Рішення № 80690745, 21.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року м.Київ справа № 810/5021/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493);

- зобов’язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493), встановивши стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років - 14 років 08 місяців 16 днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, витребувано докази по справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 27.11.2018.

15 листопада 2018 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду (а.с.63).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 витребувано докази по справі, продовжено підготовче провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.2019.

19 грудня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 14.12.2018 про збільшення позовних вимог (а.с.96-101), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493), старшому інспектору - черговому сектору реагування патрульної поліції №3 Могилів - Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, станом на 1 січня 2018 року - 09 років 06 місяців 09 днів;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493), весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23 червня 2007 року по 28 травня 2012 року та провести перерахунок та виплату останньому грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні зі служби;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493), встановивши стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років 14 років 08 місяців 18 днів.

При цьому, до заяви б/н від 14.12.2018 про збільшення позовних вимог позивачем було додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить суд визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними та поновити даний строк у частині оскарження наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 б/н від 14.12.2018 про збільшення позовних вимог та поновлено позивачу строк звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493), старшому інспектору - черговому сектору реагування патрульної поліції №3 Могилів - Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, станом на 1 січня 2018 року - 09 років 06 місяців 09 днів. Також цією ухвалою суду повторно витребувано докази по справі та відкладено підготовче засідання на 07.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи №810/5021/18 по суті після закриття підготовчого судового засідання 07.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його з 02.04.2018 було звільнено зі служби поліції за п.2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", що підтверджується витягом з наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27.03.2018 №57 о/с.

Як вбачається з витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27.03.2018 №57 о/с, стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 09 років 09 місяців 10 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 14 років 08 місяців 16 днів.

Позивач вважає вказаний наказ в частині встановлення позивачу стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби незаконним та таким, що порушує його права.

Так, позивач зазначає, що в наказі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27.03.2018 №57 о/с невірно зазначено стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років - 09 років 09 місяців 10 днів, замість правильного - 14 років 08 місяців 18 днів. А також, в даному наказі невірно зазначено стаж служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 14 років 08 місяців 16 днів, замість правильного - 14 років 08 місяців 18 днів.

Крім того, позивач вказує, що скасуванню підлягає і наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04.01.2018 №2 о/с, яким йому було встановлено стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років станом на 1 січня 2018 року - 09 років 06 місяців 09 днів.

Позивач пояснює, що до стажу його служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років не увійшов період служби в ГУ МНС України у Вінницькій області.

Позивач наголошує, що служба в МНС має аналогічний правовий статус як і служба в МВС, вислуга років позивача є безперервною, а тому стаж служби з 23.06.2007 по 28.05.2012 в ГУ МНС України у Вінницькій області має бути зарахований до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції відповідно до ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву (а.с.54-56), в якому зазначено, що про порушення свого права, а саме видачу наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27.03.2018 №57 о/с та визначений в ньому стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу 09 років 09 місяців 10 днів, позивач дізнався при отриманні витягу з вищевказаного наказу та трудової книжки, а саме - 02.04.2018, про що позивач поставив власноручний підпис.

Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду із позовом про скасування оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27.03.2018 № 57 о/с обчислюється з 02.04.2018, тобто з дня, коли позивач отримав витяг з даного наказу.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом лише 25.09.2018, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого статтями 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач наголошує, що поважні причини пропуску строку звернення до суду у позивача відсутні.

Крім того, відповідач вказує, що Головне управління Національної поліції у Вінницькій області у суворій відповідності до вимог ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" визначено стаж служби в поліції для виплати відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_2 та відображено його в оскаржуваному наказі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у ОСОБА_3 України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Так, згідно ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" станом на 02 квітня 2018 року стаж служби в поліції для виплати відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 становив: навчання у військово-інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету з 16.07.2003 по 23.06.2007 - 03 роки 11 місяців 07 днів; служба в органах МВС з 29.05.2012 по 06.11.2015 - 03 років 05 місяців 07 днів; служба в Національній поліції України з 07.11.2015 по 02.04.2018 - 02 роки 04 місяці 25 днів; загальний стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - 09 років 09 місяців 10 днів.

Присутній у судових засіданнях 27.11.2018, 15.01.2019 та 07.02.2019 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 27.11.2018 та 07.02.2019 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому, присутній у судовому засіданні 07.02.2019 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження відніс на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання представника позивача, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи №810/5021/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії АВ №166571, виданим Могилів-Подільським МРВ УМВС України у Вінницькій області 07.12.2000, місце реєстрації з 14.02.2018: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0521249 від 02.07.2018 позивачу з 26.06.2018 встановлено другу групу інвалідності до 01.07.2019, причина інвалідності – захворювання, пов’язане з проходженням служби в поліції (а.с. 6).

Як вбачається з послужного списку ОСОБА_1 (особистий номер 0107493), у період з 16.07.2003 по 23.06.2007 позивач навчався у військово-інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету, з 29.05.2012 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 02.04.2018 - в органах Національної поліції України (а.с. 38-43).

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с "По особовому складу" встановлено стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 (0107493), старшому інспектору – черговому сектору реагування патрульної поліції №3 Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, станом на 1 січня 2018 року - 09 років 06 місяців 09 днів (а.с. 50).

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (0107493), старшого інспектора – чергового сектору реагування патрульної поліції №3 Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з 2 квітня 2018 року, сплативши компенсацію за 8 діб невикористаної відпустки за 2018 рік (а.с. 51).

З витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с вбачається, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 09 років 09 місяців 10 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції – 14 років 08 місяців 16 днів.

Не погодившись з наказами Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення йому стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення йому стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною першою статті 78 Закону України "Про національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини другої статті 78 Закону України "Про національну поліцію" до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у ОСОБА_3 України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення (ч. 3 ст. 78 Закону України "Про національну поліцію").

Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону України "Про національну поліцію" порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

З огляду на викладене, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Як вбачається з матеріалів справи наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 06.11.2015 №1о/с "По особовому складу" призначено як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установленням посадового окладу згідно штатного розпису, ОСОБА_1, який мав спеціальне звання майор міліції, на посаду старшого інспектора-чергового Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з 7 листопада 2015 року (а.с. 129-131).

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30 листопада 2015 року №61 "По особовому складу" встановлено стаж служби в поліції станом на 07 листопада 2015 року, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, майору поліції ОСОБА_1, старшому інспектору - черговому Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області – 12 років 03 місяців 21 день (а.с. 47-48).

Водночас, відповідачем в наказі від 04 січня 2018 року №2 о/с було обраховано позивачу станом на 1 січня 2018 року стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років у календарному обчисленні 09 років 06 місяців 09 днів (а.с. 50).

Крім того, відповідачем в наказі від 27 березня 2018 року №57 о/с було обраховано позивачу на день звільнення (станом на 02 квітня 2018 року) стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у календарному обчисленні 09 років 09 місяців 10 днів (а.с. 51).

Судом встановлено, що до стажу служби в поліції позивача у даних наказах від 04 січня 2018 року №2 о/с та від 27 березня 2018 року №57 о/с, на відміну від наказу від 30 листопада 2015 року №61, відповідачем не було зараховано стаж служби в Головному управлінні МНС України у Вінницькій області з 23.06.2007 по 28.05.2012, що не заперечується відповідачем.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Водночас у пункті "б" статті 1-2 вказаного Закону зазначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1539 від 02.11.2006 (яка була чинною на момент прийняття позивача на службу до органів МНС України) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МНС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, створення та функціонування системи страхового фонду документації, а також гідрометеорологічної діяльності. МНС України у своїй діяльності керується ОСОБА_6 України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Згідно з пунктом 21 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №629 (далі – Постанова №629; яка була чинною на момент прийняття позивача на службу до органів МНС України) особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.

Відповідно до пункту 56 постанови №629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.

Суд зазначає, що службу в Головному управлінні МНС України у Вінницькій області позивач припинив 28.05.2012, відповідно до наказу Територіального управління МНС у Вінницькій області від 28.05.2012 №101 «По особовому складу», яким відряджено для подальшого проходження служби у розпорядження Міністра внутрішніх справ України капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступника начальника 12-ї самостійної державної пожежної частини, м. Могилів-Подільський (а.с. 94).

За таких обставин, суд вважає, що служба позивача в Головному управлінні МНС України у Вінницькій області має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про національну поліцію".

При цьому суд звертає увагу на те, що наказ ГУНП у Вінницькій області від 30 листопада 2015 року №61, яким позивачу встановлено стаж служби в поліції станом на 07 листопада 2015 року, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років – 12 років 03 місяців 21 день, до якого зараховано весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23.06.2007 по 28.05.2012, ніким не скасований, до цього наказу не внесено зміни, а отже на час розгляду справи цей наказ є чинним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково не включено стаж служби позивача в Головному управлінні МНС України у Вінницькій області до стажу служби в поліції, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493) та наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493) підлягають задоволенню.

В силу абзацу восьмого пункту 10 Постанови №393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с с було обраховано позивачу на день звільнення (станом на 02 квітня 2018 року) стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції у календарному обчисленні 14 років 08 місяців 16 днів (а.с. 51).

Суд враховує те, що факт зарахування до вказаного стажу періоду навчання позивача з 16.07.2003 по 23.06.2007 у військово-інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічній академії відповідачем не заперечується.

З урахуванням спірного періоду, вислуга років позивача станом на день звільнення (станом на 02 квітня 2018 року) становить 14 років 08 місяців 18 днів (до якого входить навчання у період з 16.07.2003 по 23.06.2007 у військово-інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічній академії - 3 роки 11 місяців 08 днів та безперервна служба у період з 23.06.2007 по 02.04.2018 в органах МНС України, внутрішніх справ та поліції – 10 років 09 місяців 10 днів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено технічну помилку під час розрахунку стажу служби позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, у зв’язку з чим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції для виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493) підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493) весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23 червня 2007 року по 28 травня 2012 року та провести перерахунок та виплату останньому грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні зі служби, суд зазначає наступне.

Статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Таким чином, розмір грошового забезпечення, складовою частиною якого є і надбавка за вислугу років, безпосередньо пов’язаний із розміром одноразової грошової допомоги при звільненні.

Тому, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493) весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23 червня 2007 року по 28 травня 2012 року та провести перерахунок та виплату останньому грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні зі служби.

Відповідно до ч.1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється ОСОБА_6 України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Згідно з ч.2 ст. 3 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

ОСОБА_6 України як центрального джерела конституційного права зумовлюють систему принципів адміністративного процесуального права і як загальноправового регулятора, і як способу здійснення судової влади за допомогою адміністративного судочинства.

Кодекс адміністративного судочинства України за своєю сутністю є кодифікованим законом, де систематизовано норми адміністративного процесуального права.

Фундаментальним міжнародним договором у частині здійснення адміністративного судочинства є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, стаття 6 щодо права на справедливий суд).

Відповідно до статті 8 ОСОБА_6 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Відповідно до статті 9 ОСОБА_6 України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, є частиною національного законодавства України.

Отже, згідно зі статтями 8, 9 ОСОБА_6 України у разі виникнення колізії між нормами ОСОБА_6 України чи Кодексу адміністративного судочинства України з положеннями ратифікованого міжнародного договору, то застосовуються останні як норми прямої дії.

Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Слід зазначити, що "трискладовий тест" для визначення виправданості втручання за статтею 8 Конвенції є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією і передбачає наявність всіх елементів, що вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності трьох умов: 1) втручання здійснене “згідно із законом”; 2) воно відповідає законній (легітимній) меті; 3) воно “необхідне в демократичному суспільстві”.

Отже, обмеження, що не відповідає таким умовам, порушує право особи.

Так, у рішенні у справі “Кривіцька та Кривіцький проти України” (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 2.12.2010 р., заява № 30856/03, ЄСПЛ зазначив: 42. Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється “згідно із законом” та не може розглядатись як “необхідне в демократичному суспільстві”.

Така концепція міститься і в інших рішеннях ЄСПЛ, наприклад у рішеннях у справах “Савіни проти України” (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008 р., заява № 39948/06, п. 47; “Вєренцов проти України” (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 р., заява № 20372/11, п. 51; “ОСОБА_7 проти України” (Sergey Volosyuk v. Ukraine) від 12.03.2009 р., заява №1291/03, п. 81, та інших рішеннях ЄСПЛ). Тобто її можна вважати усталеною практикою ЄСПЛ.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу “якості закону”. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Виходячи з аналізу положень національного законодавства, підхід при незарахуванні до стажу служби в поліції періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту, зокрема, в частині другій статті 78 Закону України "Про національну поліцію" та зарахуванні до вислуги років для призначенні пенсії періоду служби в органах і підрозділах цивільного захисту, зокрема, в пункті "б" частини першої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, є різним, що допускає неоднозначне тлумачення прав та обов'язків громадян, а тому національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для такої категорії осіб підхід.

Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

У справі “Рисовський проти України” (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

На думку суду, наявність чинного наказу ГУНП у Вінницькій області від 30.11.2015 №61, яким позивачу встановлено стаж служби в поліції станом на 07 листопада 2015 року, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років – 12 років 03 місяців 21 день, до якого зараховано весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23.06.2007 по 28.05.2012, та подальше виключення спірного періоду служби в органах МНС зі стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, шляхом прийняття оспорюваних у цій справі наказів від 04.01.2018 року №2 о/с та від 27.03.2018 №57 о/с, свідчить про намагання держави виправити власні помилки та зумовлює безпідставне та необґрунтоване обмеження прав та інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Головного управління Національної поліції у Вінницькій області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493), встановивши стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років 14 років 08 місяців 18 днів, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Під час розгляду цієї справи суд визнав протиправним та скасував наказ від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493).

Тобто, наказ від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині, в якій позивач просить внести до нього зміни, скасований.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що з прийняттям судом вказаного судового рішення відповідачем не буде прийнято новий наказ про встановлення позивачу стажу служби в поліції та не буде зараховано до стажу служби в поліції стаж служби в органах МНС України, оскільки суд також зобов'язав відповідача зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років позивачу весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23 червня 2007 року по 28 травня 2012 року та провести перерахунок та виплату останньому грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні зі служби.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною п’ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

ОСОБА_3 Суд у постанові від 21.06.2018 (справа №820/1667/16) зазначив про те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідач вказує, що про порушення свого права - видачу наказу начальником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с та визначений в ньому стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 09 років 09 місяців 10 днів, позивач дізнався при отриманні витягу з вищевказаного наказу та трудової книжки, а саме 02.04.2018, про що поставив власноручний підпис (а.с.64).

Натомість, адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 подано до Київського окружного адміністративного суду 25.09.2018, що підтверджується штемпелем канцелярії суду №5477/18 від 25.09.2018, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

У той же час, позивач зазначає, що про порушене право він дізнався лише 12.09.2018.

Позивач пояснює, що так як поліцейським вислуга років обраховується за спеціальними законами, в тому числі має місце пільговий обрахунок пенсії, то позивач самостійно не міг визначитись чи вірно йому було зазначено в спірному наказі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с вислугу років при ознайомленні з ним.

На запит адвоката ОСОБА_8, яка діє в інтересах позивача, УМВС України у Вінницькій області надало письмову інформацію від 12.09.2018 №Л-19/12/02-2018 та витяг з наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30.11.2015 №61, відповідно до яких станом на 07 листопада 2015 року його вислуга років у календарному обчисленні становила 12 років 03 місяці 20 днів.

Відтак, позивач дізнався, що у наказі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с, яким його було звільнено зі служби в поліції, невірно зазначено стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, а саме 09 років 09 місяців 10 днів.

При цьому, позивач зазначає, що з наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30.11.2015 №61, який був наданий на запит його адвоката, він ознайомлений не був.

Суд також звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 поновлено позивачу строк звернення до суду у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493), старшому інспектору - черговому сектору реагування патрульної поліції №3 Могилів - Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, станом на 1 січня 2018 року - 09 років 06 місяців 09 днів.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає та відхиляється судом як необґрунтоване.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 27 березня 2018 року №57 о/с в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби в поліції майору поліції ОСОБА_1 (0107493).

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 04 січня 2018 року №2 о/с в частині встановлення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493).

4. Зобов’язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років майору поліції ОСОБА_1 (0107493) весь термін перебування на службі в органах МНС України з 23 червня 2007 року по 28 травня 2012 року та провести перерахунок та виплату майору поліції ОСОБА_1 (0107493) грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21.03.2019.

Суддя Кушнова А.О.