Рішення № 80691418, 26.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. № 400/3076/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідачів:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 Державної служби морського та річкового транспорту України, вул. Пребраженська, 25, м. Київ, 03110 про:визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати незаконною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Служба або відповідач 1), Державної служби морського та річкового транспорту України (надалі - Морська адміністрація або відповідач 2) щодо переведення позивача;

зобов'язати відповідачів негайно здійснити переведення позивача до Морської адміністрації на рівноцінну посаду: відповідача 1 зобов'язати видати наказ про звільнення в зв'язку з переведенням до відповідача 2, відповідача 2 зобов'язати видати наказ про прийняття на роботу за переведенням.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що з 2005 року вона працює в системі державного контролю, а з 22.09.2017 - на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - Управління). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 № 1095 «Про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України» (надалі - Постанова № 1095), було створено Морську адміністрацію, до компетенції якої було віднесено частину функцій Служби у сфері морського та річкового транспорту, тобто відбулась передача повноважень. Всі інші працівники відділу державного нагляду та контролю за безпекою на водному транспорті Управління були переведені до Морської адміністрації, проте, відповідач 1, незважаючи на заяви позивача про її переведення, 05.11.2018 попередив ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон № 889) та пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП). На думку позивача, їй протиправно не було запропоновано переведення до Морської адміністрації.

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 1, арк. 25-30) Служба зазначила, що одночасно із створенням Морської адміністрації було передбачено зменшення чисельності Служби. Позивач 21.03.2018 була ознайомлена з Постановою № 1095 та проінформована щодо зменшення чисельності Служби. Оскільки Морська адміністрація не надала Службі рішення про переведення ОСОБА_1, у відповідача 1 не виникло обов'язку щодо видання відповідного наказу. Також Служба вказала на відсутність в Управлінні вакантних посад категорії «В».

Морська адміністрація проти задоволення позову заперечила, пославшись, зокрема, на те, відповідач 2 не є правонаступником відповідача 1, прийняття державних службовців за переведенням з іншого державного органу не є його обов'язком. Крім того, відповідач 2 повідомив про відсутність вакантних рівноцінних (відносно посади ОСОБА_1.) посад в Миколаївському морському порті Чорноморського міжрегіонального управління, а також зазначив, що інші працівники відділу державного нагляду та контролю за безпекою на водному транспорті Управління, які були переведені до Морської адміністрації, не обіймали посади державної служби (старші державні інспектори). До відзиву відповідач 2 надав копії листів, що були направлені позивачу у відповідь на її заяви (т. спр. 1, арк. 101-108).

Позивач подала відповідь на відзиви (т. спр. 1, арк. 154-157), в яких вказала таке. Відповідачі погоджували списки осіб, яких згодом було переведено до Морської адміністрації, але в цих списках не було позивача. Відповідач 2 несвоєчасно та не в повному обсязі надав відповіді на заяви позивача та на запит її адвоката. На думку ОСОБА_1, факт ненадання відповідачем 2 засвідчених копій структури та штатного розкладу станом на 05.11.2018 свідчить про приховування ним інформації про наявні вакантні посади, на яких було можливо перевести позивача. Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу на те, що до Морської адміністрації зі Служби були переведені державні службовці, «… які жодного дня в Укртрансбезпеці не працювали у сфері водного транспорту, не мають відповідної освіти та досвіду роботи, пов'язаного з транспортом …», при тому, що відповідач 2 не намагався встановити рівень професійної підготовки та компетентності позивача.

Відповідач 2 подав заперечення на відзив (т. спр. 2, арк. 222-224), в якому зазначив, що до жодної із заяв про переведення ОСОБА_1 не надала ані копії диплому, ані резюме, тому він не був обізнаний щодо отримання позивачем освіти у Миколаївському кораблебудівному інституті імені адмірала Макарова. Також відповідач 2 вказав, що державні службовці, прізвища яких позивач зазначила у відповіді на відзив (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.) були переведені до Морської адміністрації на посади, які не є рівнозначними посаді ОСОБА_1, а головний спеціаліст відділу державного нагляду та контролю за безпекою на водному транспорті Управління ОСОБА_5 був переведений на вакантну посаду 04.09.2018, при тому, що вперше до відповідача 2 ОСОБА_1 звернулася з приводу переведення 11.11.2018.

Ухвалою від 17.12.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду на 17.01.2019.

Ухвалою від 17.01.2019 суд оголосив у судовому засіданні перерву до 07.02.2019. У зв'язку з відпусткою судді розгляд справи було відкладено на 28.02.2018.

24.01.2019 позивач подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 17.01.2019 № 72-к про звільнення із займаної посади, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників Укртрансбезпеки; зобов'язати відповідача 1 внести до трудової книжки відомості про скасування наказу Укртрансбезпеки від 17.01.2019 № 72-к; зобов'язати відповідача 1 видати наказ про звільнення 18.01.2019 у зв'язку з переведенням до відповідача 2; зобов'язати відповідача 1 внести до трудової книжки відомості про звільнення 18.01.2019 у зв'язку з переведенням до відповідача 2; зобов'язати відповідача 2 видати наказ про призначення позивача з 19.01.2019 на рівнозначну посаду до Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України у зв'язку із переведенням з Державної служби України з безпеки на транспорті; зобов'язати відповідача 2 внести до трудової книжки відомості про призначення позивача з 19.01.2019 на рівнозначну посаду до Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України; стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.01.2019 по день ухвалення рішення; стягнення з відповідачів судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 25.01.2019 суд повернув заяву про зміну предмета позову від 24.01.2019 без розгляду у зв'язку з невідповідністю заяви статтям 47, 167 Кодексу адміністративного судочинства України та пропуском строку для подання такої заяви.

01.02.2019 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 від 17.01.2019 № 72-к про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті 18.01.2019, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до п.1 ч. 1, ч. 4, ст. 87 Закону України «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.

Ухвалою від 01.02.2019 суд повернув позивачу заяву про збільшення позовних вимог від 01.02.2019.

12.02.2019 позивач подала заяву про поновлення процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 28.02.2019 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та повернув заяву про збільшення позовних вимог від 12.02.2019.

В судовому засіданні, що відбулося у режимі відеоконференції, позивач і її представник вимоги адміністративного позову підтримали, представники відповідачів просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідачів, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до записів у трудовій книжці (т. спр. 1, арк. 176-180), 04.05.2005 ОСОБА_1 була призначена на посаду провідного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області та прийняла присягу державного службовця. Згодом ОСОБА_1 була переведена на посаду головного спеціаліста того ж відділу; тричі (21.06.2011, 06.04.2012) була звільнена з займаної посади у зв'язку з ліквідацією Головавтотрансінспекції (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП) та двічі (11.01.2012 та 06.04.2012) була поновлена на посаді; 21.09.2012 позивач була звільнена з займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП та того ж дня призначена на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорту Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області. Також у трудовій книжці позивача наявна інформація про те, що з 03.04.2013 по 12.06.2014 позивач працювала на посаді провідного державного фінансового інспектора Миколаївської об'єднаної державної фінансової інспекції. 28.04.2012 ОСОБА_1 була переведена на посаду головного спеціаліста відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, а 15.12.2015 була звільнена за переведення до Укртрансбезпеки. З 16.12.2015 позивач працювала в Управлінні на посаді старшого державного інспектора відділу держаного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті; 13.05.2017 - призначена на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті, 22.09.2017 - переведена на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті.

Постановою № 1095 Кабінет Міністрів України, зокрема:

утворив Морську адміністрацію;

затвердив Положення про Морську адміністрацію;

вніс відповідні зміни до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 «Про Державну службу України з безпеки на транспорті» - виключив з компетенції Служби функцію реалізації державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті;

вніс відповідні зміни до затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів Служби шляхом зменшення її на 226 (з яких 165 - державні службовці).

Наказом від 26.04.2018 № 3 було введено в дію структуру та штатний розпис Морської адміністрації на 2018 рік (т. спр. 1, арк. 202-212).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 889, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, процедурою переведення державного службовця передбачена наявність рішень керівників державної служби в обох державних органах, при чому ініціатива такого переведення має виходити від суб'єкта призначення - державного органу, до якого переводиться державний службовець.

Суд визнав безпідставними твердження позивача про те, що відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність, оскільки Морська адміністрація не зверталася до нього з приводу переведення ОСОБА_1 Відповідно, у Служби не виникло обов'язку щодо звільнення позивача. Стосовно посилань позивача на недотримання відповідачем вимог статі 87 Закону № 889, суд зазначив, що вказаною нормою не передбачений обов'язок суб'єкта пропонувати державному

Відповідач 1 надав суду копії листів відповідача 2:

від 07.09.2018 № 328/05/14-18 про надання згоди на переведення заступника начальника відділу державного контролю та безпекою на наземному транспорті Управління ОСОБА_4 (т. спр. 1, арк. 79);

від 11.07.2018 № 146/05/14-18 про надання згоди на переведення начальника відділу надання адміністративних послуг Управління ОСОБА_2, головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління ОСОБА_3 (т. спр. 1, арк. 80-82);

від 08.08.2018 № 240/05/14-18 про надання згоди на переведення головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління ОСОБА_5 (т. спр. 1, арк. 83);

від 06.06.2018 № 69/01/14-18 про надання згоди на переведення начальника Управління ОСОБА_6 (т. спр. 1, арк. 84).

На вимогу суду відповідач 2 надав копії наказів про призначення в Морській адміністрації державних службовців:

ОСОБА_6 (від 16.08.2018 № 108-к, т. спр. 1, арк. 213);

ОСОБА_5 (від 04.09.2018 № 127-к, т. спр. 1, арк. 215);

ОСОБА_7 (від 25.07.2018 № 68-к, т. спр. 1, арк. 217);

ОСОБА_3 (від 25.07.2018 № 69-к, т. спр. 1, арк. 218).

У тексті наказів зазначено про те, що підставою для їх видання були заяви вказаних осіб.

Наказом від 05.10.2018 № 805 (т. спр. 1, арк. 32-46) було введено в дію структуру та штатний розпис Служби на 2018 рік. Згідно з штатним розписом Служби, у структурі Управління відсутній відділ, в якому працювала ОСОБА_1

05.11.2018 відповідач 1 попередив позивача (т. спр. 1, арк. 11) про майбутнє звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889 (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників)

Відповідно до викладеного у позові, із заявою до відповідача 2 ОСОБА_1 звернулася 07.11.2018 (т. спр. 1, арк. 13).

Листом від 23.11.2018 № 854/05/15-18 (т. спр. 1, арк. 107) відповідач 2 повідомив позивача про відсутність рівнозначних або нижчих вакантних посад державних службовців у відділі державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Миколаївському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що загальними положеннями Закону № 889 не встановлений обов'язок новоствореного державного органу з призначення на посади осіб, які раніше працювали в іншому державному органі.

Частиною п'ятою статті 22 Закону № 889 встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.

Отже, умовою для застосування цієї норми є факт реорганізації або ліквідації державного органу, в якому працювала позивач. Матеріали справи доказів на підтвердження цього факту не містять.

Доводам ОСОБА_1 в частині невідповідності дій відповідача 1 вимогам статті 87 Закону № 889 та статті 492 КЗпП суд оцінки не дав, оскільки, виходячи із змісту позовних вимог, обставини дотримання Службою процедури припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення не входять до предмета доказування у цій справі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845), Державної служби морського та річкового транспорту України (вул. Пребраженська, 25, м. Київ, 03110, ідентифікаційний код 41886120), відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна