Рішення № 80690732, 26.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. справа №480/396/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника відповідача - Бундюк Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/396/19

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії за період з 01.02.2015 по 31.10.2018, а також зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період. Свої вимоги мотивує тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою. Місцем її фактичного проживання є АДРЕСА_1. З лютого 2015 по жовтень 2018 року виплату пенсії їй було припинено у зв'язку з ненаданням до управління нової довідки внутрішньо переміщеної особи. Виплата пенсії була поновлена з листопада 2018 року. Проте, пенсія за період з 01.02.2015 по 31.10.2018 залишається не нарахованою та не виплаченою. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю органу Пенсійного фонду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії припиняється за рішенням органу Пенсійного фонду або за рішенням суду. В даному випадку припинення виплати пенсії здійснено без прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відповідного рішення.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що головне управління листом від 05.12.2014 повідомило ОСОБА_2 про необхідність термінового надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для продовження виплати пенсії. Зазначена довідка у визначений термін надана не була, тому з 01.02.2015 ОСОБА_2 була припинена виплата пенсії як внутрішньо переміщеній особі. Разом з тим, довідка про взяття на облік ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи від 14.09.2018 надійшла до головного управління 24.09.2018 разом із заявою про поновлення виплати пенсії. З 01.09.2018 ОСОБА_2 поновлена виплата пенсії (а.с.23).

З огляду на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою суду від 26.02.2019 розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Бундюк Т.Ю. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в 2014 році переїхавши в м. Суми на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, стала на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області як пенсіонер, що отримує пенсію за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувало ОСОБА_2 пенсію до 31.01.2015.

У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 01.02.2015 виплата пенсії позивачу була припинена.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про поновлення виплати пенсії, пред'явивши довідку від 24.09.2018 №0000621118.

На підставі вказаної довідки, ОСОБА_2 відповідачем була взята на облік та поновлена виплата пенсії, починаючи з 01.11.2018.

Таким чином, в період з 01.02.2015 по 31.10.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв'язку з чим, 10.10.2018 позивачем був оформлений запит на отримання публічної інформації про надання відомостей про номер та дату рішення керівника органу Пенсійного фонду про припинення нарахування (виплати) пенсії, або якщо такого рішення не існує - реєстраційні дані (назва, номер, дата) розпорядчого документа, на підставі якого припинено нарахування (виплата) пенсії; відомостей про дату, з якої припинені нарахування та виплата пенсії, та на який термін; відомостей щодо нарахування та виплату пенсії за 2015 - 2018 роки (помісячно) (а.с.15).

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 17.10.2018 №10521/08-29 повідомило ОСОБА_2 про те, що з 01.02.2015 їй було припинено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі, через ненадання до головного управління довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, для продовження виплати пенсії. Вказана довідка була надана позивачем 24.09.2018 разом із заявою про поновлення виплати пенсії. Головним управлінням було направлено список про отримання інформації про призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради. Після надходження відповідного рішення комісії, виплату пенсії буде поновлено (а.с.16).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване в Законі України №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в Законі України №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок призначення, нарахування та виплати пенсії. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж.

Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом України визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Таким чином, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або будь-яким іншим законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених. Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний перелік є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Жодна з цих підстав відповідачем не була застосована для припинення виплати мені пенсії. Окреме рішення про припинення виплати мені пенсії відповідачем не виносилось, письмова інформація про припинення виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду мені не надсилалась.

Отже, відповідач припинив виплату пенсії ОСОБА_2, не приймаючи рішення у відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при тому, що жодним законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які мають статус внутрішньо переміщених.

На думку суду, право громадянина на отримання призначеної йому пенсії не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне проживання або перебування за місцем реєстрації місця проживання. Будь-які висновки органів соціального захисту про відсутність осіб за місцем проживання, перебування чи реєстрації, а також рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (яка була створена виконавчим органом міської ради на підставі ПКМУ від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам"), яке фактично слугувало підставою для припинення виплати пенсії позивачу, ніяким чином не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічний висновок викладений у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, викладений у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року (справа №805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), згідно якого визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року "Про припинення виплати пенсії до з'ясування" та зобов'язано відновити виплату призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поновив нарахування пенсії з листопада 2018 року, проте, безпідставно не нарахував та не виплатив пенсію за період з 01.02.2015 по 31.10.2018.

Заяви відповідача про ненарахування та невиплату пенсії ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 по 31.10.2018 у зв'язку з ненаданням у визначений строк довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є безпідставними, оскільки підстави для припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та є вичерпними. Припиняючи призначення пенсії з підстав, не передбачених наведеним законом, позивач посилається на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Проте вказаний нормативний акт є підзаконними та не може обмежувати права громадян, які встановлено законами. Водночас закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії як ненадання у визначений строк довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.02.2015 по 31.10.2018.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за період з 01.02.2015 по 31.10.2018 та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вказаний період.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 04.02.2019 позивач звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Тому у суду відсутні підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за період з 01.02.2015 по 31.10.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за період з 01.02.2015 по 31.10.2018.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 26.03.2019.