Ухвала суду № 80697223, 26.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/4500/19

Провадження № 2-о/520/147/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , зацікавлені особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ :

05 березня 2019 року заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстровано і записано в реєстрову книгу за № 4-17287 від 01.11.2000 року та розпорядження органу приватизації № 154234 від 01.11.2000 року щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на 1/5 частину належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

В своїй заяві посилається на те, що вона є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 однак, під час видачі свідоцтва про право власності на житло № 3-17287 від 01.11.2000 року та розпорядження органу приватизації № 154234 від 01.11.2000 року була допущена помилка в прізвищі і замість вірного « ОСОБА_2 » було помилково вказано прізвище « ОСОБА_2 ».

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

Згідно автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 06.03.2019 року прийняла справу до свого провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явився представник заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , який вимоги заяви підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Зацікавлені особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, звернулись до суду з заявами про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення заяви не заперечували.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20 жовтня 1989 року було зареєстровано шлюб між російською мовою: «ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 », яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 .

В період даного шлюбу народилась донька російською мовою: « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 .

На підставі розпорядження органу приватизації № 154234 від 01 листопада 2000 року, Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради цього ж дня було видано Свідоцтво про право власності на житло № 4-17287, згідно якого передано у спільну часткову власність ОСОБА_11 та членам його сім`ї ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 .

Однак, у вищевказаному Розпорядженні та Свідоцтві про право власності на житло прізвище заявниці замість « ОСОБА_2 » вказано невірно « ОСОБА_2 ».

Так, згідно паспорту громадянина України Серії НОМЕР_4 виданого 11 березня 2008 року Київським РВ УМВС України в Одеській області та картки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1 - прізвище, ім`я, по батькові в написанні українською мовою заявниці є « ОСОБА_2 »

Отже прізвище заявниці українською мовою є «ОСОБА_2».

Таким чином, неправильне зазначення прізвища заявниці сталося внаслідок невірного перекладу з російської мови на українську прізвища « ОСОБА_2 ».

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_5 , про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегедченко І.М. 18 серпня 2017 року та зареєстровано в реєстрі за № 1245.

Окрім того, судом встановлено, що 25 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_15 ».

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, відповідно до ст. 293 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови за № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.

Суд розглядає справи про встановлення факту, згідно до ч. 1 п. 6 ст. 315 ЦПК України, щодо належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, щодо її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

З представлених заявником доказів вбачається, що доводи її є законними та обґрунтованими.

Суд, розглядаючи справу повно, всебічно та об`єктивно, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_2 , зацікавлені особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт, що свідоцтво про право власності на житло, яке зареєстровано і записано в реєстрову книгу за № 4-17287 від 01.11.2000 року та розпорядження органу приватизації № 154234 від 01.11.2000 року щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на 1/5 частину належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.