Вирок № 80704202, 25.03.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

№695/3374/18

1-кп/707/128/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

з участю прокурора Циганника А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №42018251150000081 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, відповідно до рішення Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 10.11.2015 №1-1/VII « Про підсумки виборів депутатів сільської ради та визнання їх повноважень» є депутатом Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області VII скликання.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» депутат Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1М відноситься до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України « Про запобігання корупції», особи, зазначені в пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб – сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, таким чином ОСОБА_1 був зобов’язаний щорічно подавати декларацію шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за минулий рік.

Пунктом 2 Розділу 8 Прикінцевих положень Закону України « Про запобігання корупції», визначено, що до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, суб’єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України « Про засади запобігання і протидії корупції».

Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України « Про засади запобігання і протидії корупції». Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларації осіб, уповноважених на виконування функцій держави, або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Згідно з п.6 розділу ІІ « Прикінцеві положення» Закону України №1975- VІІІ « Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017, розділ ХІІІ «Прикінцеві положення « Закону України « Про запобігання корупції» доповнити пунктом 5-1 такого змісту : «5-1 Продовжити до 1 травня 2017 строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше».

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, відповідно до вимог частини 1 статті 1 статті 45 Закону України « Про запобігання корупції» та згідно з рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року №3, щорічна декларація суб’єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Отже, ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2017 року до 01.04.2017 року, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутатом Коврайської Другої сільської ради Золотоніського району Черкаської області, зобов’язаний був у порядку та в строк, передбачений Законом України « Про запобігання корупції», тобто до 00 годин 00 хвилин 01.04.2017 року подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2016 рік.

Проте, ОСОБА_1, будучи обізнаним про вказаний обов’язок, маючи всі необхідні умови і реальну технічну можливість, достовірно знаючи про те, що в строк до 00 годин 00 хвилин 01.04.2017 року він зобов’язаний подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2016 рік, перебуваючи на території України, зокрема за місцем проживання, умисно не подав у строк до 01 квітня 2017 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або самоврядування, за 2016 рік шляхом заповнення такої на офіційному веб-сайті « https://public.nazk.gov.ua»

Він же, повторно, у період з 01.01.2018 року до 01.04.2018 року, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме депутатом Коврайської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, достовірно знаючи про те, що в строк до 00 годин 00 хвилин 01.04.2018 року він зобов’язаний подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2017 рік, перебуваючи на території України, зокрема за місцем проживання, умисно не подав у строк до 01 квітня 2018 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.

Відповідно до інформації, отриманої від Національного агентства з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 27.04.2018 року пройшов етап реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі « єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Інших дій, спрямованих на початку декларації ОСОБА_1 не здійснював.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті і визнає свою вину у скоєному. Декларації за 2016 та 2017 рік не подавав через необізнаність.

Учасники процесу не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та які викладено в обвинувальному акті. Судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відтак суд, пояснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, провів судовий розгляд даного кримінального провадження щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена «поза розумним сумнівом» і знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України, так як він будучи суб'єктом декларування умисно не подав декларації за 2016-2017 роки.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України суд вважає - щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; досудову доповідь пробаційного органу; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій; особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винним, щиро розкаявся у скоєному, на час вчинення злочину раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а тому вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді громадських робіт, строком - 150 годин з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк – 1 рік.

Матеріальна шкода злочином не завдана.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України і призначити йому покарання у виді 150 (ста п’ятдесяти) годин громадських робіт з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Є. П. Тептюк