Рішення № 80690902, 25.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/568/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 від 15.02.2019 року за ВП №57245969 щодо накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 знаходиться виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області по справі № 404/7126/17 провести перерахунок пенсії ОСОБА_2.

З огляду на виконання рішення суду, у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана позивачем постанова про накладення на боржника штрафу винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, з огляду на неповне виконання рішення суду (а.с. 31-32).

В судове засідання, призначене на 22.03.2019, сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.20-21, 26-27). Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі (а.с.29).

Ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце розгляду заяви, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України та відображено у відповідному протоколі судового засідання (а.с.29).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

19.09.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 57245969 з виконання виконавчого листа № 404/7126/17, 2а/404/116/18 виданого 06.09.2018, Кіровським районним судом м. Кіровограда, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням при обчисленні пенсії зміни розміру посадових окладів осіб начальницького складу Державної пенітенціарної служби України, встановленого Постановою КМУ № 1036 від 28.12.2016 «Про внесення змін до постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007» згідно довідки № 14/117 від 04.07.2017, виданої управлінням ДПтС України в Кіровоградській області, починаючи с 01.01.2017 (а.с. 37).

Так, на виконання рішення суду, позивачем проведено перерахунок пенсії стягувача згідно довідки № 14/117 від 04.07.2017 року, виданої управлінням ДПтС України в Кіровоградській області, починаючи з 01.01.2017 року.

Після проведеного перерахунку грошове забезпечення для обчислення розміру пенсії

гр. ОСОБА_2 становить 6 851,06 грн., де: .

2 780,00 грн. - посадовий оклад;

135,00 грн. - оклад за військове звання;

572,25 грн. - процентна надбавка за вислугу років;

3 363,81 грн. - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у т.ч.

- надбавка за особливо важливі завдання;

- премія.

Також, позивач зазначив, що оскільки на момент проведення перерахунку діючими є норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому, при здійсненні перерахунку пенсії, застосуванню підлягають зазначені норми статті 13 Закону.

Розмір пенсії станом на 01.01.2017 року становив 5 212,70 грн., де:

4795,74 грн. - основний розмір пенсії (6 851,06 грн. х 70 % за вислугу 28 років);

416,96 грн. - доплата до попереднього розміру пенсії.

Розмір пенсії після перерахунку за рішенням суду зменшився на 416,96 грн., але враховуючи ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в якій зазначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, розмір пенсії гр. ОСОБА_2 після проведеного перерахунку не змінився (а.с. 51).

Відповідачем на адресу позивача була направлена вимога від 16.01.2019 № 500/02.1-26 стосовно перерахунку пенсії не в повному обсязі (а.с. 53).

Позивачем надано відповідачу відповідь щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 у повному обсязі (а.с. 54).

15.02.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 по виконавчому провадженні №57245969 винесено постанову щодо накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області штрафу в сумі 5100 грн. (а.с. 56-57).

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом України “Про виконавче провадження” встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Суд зазначає, що при перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2017 позивач застосував 70 % відповідних сум грошового забезпечення, незважаючи на те, що при виході ОСОБА_2 на пенсію розмір пенсії становив 79 % грошового забезпечення (а.с. 51,41).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. б ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (в редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії) було встановлено, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

В подальшому, Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII) внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно яких цифри “80” замінено цифрами “70”.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 80% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи до 01.01.2017, розмір його пенсії складав 79% відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що вони стосуються людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Тобто, після перерахунку пенсії з 01.01.2017 розмір пенсії ОСОБА_2 теж повинен складати 79% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням складових згідно довідки № 14/117 від 04.07.2017 року, виданої управлінням ДПтС України в Кіровоградській області.

З огляду на викладене, позивач при перерахунку, на підставі рішення суду, пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2017, протиправно застосував 70 % відповідних сум грошового забезпечення, замість встановлених на час виходу на пенсії 79 % відповідних сум грошового забезпечення, а тому відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем відповідно до вимог встановлених ч.2 ст.2 КАС України, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України судом не встановлено судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263, 269, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7 а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ – 20632802) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (вул. Дворцова,6/7, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4