Рішення № 80691212, 26.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/771/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування податкового повідомлення - рішення №79569-13 від 29.06.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі по тексту - відповідач 1 або ДПІ у Дарницькому районі ГУДФС у м. Києві), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту відповідач 2 або ГУДФС у м. Києві) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі по тексту - третя особа) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №79569-13 від 29.06.2016 року, відповідно до якого було нараховане зобов'язання сплатити 25000 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в цілому зазначив про те, що у грудні 2016 року позивачу стало відомо, що до його майна відповідачем був застосований адміністративний арешт. У відповідь на запит позивача, відповідачем було надане податкове повідомлення-рішення №79569-13 від 29.06.2016 року, яке стосувалося сплати 25000 грн., відповідно до ст.267.2.1., 267.4. Податкового кодексу України. Позивач посилається на ст.4.1.9 Податкового кодексу України відповідно до якої декларується принцип стабільності податкового законодавства: «стабільність - зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року». Таким чином, позивач зазначає, що визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення №79569-13 від 29.06.2016 року задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №79569-13 від 29.06.2016 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року у справі №815/771/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до супровідного листа Верховного Суду №40410/18 від 22.11.2018 року, адміністративна справа №815/771/17 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 03 грудня 2018 року (вх. №37081/18).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 року, адміністративну справу №815/771/17 передано для розгляду судді Стефанову С.О.

Ухвалою судді від 05 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 20 грудня 2018 року о 09 год. 20 хв.

03 січня 2019 року від ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли додаткові пояснення разом з додатками (вхід. №305/18), згідно яких, відповідач зазначає, що позивач є власником транспортного засобу LAND ROVER моделі RANGE ROVER VOGUE, об'єм двигуна 4367 куб.см. внутрішнього згорання, тип пального D (дизель), автоматична коробка передач, рік випуску 2014. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що транспортний засіб позивача було включено до переліку автомобілів, середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року, відповідачем було винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного судового оскарження.

22 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №2414/19), згідно якої позивач зазначає, що норми ст.267 ПК України у редакції прийнятої на період 2016 року Законом України №909-VIII від 24.12.2015 року, за додержанням принципу стабільності, не могли набрати чинності раніш, ніж у 2017 році, хоча оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується податкового періоду 2016 року.

Ухвалою судді від 28 січня 2019 року клопотання представника позивача про заміну відповідача у справі - задоволено частково, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвалою судді від 28 січня 2019 року за ініціативою суду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

07 лютого 2019 року від позивача надійшла відповідь на заперечення на відповідь на відзив (вхід. №4554/19), згідно якої позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване внаслідок того, що воно було у порушення ст.19 Конституції України прийняте із застосуванням нормативного акту (нової редакції ПКУ), прийнятого у порушення принципу стабільності (п.4.1.9. ПКУ), який кореспондується із правом людини на необхідну передбачуваність та чіткість національного законодавства з такого важливого фіскального питання. Відсутність додержання вказаного принципу, порушує вимоги Конвенції прав людини, щодо «якості закону». Також оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується частки податкового періоду (початку 2016 року), що передує прийняттю органом місцевого самоврядування рішення щодо ставок податку, застосованих при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що порушує принцип ст.58 Конституції України (т.1 а.с.235-236).

08 лютого 2019 року від Головного управління ДФС у м. Києві надійшли заперечення на відповідь на відзив разом з додатками (вхід. №4641/19), згідно яких відповідач зазначає, що зважаючи на відсутність інформації про фактичний пробіг автомобіля, останній має визначитися виходячи із нормативного середньорічного пробігу транспортного засобу встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року, а саме 54 000 км. (27 000 х 2). Тому контролюючим органом було надіслано запит до Мінекономрозвитку та отримано відповідь щодо вартості автомобіля. Водночас згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна легкового автомобіля, що перебуває у 4 245 416,67 грн. та перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1033500 грн. та відповідно є об'єктом оподаткування транспортним податком (т.1 а.с.237-239).

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 березня 2019 року о 09 год. 00 хв.

У судове засідання призначене на 22 березня 2019 року о 09 год. 00 хв. сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх. №5674/19). Від представника ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надійшло клопотання (вхід. №306/19 від 03.01.2019 року) про розгляд справи за його відсутністю (т. 1 а.с.186).

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власником автомобіля RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску (а.с.7).

29.06.2016 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №79569-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок (2016 рік) з фізичних осіб у сумі 25000 грн. (т.1 а.с.6).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №79569-13 від 29 червня 2016 року необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Зокрема, до основоположних принципів податкового законодавства належать:

- визначений в п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, яким передбачено забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- визначений в п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст.4 Кодексу принцип презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- визначений в п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип соціальної справедливості, яким передбачено установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- визначений в п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Кодексу принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, тощо.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2015, зокрема, введено новий транспортний податок.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VIII внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Згідно п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

З 19.02.2016 набула чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Відповідно до п 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (п. 4 Методики).

Згідно п. 13 вказаної Методики - Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Судом встановлено, що на виконання пункту 13 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 року, Міністерство економічного розвитку і торгівлі надало до Державної фіскальної служби України інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року.

Суд зазначає, що згідно даних, які містяться в наданій Мінекономрозвитку інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ», а також інформації щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі інформації, отриманої з інших джерел, автомобіль марки LAND ROVER, модель - RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску не значиться.

Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в розпорядженні органу Державної фіскальної служби має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

Суд критично ставиться до роздруківки з сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, наданої Головним управління ДФС у м. Києві на підтвердження доказу розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, оскільки транспортний засіб RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску, який був підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку, відсутній в зазначеному розрахунку.

Крім того, суд зазначає, що згідно доповнень до пояснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вх. №ЕП/1414/19 від 22.02.2019 року), визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля залежно від його комплектації Податковим Кодексом України і Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 року не передбачено (т.2 а.с.9-10).

Таким чином, враховуючи ухвалу Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року по даній справі, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судом з'ясовано отримання податковим органом інформації від Мінекономрозвитку про автомобілі, які відноситься до об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році у вигляді автомобіля марки RANGE ROVER, 2014 року випуску, власником якого є позивач. Судом враховані отримані додаткові пояснення Мінекономрозвитку (т.2 а.с.9-10), згідно яких розрахунок середньоринковой вартості автомобіля у 2016 році зроблено відносно автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER з об'ємом циліндрів двигуна 4,4 літра, дизель, автоматичною коробкою передач, 2014 року випуску та пробігом 44270 км., а не RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску, як об'єкту оподаткування який належить ОСОБА_1. Суд вважає що в цілому у відповідача на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення була відсутня належна інформація щодо об'єкта оподаткування, а саме автомобіля RANGE ROVER VOGUE, 2014 року випуску.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, слід зазначити, що транспортний податок, відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України відноситься до місцевих податків.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 ПК України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно з вказаною нормою, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Як вже зазначалось, 24.12.2015 Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", згідно із яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: змінено визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.

Отже, вказані зміни, відповідно до положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути на його користь витрати по сплаті судового збору, понесені при поданні позовної заяви у сумі 640 грн.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 640 грн., сплачені згідно квитанції №ПН4883 від 07 лютого 2017 року на суму 640 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування податкового повідомлення - рішення №79569-13 від 29.06.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві форми «Ф» №67569-13 від 29 червня 2016 року.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227) та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.