Рішення № 80692900, 12.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3954/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0000121303 від 04.03.2016, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №0000111303 від 04.03.2016, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.

В обгрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач покликається на те, що в акті перевірки від 28.01.2016 міститься суперечність щодо подання чи неподання ОСОБА_2 податкової декларації за 2014 рік; усе доказування щодо нарахування ЄСВ в Акті перевірки від 28.01.2016 та рішенні №0000121303 від 04.03.2016 базується на звіті за формою 1-ДФ, поданому ТзОВ «Постман» 22.04.2014 № НОМЕР_1, який не доданий до самого акту; ніякими іншими доказами не доводиться отримання ОСОБА_2 у 2014 році доходу, виплаченого самозайнятій особі і підстави для оподаткування такого доходу єдиним соціальним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та накладення штрафних санкцій за несплату такого доходу; про існування такого акту перевірки та рішення ОСОБА_2 стало відомо лише 08.08.2018, стверджує, що ні Акт від 28.01.2016, ні рішення № НОМЕР_2 від 04.03.2016 ОСОБА_2 не отримував та не підписував, немає доказів їх надсилання з повідомленням про вручення в порядку, передбаченому п.42.2. ПК України.

Ухвалою суду від 04.09.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

08.10.2018 за вх.№ 31620 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач покликається на наступне. Зазначає, що перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. Відповідно до наявної податкової інформації, оскільки на раніше надіслані запити на час проведення перевірки відповіді не надходили, ФОП ОСОБА_2 протягом 2014 року отримував доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Згідно з відомостями державного реєстру фізичних осіб ДФС України в період з 01.01.2014 по 31.03.2014 ФОП ОСОБА_2 отримав дохід в сумі 606925 грн. від ТзОВ «Постман», ознака доходу – 157 – «Дохід виплачений самозайнятій особі». Враховуючи викладене, в порушення пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, позивач не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не задекларував загальний річний оподаткований дохід в розмірі 606925. Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 встановлено заниження на 102933, 65 грн. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» встановлено неподання ФОП ОСОБА_2 до податкового органу «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, чим порушено п.2, п. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Таким чином, відповідач не погоджується зв вимогами позовної заяви та вважає їх такими, що не враховують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства.

20.11.2018 за вх. 37282 позивачем подано відповідь на відзив.

04.12.2018 за вх. 39915 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

12.03.2019 ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не прибув, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також з’ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу № 5 від 12.01.2016 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовою особою ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код суб’єкта господарювання: НОМЕР_3), що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 за період роботи з 01.01.2014 по 31.12.2014. Перевірка проведена у приміщенні ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 35.

За результатами проведення перевірки складено Акт від 28.01.2016 № 103/17-01/НОМЕР_3 (далі – Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000111303 від 04.03.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій за № НОМЕР_2 від 04.03.2016.

Згідно з Актом перевірки, встановлено порушення ФОП ОСОБА_2:

-п.177.11 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями), в частині неподання до податкового органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік;

-п.177.10. ст.177 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями) в частині неведення протягом 2014 року книги обліку доходів і витрат та незабезпечення зберігання первинних документів;

- п.2, п.4 ст.6 Закону України від 18 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в частині неподання до податкового органу «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік;

-п.4 ч.1 абз.1 п.2 ч.1 ст.7, абз.3 абз.5 ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповнення, в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок на 2014 рік на 7184, 98 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до п.177.11. ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.177.10. ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до Акту перевірки, перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено неподання до контролюючого органу декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Як зазначено в Акті перевірки, згідно з відомостями державного реєстру фізичних осіб ДФС України в період з 01.01.2014 по 31.03.2014 ФОП ОСОБА_2 отримав дохід в сумі 606925 грн. від ТзОВ «Постман», ознака доходу 157 – «Дохід виплачений самозайнятій особі» (звіт за формою 1-ДФ поданий ТзОВ «Постман» 22.04.2014 № НОМЕР_1 та підписаний самостійно ОСОБА_2).

Натомість, позивач стверджує, що в рядку 34 вищезазначеного звіту допущена помилка в ознаці доходу, а саме: помилкового вказана ознака доходу 157 – «дохід, виплачений самозайнятій особі», замість ознаки доходи 153 – «сума поворотної фінансової допомоги» та зазначає, що ТОВ «Постман» направило до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області уточнюючий податковий розрахунок форми № 1 ДФ за 1 квартал 2014 року, у якому привело у відповідність ознаку доходу, отриманого ОСОБА_2 у ТОВ «Постман» у першому кварталі 2014 року, змінивши ознаку доходу із « 157» на «153».

При цьому суд приймає зауваження відповідача, що супровідний лист про скерування уточнюючого податкового розрахунку форми №1 ДФ за 1 квартал 2014 року датовано 14 вересня 2015 року, однак виконавцем такого листа від імені ТОВ «Постман» є ОСОБА_3, котрий являється представником позивача, а не працівником ТОВ «Постман», що ставить під сумнів факт подання ТОВ «Постман» такого розрахунку.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист Харківського управління Головного управління ДФС у Харківській області № 21913/7/20-40-53-06-19 від 11.12.2018, з якого вбачається, що звітність по податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період з 01.01.2014 по день надання відповіді – відсутня.

Відтак, даним листом спростовується твердження позивача про направлення ТОВ «Постман» до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області уточнюючого податкового розрахунку форми № 1 ДФ за 1 квартал 2014 року.

Таким чином, твердження відповідача в Акті перевірки про те, що в порушення пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, позивач не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та не задекларував загальний річний оподаткований дохід в розмірі 606925 грн., в т.ч. «дохід виплачений самозайнятій особі» в розмірі 606925 грн. є підставним та позивачем не спростованим.

Також перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 встановлено заниження на 102933, 65 грн.

Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» встановлено неподання ФОП ОСОБА_2 до податкового органу «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, чим порушено п.2, п. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Так, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з Актом перевірки, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено його заниження за березень 2014 рік на 20706 грн. (з врахуванням максимального розміру чистого оподаткованого доходу, який нараховується єдиний внесок у розмірі 34/7_% березень 2014 року), адже у відповідності до приписів пункту 4 статті першої Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює сімдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (17*1281= 20706).

Виходячи з описаного в п.2.2.2 Акта перевірки, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини склав за березень 2014 року – 20706 грн.

За даними перевірки сума єдиного внеску, яка підлягає нарахуванню за 2014 рік склала 7184, 98 грн. (20706*34,7%).

Відтак, на підставі п.3 ч.11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» рішенням податкового органу від 04.03.2016 № НОМЕР_2 до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1437 грн.

Щодо посилання позивача на неотримання акту перевірки та оскаржуваних рішень, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази скерування ОСОБА_2 акту перевірки та оскаржуваних рішень на його податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про врученням.

Так, відповідно до вимог абз.1 п. 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши доводи суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд не встановив підстав для визнання неправомірними оскаржуваних рішень відповідача від 04.03.2016.

У силу ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 КАС України).

Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й такими, що повністю спростовуються доводами відповідача та долученими до матеріалів справи письмовими доказами. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.139 КАС України, розподіл судового збору у разі відмови у задоволенні позову не передбачений.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2019.

Суддя В.М. Сакалош