Рішення № 80693537, 25.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 826/12628/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро представники сторін:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3; відповідача - Малогіна А.О.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС або Контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 № 0063604204, від 31.05.2018 № 0063614204, від 13.03.2018 № 0026334204, від 13.03.2018 № 0026294204.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає про безпідставність висновків, викладених в Акті перевірки від 13.02.2018 № 781/26-15-42-04/НОМЕР_5 та в Рішенні ДФС України від 22.05.2018 № 7317/П/99-99-11-02-01-14, оскільки вони не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган мав всі підстави для застосування винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач надав до суду відповідь на відзив позивача, у якому ОСОБА_1 не погоджується з доводами ГУ ДФС та вважає, що вони не спростовують доводи наведені у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2018 суддею Пащенком К.С. відкрито провадження у адміністративній справі № 826/12628/18 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 09.10.2018.

У підготовчому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 24.10.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018.

В судовому засіданні 27.11.2018 представники позивача підтримали позов у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.

Окрім того, представники позивача та відповідача звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" укладено кредитний договір від 20.12.2007 № 305/07-Ф, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 80 000 доларів США (далі - Кредитний договір).

31.05.2016 на підставі Договору про внесення змін та доповнень № 2 (про часткове прощення боргу) (далі - Договір № 2) до кредитного договору № 305/07-Ф від 20.12.2007 платнику податків здійснено часткове прощення боргу у розмірі 19 569,59 доларів США внаслідок сплати останнім не менше ніж 50% від суми заборгованості по кредиту.

Відповідно до листа № 621 від 20.09.2017 Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" сума прощеного боргу ОСОБА_1 в 2016 році становить 492 488,34 грн., з яких 483 453,24 грн. - за основною сумою кредиту, а 9 035,10 грн. - за нарахованими відсотками.

Одночасно кредитор направив до податкового органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ (25,166 гривень за 1 долар США) станом на 31.05.2016, що становило 483 453 грн. 24 коп.

Згодом, ГУ ДФС в період з 24.01.2018 по 06.02.2018 проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За наслідками вказаної перевірки Контролюючим органом складено акт № 781/26-15-42-04/НОМЕР_5 від 13.02.2018 (по тексту - Акт або Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України (в тексті - ПК України), з врахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ ПК України - декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подано несвоєчасно - 28.07.2017 року (при терміні до 01.05.2017), з недостовірними даними;

- пп. "а" п. 176.1. ст. 176, п. 44.3 ст. 44 ПК України - ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат та документів для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України, з врахуванням вимог пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ст. 49 ПК України - заниження загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік на загальну суму 338 996,34 грн., заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 61 019,90 грн.;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов'язання з військового збору за 2016 рік у сумі 5 085,33 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту, 21.02.2018 ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС заперечення, в яких просив скасувати вказаний Акт, оскільки його висновки не відповідають положенням законодавства та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами.

За результатами розгляду вказаних заперечень, відповідачем надано відповідь, згідно якої висновки Акту - залишено без змін.

13.03.2018, на підставі Акту перевірки, ГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0026304204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 76 274,88 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 5 085,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 15 254,98 грн.;

№ 0026324204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 6 356,33 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 5 085,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 271,33 грн.;

№ 0026334204, яким, у зв'язку з порушенням позивачем пп. "а" п. 176.1. ст. 176, п. 44.3 ст. 44 ПК України, застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.;

№ 0026294204, яким, у зв'язку з порушенням позивачем пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 ПК України, застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подано скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0026304204, № 0026324204, № 0026334204, № 0026294204, в якій викладено вимоги про їх скасування.

22.05.2018 ДФС прийнято рішення № 7317/П/99-99-11-02-01-14, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1, а саме: залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0026334204, № 0026294204 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0026304204 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу - 1 750,30 грн., штрафні санкції - 437,58 грн., № 0026324204 про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в частині основного платежу - 145,87 грн., штрафної санкції - 36,46 грн., в інших частинах зазначені повідомлення-рішення залишено без змін.

31.05.2018, на підставі Акту перевірки, з врахуванням рішення ДФС від 22.05.2018 № 7317/П/99-99-11-02-01-14, ГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення № 0063604204 та № 0063614204, якими, у зв'язку з порушенням позивачем пп.168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.7 ст. 179, пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 1.2, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, збільшено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 269,60 грн. та з військового збору в розмірі 4 939,46 грн., а також застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 817,40 грн. і з військового збору в сумі 1 234,87 грн.

Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі інформації з бази даних 1-ДФ за 2016 рік щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 20.12.2007 № 305/07-Ф, згідно Договору № 2 до Кредитного договору, укладений з Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк", у сумі 483 453, 24 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2018 № 0026334204, № 0026294204 та від 31.05.2018 № 0063604204 та № 0063614204, вважаючи їх необґрунтованими, позивач подав на розгляд судом відповідний позов.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

За ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

У відповідності до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп. 14.1.54 ПКУ, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

В силу абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп. "б" п.176.2 ПК України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126".

З матеріалів справи вбачається, що банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника.

Згідно зі ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 49.18.4 ст. 49 ПК України такий платник податку - боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (п.179.7 ст. 179 ПКУ). Згідно з п.49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 задекларовано в декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік отримання додаткового блага у вигляді суми анульованого (прощеного ) боргу у розмірі 153 492 грн.

У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, було доповнено підрозділ 1 розділу XX, пунктом 8 згідно із Законом № 321-УПІ від 9 квітня 2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", яким, зокрема, встановлено, що: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року"

Отже, з цієї норми слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Матеріали справи свідчать про наявність у позивача боргу за кредитним договором станом на 31.05.2016 в розмірі 19 569 59 дол. США.

Як зазначалося вище, 31.05.2016 на підставі Договору № 2 до Кредитного договору позивачу здійснено часткове прощення боргу у розмірі 19 569,59 доларів США внаслідок сплати останнім не менше ніж 50% від суми заборгованості по кредиту.

Відповідно до листа № 621 від 20.09.2017 Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" сума прощеного боргу ОСОБА_1 в 2016 році становить 492 488,34 грн., з яких 483 453,24 грн. - за основною сумою кредиту, а 9 035,10 грн. - за нарахованими відсотками.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про фактичну зміну валюти зобов'язання за кредитним договором від 20.12.2007 № 305/07-Ф з доларів США на національну грошову одиницю - гривню.

Судом встановлено, що кредитор направляв до податкового органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ (25,166 гривень за 1 долар США) станом на 31.05.2016, що становить 483 453 грн. 24 коп.

Станом на 01.01.2014 за курсом Національного банку України, ця ж сума прощеного боргу в гривневому еквіваленті становила 153 550 грн. 09 коп. за валютним курсом долара США до Української гривні - 7,993 грн.

Таким чином курсова різниця на момент прощення боргу становила 329 903 грн. 12 коп.

Суд звертає увагу, що вказана сума є граничною та такою, яка може бути прощена (анульована) кредитором - ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь позичальника ОСОБА_1, згідно з Договором прощення боргу та не буде вважається додатковим благом такого платника податку і не буде включатися до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст. 14, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 165 Податкового кодексу України.

Суд наголошує, що порушення вимог підпункту «д» пп. 164.2.17. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України мало б місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу в сумі, більшій за вказану граничну суму в розмірі 329 903 грн. 12 коп.

Пп. 1.7 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Також, суд зауважує, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками (аналогічна позиція викладена у постанові № 821/1594/17 від 15.05.2018 Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду).

Таким чином, відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, призводить до протиправності податкових повідомлень-рішень від 31.05.2018 № 0063604204 та № 0063614204, якими збільшено суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 269,60 грн. та з військового збору в розмірі 4 939,46 грн., а також застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 817,40 грн. і з військового збору в сумі 1 234,87 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що безпідставними є вимоги податкового органу щодо збільшення податкового зобов'язання зі сплати військового збору, адже такі вимоги доводяться відповідачем виключно правопорушенням, відсутність якого встановлена судом, і є похідними.

Також підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0026294204, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідно до квитанції № 95 від 28.07.2017, суму штрафу у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасну подачу декларації було сплачено позивачем.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0026334204, то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки позивачем не доведено протиправності винесення такого повідомлення-рішення та не надано документи, що спростовують викладені відповідачем в Акті висновки у означеній частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних повідомлень-рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 809,41 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 № 0063604204, від 31.05.2018 № 0063614204, від 13.03.2018 № 0026294204.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, адреса: 03151, АДРЕСА_1) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 804,31 (вісімсот чотири гривні) грн. 31 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко