Рішення № 80691685, 18.03.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1896/18

18 березня 2019 рокум.Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, в якій просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 34 від 30.03.2018 щодо відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_7;

- зобов'язати Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року - в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_7.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що їхній син - ОСОБА_8, як військовослужбовець, у період з 22.03.2016 по 31.08.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, внаслідок чого мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. 08.06.2017 ОСОБА_8 на станції метро "Академмістечко" КП "Київський метрополітен" попав під потяг метро та отримав тілесні ушкодження, несумісні з життям, внаслідок чого помер. Надалі, позивачі звернулися із відповідними заявами від 13.02.2018 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю (смерті) їхнього сина, надавши до заяв всі необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяв, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, своїм протоколом від 30.03.2018 № 34, відмовила позивачам у призначенні такої допомоги відповідно до статті 16 - 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), мотивуючи тим, що смерть їхнього сина сталася внаслідок суїцідальних дій в астеноневротичному стані складного генезу.

Позивачі вважають таку відмову протиправною, оскільки смерть їхнього сина пов’язана із захистом Батьківщини, а тому відповідно до статті 16-2 Закону № 2011-XII вони мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Ухвалою суду від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 29.10.2018.

Ухвалами суду від 02.11.2018, від 19.11.2018, від 28.11.2018, від 21.12.2018, від 18.01.2019, від 18.02.2019, від 06.03.2019, в тому числі відповідними довідками суду від 31.01.2019, від 29.10.2018 розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва відповідно до статей 205, 223 КАС України.

Водночас, ухвалою суду від 02.11.2018 в судовому засіданні залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат.

У судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (арк. справи 54), просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що відповідач правомірно відмовив позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю (смерті) їхнього сина, відповідно до статті 16 - 4 Закону № 2011-XII, оскільки смерть сина позивачів сталася внаслідок суїцідальних дій і в судовому порядку не було встановлено, що в даному випадку мало місце доведення до самогубства . Відмітив, що згідно лікарського свідоцтва про смерть, травма настала внаслідок навмисного самоушкодження.

З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позовну заяву (арк. справи 27-31), просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача та посилаючись на пояснення щодо позову (арк. справи 57-60), просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні заслухано пояснення спеціаліста в галузі психіатрії ОСОБА_9 (Сертифікат Спеціаліста №93984 від 24.04.2016 про присвоєння звання лікаря спеціаліста за спеціальністю психотерапія, та Сертифікат Спеціаліста №96751 від 07.12.2016 про присвоєння звання лікаря спеціаліста за спеціальністю психіатрія), який зазначив, що документом, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі Охорони здоров'я є Міжнаро?дна статисти?чна класифіка?ція хворо?б та пробле?м, пов'я?заних зі здоро?в'ям (надалі - МКХ). МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів. МКХ-10 (ICD-10) — є загальноприйнятою класифікацією для кодування медичних захворювань. Розроблена ВООЗ. Введена в дію у 1993 році.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що син позивачів - ОСОБА_8, маючи спеціальне звання "старший лейтенант", був військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині А 0139, що знаходиться в місті Києві по проспекту Перемоги, 55/2.

У період з 22.03.2016 по 31.08.2016 старший лейтенант ОСОБА_8 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведені і захисті належності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, про що свідчить довідка № 35/3968 від 19.12.2016 польової пошти ВО331 військової частини Міністерства оборони України (арк. справи 20).

Відповідно до посвідчення серії УБД № 119688 від 25.10.2016, виданого Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, ОСОБА_8 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. справи 11).

Водночас, як слідує з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_8, являвся членом громадської організації "Об’єднання учасників АТО "Кевлар", знаходився під її захистом та виконував свій громадський обов’язок у відповідності з її статутним завданням, а також був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових завдань у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, та відзначений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України "За досягнення у військовій службі" ІІ ступеня, про що свідчать відповідні документи, які знаходяться у матеріалах справи (арк. справи 12, 13, 15).

08.06.2017 ОСОБА_8 на станції метро "Академмістечко" КП "Київський метрополітен" попав під потяг метро та отримав тілесні ушкодження, несумісні з життям, внаслідок чого помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-БК № 408683 (арк. справи 14).

Надалі, наказом командира військової частини – польова пошта ВО331 від 08.06.2017 № 214 "Про призначення спеціального розслідування" призначено комісію для проведення спеціального розслідування по факту смерті старшого лейтенанта ОСОБА_8 (арк. справи 125).

Під час спеціального розслідування встановлено, зокрема, що 08.06.2017 приблизно о 08:40 год. у місті Києві на станції метро Академмістечко разом з батьками (батьком та близьким родичем) старший лейтенант ОСОБА_8 направлявся до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" міста Києва для обстеження з попередньо встановленим діагнозом "Астено-невротичний стан складного генезу". У той час, коли батько з близьким родичем купували біля каси метрополітену проїзні жетони старший лейтенант ОСОБА_8 спустився до платформи та з невідомих причин упав під потяг метро який прибував зі станції метро Житомирська до станції метро Академмістечко.

Поряд з цим, згідно з пояснень лікаря медичного пункту військової частини ПП В0331 лейтенанта медичної служби ОСОБА_10 стало відомо, що 06.06.2017 до медичного пункту звернувся капітан ОСОБА_11 з проханням оглянути старшого лейтенанта ОСОБА_8 Пізніше старший лейтенант ОСОБА_8 був оглянутий лікарем медичного пункту лейтенантом ОСОБА_10 та був встановлений попередній діагноз "Астено-невротичний синдром", внаслідок чого був направлений на консультацію до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" міста Києва для поставлення остаточного діагнозу, який 07.06.2017 був поставлений "Астено-невротичний синдром складного генезу". Надалі, 08.06.2017 старший лейтенант ОСОБА_8 направлявся на госпіталізацію до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" міста Києва в клініку психіатрії. 08.06.2017 приблизно о 8:40 год. лейтенант ОСОБА_10 дізналася, що по дорозі до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" міста Києва старший лейтенант ОСОБА_8 потрапив під потяг метро.

За результатами спеціального розслідування за фактом смерті старшого лейтенанта ОСОБА_8 відповідною комісією складено акт від 12.07.2017, який затверджений командиром військової частини ПП В0331, в якому запропоновано спеціальне розслідування вважати закінченим, а причини і умови, що призвели до загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_8 буде встановлено досудовим розслідуванням. Водночас, зазначено, що вини посадових осіб військової частини А 0139 не вбачається (арк. справи 126а - 129).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово – лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 3004 від 28.11.2017) захворювання та причина смерті старшого лейтенанта ОСОБА_8 пов’язані із захистом Батьківщини (арк. справи 17).

Згідно з витягу із наказу командира військової частини А 0139 № 140 від 13.12.2017 старшого лейтенанта ОСОБА_8, командира 3 взводу охорони 8 роти охорони 3 батальйону охорони, виключено зі списку особового складу частини та всіх видів забезпечення. Водночас, зазначено у вказаному ОСОБА_5, що смерть пов’язана із захистом Батьківщини (арк. справи 18).

Надалі, позивачі звернулися із відповідними заявами від 13.02.2018 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю (смерті) їхнього сина - ОСОБА_8 До заяв позивачі надали наступні документи (арк. справи 61-62):

- копію свідоцтва про смерть;

- довідку про причину смерті;

- витяг з протоколу ВЛК;

- довідку з управління поліції;

- свідоцтво про народження сина;

- довідку з особової справи про склад сім’ї;

- довідку про склад сім’ї з сільської ради;

- копії паспортів батьків;

- копії РНОКПП батьків.

Листом від 19.02.2018 № 10/2/1281 військовий комісар ОСОБА_1 обласного військового комісаріату ОСОБА_12 повідомив позивачів, що документи на виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом оформлені та вих. № 10/2/1197 від 15.02.2018 направлені у Департамент фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення комісією Міністерства оборони України щодо її призначення та виплати (арк. справи 63).

За результатами розгляду заяв, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, своїм протоколом від 30.03.2018 № 34, відмовила позивачам у призначенні такої допомоги відповідно до статті 16 - 4 Закону № 2011-XII, мотивуючи тим, що у даному випадку судом не визнавався факт доведення ОСОБА_8 до самогубства. (арк. справи 16).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, зокрема, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII (підпункт 1 в редакції, який діяв на дату смерті ОСОБА_8В.) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

У випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII).

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 Закону № 2011-XII).

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.02.2001 № 36 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 11.12.2017 № 656), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі - Інструкція № 656 (пункт 3.1 в редакції, який діяв на момент спеціального розслідування)) спеціальному розслідуванню підлягають випадки, зокрема, нещасні випадки зі смертельним або тяжким наслідком під час виконання обов'язків військової служби; смерті під час виконання обов'язків військової служби.

Пунктом 3.4 Інструкції № 656 (пункт 3.4 в редакції, який діяв на момент спеціального розслідування) визначено, що розслідування нещасних випадків проводиться комісією зі спеціального розслідування протягом не більше 10 робочих днів. У разі потреби встановлений термін може бути продовжений командиром (начальником), який призначив комісію, на термін не більше місяця. За результатами розслідування комісія складає акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварії і оформлює інші матеріали, передбачені Інструкцією.

Суд встановив, що на виконання наказу командира військової частини - польова пошта ВО331 від 08.06.2017 № 214 "Про призначення спеціального розслідування" та згідно Інструкції № 656, відповідною комісією було проведено спеціальне розслідування за фактом смерті старшого лейтенанта ОСОБА_8

За результатами розслідування комісія склала акт спеціального розслідування від 12.07.2017, у якому встановила, зокрема, що діагноз "Астено-невротичний синдром складного генезу" був поставлений ОСОБА_8 07.06.2017, внаслідок чого останній 08.06.2017 був направлений на стаціонарне лікування до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" міста Києва в клініку психіатрії, про що свідчить відповідне направлення (арк. справи 156).

Комісією також встановлено, що 08.06.2017, приблизно о 8:40 год., внаслідок суїцідальних дій в астеноневротичному стані складного генезу ОСОБА_8 на станції метро "Академмістечко" КП "Київський метрополітен" упав під потяг метро та отримав тілесні ушкодження, несумісні з життям, внаслідок чого помер, що не заперечується комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат у рішенні, оформленого протоколом від 30.03.2018 № 34 (арк. справи 16).

Водночас, у даному протоколі вказано, що причина смерті ОСОБА_8 є наслідком захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини, що також підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово – лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та витягом із наказів командира військової частини А 0139 № 140 від 13.12.2017 (арк. справи 17, 18).

В свою чергу, щодо тверджень відповідача про те, що згідно лікарського свідоцтва про смерть, травма настала внаслідок навмисного самоушкодження та в судовому порядку не було встановлено, що в даному випадку мало місце доведення до самогубства, а отже відповідачем правомірно відмовлено у призначені допомоги, суд зазначає наступне.

Для впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті, Міністерство охорони здоров'я України наказом від 08.08.2006 за N 545, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1150/13024, затверджено Інструкцію щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о) (надалі - Інструкція).

Так, у розділі 3 Інструкції визначено порядок заповнення лікарського свідоцтва про смерть, зокрема зазначено, що у пункті 11 лікар указує свої прізвище, ім'я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.

Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті.

У частині I пункту 11 у рядку "а" записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті, у рядках "б", "в", "г" зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть.

У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.

У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.

Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті.

Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар, який безпосередньо заповнює свідоцтво.

Так, згідно лікарського свідоцтва про смерть №1791 від 08.06.2017 померлого ОСОБА_8, у частині I пункту 11 у рядку "а" міститься запис: "численні переломи черепа, грудної клітки, хребта і кінцівок з ушкодженням органів" та у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставлено перший код Т06.8, та другий Х81.8. Відповідно, згідно Кодування захворюваності та смертності у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду, такий код свідчить, що першопричина смерті (Т06.8) множинна (більше двох) внутрішньочерепних травм різних типів, коли жодна не може бути обрана в якості «основного стану», а також при наявності поєднаних (голова і інша область тіла) пошкоджень. Отже, безспірною є та обставина, що причиною смерті ОСОБА_8 є ряд пошкоджень голови та інших частин тіла.

Слід відмітити, що судовим експертом зроблено такі висновки на підстав лише "Розтину - 4" (арк. справи 163), тобто, визначено послідовність патологічних процесів (станів), які призвели до смерті, та встановлено такі причини смерті без врахування записів лікаря в медичній документації, оскільки таке у свідоцтві не відмічене (не підкреслено), а отже, зазначене свідоцтво не спростовує ту обставину, що на час вчинення самоушкодження ОСОБА_8 перебував в астеноневротичному стані складного генезу.

Згідно Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду, емоційні лабільні [ астенічні ] розлади органічного генезу (Виключаючи: соматоформні розлади, неорганічні та неуточнені (F45.-)), це розлади, що характеризується емоційним нетриманням або лабільністю, втомлюваністю і різними неприємними фізичними відчуттями (наприклад, запаморочення) і болями, але виникають як наслідок органічного розладу.

В свою чергу, як уже зазначалось вище, згідно протоколу засідання Центральної військово – лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та витягом із наказів командира військової частини А 0139 № 140 від 13.12.2017 (арк. справи 17), комісією було визначено, що саме захворювання ОСОБА_8 "астено - невротичний стан складного генезу" призвело до суїцидальних дій, наслідком яких стали численні переломи з ушкодженням органі, з огляду на що, комісією зроблено висновок, що захворювання та причини смерті є пов’язані із захистом Батьківщини.

Проте, зазначені вище обставини залишені поза увагою відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, та як наслідок прийнято оскаржуване рішення не обґрунтовано, а отже з порушенням пункту 2 ст. 2 КАС України.

Щодо посилань відповідача на статтю 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як підставу відмови, з тих мотивів, що позивачами не було встановлено факт доведення ОСОБА_8 до самогубства, суд вважає за потрібне зазначити, що стаття 16-4 вказаного Закону визначає обставини, за яких виплата грошової допомоги не здійснюється, а саме у разі якщо, загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком саме навмисного спричинення собі тілесного ушкодження або самогубства.

Поряд з цим, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідачем не враховано при прийнятті оскаржуваного те, чи ОСОБА_8 усвідомлював характер свого діяння, що спричинило смерть з урахуванням встановленого діагнозу "астено - невротичний стан складного генезу", а отже відповідачем безпідставно та не обґрунтовано зроблено висновок, що загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_8 є наслідком саме навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та відмовлено у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги з підстав визначених статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачам у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку загибелі (смерті) військовослужбовця - ОСОБА_8

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивачів є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню, відповідно до статті 245 КАС України, шляхом:

- визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, що оформлене протоколом № 34 від 30.03.2018, про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_7.

- зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.02.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) сина, старшого лейтенанта ОСОБА_8, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, Київ 168, 03168), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 2, код 07704709) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, що оформлене протоколом №34 від 30 березня 2018 року, про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_7.

Зобов'язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13 лютого 2018 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) сина, старшого лейтенанта ОСОБА_8, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.03.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.