Рішення № 80703330, 21.03.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/3847/18

Провадження по справі №2/635/127/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, з послідуючою індексацією у відповідності до вимог діючого законодавства України, але не менше мінімального розміру, встановленого діючим законодавством України, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що вона 23 липня 2005 року зареєструвала шлюб з відповідачем, який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року розірвано. Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає добровільно матеріальну допомогу на утримання дочки, участі у її вихованні не приймає. ОСОБА_3 навчається в 4 класі Пісочинської ЗОШ «Мобіль».

Позивач посилається на те, що вона приймає активну участь у вихованні дочки, задовольняє її потреби в інтелектуальному, культурному та духовному розвитку, турбується про забезпечення інтересів дитини, забезпечує матеріальну сторону її розвитку та виховання, вона з дочкою часто відвідує культурно-розважальні заходи, щорічно відпочивають.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2018 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання.

Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 17 серпня 2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що за час спільного проживання, сторони отримали у спільну сумісну власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

1/2 частка вищезазначеної квартири належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Пісочинської селищної ради 28 травня 2008 року.

Свою частку вищезазначеної квартири відповідач подарував своїй малолітній дочці, що підтверджується договором дарування частки квартири від 09 грудня 2016 року за №453.

Тобто, відповідно до діючого законодавства України у ОСОБА_1 припиняються права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно.

З 2014 року між сторонами почалися розлади в спільному житті, та відповідач в цей час безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, всі виплачені йому кошти та матеріальну допомогу на сім'ю отримувала за нього позивач по справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 20 вересня 2018 року надано відповідь на відзив, в якому остання пояснила наступне.

За час спільного проживання, сторони отримали у спільну сумісну власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свою частку зазначеної квартири відповідач подарував малолітній дочці, про що свідчить договір дарування частки квартири від 09 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Полторацькою Л.М., реєстр №453.

Даний договір не містить пунктів, які б свідчили, що він укладається саме як договір про припинення права на аліменти. Предметом договору про припинення права на аліменти є аліменти, тобто грошова сума, яку повинен виплачувати в обов'язковому порядку один із батьків на виховання і утримання дитини, і нерухомість, що належить на праві приватної власності особисто або сумісно платнику аліментів. Розпорядженням Харківської районної адміністрації Харківської області №551 від 24 листопада 2016 року позивача було лише визначено як особу, яка має право підписати даний договір від імені малолітньої дитини. Жодного дозволу на укладення договору припинення права на аліменти орган опіки та піклування не надавав. Жодних договорів про сплату аліментів сторони по справі не укладали. Отже, позивач зазначає, що немає правових підстав звільняти відповідача від обов'язку сплачувати аліменти на утримання його дочки.

З часу розлучення сторін та по теперішній час відповідач по справі не надавав будь-якої допомоги дочці, не приймав участь у її вихованні та розвитку та взагалі не цікавився її життям. Позивач не чинила будь-яких перешкод у спілкуванні відповідача з дочкою.

Позивач в судове засідання не з'явилася, 21 березня 2019 року особисто надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, у разі неявки відповідача просила розглянути справу в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно і належним чином.

Від представника відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення слухання справи, призначеного на 21 березня 2019 року о 14.00 годині, в якому вона посилається на те, що з 18 березня 2019 року по 22 березня 2019 року вона буде у відрядженні у м.Слов'янськ Донецької області в зв'язку з розглядом господарської справи №905/270/19, а відповідач ОСОБА_2 знаходиться за межами території України.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача ОСОБА_4, стосовно того, що вона буде знаходитись у відрядженні у м.Слов'янськ Донецької області у зв'язку із розглядом господарської справи №905/270/19, оскільки, по-перше, Господарський суд Донецької області знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Науки, 5, а, по-друге, розгляд справи, на яку посилається представник відповідача, призначено на 01 квітня 2019 року на 11.00 годину, а тому суд вважає причину неявки представника відповідача ОСОБА_4 не поважною.

Що стосується відповідача ОСОБА_2, то ним не надано жодного документу на підтвердження того, що він знаходиться за межами території України.

Зазначені дії відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 свідчать про зловживання ними своїми процесуальними правами як учасників справи, що є неприпустимим відповідно до вимог п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача та його процесуальну поведінку, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 23 липня 2005 року у м.Харкові, відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції, актовий запис №689, і який розірвано 10 листопада 2016 року рішенням Харківського районного суду Харківської області /а.с.7/.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3, видане Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 15 липня 2008 року /а.с.8/.

Дитина мешкає разом з матір'ю - ОСОБА_1

Як роз'яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

У ст.150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

У відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Такий обов'язок є особистим та рівним як щодо матері, так і батька дитини.

Згідно з ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

У відповідності до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини поданий до суду 07 червня 2018 року.

Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст.3 Цивільного кодексу України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів малолітньої дитини, а також з урахуванням того, що відповідач є здоровим та працездатним, суд приходить до висновку, що він може надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дочки.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають сплаті, суд враховує матеріальний стан сторін, стан здоров'я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження того, що він на даний час офіційно працевлаштований, має постійний, регулярний дохід, а також відомості щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, а також доказів щодо неспроможності сплачувати кошти на утримання дитини. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до змісту ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13.

Що стосується посилань відповідача на те, що він свою частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 подарував своїй малолітній дочці, а тому, відповідно до діючого законодавства України, у позивача припиняються права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, слід зазначити наступне.

09 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та малолітньою ОСОБА_3, від імені якої діяла її мати, ОСОБА_1, згідно розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №551 від 24 листопада 2016 року «Про надання дозволу на укладення договору дарування частки квартири» було укладено договір дарування частки квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.190 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів за рішенням суду» батьки мають право з дозволу органу опіки та піклування укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації (ст. 190 СК України).

Таким чином, зазначеною нормою права передбачений конкретний порядок для набуття дитиною або дитиною і тим з батьків, з ким вона проживає права власності на нерухоме майно за рахунок припинення права на аліменти.

Однак, договір дарування частки квартири від 09 грудня 2016 року не відповідає вищезазначеним вимогам.

Крім того, договір, як будь-який правочин про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно повинен, відповідати вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідною умовою чинності правочину. При цьому укладення даного договору, відповідно до положень ст.8 СК України, застосовуються відповідні норми ЦК України, зокрема розділу ІІ книги п'ятої ЦК України, яка регулює загальні положення про договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Свобода договору є однією з загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, договір, передбачений ст.190 СК України, є двостороннім договором, який наділяє правами та обов'язками обидві його сторони та є проявом їх вільного волевиявлення.

Сторони у справі до Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області з метою отримання дозволу на укладення договору про припинення права позивача на аліменти для дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із передачею їй права власності на належну відповідачу 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 не звертались.

Крім того, як вбачається з відповіді на відзив позивач зазначила, що вона не надавала своєї згоди на передачу у власність малолітній дочці сторін належної відповідачу частки квартири та припинення у зв'язку із цим права на аліменти.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, щодо того, що коли останній брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, що всі виплачені йому кошти та матеріальну допомогу на сім'ю отримувала позивач по справі, оскільки позивач не просить стягувати аліменти за минулий час.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, беручи до уваги рівний обов'язок батьків щодо утримання дочки, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 гривні 80 копійок суд стягує з відповідача в дохід держави, оскільки, у відповідності з вимогами ЗУ "Про судовий збір", позивач при зверненні до суду була звільнена від оплати судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 07 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Аліменти, стягнуті в твердій грошовій формі, підлягають індексації у відповідності з діючим законодавством.

Допустити негайне виконання рiшення в частинi стягнення алiментiв у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн.80 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас