Рішення № 80693205, 26.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа №480/393/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ТОВ "Об'єднана секретарська компанія"

до Управління з питань праці Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Об'єднана секретарська компанія" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління з питань праці Сумської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 04.01.2019 р. №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС про застосування штрафу в розмірі 41730,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працівниками управління з питань праці Сумської міської ради 21.12.2018р. проведено інспекційне відвідування ТОВ “Об’єднана секретарська компанія”. В ході інспекційного відвідування позивача щодо дотримання трудового законодавства в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці за серпень 2018 року встановлено, що мінімальний посадовий оклад директора ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” ОСОБА_1 (тарифна ставка) встановлений у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01 січня календарного року та станом на серпень 2018 року складає 4000,00 грн.; утримано 780 грн; виплачено 3220 грн. Індексація грошового доходу по працівнику в розрахунково - платіжній відомості не зазначена. Вказане порушення було оформлено ОСОБА_2 інспекційного відвідування юридичної, яка використовує найману працю №ОМС-СМ 2489/1140/АВ від 21.12.2018р.

04.01.2019р. на підставі ОСОБА_2 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, №ОМС-СМ2489/1140/АВ від 21.12.2018р. начальником управління з питань праці Сумської міської ради винесено постанову №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу на ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” у розмірі 41730,00 грн.

Позивач вважає, що вищезазначена постанова про накладення штрафу є рішенням, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи зазначене.

Порядок та механізм накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачено ч.2 ст. 265 КЗпП України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України “Про зайнятість населення”, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Процедура проведення відповідачем перевірок суб'єкта господарювання або роботодавця встановлена Порядком здійснення державного кон тролю за додержанням законодавства про працю, Затвердженої Постановою КМУ 26 квітня 2017 р. № 295.

Відповідно до п. 6, 8 Порядку №509 про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 від 21.12.2018р. позивачем було отримано, однак з вказаної дати, до дати 08.01.2019р., коли позивачем було отримана оскаржувана постанова, позивач не отримував будь-яких інформаційних документів чи телефонограм чи будь-якої іншої інформації про повідомлення щодо дати розгляду справи відповідачем.

Відповідно до п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його проінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно п. 8 Порядку №509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що дії начальника управління з питань праці Сумської міської ради ОСОБА_2 при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС від 04.01.2019р., якою застосовано до позивача штраф у сумі 41730,00 грн. є неправомірним та незаконним з огляду порушення Порядку №509.

Також позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови відповідач використав штрафну санкцію у вигляді штрафу в сумі 41730,00 гривень на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗцП України.

Аналізуючи структуру статті 265 КЗпП України позивач наголошує, що вона складається з 7 частин. Частина друга вказаної статті складається з 7 абзаців. Абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП України значиться як (недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок ї військову службу". "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" -у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення). Таким чином, позивач зазначає, що при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС від 04.01.2019р. застосована санкція, яка не відповідає обставинам справи та не стосується жодним чином господарської діяльності позивача. Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Крім цього, відповідно до оскаржуваної постанови відповідач використав штрафну санкцію у вигляді штрафу в розмірі 41730,00 грн. на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.

Виходячи з вказаних підстав застосування штрафу, відповідач застосовував розмір санкції “у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення”.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено в місячному розмірі 3723 грн. Таким чином, моментом виявлення порушення є факт складання ОСОБА_2 інспекційного відвідування юридичної, яка використовує найману працю №ОМС-СМ 2489/1140/АВ від 21.12.2018р., яким це порушення було зафіксовано. Тому відповідно до норм статті 265 КЗпП України, мали бути застосовані штрафні санкції з врахуванням дати, в період якої діяла відповідна стаття 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік”. В той же час, відповідач ухвалив рішення та застосував норми ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2019 рік”, де зазначений розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено в місячному розмірі 4173 грн.

Тому позивач вважає постанову протиправною та просить її скасувати.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами інспекційного відвідування позивача інспектором праці було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 21 грудня 2018 р. №ОМС-СМ 2489/1140/АВ. Даним актом було встановлено, що за період з січня по жовтень 2018 р., у т.ч. і в серпні 2018 р., індексація заробітної плати директора ОСОБА_1 не проводилась.

За розглядом матеріалів інспекційного відвідування уповноваженою посадовою особою - начальником управління з питань праці Сумської міської ради ОСОБА_2 було прийнято рішення від 26 грудня 2018 року №ОМС- СМ2489/1140/АВ/П/МГ щодо розгляду справи про накладення на ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” штрафу відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю. Розгляд справи було призначено на 10 год. 00 хв. 4 січня 2019 року. Зазначене рішення та повідомлення про розгляд справи від 26.12.2018 р. №762/19.2-11/67 було направлено 26 грудня 2019 року на адресу ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” (м. Суми, вулиця Лесі Українки, будинок 14) рекомендованим листом з повідомленням про вручення з описом вкладення за №4000009720957. Працівниками пошти рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи представникам ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” не був вручений і був повернутий до управління з питань праці Сумської міської ради 31 січня 2019 року за закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи, що уповноваженою посадовою особою виконавчого органу Сумської міської ради - начальником управління з питань праці Сумської міської ради ОСОБА_2 були виконані всі вимоги, передбачені пунктами 3-6 Порядку № 509, та враховуючи, що від ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” не надходило обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, справу було розглянуто 4 січня 2019 року без участі представника товариства.

За результатами розгляду справи начальником управління з питань праці Сумської міської ради ОСОБА_2 складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 4 січня 2019 року № ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ- ФС, відповідно до якої на ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 41730,0 грн.

Посилання позивача на те, що у оскаржуваній постанові невірно вказаний абзац частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ), на підставі якого застосований штраф, є хибним, помилковим і таким, що не відповідає дійсності.

Що стосується накладеного згідно з постановою від 4 січня 2019 року № ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС на ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” штрафу в розмірі 41730,0 грн., то він дійсно був помилково розрахований, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”. При цьому не було враховано, що акт інспекційного відвідування був складений 21 грудня 2018 р., тобто на момент виявлення порушення в нарахуванні індексації діяв Закон України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, яким була встановлена мінімальна заробітної плати на 2018 рік в розмірі 3723,00 грн. Таким чином, замість накладення штрафу в розмірі 37230, грн. фактично був накладений штраф в розмірі 41730,00 грн.

Отже, на підставі викладеного, управління з питань праці Сумської міської ради вважає, що позовна заява ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” підлягає задоволенню частково і підлягає скасуванню частина накладеного штрафу в розмірі 4500,00 грн. В іншій частині просить відмовити в задоволенні позову у зв’язку з його необґрунтованістю (а.с. 30-33).

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 41-45).

Ухвалою суду від 04.02.2019 р. відкрито провадження по справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного

Судом встановлено, що 21.12.2018р. працівниками управління з питань праці Сумської міської ради проведено інспекційне відвідування ТОВ “Об’єднана секретарська компанія”, за результатами якого складено акт №ОМС-СМ2489/1140/АВ від 21.12.2018р. (а.с. 8-13).

В ході інспекційного відвідування позивача щодо дотримання трудового законодавства в частині додержання мінімальних гарантій в оплаті праці за серпень 2018 року встановлено, що директору ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” ОСОБА_1 не проводилась індексація грошового доходу.

04.01.2019р. на підставі вищезазначеного ОСОБА_2 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, начальником управління з питань праці Сумської міської ради прийнято постанову №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу на ТОВ “Об’єднана секретарська компанія” у розмірі 41730,00 грн. (а.с. 14-15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Згідно із статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 21.12.2018 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 грн.

Оскільки на момент проведення перевірки підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов'язаний був виплачувати фіксовану суму індексації за серпень 2018 року.

Отже, суд погоджується із доводами відповідача викладеними в акті перевірки про те, що фактично позивач мав провести індексування заробітної плати за серпень 2018 року ОСОБА_1

Суд зазначає, що сторонами не заперечувався той факт, що позивачем на порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація заробітної плати за серпень 2018 року директору - ОСОБА_1 не проводилась

Згідно ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Так, механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509 (надалі по тексту –Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно п.3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до п.4 Порядку №509 справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно п.5 Порядку №509 у разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до п.6 Порядку про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно п. 7 Порядку справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, в матеріалах справи знаходиться повідомлення про розгляд справи від 26.12.2018 року яке було направлено позивачу та повернулося на адресу Управління з питань праці Сумської міської ради у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 36-38).

Отже, суд спростовує доводи представника позивача щодо неналежного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.

Наведена позиція суду також узгоджується із практикою Верховного суду, зокрема постановою від 12.04.2018 року по справі №816/2325/16.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1-2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення в частині накладення штрафу на суму 37230 грн., а тому позовні вимоги в наведеній частині позову не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування постанови Управління з питань праці Сумської міської ради від 04.01.2019 р. №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС про застосування штрафу в розмірі 41730,00 грн. в частині накладення штрафу на суму 4500 грн., суд зазначає наступне.

Так, представник Управління з питань праці Сумської міської ради у відзиві на адміністративний позов визнав факт помилкового нарахування штрафних санкцій виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» у розмірі 4500 грн.

Згідно ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд, наголошує, що визнання відповідачем позову не суперечать закону, не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому вважає за необхідне прийняти заяву представника відповідача про визнання частково позовної заяви та скасувати постанову Управління з питань праці Сумської міської ради від 04.01.2019 р. №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС в частині накладення штрафу на ТОВ "Об'єднана секретарська компанія" у сумі 4500 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ТОВ "Об'єднана секретарська компанія" до Управління з питань праці Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління з питань праці Сумської міської ради від 04.01.2019 р. №ОМС-СМ2489/1140/АВ/П/МГ-ФС в частині накладення штрафу на ТОВ "Об'єднана секретарська компанія" у сумі 4500 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук