Ухвала суду № 80703446, 25.03.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

Справа № 636/2541/17

Провадження №2-п/636/11/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у даній справі,

встановила :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 1 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 24.12.2009 року в розмірі 39109,54 грн. та судового збору в розмірі 1600,00 грн., клопотанням про поновлення строку подання заяви про перегляд зазначеного заочного рішення та заявою про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у даній справі, посилаючись на те, що його майновий стан не дозволяє сплатити судові витрати в розмірі 364,20 грн., так як він є військовослужбовцем за контрактом, на його утриманні знаходяться четверо дітей та дружина, яка не працює, так як займається вихованням дітей, його родина має статус багатодітної сім’ї.

Заява про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у даній справі не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1,3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, або зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов’язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Звертаючись до суду з даною заявою, позивачем не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір на момент подання заяви до суду (на підтвердження того, що заявник є військовослужбовцем, має на утриманні дружину та чотирьох дітей, його родина має статус багатодітної сім’ї тощо), отже, відповідні докази у справі відсутні.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що відстрочення від сплати судового збору або звільнення судом від його сплати є правом, а не обов'язком суду, в заяві не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 285 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, пред’явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.285 ЦПК України, а саме:

-до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору;

-не надані докази на підтвердження наявності скрутного майнового стану заявника (на підтвердження того, що заявник є військовослужбовцем, має на утриманні дружину та чотирьох дітей, його родина має статус багатодітної сім’ї тощо);

-не зазначено доказів на підтвердження обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судові засідання та неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву;

-відсутні посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтовано, з посиланням на закон, який регламентує дані правовідносини, оформити позовну заяву, оскільки суддя має право відкрити провадження у справі лише при наявності як передумов права на пред’явлення позову, так і при наявності умов, які складають порядок реалізації права на звернення до суду, і вони передбачені в статтях 175-177 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.136, 185, 285 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, суддя, -

постановила :

Заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у даній справі залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки заяв впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз’яснити, що інакше заява про перегляд заочного рішення буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя: С.А. Оболєнська