Вирок № 80700278, 19.03.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/152/2019

Справа № 428/1442/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Василович Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000562 від 22.02.2018 року у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з базовою середньою освітою, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Зінченко Ю.С.,

потерпіла ОСОБА_2,

обвинувачений ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Епізод 1

13 січня 2018 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_1, знаходився в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, у свого знайомого ОСОБА_3, де у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, а саме: велосипедом марки «Україна», виробництва Харківського велосипедного заводу, який належить ОСОБА_3, шляхом зловживання довірою, під приводом поїздки додому за харчами та подальшого його повернення потерпілому.

В подальшому, ОСОБА_1 розпорядився вказаним велосипедом на власний розсуд, продавши його незнайомцю, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-544е від 21.03.2018, на суму 1050 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, який виразився у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Епізод 2

18 лютого 2018 року у першій половині дня, більш точного часу встановити не виявилось можливим, діючи умисно, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднаного із проникненням в інше приміщення, через відкриті двері, шляхом вільного доступу, проник до літньої кухні, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, таємно для оточуючих, скоїв крадіжку:

- п'яти алюмінієвих мисок, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 115 гривень;

- алюмінієвої каструлі ємністю 5 літрів, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 45 гривень;

- алюмінієвої каструлі ємністю 3,5 літра, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 40 гривень;

- двох алюмінієвих кришок від каструль згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 41 гривня 16 копійок;

- алюмінієвого ковша ємністю 1,2 літри, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 23 гривні 80 копійок;

- алюмінієвого ковша з ручкою ємністю 1,2 літри, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 25 гривень 33 копійки;

- алюмінієвої сковороди з двома ручками, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 114 гривень 33 копійки;

- алюмінієвого казана (чавунка) ємністю 10 літрів, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, вартістю 218 гривень 67 копійок, які належали потерпілій ОСОБА_2.

Після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми протиправними діями, ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду, згідно висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018, на загальну суму 623 гривень 29 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує пояснив, що13 січня 2018 року, він був у свого знайомого ОСОБА_3, за адресою смт. Боровське, вул. Колгоспна, 34, де побачивши велосипед марки «Україна» вирішив їм заволодіти. Попросив потерпілого велосипед під приводом поїздки додому за харчами, пообіцявши його повернути, але не збирався цього робити. В подальшому велосипед продав незнайомцю, а гроші витратив на власні потреби. Потерпілому шкоду не відшкодовував. 18 лютого 2018 року у першій половині дня, він перебував у свого знайомого у смт.Воронове та вирішив щось вкрасти з будинку, який стояв поряд по АДРЕСА_3. Він через відкриті двері, зайшов до літньої кухні, та поки його ніхто не бачив, вкрав алюмінієвий посуд, який продав перехожим за 180 гривень. Гроші витратив на власні потреби.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що викрадене майно їй не повернуто. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, претензій до обвинуваченого не має, покарання просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, що потерпіла ОСОБА_2 та прокурор не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за епізодом № 1, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України.

Дії ОСОБА_1 за епізодом №2, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно, вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

П. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК Кодексу України відносяться до категорії тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, до адміністративної відповідальності на протязі року не притягувався, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших осіб, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, перебуває на обліку у лікаря нарколога, групи інвалідності не має, не займався суспільно корисною працею, заподіяна шкода не усунена, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не визначено.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому злочинів, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, а також враховуючи думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів та з урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов'язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Під час досудового розслідування у відношенні обвинуваченого були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, у вигляді застави.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30.01.2019 року під час досудового слідства обвинуваченому був обраний запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, згідно повідомлення 31.01.2019 року була внесена обвинуваченим застава.

Відповідно до квитанції 0.0.1255103482.1, 31.01.2019 року ОСОБА_4 було внесено заставу у розмірі 35240,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУДСА в Луганській області 31.01.2019 року по фіскальному чеку через ПАТ «КБ «ПриватБанк», за квитанцією 0.0.1255103482.1 внесена застава в розмірі 35240,00 гривень, тому вказані грошові кошти підлягають поверненню ОСОБА_4.

Отже, суд вважає необхідним повернути ОСОБА_4 внесену суму застави у розмірі 35240,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття арешту з особистого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: п'ять алюмінієвих мисок; три алюмінієві кришки від каструль; дві алюмінієві каструлі, одну сковороду; два алюмінієві сотейники; один чавун, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на вказане майно, відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його вини.

Керуючись ст.ст.7, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - не обирати.

Повернути ОСОБА_4 суму внесеної ним застави у розмірі 35240,00 гривень, яка була перерахована нею за квитанцією 0.0.1255103482.1 на рахунок ТУДСА України в Луганській області, рахунок отримувача: 37317017002672, код отримувача 05381484, призначення платежу: «застава справа №428/3868/18 от 30.01.2019 ухвали суду за ОСОБА_1».

Скасувати накладений ухвалою суду від 02 березня 2018 арешт у кримінальному провадженні № 12018130370000562 від 22.02.2018 року на тимчасово вилучене майно 27.02.2018 року, а саме: п'ять алюмінієвих мисок; три алюмінієві кришки від каструль; дві алюмінієві каструлі, одну сковороду; два алюмінієві сотейники; один чавун, яке належить ОСОБА_2 у.

Речові докази по кримінальному провадженню: п'ять алюмінієвих мисок; три алюмінієві кришки від каструль; дві алюмінієві каструлі, одну сковороду; два алюмінієві сотейники; один чавун, які зберігаються в камері схову речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області - повернути володільцю ОСОБА_2.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення товарознавчих експертиз № 19/113/9/490-80е від 05.04.2018 року у розмірі 1716,00 гривень; № 19/113/9-544е від 21.03.2018 року у розмірі 286,00 гривень - стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник