Рішення № 80704024, 25.03.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2643/18

2/707/322/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Бондарець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що наказом № 179-ук від 01 серпня 2011 року був прийнятий на роботу в ПАТ «Азот» з 01 серпня 2011 року водієм 1 класу автомобіля Камаз-55102 групи № 1 Камаз, дільниці з організації перевезень автотранспортного цеху. Відповідно до наказу № 27-ук від 10 лютого 2012 року був переведений з 10 лютого 2012 року водієм 1 класу автобуса «Богдан», дільниці з організації перевезень групи №5 автобуси автотранспортного цеху. 16 травня 2017 року був звільнений з роботи наказом № 508-вк від 15 травня 2017 року згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін. Зазначає, що ні у день звільнення, ні до сьогоднішнього дня відповідач не провів з ним остаточного та повного розрахунку, хоча нарахував, але не виплатив йому заробітну плату, не сплатив компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.Наголошує, що відповідач не надає офіційну довідку про розмір його заробітної плати за останні два місяці, які передували звільненню з роботи. За його даними на момент звільнення нарахована та невиплачена з вини відповідача заробітна плата становила за лютий 2017 року - 1300 грн. 46 коп., за березень 2017 року - 1141 грн. 21 коп., за квітень 2017 року - 5751 грн. 67 коп., за травень 2017 року - 3000 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості нарахованої та невиплаченої з вини відповідача заробітної плати становить 11193 грн. 34 коп., які просить стягнути з відповідача. На підставі викладеного, вважає, що йому повинен бути виплачений середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру 208 грн. 37 коп. середньоденного заробітку за кожен день до моменту ухвалення судового рішення.

Від відповідача до початку розгляду справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач працював на ПАТ «Азот» та 16 травня 2017 року був звільнений за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. На його переконання існують і можуть бути застосовані судом обставини, які мають істотне значення та підтверджують ненавмисний характер невиконання зобов’язань перед позивачем. Зокрема зазначає, що 07 березня 2017 року відбулася повна зупинка виробництва. Лише після відновлення Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі України дій антимонопольних заходів щодо імпорту в Україну азотних добрив походженням з Російської Федерації підприємство отримало можливість розпочати виробництво продукції. Вищевказані обставини призвели до поглиблення його скрутного фінансового становища. З червня 2017 року ПАТ «Азот» почало відновлювати свою роботу, проте наслідком майже піврічного простою є гостра нестача оборотних коштів. 29 травня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника ПАТ "Азот", якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 611872475 грн. 30 грн. Оскільки грошові кошти є рухомим майном, вказана постанова про арешт всього рухомого і нерухомого майна боржника від 29 травня 2017 року стосується також і грошових коштів ПАТ «Азот», які містяться на рахунках в банківських установах. При цьому, жодному з рахунків ПАТ «Азот» не надано статусу «захищеного», що виключає можливість сплачувати з цих рахунків заробітну плату. Також, 11 квітня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 43851523 грн. 90 коп. Наголошує, що він не зміг вчасно провести виплату заробітної плати на користь позивача не через умисну бездіяльність або відсутність грошових коштів, а через відсутність об'єктивних можливостей розпорядитися наявними грошовими коштами або майном для виконання грошових зобов'язань по сплаті суми заробітної плати. Звертає увагу суду, що враховуючи період за який, у випадку задоволення позовних вимог, буде нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, сума середнього заробітку є значною. А тому, враховуючи, що розмір суми середнього заробітку значно більший розміру самої заборгованості по заробітній платі, то, на його думку, компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає істотному зменшенню для збереження принципу співмірності. Крім того, вважає, що навіть у разі задоволення судом позовних вимог сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 274 грн. 11 коп. за кожен робочий день до моменту ухвалення судового рішення.

У судове засідання позивач не з’явився, але від його представника надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі його довірителя, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також до заяви додав розрахунок загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, наказом № 179-ук від 01 серпня 2011 року його було прийнято на роботу в ПАТ «Азот» з 01 серпня 2011 року водієм 1 класу автомобіля Камаз-55102 групи № 1 Камаз, дільниці з організації перевезень автотранспортного цеху.

Відповідно до наказу № 27-ук від 10 лютого 2012 року позивач був переведений з 10 лютого 2012 року водієм 1 класу автобуса «Богдан», дільниці з організації перевезень групи № 5 автобуси автотранспортного цеху.

16 травня 2017 року був звільнений з роботи наказом № 508-вк від 15 травня 2017 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України на роботодавця покладається при звільненні працівника здійснити виплату всіх сум, що належать працівникові, в день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.. Однак відповідач у порушення зазначеної норми закону не провів з позивачем остаточного та повного розрахунку по заробітній платі.

Згідно з довідкою ПАТ «Азот» № 12 від 08 січня 2019 року загальна сума заборгованісті по заробітній платі відповідача перед позивачем станом на 03 січня 2019 року складає за 2017 рік: лютий – 1300 грн. 46 коп., березень – 4141 грн. 21 коп., квітень – 5751 грн. 67 коп, а всього 11193 грн. 34 коп.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Те, що при звільненні позивача з посади з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі та, з його слів, було відмовлено у видачі довідки про заборгованість станом на момент звільнення є прямим порушенням вищевказаних норм.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Посилання відповідача на повну зупинку виробництва, а також відсутність коштів, у зв’язку з арештом рухомого та нерухомого майна не звільняє його від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, оскільки відповідач не звертався до суду з позовом про скасування таких арештів.

А тому суд приходить до висновку, що зазначення відповідачем обставин щодо відсутності коштів на здійснення розрахунку по заробітній платі не є підставою для її невиплати, а тому з відповідача слід стягнути 11193 грн. 34 коп. невиплаченої заробітної плати на користь позивача.

При цьому, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема п. 8, в якому зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи № 17 від 08 січня 2019 року, виданої відповідачем по справі щодо позивача, його середньоденний заробіток на підприємстві ПАТ «Азот» за березень – квітень 2017 року дорівнює 274 грн. 11 коп.

На час ухвалення судового рішення остаточний розрахунок відповідачем з позивачем не проведений.

Міністерство соціальної політики України своїм листом від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 встановило порядок розрахунку норми тривалості робочого часу на підприємстві у 2017 році, відповідно до якого кількість робочих днів в 2017 року становила в червні - 20 днів, липні - 21 дні, серпні - 22 дні, вересні - 21 день, жовтні - 21 день, листопаді - 22 дні, грудні - 20 день. Загальна кількість днів затримки розрахунку при звільненні за 2017 рік, враховуючи 11 днів в травні 2017 року становить 158 днів.

Відповідно до розрахунку у 2018 році загальна кількість робочих днів становить 250 днів. А саме в січні - 21 день, в лютому - 20 днів, в березні - 21 день, в квітні - 19 днів, в травні - 21 днів, в червні - 20 днів, липні - 22 дні, серпні -22 дні, вересні - 20 день, жовтні - 22 день, листопаді - 22 дні, грудні - 20 днів.

Згідно з розрахунком у 2019 році загальна кількість робочих днів до 25 березня 2019 року, (день ухвалення судового рішення), становить 57 днів. А саме, в січні - 21 день, в лютому - 20 днів, в березні - 16 днів.

З урахуванням викладеного, загальна кількість днів затримки розрахунку з моменту звільнення позивача по день ухвалення судового рішення становить 158 + 250 + 57 = 465 днів.

Тому загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача як середній заробіток за весь час затримки розрахунку з моменту звільнення позивача 16 травня 2017 року по день ухвалення судового рішення - 25 березня 2019 року, виходячи з розміру 274 грн. 11 коп. середньоденного заробітку, за кожен день становить: 465 х 274 грн. 11 коп. = 127461 грн. 15 коп.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки розмір середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення значно більший розміру самої заборгованості по заробітній платі, а тому, на його думку, з урахуванням принципів розумності та справедливості необхідно розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку істотно зменшити для збереження принципу співмірності.

Суд констатує, що зменшення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі не відповідає вимогам ст. 43 Конституції України, якою передбачено, що право на своєчасне одержання винагород за працю захищається законом та протирічить вимогам ст.ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України.

Згідно із підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,- в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_2 заборгованость по заробітній платі у розмірі 11193 (одинадцять тисяч сто дев'яносто три) грн. 34 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 127461 (сто двадцять сім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 15 коп., з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь держави судовий збір у розмірі 2079 грн. 82 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи через Черкаський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його складення - апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Позивач: ОСОБА_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Азот», місцезнаходження: вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, ЄДРПОУ 00203826.

Суддя: Л. Б. Соколишина