Рішення № 80701118, 20.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12710/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Рибачик О.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно за адресою: м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, будинок 36-а та витребувати його на його користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_4. Також просить суд витребувати на його користь земельну ділянку за кадастровим номером 5610100000:01:054:0835, площею 0,0459 га за адресою: м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, земельна ділянка 36, з чужого незаконного володіння ОСОБА_6.

Позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позов та просять його задоволити з підстав викладених у ній.

Відповідач - ОСОБА_3 в судові засідання 17.01.2019 року, 19.02.2019 року та 20.03.2019 року не з»явилася повторно, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, подала клопотання через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 17.01.2019 року, 19.02.2019 року та 19.03.2019 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач – ОСОБА_4 в судові засідання 17.01.2019 року, 19.02.2019 року та 20.03.2019 року не з»явилася повторно, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. Представником – адвокатом ОСОБА_7 подано клопотання через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 18.02.2019 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 в судові засідання 17.01.2019 року, 19.02.2019 року та 20.03.2019 року не з»явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, подав клопотання через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 19.02.2019 року та 19.03.2019 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За вказаних обставин суд рахує за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідачів і третьої особи, які належним чином були повідомлені про час і дату розгляду справи і в судове засідання не з»явилися повторно.

Заслухавши думку позивача та його представника – адвоката ОСОБА_2, дослiдивши письмовi докази по справi, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги пiдлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2010 року по справі № 2-5022/10 та ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2011 року по справі № 6-671/11 набув право власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0,0495 га, розташованої на території Рівненської міської ради, кадастровий номер 5610100000:01:054:0454, що знаходиться в м. Рівне по вул. Дмитра Багалія № 36 (далі - майно), що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 листопада 2011 року.

19 березня 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу про визнання мирової угоди у справі № 2-7420/11 за позовом ОСОБА_6 (на теперішній час - ОСОБА_3) до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю та про розподіл спільного сумісного майна подружжя, за умовами якої: 1. ОСОБА_6 передано у приватну власність незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0,0495 га, розташованої на території Рівненської міської ОСОБА_8, кадастровий номер 5610100000:01:054:0454, що знаходиться в м. Рівне по вул. Дмитра Багалія № 36; 2. ОСОБА_1 передано у приватну власність автомобілі «Крайслер» д .н. ВК8999АН; автомобіль «Шевроле - Епіка» д.з.н. ВК 0440АІ; 3. Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_1; 4. Визнано за ОСОБА_6 право приватної власності на частину земельної ділянки площею 0,0495 га, розташованої на території Рівненської міської ОСОБА_8, кадастровий номер 5610100000:01:054:0454, що знаходиться в м. Рівне по вул. Дмитра Багалія № 36; 5. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на автомобілі «Крайслер» д .н. ВК8999АН; автомобіль «Шевроле - Епіка» д.з.н. ВК 0440АІ. Також за умовами мирової угоди сторони визнали, що не мають будь-яких претензій один до одного щодо вартості спірного майна та відмовляються від грошових компенсацій.

29 жовтня 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу про виправлення описки в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2012 року у справі № 2-7420/11, відповідно до якої суд ухвалив: виправити в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області про затвердження мирової угоди від 19 березня 2012 року допущену у пункті 3 резолютивної частини ухвали описку, визнавши за ОСОБА_6 право приватної власності на завершену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 в місці Рівне, замість «визнати за ОСОБА_6 право приватної власності на незавершену будівництвом квартиру АДРЕСА_3», а також доповнити пункт 4 резолютивної частини ухвали новим абзацом такого змісту: «Визнати попередній державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.04.2008 року серія ЯЕ №245416, зареєстрований в книзі записів за № 010858300555, таким, що втратив чинність.»

На підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2012 року право власності на майно 15 серпня 2012 року було зареєстроване за ОСОБА_6

В подальшому, на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненськой області від 29.10.2012 року майно 16.11.2012 року було перереєстроване за ОСОБА_6 як завершена будівництвом квартира № 2 на вул. Д. Багалія, 36 в м. Рівному.

12 липня 2017 року Апеляційний суд Рівненської області постановив ухвалу у справі № 2-7420/11, якою скасував ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2012 року, а також ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2012 року.

У відповідності до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

На підставі ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року та керуючись частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 02 серпня 2017 року позивач звернувся до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради з метою скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 та поновлення свого права власності на майно.

Проте, як зазначає позивач, державний реєстратор в усній формі відмовив йому в прийнятті документів для проведення вказаної реєстраційної дії та в її здійсненні, мотивуючи це тим, що Апеляційний суд Рівненської області не вирішував питання про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації на вказане майно та про визнання за позивачем права власності на нього.

Разом з тим, позивачу була надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої останній дізнався про наступні зміни, які відбулись з майном.

Так, 20 січня 2016 року державним реєстратором Сарненського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_8 було прийняте рішення № 27881232 про зміну інформації про майно шляхом зміни його статусу з квартири на будинок, зміни адреси з АДРЕСА_4 на Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, будинок 36/2, а також на зміну загальної площі майна з 158,8 кв.м. на 155,9 кв.м.

Підставою для прийняття рішення про внесення вказаних змін об»єкту нерухомого майна були наступні документи: висновок КП «Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації Рівненської обласної ради» № 9891 від 21 грудня 2015 року; ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2012 року у справі № 2-7420/11; ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2012 року у справі № 2-7420/11; свідоцтво про право власності №7567994 від 05 серпня 2013 року, видане реєстраційною службою Рівненського міського управління юстиції.

На підставі зазначеної інформації про зміни об»єкту нерухомого майна, ОСОБА_6 здійснила перереєстрацію права власності про що свідчить номер запису про право власності № 12967688.

Крім того, 01 серпня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Здолбунівське реєстраційне бюро» Здолбунівської районної ради Рівненської області ОСОБА_9 було прийняте рішення № 36424023 про зміну інформації про майно шляхом зміни адреси з Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, будинок 36/2 на Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, будинок 36 –а.

З інформаційної довідки також слідує, що ОСОБА_3 змінила кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване майно, з 5610100000:01:054:0454 на 5610100000:01:054:0835.

Оскільки ухвалою Рівненського міського суду Рівненськой області від 29 жовтня 2012 року у справі № 2-7420/11 ухвалу суду від 19 березня 2012 року пункт 4 резолютивної частини ухвали був доповнений новим абзацом, відповідно до якого державний акт на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5610100000:01:054:0454 від 22.04.2008 року серія ЯЕ №245416, зареєстрований в книзі записів за № 010858300555, вважати таким, що втратив чинність, 19 липня 2013 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на ту ж саму земельну ділянку площею 0,0459 га за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, земельна ділянка 36, але за новим кадастровим номером 5610100000:01:054:0835 на підставі свідоцтва про право власності № 7567994 від 05.08.2013 року, виданого державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_10, яким було прийняте рішення № 4752537 від 05.08.2013 року про внесення запису про право власності № 2012717. Суд звертає увагу на ту обставину, що ні площа земельної ділянки, ні місце її розташування, не змінились.

Судом також встановлено, що 01 серпня 2017 року ОСОБА_3 відчужила нерухоме майно за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, буд. 36 –а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амікор ЛТД», в якому вона є засновником та керівником з 02 листопада 2015 року, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 02 серпня 2017 року, протоколу ТзОВ «Амікор ЛТД» № 1/8 від 02 серпня 2017 року (номер запису про право власності № 21726123), про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна № 94236440 від 10 серпня 2017 року.

Крім того, як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна № 95353934 від 22 серпня 2017 року, 11 серпня 2017 року право власності на будівлю було перереєстроване за ОСОБА_4 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 08 серпня 2017 року, виданого ТзОВ «Амікор ЛТД», про що свідчить номер запису про право власності 21883569 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З інформаційної довідки № 95353934 від 22 серпня 2017 року також слідує, що 17 серпня 2017 року ОСОБА_4 передала будівлю в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_11 під № 622, укладеного на виконання договору позики від 16 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на суму 1 800 000 грн на строк до 16 лютого 2018 року.

Судом також встановлено, що 03 травня 2018 року постановою Верховного Суду ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2017 року було скасовано, справу № 2-7420/11 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Внаслідок повторного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, 12 липня 2018 року Апеляційний суд Рівненської області постановив ухвалу у справі № 2-7420/11, якою скасував ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2012 року, а також ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2012 року.

07 листопада 2018 року постановою Верховного Суду було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім»єю та про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в зв’язку з її необгрутованістю.

Крім того, Верховний Суд в своїй постанові від 07 листопада 2018 року погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що умови мирової угоди суперечать закону, оскільки розподілено майно не є об»єктом спільного сумісного майна подружжя, оскільки ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_6 у період з 27 жовтня 1994 року по 01 серпня 2006 року, а право власності на спірну квартиру набув відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2010 року. Судові рішення, якими встановлювався факт спільного проживання на час набуття відповідачем права власності на квартиру, відсутні.

Враховуючи встановлені судом зазначені обставини, суд визнає, що позивач позбавлений можливості виконати винесене на його користь рішення Апеляційного суду Рівненської області, а саме ухвалу від 12 липня 2018 року про скасування ухвал Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-7420/11, які були підставою для набуття ОСОБА_6 права власності на майно, оскільки остання змінила кадастровий номер земельної ділянки, а також, незважаючи на винесені рішення Апеляційного суду Рівненської області, здійснила відчуження будівлі, яка на ній розташована, що перешкоджає позивачу відновити свої права.

З огляду на внесені зміни до інформації про земельну ділянку та будівлю, її відчуження на користь третьої особи, а також в зв»язку з тим, що ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2018 року, скасовуючи рішення, яким позивача було позбавлено права власності на нерухоме майно, не поновлює тим самим його прав власності, не можна вважати, що з її винесенням відбувся реальний захист його прав власності, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання свого права власності на майно, а також його витребування з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачене право на звернення до суду за захистом свого права і встановлені способи захисту, серед яких є визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно з статті 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

За частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина перша статті 392 ЦК України).

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб»єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідач ОСОБА_6, незважаючи на скасування рішення суду, на підставі якого було встановлене її право власності на будівлю, продовжує нею розпоряджатись шляхом внесення до статутного капіталу заснованої за її ж участю юридичної особи, що свідчить про невизнання нею права власності на будівлю за позивачем.

Разом з тим, позивач за рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2018 року поновив своє право власності на будівлю, проте не може здійснити його державну реєстрацію в зв»язку зі змінами в інформації про нерухоме майно, які були внесені ОСОБА_6 до Державного реєстру речових прав власності в 2016-2017 роках.

У зв»язку з перешкоджанням ОСОБА_6 у відновленні позивачем своїх прав власності на будівлю, з метою їх захисту, позивач змушений в судовому порядку визнавати своє право власності на будівлю за зміненими даними.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13 суд зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Враховуючи те, що рішення суду, а саме ухвала Рівненського міського суду Рівненської області про визнання мирової угоди від 19 березня 2012 року, за яким будівля вибула з володіння позивача, 12 липня 2018 року скасоване Апеляційним судом Рівненської області, вказане нерухоме майно, яке було відчужене ОСОБА_6 на користь третіх осіб, підлягає витребуванню з незаконного чужого володіння відповідача в порядку статті 388 ЦК України.

Так само, земельна ділянка площею 0,0459 га за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, земельна ділянка 36, за зміненим кадастровим номером 5610100000:01:054:0835, вибула з володіння позивача поза його волею, тому відповідно до статті 388 ЦК України підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння, у зв»язку з тим, що право власності позивача на неї поновлене, оскільки скасоване рішення, за яким було визнано таким, що втратив чинність державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 квітня 2008 року серія ЯЕ №245416.

Враховуючи викладене та на підставі статей 387, 388, 392 ЦК України, з метою поновлення прав власності позивача на вказане нерухоме майно за ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 липня 2018 року у справі № 2-7420/11, ці права підлягають захисту у судовому порядку шляхом їх визнання та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідачів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16 квітня 2014 року (справа № 6-146цс13).

Керуючись ст.ст. 7, 10, 76, 133-141, 263- 265, 268, 273, 354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно за адресою: м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, 36-а та витребувати його на користь ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4.

Витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 5610100000:01:054:0835, площею 0,0459 га за адресою: м. Рівне, вул. Багалія Дмитра, земельна ділянка 36, з чужого незаконного володіння ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 25 березня 2019 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_12