Рішення № 80696372, 26.03.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8046/18

Номер провадження 2/404/3797/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді- Варакіної Н.Б.

за участю секретаря - Уманенко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовомНестерякОлександраВасильовича (ІН НОМЕР_1, вул. Омська,28 м. Кропивницький) до ТОВ «МаксусЛізинг» (ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,11 А оф.403-3 м. Київ) про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «МаксусЛізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним.

В обґрунтування вимог зазначає, що 01 червня 2018 року між ним та відповідачем укладено договір Фінансового лізингу № 01295, відповідно до якого товариство зобов'язалось передати йому у користування автомобіль ВАЗ 2110, вартістю 72 000 грн. У цей же день він перераховано на банківський рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 28 000 грн. Автомобіль зобов'язувались надати у день укладення договору за умови сплати авансового платежу, але автомобіль відповідачем так і не було надано. Вважає, що укладений між ним та відповідачем договір фінансового лізингу не відповідає вимогам чинного законодавства та має бути визнаний недійсним, оскільки не було дотримано встановлену законом форму укладання такого договору, не здійснено його нотаріальне посвідчення, отже цей договір. Автомобіль так і не був доставлений позивачеві, менеджер зазначив, що позивач може розірвати договір, а кошти йому будуть повернені поштовим листом з повідомленням. Умови договору фінансового лізингу № 01295, не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача, оскільки сторони не погодили такі істотні умови договору, як постачальника автомобіля, остаточної вартості предмета лізингу, графіку сплати лізингових платежів, лізингоодержувач не був обізнаний з обсягом своїх грошових зобов'язань. Предметом договору повинен бути автомобіль ВАЗ 2110, вартістю 72 000 грн., а насправді зазначено інший транспортний засіб з іншими індивідуальними ознаками, що це є порушенням норм ЦК України і є підставою для визнання договору недійсним. Позивач зазначив, що договір містить ряд несправедливих умов та суттєве обмеження прав споживача, надання переваг продавцю, що в силу ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. У зв'язку з наведеним просить визнати оспорюваний ним договір фінансового лізингу № 01295 року недійсним та застосувати наслідки недійсного та нікчемного правочину і стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ » на його користь сплачений за договором лізингу авансовий платіж в розмірі 28 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивач всудове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином, поважні причини неявки суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 червня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір Фінансового лізингу № 01295, відповідно до якого товариство зобов'язалось передати позивачу у користування автомобіль ВАЗ 2110, вартістю 72 000 грн.

01 червня 2018 року ОСОБА_1 згідно банківської квитанції № 12С4Е31DEA через термінал АТ «ОТП Банк» сплатив на рахунок відповідача ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» авансовий платіж за договором фінансового лізингу № 01295 - 28 000 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена 16.12.2015 року у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Відповідно до ч.5 ст.18 вищевказаного закону, визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Таким чином, умови договору є несправедливими при наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість доводів позивача про те, що при укладанні договору сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, оскільки остаточно не визначили предмета лізингу та його індивідуальних ознак, його вартості, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу як на невід'ємний додаток, проте який до договору не доданий, а також з тим, що додаток до договору фінансового лізингу ним не був отриманий.

Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору №01936 фінансового лізингу від 07 квітня 2018 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

З п.4.3. оспорюваного договору вбачається, що вибір продавця предмета лізингу здійснює відповідач, проте в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, що на думку суду суперечить положенням ст.808 ЦК України.

В договорі фінансового лізингу № 01295 року відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження; встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору; усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; звужені права лізингоодержувача як споживача, в тому числі вимагати дострокового розірвання договору; передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору (п.12.1 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг» та нормами ЦК України; не передбачено відповідальності лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; вказаний договір не посвідчений нотаріально.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов переконання, що умови договору № № 01295 року є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві, тому вимога про стягнення на користь позивача авансовий платіж за договором в сумі 28 000 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.З постанови ПВС України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач зазначає, що завдана моральна шкода полягає в несправедливих умовах договору, ненаданням автомобіля за договором лізингу, не поверненням сплачених позивачем коштів, що спричинило погіршення стану здоров»я, дії відповідача характеризувалися умислом на введення його в оману, тяжкість фізичних та душевних страждань.

Оскільки не існує точних критеріїв майнового виразу відшкодування моральної шкоди, зважаючи на те, що позивач моральні страждання, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. підлягає задоволенню.

На підставі ст. 651 ,799, 806, 807 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», керуючись ст. 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов НестерякОлександраВасильовича (ІН НОМЕР_1, вул. Омська,28 м. Кропивницький) до ТОВ «МаксусЛізинг» (ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,11 А оф.403-3 м. Київ) про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним- задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01295 від 01.06.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МаксусЛізинг».

Стягнути з ТОВ «МаксусЛізинг» (ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,11 А оф.403-3 м. Київ) на користь НестерякОлександраВасильовича (ІН НОМЕР_1, вул. Омська,28 м. Кропивницький) кошти в сумі 28 000 грн.

Стягнути з ТОВ «МаксусЛізинг» (ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,11 А оф.403-3 м. Київ) на користь НестерякОлександраВасильовича (ІН НОМЕР_1, вул. Омська,28 м. Кропивницький) моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з ТОВ «МаксусЛізинг» (ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,11 А оф.403-3 м. Київ) на користь держависудовийзбір в розмірі 2689,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду складено 26.03.2019

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда