Рішення № 80702915, 21.03.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12019/17

Провадження № 2/643/312/19

21.03.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Насирової М.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої пенсії; та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання незаконним та скасування розпорядження про перерахування пенсії, про зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплатити різницю в сумах, згідно з перерахунком, та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої пенсії у розмірі 129 грн. 69 коп.

В обґрунтування вимог зазначив, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. Відповідачу призначено пенсію з 23.04.2017 довічно. Після призначення пенсії виявлено зарахування стажу на підставі трудової книжки, а саме, запис внесений з порушеннями з 04.12.1984 по 20.06.1988. Пенсійна справа приведена у відповідність, у зв’язку з чим виникла переплата пенсії у сумі 129 грн. 69 коп. за період з 23.04.2017 по 30.06.2017. Пенсія відповідачу у розмірі 129 грн. 69 коп. виплачена безпідставно, в результаті програмної помилки, та підлягає стягненню за рішенням суду.

Представником відповідача адвокатом ОСОБА_2 подані до суду заперечення на позовну заяву, в яких представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вимога відповідача незаконна та необґрунтована (а.с.31-32)..

Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до УПФУ в Московському районі м. Харкова про визнання незаконним та скасування розпорядження УПФУ в Московському районі м. Харкова № 198839 від 15.06.2017, на підставі якого перераховано йому пенсію; про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.07.2017, відповідно до протоколу № 3322 від 18.04.2017 та здійснити виплати на його користь, а саме, різницю в сумах, нарахованих після скасування розпорядження № 198839 від 15.06.2017, згідно з перерахунком.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що при призначенні йому пенсії за віком у квітні 2017 року УПФУ в Московському районі м. Харкова враховано, що його трудовий стаж складає 27 років 00 місяців 17 днів, страховий стаж складає 3 роки 02 місяці 27 днів. УПФУ в Московському районі м. Харкова безпідставно скасував при нарахуванні пенсії частину його стажу, а саме, розпорядженням № 198839 від 15.06.2017 зараховано лише 23 роки 11 місяців 26 днів до загального стажу. Про зменшення розміру пенсії УПФУ в Московському районі м. Харкова його не повідомило та неправомірними діями завдало збитки у вигляді недонарахованої та недоотриманої пенсії (а.с.38-40).

Ухвалою суду від 05.07.2018 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об’єднано в одне провадження із первісним позовом УПФУ в Московському районі м. Харкова (а.с.49-50).

Позивач УПФУ в Московському районі м. Харкова подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що розпорядженням Управління від 15.06.2017 № 198839 ОСОБА_3 у зв’язку з виявленими невідповідностями записів у трудовій книжці вимогам п.2.22. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зменшено кількість загального стажу, взятого у розрахунок – 23 роки 11 місяців 26 днів, оскільки запис за номером 1.1. трудової книжки ОСОБА_3 містить запис про звільнення з роботи без зазначення номеру наказу, та період трудового стажу з 04.12.1984 до 20.06.1988 не може бути врахований Управлінням при призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії (а.с.56-57).

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивачем не надано суду розпорядження, яке оспорюється, про наявність розпорядження Управління від 15.06.2017 № 198839 ОСОБА_3 не повідомлено, доказів про вручення ОСОБА_3 запрошення позивача від 05.07.2017 № 17905/30-202 суду не надано; не наданий також наказ від 14.06.2018 № 29-щв, на який посилається позивач. Крім того, п.2.22 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 стосується правил внесення записів до трудових книжок осіб, які відбули виправні роботи без позбавлення волі. Представник відповідача просить задовольнити зустрічну позовну заяву (а.с.62-64).

04.02.2019 ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій також просить стягнути з УПФУ в Московському районі в м. Харкові на його користь моральну шкоду у розмірі 20865 грн. 00 коп., посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій Управління він зазнав моральних витрат, які призвели до позбавлення його можливості реалізувати свої звички і бажання, які б він міг би реалізувати, не витрачаючи час на підготовку заяв, звернень, скарг, судового позову, відвідування інстанцій органів пенсійного фонду. Розмір моральної шкоди оцінює у п’ять мінімальних заробітних плат, тобто у розмірі 20865,00 грн.

07.02.2019 УПФУ в Московському районі м. Харкова подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просить у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі з тих підстав, що вина Управління у неналежному веденні трудової книжки ОСОБА_3 відсутня, та відсутній причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_2 первісний позов не визнав та просив відмовити у задоволенні, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та оригінал журналу реєстрації вихідної кореспонденції, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію, призначену з 23.04.2017 довічно, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розпорядженням Управління від 15.06.2017 № 198839 ОСОБА_3 проведений перерахунок стажу для отримання пенсії, зменшено кількість загального стажу, взятого у розрахунок – 23 роки 11 місяців 26 днів, та період трудового стажу з 04.12.1984 до 20.06.1988 не врахований Управлінням при призначення, нарахуванні та виплаті пенсії відповідачу. Листом від 05.07.2017 Управління повідомило відповідача про необхідність терміново звернутися до Управління з питання надмірно виплаченої пенсії, вищезазначений лист направлений відповідачу, що підтверджується матеріалами справи та дослідженим в суді оригіналом журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Але, чинним законодавством передбачені обставини, при наявності яких безпідставно набуте майно не підлягає поверненню. Так, статтею 1215 ЦК України зазначено, що, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

На правовідносини, які виникли між сторонами по справи, розповсюджуються положення спеціального Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якій має пріоритетне значення перед загальною нормою, якою є стаття 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, за змістом приведених норм закону як загального, так і спеціального, безпідставно набута пенсія може бути стягнена за одночасної наявності двох умов: рахункової помилки УПФУ та недобросовісності з боку набувача (пенсіонера).

Жодних обставин, які б свідчили про зловживання з боку відповідача або подання ним недостовірних даних чи про будь-яку іншу форму його недобросовісності представником УПФУ не вказано та такі обставини не доведені.

Крім того, посилання позивача на те, що у трудовій книжці відповідача виявлені невідповідності записів вимогам п.2.22. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, а саме, запис за номером 1.1. трудової книжки ОСОБА_3 містить запис про звільнення з роботи без зазначення номеру наказу, а тому період трудового стажу відповідача з 04.12.1984 до 20.06.1988 не може бути врахований Управлінням при призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії, є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, п.2.22. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, на який посилається позивач у своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву, стосується правил внесення записів до трудових книжок осіб, які відбули виправні роботи без позбавлення волі, та не має жодного відношення до трудової книжки відповідача.

Згідно положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3, він 04.12.1984 прийнятий по переводу в цех № 5 майстром 2 групи (наказ ГДо № 783-к від 30.11.1984); 16.06.1986 переведений інженером-технологом (наказ 505-н від 16.06.1986); 01.07.1987 у зв’язку з переведенням на нові посадові оклади переведений в ОГТСР інженером-технологом (розпорядження № 129 від 13.07.1987, наказ 51 від 06.07.1987); 17.06.1988 звільнений за переведенням у в/ч 87069 за ст. 36 п.5 КЗпП УРСР (наказ 123 від 15.06.1988); 20.06.1998 зроблений запис про те, що вважати звільненим 20.06.1988 (а.с.58).

Отже, трудовий стаж відповідача за період з 04.12.1984 до 20.06.1988 доведений та підтверджується копією трудової книжки.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку, що розпорядження Управління № 198839 від 15.06.2017, яким ОСОБА_3 проведений перерахунок стажу для отримання пенсії, та зменшено кількість загального стажу, взятого у розрахунок – 23 роки 11 місяців 26 днів, та період трудового стажу з 04.12.1984 до 20.06.1988 не врахований Управлінням при призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії відповідачу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Управління безпідставні та не підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, замість органу, якому надані такі повноваження.

Таким чином, скасовуючи розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова № 198839 від 15.06.2017, суд зобов’язує Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 починаючи з 01 липня 2017 року та провести відповідні виплати.

В частині стягнення моральної шкоди зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Отже, за приписами вищезазначених законів, обов’язковою умовою для відшкодування моральної шкоди є наявність вини особи.

Вина УПФУ в Московському районі м. Харкова не доведена та не встановлена у судовому засіданні, відсутній причинний зв'язок між діями Управління та завданням ОСОБА_3 моральної шкоди.

На час звернення УПФУ в Московському районі м. Харкова з позовом позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 05.07.2018 ОСОБА_3 звільнено від сплати судового збору за подання зустрічного позову до УПФУ в Московському районі м. Харкова (а.с.49-50).

Відповідно до положень ч.6 ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 92, 128-131, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої пенсії, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання незаконним та скасування розпорядження про перерахування пенсії, про зобов’язання провести перерахунок пенсії та виплатити різницю в сумах, згідно з перерахунком, та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова № 198839 від 15.06.2017, яким перераховано пенсію ОСОБА_3.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, юридична адреса: м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655, провести перерахунок пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 01 липня 2017 року та провести відповідні виплати.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 26.03.2019.

Суддя Т.В. Поліщук