Кільцева в місті Києві, він зустрівся з ОСОБА_9, який виявився ОСОБА_9. Останній пообіцяв встановити йому басейн, запевнивши, що він є спеціалістом по встановленню басейнів і сказав, що йому необхідно гроші для закупівлі будівельних матеріалів. Він повірив ОСОБА_9 і за два рази передав останньому гроші в сумі 750 доларів США і 4700 гривень. Передача грошей проходила неподалік від будівельного супермаркету «Нова Лінія» по вул. Харківське шосе. Після цього ОСОБА_9 став переховуватись, будівельні матеріали не купив, басейн не встановив, заволодівши його коштами та спричинивши йому збитки на загальну суму 10 644 гривень (Т.7 а.с.35-37, 39-40);

- показаннями свідка ОСОБА_38,оголошеними в судовому засіданні згідно п.2 ч.1 ст.306 КПК України (в редакції 1960 року), відповідно до яких в травні 2010 року він познайомився з ОСОБА_9, який допомагав у встановленні басейну на приватній ділянці в дачному селищі Пирново Вишгородського району Київської області. Так як його знайомий ОСОБА_6 мав намір встановити басейн на власній ділянці, він познайомив ОСОБА_6 з ОСОБА_9 і останній запевнив ОСОБА_6, що встановить басейн на присадибній ділянці ОСОБА_6 Приблизно 09.05.2010 йому подзвонив ОСОБА_9 і сказав, що йому потрібні гроші для купівлі будівельних матеріалів для встановлення ОСОБА_6 басейну, на що він відповів, щоб ОСОБА_9 сам зв'язувався з ОСОБА_6 і вирішував проблемні питання напряму. 10.05.2010 ОСОБА_6 йому повідомив, що передав гроші ОСОБА_9 для закупівлі будівельних матеріалів, але останній зник. Він також намагався розшукати ОСОБА_9, але останній переховувався (т. 7 а.с. 44-45);

- показаннями свідка ОСОБА_39, яка під час судового розгляду показала, що підтримує свої показання ологошені в суді, а саме, що є матір'ю ОСОБА_40, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 в 2010 році. Вона пам'ятає, як 08.05.2010 прийшла до доньки і ОСОБА_9 в гості і останній запропонував піти до кафе. Вона відповіла, що немає грошей, на що ОСОБА_9 пояснив, що він дістав гроші. Після чого вони пішли в кафе і відпочивали. Розраховувався за їжу ОСОБА_9 і витратив приблизно 200 гривень (т. 7 а.с. 47-48).

Суд вважає правдивими і покладає в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_6, оскільки вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_38 та ОСОБА_39, є логічними, послідовними.

Згідно висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №150 від 06.08.2015 ОСОБА_9, у період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння будь-яким психічним захворюванням не страждав, на даний час будь-яким психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру не потребує. У періоди правопорушень, в яких підозрюється, ОСОБА_9 не перебував у будь-якому юридично-значущому афективному стані, про що свідчить характер та обставини правопорушень (Т.14 а.с.55-57).

Згідно висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №201 від 18.08.2015 ОСОБА_10, у період часу, до якого відносяться інкриміновані їй діяння будь-яким психічним захворюванням не страждала, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На сьогоднішній час ОСОБА_10 будь-яким психічним захворюванням не страждає та за своїм психічним станом в даний час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує. У періоди правопорушень, в яких підозрюється, ОСОБА_10 не перебувала у будь-якому юридично-значущому афективному стані, про що свідчить характер та обставини правопорушень (Т.14 а.с.58-60).

Проаналізувавши показання підсудної ОСОБА_10 за всіма епізодами, які вона надавала в ході судового розгляду, а також на досудовому розслідуванні в частині, що вона не мала умислу на вчинення розбійних нападів та вбивст потерпілих, а діяла під примусом підсудного ОСОБА_9, то колегія суддів критично відноситься до цих показань, оскільки вони не узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами.

Щодо показань ОСОБА_10, які вона надавала під час досудового розслідування, про застосування до неї під час її допиту в приміщенні Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві слідчими ОСОБА_46 і ОСОБА_28 незаконних методів слідства у вигляді психологічного впливу, а також сфальсифікації матеріалів справи - протоколів її допиту, то по даному факту було винесено постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи для проведення додаткової перевірки й прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України (т.9 а.с. 63-64).

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2013 скаргу ОСОБА_10 на постанову старшого слідчого прокуратури Святошинського району міста Києва радника юстиції Марунича О.В. про закриття кримінального провадження від 30.06.2013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110080000271 щодо неправомірних дій працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, які виразились в психологічному тиску на неї та розповсюдженні відомостей про вчинення нею злочину в соціальних мережах до визнання її винуватості у передбачений законом спосіб, залишено без задоволення (т.12 а.с.66-67).

Будь-яких доказів щодо звернення підсудної ОСОБА_10 до медичних закладів з приводу нанесення їй побоїв і примушування до вчинення злочинів ОСОБА_9, суду не надано. Щодо посилання захисника Войтенко К.В. на висновок експерта №1336 від 15.03.2011 (Т.3 а.с.47-49), який на її думку підтверджує показання її підзахисної про заподіяння ОСОБА_9 останній тілесних ушкоджень, то в судовому засіданні дана версія захисту не знайшла свого підтвердження. Так, згідно вищевказаного висновку експерта у ОСОБА_10 було виявлено легке тілесне ушкодження, а саме ділянка пігментації шкіри на зовнішній поверхні правого колінного суглоба, як наслідок загоєння садна. Однак вказане тілесне ушкодження, як зазначив експерт, могло утворитись при падінні з вертикального положення (або близького до нього). Також показання підсудної ОСОБА_10, що ОСОБА_9 здійснював на неї фізичний та психологічний тиск під час вчинення злочинів, спростовуються показаннями ОСОБА_9, які він надавав під час досудового розслідування та показаннями свідка ОСОБА_22, який зазначив, що на його думку дівчина у відносинах з даним чоловіком лідирує, вела себе безтурботно та любить легко жити (т.1 а.с. 120-122).

Таким чином, доводи підсудної ОСОБА_10 про фізичний та психологічний тиск з боку підсудного ОСОБА_9 з метою вчинення вбивств і розбійних нападів свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, спростовуються дослідженими в судовомузасіданні доказами. Також в ході судового розгляду не знайшли підтвердження посилання підсудної на те, що свої показання в ході досудового слідства вона давала під психологічним тиском співробітників міліції, так як вони спростовуються сукупністю доказів, які викривають її в повному обсязі у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Таку позицію підсудної ОСОБА_10 колегія суддів розцінює як обраний нею спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, бажання уникнути відповідальності за скоєне, усвідомлюючи тяжкість покарання.

Що стосується заяв підсудного ОСОБА_9 про фальсифікацію справи та направлення матеріалів до органів прокуратури для перевірки, то згідно з матеріалами даної кримінальної справи, а також згідно показань свідків, які були понятими під час проведення слідчих дій - відтворення обстановки і обставин події злочину, підсудний ОСОБА_9 надавав детальні показання про обставини вчинення ним і ОСОБА_10 злочинів. Свідки також зазначили, що будь-яких незаконних засобів впливу на ОСОБА_9 з боку працівників міліції не застосовувалось. Свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які на час розслідування даної кримінальної справи працювали слідчими Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві, стверджували, що підсудний ОСОБА_9 під час досудового слідства надавав показання добровільно, детально розповідав про обставини скоєння ним та ОСОБА_10 злочинів, на стан здоров'я не скаржився. Будь-яких заяв, скарг з боку ОСОБА_9 не надходило.

Отже, аналізуючи всі зібрані по справі докази у їхній сукупності,взаємозв'язку та співставленні, й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності, враховуючи обставини, при яких підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вчинили вказані злочини, наявні у потерпілих тілесні ушкодження і механізм їх утворення, дослідивши саме діяння, наслідки та причинний зв'язок між ними, поведінку підсудних до і після вчинення злочинів, а саме: намагання позбутися речових доказів, якими вони незаконно заволоділи, зберігання викрадених речей потерпілих саме у ОСОБА_10, колегія суддів приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю.

Також колегія суддів відкидає як докази вини підсудних, отримані під час досудового розслідування їх явки з повинною (Т.2 а.с.6, 15, 51, 52, Т.5 а.с.103, 117, 125). Приймаючи таке рішення колегія суддів звертає увагу, що право не давати показання та право не свідчити проти себе є загальновизнаними міжнародними стандартами, які лежать в основі поняття справедливого розгляду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Колегією суддів під час судового слідства було встановлено, що явки з повинною були написані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 після їх затримання, за відсутності захисників, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Дії підсудного ОСОБА_9 в межах пред'явленого йому обвинувачення правильно кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно;

- за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила розбій;

- за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила умисне вбивство.

Дії підсудної ОСОБА_10 в межах пред'явленого їй обвинувачення правильно кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила розбій;

- за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила умисне вбивство.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 - визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

У зв'язку з цим, при призначенні підсудному ОСОБА_9 покарання, колегія суддів, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, передбачений ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є: середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкими злочинами, які посягають на життя людини, яке серед інших соціальних благ відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про високу суспільну небезпеку скоєного, наслідки злочинних дій, які є невідворотними та полягають у смерті двох осіб, які є особами похилого віку, позиції підсудного, який під час судового розгляду не висловлює жалю щодо наслідків вчиненого, із врахуванням даних про особу ОСОБА_9 - раніше судимий за корисливі злочини та за умисне вбивство, судимість за які не погашена, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, вік, стан його здоров'я, який загалом є задовільним, сімейний стан - розлучений, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку та його роль у вчиненні злочинів.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_9 у відповідності до ст. 67 КК України, колегія суддів визнає: вчинення злочину щодо осіб похилого віку; вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння; рецидив злочинів.

Колегія суддів виключає з обставин, що зазначені стороною обвинувачення як обтяжуючу покарання - тяжкі наслідки, завдані злочином, оскільки сам характер вчинення злочинів вказує на їх заподіяння і є кваліфікуючою ознакою.

Крім того, судом під час обрання міри покарання враховується, що підсудний ОСОБА_9 після вчинення злочинів залишав місце події та переховувався від слідчих органів.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини у взаємозв'язку, визначаючи міру покарання за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як такий що не буде відповідати меті покарання, і призначає максимальний вид покарання, передбачений ч. 2 ст. 115 КК України, у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.187 та ч. 4 ст. 187 КК України - покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Також колегія суддів вважає за необхідне за ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 115 КК Українипризначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому майна. За наявних обставин справи та з урахуванням загальних принципів призначення покарання, передбачених у ст. 65 КК України, та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з приводу призначення покарання, в т.ч. за особливо тяжкі злочини інші м'якші види покарань не відповідатимуть тяжкості вчинених злочинів.

У відповідності до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за їх сукупністю визначається шляхом поглинення зазначеним видом покарання будь-яких менш суворих.

З врахуванням наведеного та положень ч. ч. 1, 2 ст.70 КК України колегія суддів вважає, що за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ч.187, ч. 4 ст. 187 та п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, остаточне покарання ОСОБА_9 слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.

Враховуючи те, що визначені п.2 ч.1 ст.49 КК України строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9за ч. 2 ст. 190 КК України збігли, - тому на підставі ч.5 ст. 74 КК України підсудного ОСОБА_9від покарання за ч. 2 ст. 190 КК України слід звільнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили щодо неї минуло п'ять років.

Як вбачається із змісту санкції ч. 2 ст. 190 КК України вказаний злочин є злочином середньої тяжкості, так як за його вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, був вчинений ОСОБА_9 в травні 2010 року та з моменту його вчинення минуло більш ніж п'ять років.

Враховуючи наведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про те, що підсудний ОСОБА_9 умисно ухилявся від розгляду справи судом, суд вважає, що є всі підстави для звільнення підсудного ОСОБА_9 від покарання за ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні підсудній ОСОБА_10 покарання, колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є тяжкі та особливо тяжкими злочинами, дані про особу винної, яка до кримінальної відповідальності притягається вперше,має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, а також позитивно характеризується за місцем навчання, її вік та стан здоров'я, який загалом є задовільним,сімейний стан - розлучена, має сестру, яка є інвалідом першої групи, та матір, яка є інвалідом третьої групи, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також конкретні обставини, спосіб, обстановку та її роль у вчиненні злочинів.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_10 у відповідності до ст. 66 КК України, колегією суддів не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_10 у відповідності до ст. 67 КК України, колегія суддів визнає: вчинення злочину щодо осіб похилого віку.

Колегія суддів виключає з обставин, що зазначені стороною обвинувачення як обтяжуючі покарання - рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_10 раніше не судима, та тяжкі наслідки, завдані злочином, оскільки сам характер вчинення злочинів вказує на їх заподіяння і є кваліфікуючою ознакою.

Тому колегія суддів з урахуванням вимог, передбачених ст. 375 КПК України (в редакції 1960 року), а також враховуючи те, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання в межах санкцій, передбачених ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187 та п.п. 6,12,13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк, ближчий до максимального з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.

У даній кримінальній справі під час досудового слідства потерпілі - цивільні позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили цивільні позови про відшкодування винними особами майнової шкоди, заподіяної злочинами.

З ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілі - цивільні позивачі: ОСОБА_7 просила стягнути 535 гривень шкоди, заподіяної заволодінням її майна під час розбійного нападу; ОСОБА_8 - 5 210 гривень шкоди, заподіяної заволодінням її майна під час розбійного нападу; ОСОБА_4 - 2 690 гривень шкоди, заподіяної заволодінням майна в квартирі його матері ОСОБА_13 під час розбійного нападу на останню, та 22 000 гривень витрат на поховання матері; ОСОБА_5 - 980 гривень шкоди, заподіяної заволодінням майна в будинку ОСОБА_14 під час розбійного нападу на останню, та 4 000 гривень витрат на поховання ОСОБА_14

З ОСОБА_9 потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_6 просив стягнути 10 644 гривні 50 коп. шкоди, заподіяної йому заволодінням його грошима.

Під час судового розгляду потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_5 відмовився від заявлених позовних вимог. ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в письмових заявах до суду підтримали свої позовні заяви та просили стягнути з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказані суми. ОСОБА_6 в письмовій заяві до суду підтримав свою позовну заяву та просив стягнути з ОСОБА_9 вказану суму.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з вищевикладеного, як встановлено колегією суддів, майнова шкода заподіяна ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - спільними протиправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10, тому вона має бути відшкодована ними солідарно; шкода на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню лише з ОСОБА_9

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 колегія суддів вважає залишити без задоволення у зв'язку з відмовою останнього від заявлених позовних вимог.

Витрати за проведення судових експертиз необхідно стягнути з підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в дольовому порядку.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до ст. ст. 81, 330 КПК України (в редакції 1960 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 375 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч.2 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за якими призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_9 залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня його затримання - 12.03.2011 року.

Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року та рішення Великої палати Верховного суду (справа №663/537/17 провадження №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року, зарахувати у строк відбування покарання підсудному ОСОБА_9,строк його попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 12.03.2011 до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст.187, ч. 4 ст. 187 КК України, за якими призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_10 призначити за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань - у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавленням волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_10 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 обчислювати з дня її затримання - 12.03.2011 року.

Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року та рішення Великої палати Верховного суду України (справа №663/537/17 провадження №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року, зарахувати у строк відбування покарання підсудній ОСОБА_10, строк її попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 12.03.2011 по 14.09.2018, звільнивши ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання у зв'язку з його повним відбуттям.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10: на користь ОСОБА_7 - 535 гривень заподіяної шкоди, на користь ОСОБА_8 - 5 210 гривень заподіяної шкоди, на користь ОСОБА_4 - 24 690 гривень заподіяної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 10 644 гривень заподіяної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без задоволення у зв'язку з відмовою потерпілого-цивільного позивача від заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в дольовому порядку на користь держави вартість проведених експертиз по справі: молекулярно-біологічної експертизи № 137 від 21.03.2011 - 675 гривень 36 коп.; криміналістичної експертизи № 114 від 09.03.2011 - 949 гривень 32 коп.; дактилоскопічної експертизи № 146 від 29.03.2011 - 759 гривень 78 коп.; експертизи волокон і волокнистих матеріалів № 89 від 22.03.2011 - 337 гривень 68 коп.; експертизи волокон і волокнистих матеріалів № 286 від 15.06.2011 - 675 гривень 36 коп.; молекулярно-біологічної № 291 від 03.05.2011 - 1097 гривень 46 коп.; молекулярно-біологічної № 293 від 06.05.2011 - 928 гривень 62 коп.; молекулярно-біологічної № 292 від 06.05.2011 - 1160 гривень 28 коп.; трасологічної експертизи № 122 від 21.02.2011 - 455 гривень 87 коп.; трасологічної експертизи № 384 від 16.06.2011 - 455 гривень 87 коп.; судово-імунологічної експертизи № 151 від 04.04.2011 - 1435 гривень 14 коп.; судово-дактилоскопічної експертизи № 33 від 15.03.2011 - 718 гривень 56 коп.; трасологічної експертизи № 32 від 15.03.2011 - 718 гривень 56 коп.; дактилоскопічної експертизи № 35 від 20.03.2011 - 718 гривень 56 коп.; трасологічної експертизи № 34 від 25.03.2011 - 718 гривень 56 коп.; молекулярно-біологічної № 20-462 від 09.06.2011 - 10152 гривень 00 коп.; молекулярно-біологічної № 20-461 від 09.06.2011 - 4060 гривень 80 коп.

Речові докази:

дев'ять слідів пальців рук, коробку з-під мобільного телефону «НОКІА-3250», 8 записних книжок, 9 клаптиків паперу із записами, табличку з написом «квартири, кімнати», зрізи нігтьових пластин з рук трупа ОСОБА_13, мікронашарування волокон з рук трупа ОСОБА_13, два недопалки від цигарок, підодіяльник, табличку з написом «квартири, кімнати», жіночий махровий різнокольоровий халат з поясом, хустку чорну кольорову, жіночу спідницю, джемпер темно-синього кольору, кофту білого кольору, вовняну хустину, майку білого кольору, жилетку темно-синього кольору, гумові чоботи чорного кольору, дві п'ятипалі жіночі рукавиці, пару жіночих чобіт, 6 пар шкарпеток бузкового, чорного, сірого, голубого, білого кольору, білого кольору з бузковою вставкою, скляну банку 0,5 л з варенням, скляну банку 0,5 л з тушонкою, зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом ОСОБА_10, зрізи нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_14 з піднігтьовим вмістом, частини прозорого скотчу, таксофонну картку «Укртелеком - знищити;

рушник синього кольору, рушник жовтого кольору, мобільний телефон «Нокіа - 6030» імей НОМЕР_3 без сім-картки повернути потерпілому ОСОБА_4; куртку чорного кольору, светр синього кольору, светр синього кольору із вставками, джинси синього кольору, кросівки коричневого кольору - повернути ОСОБА_9; светр жіночий рожевого кольору, дублянку жіночу коричневого кольору, шапку чорну, жіночі штани, в'язану жилетку, шарф повернути ОСОБА_10; п'ять медалей - «60-річчя Перемоги у ВВВ», «Захиснику Вітчизни», «До 65-річчя Перемоги у ВВВ\Слави\», «Ветеран праці», «До 100-річчя з дня народження Леніна», кросівки білого кольору - повернути потерпілому ОСОБА_5; жіночі штани, косметичне дзеркальце, косметичку із шкірозамінника, газовий балончик «Кобра» - повернути потерпілій ОСОБА_8.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в тож же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва.

Головуючий суддя: Скорін А.В.

Судді: Косик Л.Г.

Дячук С.І.