Рішення № 80691597, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року 11:53 № 826/14374/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Прядко О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправним та скасування рішення №46/26-59-12-01-24 від 26.06.2018, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт» (далі - позивач/ ТОВ «ДТМ Крафт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.06.2018 №46/26-59-12-01-24 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт»;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України провести реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт» в реєстрі платників податку на додану вартість, як платника податку на додану вартість з 11.12.2014.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги безпідставністю прийнятого рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, оскільки внаслідок неправомірних дій податкової інспекції дій він був позбавлений можливості подавати податкову звітність.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.06.2018 №46/26-59-12-01-24 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ Крафт».

Вважаючи таке рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.п. "г" п.184.1 ст.184 ПК України анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із абз. 2 та абз. 3 п.184.2 ст.184 ПК України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання такої реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п.184.10 ст.184 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.5 цього Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до п.п.3 п.5.5 ст.5 Положення рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

Згідно із п.5.6 Положення за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Як вбачається зі спірного рішення, позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість відповідно до п.п. "г" п.184.1 ст.184 ПК України ( протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредит).

Судом встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 11.12.2014.

Водночас, рішення державної податкової інспекції у Шевченківського районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 грудня 2015 року №9/11 вказану реєстрацію анульовано.

Вказане рішення оскаржене позивачем в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 у справі №826/1155/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ Крафт" задоволено, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Шевченківського районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 грудня 2015 року №9/11 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язано державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ Крафт" як платника податку на додану вартість із 09 грудня 2015 року, у зв'язку із чим відновити суми податкового кредиту у зв'язку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість, що обліковується за товариством з обмеженою відповідальністю "ДТМ Крафт", у відповідних автоматизованих системах обліку, за період із 09 грудня 2015 року до моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Поряд з цим, в поданих відзивах на позов, відповідачі зазначають, що на виконання зазначеного рішення ДФС було забезпечено внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації платника ПДВ, про що ДФС листом від 28.04.2017 №9393/6/99-99-08-02-01-15 повідомила ТОВ «ДТМ Крафт».

Також відповідачі вказують, що 17.05.2017 поновлено реєстрацію платника ПДВ шляхом внесення до реєстру платників ПДВ запису про реєстрацію ТОВ «ДТМ Крафт» платником ПДВ з датою реєстрації 11.12.2014.

Суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

Водночас, відповідачами як суб'єктами владних повноважень не надано належних та допустимих доказів поновлення реєстрації позивача платником ПДВ з дати, на яку посилається контролюючий орган - 17.05.2018.

При цьому в самому відзиві, відповідачі посилаються на період з 01.01.2017 до 01.01.2018 як період, протягом якого позивач має обсяги операцій 0,0 грн.

Посилання контролюючого органу на лист від 28.04.2017 №9393/6/99-99-08-02-01-15 не заслуговують на увагу, оскільки вказаний лист також не містить інформації про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2016 у справі №826/1155/16, не містить інформації про поновлення реєстрації платником ПДВ, та не може враховуватись як належний доказ повідомлення позивача.

Отже, з наведеного вбачається, що з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду з боку відповідачів, ТОВ «ДТМ Крафт» не могло здійснювати господарську діяльність та відповідно не могло подати протягом 12 послідовних місяців податкові декларації з ПДВ з незалежних від позивача причин.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Також, суд враховує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 26.06.2018 №46/26-59-12-01-24.

За змістом п.5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Як вже зазначалось, в рамках досліджуваних правовідносин відповідачем не надано належних та допустимих доказів проведення наступної (повторної) реєстрації платником ПДВ ТОВ «ДТМ КРАФТ».

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено протиправність рішення від 26.06.2018 №46/26-59-12-01-24 про анулювання реєстрації ТОВ «ДТМ Крафт» платником ПДВ, а підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулась за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру, з метою всебічного і повного захисту прав позивача в рамках спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільним задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов'язання Державну фіскальну службу України відновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ДТМ Крафт» як платника ПДВ датою первинної реєстрації - 11.12.2014.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ КРАФТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ КРАФТ" як платника податку на додану вартість від 26.06.2018р. № 46/26-59-12-01-24.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України відновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ КРАФТ" як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - 11.12.2014р.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 3524 грн. відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТМ КРАФТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.03.2019.

Суддя С.К. Каракашьян